Ухвала

від 14.06.2021 по справі 910/7507/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 червня 2021 року

м. Київ

справа № 910/7507/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інформаційно-консультаційний центр"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2020 (головуючий - суддя Бойко Р.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 (головуючий - суддя Дикунська С.Я., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.)

у справі №910/7507/20

за позовом приватного підприємства "Джекхем" (попередня назва приватне підприємство "Адітум Маркет"; далі - ПП "Джекхем"; позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інформаційно-консультаційний центр" (далі - ТОВ "ДІКЦ"; відповідач)

про стягнення попередньої оплати.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Адітум Маркет , яке в подальшому змінило найменування на ПП "Джекхем" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "ДІКЦ" попередньої оплати у розмірі 15 000,00 грн, а також 997,40 грн 3% річних та 1 847, 17 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з проведення судово-бухгалтерської експертизи, у зв`язку з чим позивач відмовився від замовлених послуг та вимагає повернення сплачених в якості передоплати коштів в розмірі 15 000,00 грн, а також 997,40 грн 3% річних та 1 847, 17 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення сплачених в якості передоплати коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі № 910/7507/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 позовні вимоги приватного підприємства Адітум Маркет задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ДІКЦ на користь приватного підприємства Адітум Маркет кошти у розмірі 15 000, 00 грн та судовий збір в розмірі 1 766, 92 грн.

Судові рішення обґрунтовані тим, що матеріалами справи встановлено наявність у ТОВ ДІКЦ обов`язку з повернення коштів приватному підприємству Адітум Маркет у розмірі 15 000,00 грн, відповідачем зазначених обставин не спростовано, а, тому, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суди дійшли висновку, що стягнення 997,40 грн 3% річних та 1 847,17 грн інфляційних втрат, які нараховані приватним підприємством Адітум Маркет за період з 16.02.2018 по 04.05.2020, є необґрунтованим, оскільки у визначений позивачем період у ТОВ ДІКЦ не було прострочення саме грошових зобов`язань, отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ ДІКЦ , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та на неврахування висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/7507/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

На думку скаржника, у даному випадку мають місце процесуальні відносини які виникли між учасниками судового процесу у адміністративній справі, а не господарські правовідносини, які виникли на підставі договору. Обставини виставлення експертною установою рахунку на оплату позивачу та його оплату вказують на понесення стороною судових витрат на оплату експертизи у порядку визначеному законодавством та судом.

Витрати пов`язані із проведенням експертиз можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Судами не було враховано висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.07.2017 у справі №751/4330/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18, у постанові Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 910/12945/19, щодо того, що зазначені спірні правовідносини вирішуються у встановленому процесуальним законом порядку.

Позиція інших учасників справи

Від ПП "Джекхем" відзив на касаційну скаргу не надійшов.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 15.02.2018 вих. №032 приватне підприємство Адітум Маркет звернулось до ТОВ "ДІКЦ", в якому посилаючись на розгляд Київським окружним адміністративним судом справи №810/3264/17, просило розглянути можливість проведення судово-економічної експертизи бухгалтерських та інших документів приватного підприємства Адітум Маркет по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю Телес за період з 01.01.2016 по 30.06.2016. У вказаному листі в разі згоди та можливості проведення такої експертизи приватне підприємство Адітум Маркет просило ТОВ ДІКЦ виставити рахунок-фактуру для оплати позивачем та подання відповідного клопотання до суду для проведення такої експертизи.

ТОВ ДІКЦ виставлено рахунок-фактуру від 16.02.2018 № СФ-1602 на суму 15 000,00 грн за проведення судово-економічної експертизи.

16.02.2018 приватним підприємством Адітум Маркет сплачено на користь ТОВ ДІКЦ кошти у розмірі 15 000,00 грн як оплату за проведення судово-економічної експертизи, що підтверджується платіжним дорученням від 16.02.2018 №1878 з посиланням в графі призначення платежу на рахунок від 16.02.2018 № СФ-1602.

У подальшому, 29.03.2018 приватне підприємство Адітум Маркет звернулось до Київського окружного адміністративного суду з клопотанням про проведення судово-економічної експертизи в межах справи № 810/3264/17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17 призначено у адміністративній справі за позовом приватного підприємства Адітум Маркет до Головного управління ДФС у Київській області експертизу, проведення якої доручено ТОВ ДІКЦ ; попереджено експерта про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384, 385 Кримінального кодексу України; визначено коло питань, які підлягають вирішенню експертом; витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладено на приватне підприємство Адітум Маркет ; провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

У січні 2020 року приватне підприємство Адітум Маркет звернулось до ТОВ ДІКЦ листом від 27.01.2020 вих. №03, в якому звертало увагу експертної установи, що станом на 16.01.2020 до Київського окружного адміністративного суду не надходив висновок експерта, а також просило повідомити коли буде направлена до суду судово-економічна експертиза, проведення якої згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17 доручено ТОВ ДІКЦ .

Приватне підприємство Адітум Маркет у березні 2020 року повторно звернулось до ТОВ ДІКЦ листом від 27.01.2020 вих. №03. Вказаний лист позивача був направлений відповідачу на адресу місцезнаходження, однак не був вручений ТОВ ДІКЦ та повернувся приватному підприємству Адітум Маркет із зазначенням у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті причин повернення не працюють .

Приватне підприємство Адітум Маркет у квітні 2020 року звернулось до ТОВ ДІКЦ із претензією від 21.04.2020 вих. №053, в якій повідомляло, що у зв`язку з тривалим невиконанням експертизи, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду в межах справи №810/3264/17 з клопотанням про розгляд справи без експертизи за наявними у справі документами, тому просило протягом семи днів повернути суму попередньої оплати за проведення експертизи в розмірі 15 000,00 грн. При цьому позивач вказував, що направляв вказаний лист як засобами поштового зв`язку, так і на електронну пошту ТОВ ДІКЦ , зазначену у рахунку-фактурі від 16.02.2018 №СФ-1602. Однак претензія повернулася приватному підприємству Адітум Маркет із зазначенням у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті причин невручення - листи не приймаються .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі №810/3264/17 за позовом приватного підприємства Адітум Маркет до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а ухвалою від 27.07.2020 провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства Адітум Маркет до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення - закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову .

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив про наявність правових підстав для повернення сплачених відповідачу в якості передоплати за проведення експертизи коштів в розмірі 15 000,00 грн., а також 3% річних у розмірі 997,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 847,17 грн.

Також судами встановлено, що оскільки лист від 15.02.2018 вих. №032, рахунок-фактура від 16.02.2018 №СФ-1602 та платіжне доручення від 16.02.2018 №1878 містять реквізити сторін, перелік робіт, які підлягають виконанню відповідачем, ціну робіт, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки внаслідок його виконання підлягали виконанню певні роботи та мав бути створений певний матеріальний результат - висновок експерта.

Із платіжного доручення від 16.02.2018 №1878 вбачається, що приватним підприємством Адітум Маркет сплачено попередню оплату (аванс) ТОВ ДІКЦ у розмірі 15 000,00 грн за виконання робіт з проведення експертного дослідження.

При цьому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17, яка була постановлена судом через 2,5 місяці після здійсненої оплати, було підтверджено необхідність проведення відповідної експертизи та затверджено перелік питань, які підлягали вирішенню експертом.

Також встановлено судами і те, що за змістом листа Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 вих. №3263/20, копії документів, які містяться в матеріалах справи №810/3264/17 разом з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у цій справі були направлені судом для проведення експертизи Товариству з обмеженою відповідальністю Дослідницький інформаційно-консультаційний центр супровідним листом від 17.05.2018 вих. №2176/18.

Таким чином, в межах справи № 810/3264/17 відповідач зобов`язаний був провести експертизу не більш як протягом 60 календарних днів, що підлягає розрахунку з робочого дня, наступного за днем надходження до ТОВ ДІКЦ копій документів, які містяться в матеріалах справи №810/3264/17, разом з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №810/3264/17.

Враховуючи звернення судового експерта до Київського окружного адміністративного суду з клопотанням від 24.02.2020 вих. №24/02-2020, у суду наявні підстави вважати, що ТОВ ДІКЦ до лютого 2020 року навіть не приступало до виконання вищезгаданих робіт. При цьому наслідком виконання експертного дослідження є висновок експерта, який відповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Частина перша статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":

- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Господарський процесуальний кодекс України:

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частина друга статті 287:

- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу;

пункт 5 частини першої статті 296:

- суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказаний правовий висновок викладеній у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №3007/11(абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

Крім того, Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

Звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень зі справи, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилався на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував правову позицію, викладену у висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.07.2017 у справі №751/4330/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18, у постанові Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 910/12945/19.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду , в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самими скаржниками у касаційних скаргах), покладається на скаржників.

Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріалів справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/7507/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Предметом позову у справі № 910/7507/20 були вимоги приватного підприємства Адітум Маркет про стягнення з ТОВ "ДІКЦ" 15 000,00 грн попередньої оплати за проведення експертизи та 997,40 грн 3% річних та 1 847, 17 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ТОВ "ДІКЦ" неналежно виконував свої зобов`язання з проведення судово-бухгалтерської експертизи, у зв`язку з чим приватне підприємство Адітум Маркет відмовилось від замовлених послуг та вимагає повернення сплачених в якості передоплати коштів в розмірі 15 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі № 910/7507/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 позовні вимоги приватного підприємства Адітум Маркет задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ДІКЦ" на користь приватного підприємства Адітум Маркет кошти у розмірі 15 000, 00 грн та судовий збір в розмірі 1 766, 92 грн.

Судові рішення обґрунтовані тим, що матеріалами справи встановлено наявність у ТОВ ДІКЦ обов`язку з повернення коштів приватному підприємству Адітум Маркет у розмірі 15 000,00 грн, відповідачем зазначених обставин не спростовано, а, тому, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому судами було встановлено, що лист від 15.02.2018 вих. №032, рахунок-фактура від 16.02.2018 №СФ-1602 та платіжне доручення від 16.02.2018 №1878 містять реквізити сторін, перелік робіт, які підлягають виконанню відповідачем, ціну робіт, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки внаслідок його виконання підлягали виконанню певні роботи та мав бути створений певний матеріальний результат - висновок експерта.

Із платіжного доручення від 16.02.2018 №1878 вбачається, що приватним підприємством Адітум Маркет сплачено попередню оплату (аванс) ТОВ "ДІКЦ" у розмірі 15 000,00 грн за виконання робіт з проведення експертного дослідження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 у справі №810/3264/17 провадження у адміністративній справі за позовом приватного підприємства Адітум Маркет до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення - закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову . Тобто розгляд справи №810/3264/17 було закінчено.

У межах розгляду справи №810/3264/17 у суді адміністративної юрисдикції (понад два роки) ТОВ "ДІКЦ" висновок експерта надано не було, що свідчить про невиконання ТОВ "ДІКЦ" взятих на себе зобов`язань з проведення судово-економічної експертизи бухгалтерських та інших документів приватного підприємства Адітум Маркет по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю Телес за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 які були предметом розгляду у справі №810/3264/17.

Водночас предметом розгляду у справі №489/5045/18 було питання відшкодування за рахунок Державного бюджету України судового збору у розмірі 3 368,00 грн, сплаченого позивачем за подання касаційної скарги до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

При цьому Верховний Суд у постанові від 29.05.2019 у цій справі зробив висновок про те, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, не належить до числа суб`єктів, з бюджетних асигнувань якого сторона цієї справи може за її позовом у цивільній справі стягнути судові витрати, зокрема судовий збір, як відшкодування шкоди навіть у випадку скасування рішення зазначеного суду в адміністративній справі судом вищої інстанції. Можливість розгляду судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов`язане з розглядом іншої судової справи, Закони України не передбачають, а тому судові витрати, понесені в адміністративній справі, зокрема і сплачений судовий збір, не є шкодою, що може бути відшкодована у цивільній справі за рахунок бюджетних асигнувань адміністративного суду, рішення якого було скасоване в адміністративній справі судом вищої інстанції.

Разом з тим у справі №910/12945/19 Верховний Суд у постанові від 01.06.2020 зробив висновок про те, що законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги, яка була здійснена у межах розгляду адміністративної справи, у порядку господарського судочинства. Витрати, пов`язані з оплатою наданої правової допомоги адвоката у справі, процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

З огляду на обставини справи № 910/7507/20, відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №489/5045/18 та від 01.06.2020 у справі №910/12945/19, оскільки у даній справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

Тому правовідносини в зазначених скаржником справах, з одного боку, і в даній справі - з іншого не є подібними, а доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції відповідного висновку Верховного Суду не знаходять підтвердження.

Також Верховний Суд звертає увагу на те, що, постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою для касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Зважаючи на те, що наведена ТОВ "ДІКЦ" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ДІКЦ" на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/7507/20.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Окрім того, у зв`язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інформаційно-консультаційний центр" на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/7507/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова