Ухвала

від 03.03.2021 по справі 910/557/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 910/557/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021,

за позовом адвокатського бюро "Сергія Косенчука"

до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

про усунення перешкод у користуванні рахунками,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТКБ "ПриватБанк", скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 (дата виготовлення повного тексту постанови 08.02.2021) зі справи № 910/557/20; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга АТКБ "ПриватБанк" не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Предметом даної касаційної скарги є рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Так поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України ); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України ); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України ); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому на підтвердження зазначених у касаційній скарзі підстав для скасування судових рішень і направленням справи на новий розгляд за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України позивач має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України ).

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що підставами касаційного оскарження оспорюваних судових актів у цій справі АТКБ "ПриватБанк" зазначає: пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України (скаржник вказує на невідповідність висновків оскаржуваних судових актів щодо змісту положень статей 651, 1075 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статей 10, 11 Закону України "Про запобіганню та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення", сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, викладеній у постанові Верховного Суду: від 22.05.2018 у справі № 910/11931/17, від 14.06.2018 у справі № 910/14158/17, від 30.08.2018 у справі № 910/22248/17, від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17, від 27.03.2019 у справі № 922/2224/18 та від 25.04.2019 у справі № 910/1555/18); пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України (вказуючи, що суд необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про відкладення розгляду справи через неможливість участі представника відповідача, чим позбавив останнього права надати пояснення у справі на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів). Зазначені підстави узгоджуються з вимогами касаційної скарги про скасування оспорюваних судових актів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Поряд із вказаним, АТКБ "ПриватБанк" третьою підставою касаційної скарги зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України. Однак скаржником не наводиться обґрунтування мотивів взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження. При цьому, посилаючись на зміст пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України ним не доводиться обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (у сукупності) частини другої статті 287 ГПК України. Отже, вказана підстава для звернення із касаційною скаргою є необґрунтованою стосовно вимог про скасування судових актів з направленням справи на новий розгляд в контексті доводів про недослідження попередніми інстанціями доказів по справі щодо встановлення фактичних обставин у ній.

До того ж ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи та невірне застосування норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення стороною обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 зі справи № 910/557/20 залишити без руху.

2. Надати акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк