Постанова

від 22.04.2021 по справі 910/557/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/557/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Лопатнікова А.В. адвокат (довіреність від 05.03.2021 №1180-К-Н-О)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021

за позовом адвокатського бюро "Сергія Косенчука"

до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про усунення перешкод у користуванні рахунками.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Адвокатське бюро "Сергія Косенчука" (далі - Бюро, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк, відповідач) про усунення перешкод у користуванні рахунками.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо виконання фінансових операцій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2020 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено. Зобов`язано Банк усунути перешкоди у користуванні рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у гривні, відкритим в Банку для обслуговування Бюро та електронних систем "Приват 24 для бізнесу", шляхом розблокування даних рахунків (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за даними рахунками). Стягнуто із Банку на користь Бюро судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Банк, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

Бюро як юридична особа є клієнтом Банку та має в ньому відкриті рахунки.

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 , як засновником Бюро та його керуючим, було отримано повідомлення в додаток "Приват24" зі змістом: "Вам відмовлено в проведенні фінансових операцій за всіма відкритими рахунками в Банку. Детальніше на сайті: pb.ua/2708". Картки були заблоковані, доступ до здійснення будь-яких фінансових операцій припинений, та в подальшому при намаганні "Увійти" в додаток "Приват24 для бізнесу" видається повідомлення "Авторизація відхилена" .

06.11.2019 позивач звернувся до відділення Банку, де в усному порядку співробітник банку не міг сформулювати причини відмови в обслуговуванні. У зв`язку з цим позивачем була написана відповідна заява, де він просив у письмовому вигляді визначити підстави блокування рахунку, припинення обслуговування та закриття доступу до особистого кабінету у додатку "Приват24 для бізнесу" та пройшов успішно повторну ідентифікацію. Позивач зазначає, що з ним неодноразово зв`язувалися різні менеджери Банку та наполягали на написанні ним заяви про добровільну згоду на закриття рахунку та перерахування коштів на рахунки інших банків.

06.11.2019 позивачем подано заяву (за формою відповідача) про перерахування залишків коштів у інший банк, але 07.11.2019 співробітником відділення Банку повідомлено, що не вказано код ЄДРПОУ Бюро.

Позивачем 07.11.2019 надано заяву про перерахування залишків коштів у інший банк із зазначенням відповідних реквізитів.

12.11.2019 позивачем на адресу відповідача направлено запит, де він просив повідомити про причини припинення обслуговування; а також обґрунтувати, які дії/ бездіяльність Бюро та/або фінансові операції стали підставою для виникнення сумнівів Банку. Крім того, позивач просив зазначити, які документи необхідно надати для спростування сумнівів щодо діяльності Бюро. Відповідно до витягу з реєстру поштових відправлень, лист вручено адресату 15.11.2019.

20.11.2019 позивачем подано повторно у відділення Банку вимогу про термінове перерахування коштів за раніше вказаними реквізитами, оскільки на момент звернення грошові кошти не перераховані, жодної інформації про причини зупинення обслуговування рахунків не повідомлено.

02.12.2019 позивачем отримано лист від 12.11.2019 №20.1.0.0.0/7-191112/825, в якому вказано таке: "Зазначаємо, що під час аналізу Вашої діяльності було виявлено ряд ризикових індикаторів. У зв`язку з цим, відповідно статті 10 Закону, статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідно до внутрішньобанківських документів, ми вимушені відмовитись від встановлення ділових відносин. Та як повідомлялось у листі від 06.11.2019 №20.1.0.0.0/7- 20191106/1459 "Про розірвання договорів і закриття рахунків" для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий Вами в іншому банку з подальшим закриттям рахунку, Вам необхідно у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутись до будь-якого відділення Банку із наданням документів, які зазначені у листі від 06.11.2019 р. №20.1.0.0.0/7- 20191106/1459".

11.12.2019 на адресу позивача надійшло поштове відправлення в якому містився лист від 06.11.2019 №20.1.0.0.0/7-20191106/1459 відповідно до якого Банк повідомив про розірвання договорів і закриття рахунків в зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнту.

Позивач також обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач фактично позбавив його прав розпоряджатися коштами, які знаходяться на рахунках.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав їх необґрунтованості, оскільки, суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначила про те, що представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2021 вказав про те, що рахунки позивача в Банку на сьогоднішній день не закриті.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги , які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач здійснив незаконне блокування рахунків Бюро оскільки у Банку відсутні докази вчинення позивачем незаконних фінансових операцій, або порушення будь-якого законодавства, тобто фактично позбавив його прав розпоряджатися коштами, які знаходяться на рахунках.

Підставою для подання касаційної скарги скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

від 25.04.2019 у справі №910/1555/18;

від 22.05.2018 у справі №910/11931/17;

від 14.06.2018 у справі №910/14158/17;

від 30.08.2018 у справі №910/22248/17;

від 16.10.2018 у справі №910/21320/17;

від 27.03.2019 у справі №922/2224/18,

оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах і у справі № 910/557/20.

Так, зокрема:

- у справі № 910/11931/17 предметом спору є визнання недійсною відмови від договору та спонукання до виконання зобов`язань за договором. До того ж, зазначена справа за результатами касаційного провадження була передана на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення цієї справи та формування в ній остаточних правових висновків Верховного Суду, оскільки за наслідками нового розгляду можлива зміна правових позицій у справі;

- у справі №910/14158/17 предметом спору є визнання недійсною односторонньої відмови від договору. Зазначена справа за результатами касаційного провадження була передана на новий розгляд до суду першої інстанції;

- у справі №910/22248/17 предметом спору є спонукання до укладання договору. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання банку укласти з товариством договір банківського обслуговування та вчинити інші пов`язані з укладенням такого договору дії. Суд касаційної інстанції в цій справі визнав цілком зрозумілим, що "в матеріалах справи відсутні докази, якими би відповідачем було підтверджено факт використання позивачем послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму". Таких доказів у справі і не могло бути, оскільки позивач й не користувався послугами банку. В даному разі йшлося про ймовірність використання послуг банку у протиправних цілях, як про це зазначалося у Критеріях;

- у справі №910/21320/17 предметом спору є зобов`язання виконувати умови договору та стягнення пені. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обумовлених укладеним між ними договором банківського обслуговування зобов`язань щодо виконання поданих позивачем платіжних доручень через неправомірне одностороннє розірвання відповідачем вказаного договору та закриття рахунку;

- у справі №922/2224/18 предметом спору є визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору банківського рахунку та стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн. Судами попередніх інстанцій в цій справі перевірені обставини, за якими ПАТ "Перший український міжнародний банк" встановив неприйнятно високий рівень ризику позивачеві, що стало підставою для відмови ПАТ "Перший український міжнародний банк" від підтримання відносин і відмови банку від обслуговування банківського рахунку за договором та обґрунтованість таких рішень банку.

- у справі №910/1555/18 предметом спору є визнання недійсним правочину та скасування рішення. У постанові касаційної інстанцій в цій справі зазначено про те, що внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу є документами з обмеженим доступом. Тобто, банк не ознайомлює клієнтів із внутрішніми документами, у даному випадку критеріями ризику, з метою уникнення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Втім, як вбачається з матеріалів справи, у засіданнях судів першої так і апеляційної інстанцій було досліджено витяги з Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, в якій містяться власні критерії ПАТ "УкрСиббанк" ризику легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та Положення про комітет затвердження клієнтів АТ "УкрСиббанк". Відповідачем до матеріалів справи долучено витяг з Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, які досліджено судом. Суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки матеріалів справи та представлених сторонами суду доказів дійшли висновку, що позивач не довів суду та не надав належних доказів протиправності рішення відповідача щодо віднесення позивача до категорії з високим ризиком.

Таким чином, фактичні обставини у зазначених скаржником справах є відмінними від обставин цієї справи, а тому висновки, здійснені судом касаційної інстанції у зазначених справах не є релевантними для цієї справи.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника в касаційній скарзі на постанови в інших справах, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці постанови прийняті за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

Верховний Суд зауважує, що зміст поданої касаційної скарги переконливо свідчить про неспростування скаржником зазначених фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних рішення та постанови.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/557/20.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України , не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Банку в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того, Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо необґрунтованого посилання суду апеляційної інстанції на постанови Верховного Суду у справах №910/21320/17, 910/3245/19, оскільки у зазначених справах суди дійшли висновку про обов`язок Банку підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.

Іншою підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, яким визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, зводяться до того, що Банком було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що 03.11.2020 в офісному приміщенні за місцезнаходженням представника Банку у одного із співробітників підтверджено випадок захворювання на COVID-19. Всі співробітники цього офісу Банку вимушені самоізолюватися.

Скаржник зазначає, що він був позбавлений участі у розгляді справи по суті, а отже не міг скористатися своїм процесуальним правом на заявлення клопотання про огляд доказів, які не можуть бути долучені до матеріалів справи через їх обмежений доступ.

Перевіривши у межах доводів та вимог касаційної скарги наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, щодо скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов до таких висновків.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи .

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Згідно з статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції неодноразово відкладався, представник скаржника був присутній у судовому засіданні та надав свої пояснення.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідач скористався своїм правом та подав відзив на позовну заяву, в якому не вказував будь-яких намірів про надання суду доказів в судовому засіданні для огляду. Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких також не було вказано будь-яких намірів відповідача щодо надання додаткових доказів для огляду суду. Також відповідачем подано заяву на виконання вимог ухвали суду, в якій також не зазначено будь-яких намірів в майбутньому подавати додаткові докази.

Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника щодо скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою фактів, на які посилався скаржник у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу судових рішень. Крім того, із клопотання про відкладення розгляду справи також не вбачається намірів в майбутньому подавати додаткові докази, а отже зміст даного клопотання не відповідає змісту клопотанням про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Із зазначеної норми вбачається, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними.

При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України .

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, а отже підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись із касаційною скаргою, Банк не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на Банк, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/557/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова