Рішення

від 15.02.2021 по справі 360/4320/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4320/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Пономарьової О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним рішення №60/81, 60 сесії Троїцької селищної ради 7 скликання від 21 вересня 2020 року, яким відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області, контур 94;

- зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092, ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області, контур 94.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Рішенням 15 сесії VII скликання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області від 22.11.2016 № 15/32 позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення - під господарськими будівлями і спорудами, в землі сільськогосподарського призначення - ріллю, що знаходиться в межах АДРЕСА_1 .

Розробка проекту була замовлена ФОП ОСОБА_3 , який його і виготовив у відповідності до вимог чинного законодавства України.

14.09.2020 позивачкою подано до Троїцької селищної ради заяву про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

21 вересня 2020 року 60 сесією VII скликання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області № 60/81 позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність ОСОБА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, без зазначення у резолютивній частині рішення про будь які причини такої відмови, лише вказавши в описовій частині рішення: У зв`язку з тим, що відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам в переліченому переліку земельних ділянок для передачі у власність відсутня земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

На думку позивачки рішення відповідача є протиправним та безпідставним.

Ухвалою суду від 11.11.2020 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачці строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.01.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Троїцька селищна рада Троїцького району Луганської області позовних вимог не визнала про що, через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду, надала відзив на позовну заяву від 16.12.2020 № 2466 (арк. спр. 80-86). Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилався на такі обставини.

Рішенням № 15/32 від 22.11.2016 Про дозвіл на розробку проекту землеустрою було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - 2,000 га у власність неповнолітній ОСОБА_2 .

Рішенням Троїцької селищної ради № 60/81 від 21.09.2020 позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування вказаного рішення відповідач зауважив, що в позовній заяві, позивачка зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідач не погоджується з такими висновками позивача з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

У Троїцькому районі Луганської області структурним підрозділом у сфері містобудування та архітектури є відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Троїцької РДА.

В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту з місцем розташування: Луганська область Троїцький район відсутнє таке погодження, що підтверджується листом відділу № 58 від 06.05.2020. Також в листі зазначено, що на спірній земельній ділянці згідно з Генеральним планом містобудування розташована свино-товарна ферма.

Відповідно до частини 6 статті 186-1 Земельного кодексу підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, невідповідність проекту землеустрою, наданого позивачкою до селищної ради, нормам чинного законодавства і стало причиною відмови у задоволенні її вимог щодо затвердження цього проекту землеустрою.

Відповідач зазначив, що у наданому позивачкою проекті землеустрою, складеному в 2020 році, не враховані норми чинного законодавства у сфері містобудування.

Враховуючи вимоги Земельного кодексу України, Законів України Про землеустрій , Про врегулювання містобудівної документації , селищна рада вважає, що рішення № 60/81 від 21.09.2020 є законним, тому що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Троїцьке, наданий позивачкою на затвердження Троїцькій селищній раді, складено всупереч вимогам містобудівного законодавства та не містить погодження відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Троїцької РДА, що суперечить вимогам ст. 186-1 Земельного кодексу України. А тому поданий ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 проект землеустрою, не може бути затверджений рішенням Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, а позов, на думку відповідача, не може бути задоволений.

Не погодившись із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивачка 21.12.2020 надала до суду відповідь на відзив (арк. спр. 156-158), в якому зазначила, що як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві на позовну заяву не наведено жодних правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Позивачка зазначає, що в проекті землеустрою чітко вказано, що до проекту землеустрою було долучено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, як складову частину проекту землеустрою відповідно до вимог ст. 50 Закону України Про землеустрій . Список межових знаків, переданих на зберігання, кроки межових знаків та погодження (заповнення) даних акту прийомки-передачі буде здійснено згідно з інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 після затвердження проекту землеустрою, в порядку вимог ст. 186 Земельного кодексу України. На думку позивачки, це свідчить про те, що відповідач під час розгляду наданого на затвердження проекту землеустрою не уважно ознайомився з ним.

Стосовно того, що відповідач вважає, що при складанні проекту з селищною радою ніхто не погоджував межі спірної земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами позивачка пояснює, що за результатами кадастрової зйомки вибір місця розташування об`єкта погоджено Троїцькою селищною радою на підставі поданого замовником клопотання з додаванням викопіювання із зазначеним місцем розташування бажаної земельної ділянки, згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України, в результаті чого замовник отримав рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Позивачка зазначила, що Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у цьому, а тому на думку позивачки, відповідач не мав права на власний розсуд відмовляти у затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених Земельним кодексом України.

Також позивачка зазначила, що на теперішній час ніяких будівель і споруд на цій земельній ділянці, згідно публічної кадастрової карти, немає, що підтверджено за результатами кадастрової зйомки викопіюванням вказаної земельної ділянки, що надавалася позивачем відповідачу при отриманні дозволу на виготовлення проектної документації.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 (арк. спр. 54-56), має доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. спр. 57-60).

16.11.2016 ОСОБА_1 звернулась до Троїцької селищної ради Луганської області із заявою в якій просила передати у власність її доньці ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території селищної ради в смт. Троїцьке (арк. спр. 26).

Рішенням п`ятнадцятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання від 22.11.2016 № 15/32 вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства до 2 га у власність неповнолітній ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення - під господарськими будівлями і спорудами, в землі сільськогосподарського призначення - ріллю, що знаходиться в межах смт. Троїцьке, контур 94 (арк. спр. 27).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 21.02.2017 № 58 надано дозвіл ОСОБА_1 на вчинення правочину від імені малолітньої доньки, ОСОБА_2 , щодо оформлення та отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею до 2,000 га із земель сільськогосподарського призначення - під господарськими будівлями і спорудами, в землі сільськогосподарського призначення - ріллю, що знаходиться в межах смт. Троїцьке, контур 94 (арк. спр. 29).

За заявою ОСОБА_1 від 30.03.2020 ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 (арк. спр. 12-51).

14.09.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою прийняти рішення про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

17.09.2020 на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища, оформленого протокольно, вирішено відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 (арк. спр. 124).

Рішенням шістдесятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання від 21.09.2020 № 60/81 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність громадянці ОСОБА_2 . Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, Троїцькою селищною радою взято до уваги висновок відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, економічного розвитку та інфраструктури Троїцької РДА № 58 від 06.05.2020, у якому вказано, що відповідно до Генерального плану смт. Троїцьке, розробленого Українським державним проектно-виробничим об`єднанням ГИПРОГРАД у 1993 році, на даній земельній ділянці розміщена свино-товарна ферма, тобто це землі, які розміщені під господарськими будівлями і дворами і є землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк. спр. 8).

Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.04.2020 вбачається, що за кадастровим номером 4425455100:05:001:0092 зареєстрована земельна ділянка з розташуванням Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, контур 94, з комунальною формою власності площею 2,0000 га, код цільового призначення згідно Класифікації видів цільового призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства (арк. спр. 9).

Також висновком експерту державної експертизи з аналізу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.04.2020 № 3858/82-20 земельна ділянка за адресою: Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, контур 94 підтверджено, що він відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятив відносно нього нормативно-правовим актам, ділянка не відноситься до особливо цінних земель та обмеження на земельній ділянці відсутні (арк. спр. 52).

Крім того, довідка Головного управління Держгеокадастру у Луганській області свідчить про те, що земельна ділянка площею 2,0000 га не надана у власть або у постійне користування (арк. спр. 53).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зауважити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України).

За змістом частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" частина перша).

Підставою для набуття права на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує та повністю визначена в статті 118 ЗК України.

Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Як вже зазначалось раніше стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частинами шостою, сьомою, восьмою та дев`ятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, до якого додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому, підставою для у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, у разі невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку органом місцевого самоврядування може бути прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Представником відповідача в ході розгляду справи не надано суду жодних доказів в підтвердження подання позивачкою документів для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у порушення вимог частини першої статті 122 ЗК України в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, невідповідності орієнтованих розмірів земельної ділянки та графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Крім того, ані на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища 17.09.2020, ані на засіданні шістдесятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання 21.09.2020 не розглядалося питання невідповідності вимогам статті 122 Земельного кодексу України проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту за місцем розташування: Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, контур 94.

Відповідно до частини шостої статті 186-1 підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З аналізу наведеної норми слідує, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації

Тобто, даною нормою чітко встановлені підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою.

Посилання представника відповідача на те, що підставою відмови у наданні дозволу на виділення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Луганська область, Троїцького району, смт. Троїцьке, контур 94, є відсутність погодження відповідного проекту землеустрою з відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Троїцької районної державної адміністрації, що є порушенням вимог статті 186-1 Земельного кодексу України, судом визнаються незмістовними з таких підстав.

Частиною другою статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Як вже зазначалось вище рішенням п`ятнадцятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання від 22.11.2016 № 15/32 позивачці надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства до 2,000 га у власність неповнолітній ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення - під господарськими будівлями і спорудами, в землі сільськогосподарського призначення - ріллю, що знаходиться в межах АДРЕСА_1 (арк. спр. 27).

Таким чином позивачці надано дозвіл саме на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання якого позивачка і звернулась до відповідача із відповідною заявою від 14.09.2020, а також проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ФОП ОСОБА_3 .

Тобто, даним рішенням позивачці надано дозвіл саме на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та у відповідності до вказаного вище рішення позивачкою до органу місцевого самоврядування подано заяву саме про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а не для забудови житлового будинку, тому посилання представника відповідача на порушення вимог статті 186-1 Земельного кодексу України в частині непогодження відповідного проекту землеустрою з відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Троїцької районної державної адміністрації, судом визнаються незмістовними, оскільки в даному випадку відповідачем надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку відповідного проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства, а не для забудови житлового будинку, тому погодження проекту землеустрою із відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Троїцької районної державної адміністрації не є обов`язковим.

Згідно із частинами 7,8 статті 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, відповідачем має бути надано висновок про погодження або про відмову в погодженні земельної ділянки з обов`язковим викладенням мотивів та посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно із ст. 46 Закону України Про землеустрій передбачено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, суд зазначає, що межі населеного пункту встановлюються не містобудівною документацією (генеральним планом), а землевпорядною.

При цьому, суд зазначає, що оскільки генеральний план є видом містобудівної документації, метою якого є встановлення стратегії планування та забудови території населеного пункту, тоді як в даному випадку, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачці розроблений з урахуванням її сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) та не передбачає ніякої містобудівної потреби, посилання відповідача на Генеральний план смт. Троїцьке, є безпідставними.

Суд акцентує увагу на тому, що погодження з виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури є обов`язковим лише у разі, якщо на земельній ділянці розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, проте як вже достовірно встановлено судом земельна ділянка відводилась позивачці для ведення особистого селянського господарства, що виключає можливість розташування на ній об`єкту будівництва.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду при вирішенні подібних правовідносин у постановах від 14.08.2018 у справі №820/5134/17 та від 30.09.2019 у справі № 815/6124/17.

Отже аргументи відповідача щодо необхідності погодження відповідного проекту землеустрою з відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Троїцької районної державної адміністрації не заслуговують на увагу. Дані твердження є наслідком довільного тлумачення скаржником норми частини 2 статті 186-1 Земельного кодексу України, яка передбачає необхідність погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки як у межах населеного пункту, так і поза його межами, за умови, що на ній розташований об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта.

Правове значення має те, що на земельній ділянці не розташовано і не планується розташування об`єкта будівництва, що підтверджено викопіюванням та матеріалами проекту землеустрою. Частина 2 статті 186-2 ЗК України не передбачає таких обмежень в залежності від місцезнаходження земельної ділянки.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.05.2020 у справі № 809/201/18.

Щодо посилань відповідача на те, що землі на спірній ділянці є землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до генерального плану смт. Троїцьке, а відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України в переліченому переліку земельних ділянок для передачі у власність відсутня земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до листа ФОП ОСОБА_3 від 21.01.2021 вих. № 01/01 щодо розробки проекту землеустрою по спірній земельній ділянці судом встановлено, що для формування запроектованої земельної ділянки як частини земної поверхні з установленими межами та певним місцем розташування, згідно статті 79 Земельного кодексу України, з метою визначення її площі та координат поворотних точок, виконано горизонтальну зйомку. На момент виконання геодезичних вишукувань безпосередньо на місцевості земельна ділянка була вільна від об`єктів нерухомості. В протилежному випадку згідно з п. 1 ст. 34 Закону України Про державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (арк. спр. 174-177).

На кадастровому плані земельної ділянки за № 4425455100:05:001:0092 контури об`єктів нерухомого майна відсутні (арк. спр. 65).

Стаття 121 Земельного кодексу України визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної власності та з якими саме цільовими призначеннями громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із державної або комунальної власності та в яких розмірах. Отже, дана статті визначає для яких цілей надаються такі земельні ділянки.

Пунктом а) частини 2 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності

Таким чином землі, на яких була розміщена колишня свинно-товарна ферма вільні від забудови, знаходяться в межах населеного пункту, тому є землями комунальної власності з цільовим призначенням відповідно до класифікатору видів цільового призначення земель код 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) та не є землями для ведення товарного сільськогосподарського призначення.

Згідно статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, земельна ділянка, запроектована до відведення у власність ОСОБА_2 , сформована із вільних від забудови земель сільськогосподарського призначення, що було відомо відповідачу з викопіювання кадастрової зйомки, яке він розглядав, надаючи дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивачу.

Тому, посилання відповідача в оскарженому рішенні на відсутність погодження вказаного проекту з виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За своїм змістом дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може, має право, за власної ініціативи, дбає, забезпечує, веде діяльність, встановлює, визначає, на свій розсуд. Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Земельного кодексу України передбачений порядок прийняття про погодження дозволу надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що Троїцька селищна рада Троїцького району Луганської області має виключну компетенцію у прийнятті рішення по вказаному питанню. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень селищної ради.

З урахуванням встановлених порушень, допущених відповідачем при прийнятті рішення шістдесятої сесії Троїцької селищної ради VII скликання від 21.09.2020 № 60/82, виключної компетенції відповідача у прийнятті рішення з питання передачі у власність земельної ділянки позивачці для ведення особистого селянського господарства, з метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, шляхом зобов`язання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2020 про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092, розташованою за адресою: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області, контур 94. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи дискреційні повноваження відповідача щодо розгляду заяви позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тому в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необгрунтованістю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що основну позовну вимогу про визнання протиправним та скасування оскарженого рішення суд задовільняє, відмовляючи в задоволенні похідної вимоги, обираючи інший спосіб захисту порушеного права відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.245 КАС України.

Згідно з вимогами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом судовий збір сплачено у розмірі 840,80 грн, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід Державного бюджету України у розмірі 840,80 грн згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 77, 90, 139, 241-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (код ЄДРПОУ: 04335772, 92100, Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке вул. Центральна, буд.69) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення шістдесятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання від 21 вересня 2020 року № 60/81, про відмову ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2020 року про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області, контур 94, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2021 року.

Суддя В.С. Шембелян