Постанова

від 03.03.2021 по справі 640/23238/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23238/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Пилипенко О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Зернові традиції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Зернові Традиції до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Зернові традиції (далі - позивач, ТОВ АК Зернові традиції ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України, в якому просить визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві у вчиненні перешкод, направлених на невідшкодування позивачу переплати з ПДВ в розмірі 107 699 709,05 грн.; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України переплату з ПДВ у розмірі 107 699 709,05 грн.

Позов обґрунтовано тим, що Товариством сформовано реєстраційний ліміт у розмірі 107 699 709,05 грн. шляхом поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ. У 2016 році позивачу анульовано свідоцтво платника ПДВ та закрито усі рахунки, а кошти в сумі 107 699 709,05 грн. з електронного рахунку перераховано до державного бюджету. Позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із заявою від 07.05.2019 №07/05/19, в якій відповідно до п.п. 43.1, 43.3 ст. 43, абз. 2 п. 201-1.6 ст. 201-1 Податкового кодексу України просив повернути вказану суму коштів, які обліковуються на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ), на свій поточний рахунок. Проте, відповідачем відповідного висновку про повернення коштів не сформовано, до органів казначейства не надано, та повідомлено позивача про виключення його з реєстру платників ПДВ із закриттям рахунків. Посилаючись на положення пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14, пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17, ст. 43 , абз. 2 п. 201-1.6 ст. 201-1 ПК України, п.п. 23, 26, 27 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Порядок №569), позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ПК України та права Товариства на повернення надмірно сплачених до бюджету коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та виключення з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, реєстраційний ліміт залишився не використаним.

Відповідно до положень пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку у СЕА ПДВ платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. Проте, після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на рахунку у СЕА ПДВ перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА ПДВ, у якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника податку і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. Такі кошти обліковуються на інтегрованій картці платника податку, що анулювався як платник ПДВ, та враховуються в рахунок погашення заборгованості з податку, а за її відсутності обліковуються в інтегрованій картці платника податку як зайво зараховані кошти і можуть бути повернуті платнику на його рахунок відповідно до статті 43 ПК України.

Матеріалами справи, за твердженнями позивача, підтверджено, що станом на 11 лютого 2016 року з сумою ліміту на електронному рахунку Товариства був зафіксований ліміт для реєстрації податкових зобов`язань на суму 107 699 709,05 грн., що відповідає розрахунку ліміту згідно з формулою, обчисленою відповідно до законодавства.

Водночас, відповідачі заперечують наявність станом на день закриття рахунку залишку у зазначеній сумі, у зв`язку з чим упродовж розгляду справи Товариство самостійно звернулося до експертної установи - Київський науково-дослідний інститут судових експертиз та отримало експертний висновок від 08.07.2020 року, яким підтверджено наявність залишку в СЕА ПДВ Товариства у розмірі 107 699 709,05 грн. на момент анулювання свідоцтва платника податку ПДВ.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, відкрито апеляційне провадження у справі №640/23238/19, встановлено строк до 10 лютого 2021 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 19 січня 2021 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від ГУ ДКСУ у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що судом першої інстанції вірно встановлено, що наявну спірну переплату до бюджету не підтверджено достатніми доказами. При цьому зазначається також, що станом на день закриття рахунків апелянта в системі електронного адміністрування ПДВ жодного залишку коштів не обліковувалося.

Від ГУ ДПС у м. Києві також надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначається, що листами контролюючого органу неодноразово повідомлялося позивача про відсутність залишку на електронному рахунку та відсутність переплати з ПДВ. Кошти у сумі 107 699 709,05 грн. зараховані ТОВ АК Зернові традиції на електронний рахунок в СЕА ПДВ № НОМЕР_1 та не перераховувалися до державного бюджету, а в повній мірі були перераховані ДКС України на спеціальний рахунок позивача № НОМЕР_2 , тому не мають статусу надміру сплачених грошових зобов`язань та не підлягають поверненню позивачу в порядку статті 43 ПК України.

Від ТОВ АК Зернові традиції надійшла відповідь на відзив ГУ ДПС у м. Києві, у якому підтримано первинну позицію за позовом та наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на поточний рахунок позивача надміру сплаченого податку на додану вартість.

В судовому засіданні 17 лютого 2021 року представники позивача та відповідача 1 підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, надали пояснення, представником позивача заявлено клопотання про призначення судової експертизи, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року.

В судове засідання 03 березня 2021 року представники позивача не з`явилися, надали клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що керівник товариства не має можливості взяти участь в судовому засіданні, проте, колегія суддів не вважає зазначені причини поважними для відкладення розгляду справи, тому з урахуванням думки представника відповідача 1, вважає можливим продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Також позивачем подано клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, але з іншим кодом ЄДРПОУ, розглянувши яке колегія вважає таку заміну передчасною, у зв`язку з тим, що процес правонаступництва зазначеного податкового органу триває, не є завершеним, тому підстав для задоволення поданого клопотання не вбачається.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ АК Зернові традиції звернулося до ГУ ДФС у м. Києві із заявою від 07.05.2019 №07/05/19, в якій на підставі п.п. 43.1, 43.3 ст. 43, абз. 2 п. 201-1.6 ст. 201-1 ПК України просило повернути кошти у сумі 107 699 709,05 грн., які обліковуються на рахунку в СЕА ПДВ, на свій поточний рахунок.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 20.05.2019 №93965/10/26-15-12-01-18 позивачу надано відповідь про те, що згідно з інформаційними ресурсами ДФС України його виключено з реєстру платників ПДВ 23.05.2016, у зв`язку з чим електронні рахунки є закритими.

Виходячи з положень статті 43 ПК України (у редакції, чинній на час подання і розгляду заяви позивача), помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податків) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3). Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 43.5). Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відсутність у позивача податкового боргу визнається і не заперечується сторонами, підтверджується копією листа ГУ ДПС у м. Києві від 18.09.2019, у якому позивачу повідомляється, що станом на 25.08.2016 за ним заборгованість зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) не обліковувалась.

Водночас, обставини сплати позивачем коштів у сумі 107 699 709,05 грн. до державного бюджету є спірними, не визнаються і заперечуються відповідачами, та є предметом дослідження у даній справі.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 16 жовтня 2020 року , судова колегія виходить з положень пункту 14.1 ст. 14 ПК України, а саме:

- надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115);

- помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань (пп. 14.1.182).

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, з 01.07.2015 позивач перебував на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства відповідно до пп. 209.17.1 п. 209.17 ст. 209 ПК України, вид діяльності - вирощування зернових та технічних культур (01.11 КВЕД), що підтверджується копією витягу 1526584502575 з реєстру платників ПДВ, виданого 10.08.2015.

Свідоцтво платника ПДВ як суб`єкту спеціального режиму оподаткування позивачу анульовано 12 лютого 2016р., а 23.05.2016 позивача виключено з реєстру платників ПДВ, що підтверджується наявною у розпорядженні ГУ ДПС у м. Києві податковою інформацією про позивача, та не заперечується позивачем.

Згідно з п. "б" п. 209.2 ст. 209 ПК України (у редакції, чинній на час виключення позивача з реєстру) позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню:

до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків;

на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків.

Згідно з пп. "б" пп. 209.2.1 п. 209.2 ст. 209 ПК України сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у підпункті "б" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в СЕА ПДВ, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових і технічних культур.

Згідно з пп. 209.2.3 п. 209.2 ст. 209 ПК України для перерахування до державного бюджету коштів, зарахованих на рахунки платників у СЕА ПДВ з рахунків платників у СЕА ПДВ, зазначених у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА ПДВ, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, зазначена у податковій декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА ПДВ, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Суми ПДВ, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. 209.2.4 п. 209.2 ст. 209 ПК України сільськогосподарські підприємства - суб`єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у СЕА ПДВ, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Отже, спеціальний режим оподаткування позивача у період з 01.07.2015 по 12.02.2016 передбачав відкриття ним власного електронного рахунку в СЕА ПДВ та зарахування на нього коштів для забезпечення перерахування позитивної різниці між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду до державного бюджету (85%) та на свій спеціальний рахунок (15%). При цьому кошти, перераховані на спеціальні рахунки, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні позивача для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг.

Матеріали справи свідчать, що в СЕА ПДВ відкрито та у подальшому закрито позивачу електронні рахунки. Також 20.07.2015 позивачем відкрито у Кіровоградському регіональному управлінні АТ КБ "Приватбанк" спеціальний рахунок для акумулювання коштів.

Надана позивачем виписка з поточного рахунку за період з 14.04.2015 по 30.03.2016 містить відомості про поповнення ним у період з 21.08.2015 по 11.02.2016 електронного рахунку. Такі ж обставини підтверджуються і наданою ДКС України інформацією про рух коштів по рахунку позивача в СЕА ПДВ за період з 29.07.2015 по 25.02.2016, згідно з якою на вказаний електронний рахунок позивача надійшли кошти у загальній сумі 209 040 240 грн., перераховані на спеціальний рахунок позивача.

З наданої ГУ ДПС у м. Києві копії заключної виписки по спеціальному рахунку позивача , відритому в АТ КБ "Приватбанк", за період з 20.07.2015 по 30.03.2016 та виписки з цього ж рахунку позивача за період з 21.08.2015 по 11.02.2016 вбачаються підтвердження автоматичного перерахування коштів з електронного рахунку на спеціальний рахунок.

Зараховані на спеціальний рахунок позивача кошти перераховані останнім на користь інших суб`єктів господарювання в оплату за товар (оплата за договорами).

Згідно із даними виписками вхідний залишок на спеціальному рахунку позивача станом на 21.08.2016 становив 0,00 грн.; вихідний залишок станом на 11.02.2016 - 164800 грн., а 16.02.2016 - 0,00 грн.; разом за кредитом - 209 040 240 грн. (операцій: 125); разом за дебетом - 209040240 грн. (операцій: 311).

Таким чином, зараховані позивачем на електронний рахунок кошти до державного бюджету не перераховувались, а перераховані ДКС України на спеціальний рахунок позивача і використані останнім, шляхом перерахування їх на користь інших суб`єктів господарювання в оплату за товари (в оплату за договорами).

Доводячи обставини сплати до бюджету коштів у загальній сумі 107 699 709,05 грн., позивач посилається на лист ДПС України від 12.12.2019 №12882/6/99-00-04-02-01-15, яким надано відповідь на його адвокатський запит від 19.11.2019 №42. У зазначеній відповіді від 12.12.2019 №12882/6/99-00-04-02-01-15 представнику позивача повідомлено, що станом на 23.05.2016 сума операції становить -107699709,10 грн., а також роз`яснено, що в приватній частині Електронного кабінету в меню "Система електронного адміністрування ПДВ" платник має доступ до інформації з СЕА ПДВ, а саме: реєстру операцій, реєстру транзакцій, інформації про суму перевищення та інше.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист ДПС України від 12.12.2019 №12882/6/99-00-04-02-01-15 прямо не свідчить про перерахування з електронного рахунку позивача коштів у сумі 107 699 709,05 грн. до відповідного бюджету, як стверджує позивач. Натомість про відсутність залишку на електронному рахунку позивача і про відсутність у позивача переплати з ПДВ представникам позивача повідомлялось у листах ДПС України від 24.10.2019 №6915/6/99-00-04-02-01-15 та від 03.12.2019 №11607/6/99-00-04-02-01-15, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з абзацом 2 п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України, на який посилається позивач, якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку у СЕА ПДВ платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:

а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з податку;

б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Водночас, додані позивачем до позовної заяви податкові декларації з ПДВ за липень - жовтень, грудень 2015р., січень 2016р. не містять заяв позивача про перерахування коштів. Навпаки, у декларація позивач визначив, що позитивне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду (р. 18) залишається у його розпорядженні та/або спрямовується на спеціальний рахунок. Також декларації позивача не містять даних про наявність у нього сум бюджетного відшкодування з ПДВ, які б підлягали поверненню позивачу. Щодо наданої представником позивача податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року, то позивачем не надано доказів її подання до податкового органу, при цьому задекларовані показники відрізняються від податкової декларації за цей же період.

Отже, наявні у справі декларації не підтверджують доводи позивача та його посилання на положення абзацу 2 п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України.

Згідно з пунктом 26 Порядку №569 помилково та/або надміру зараховані кошти до бюджету повертаються платнику податку на електронний рахунок у порядку, визначеному статтею 43 Кодексу.

Згідно з пунктом 27 Порядку №569 у разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з власного поточного рахунка на електронний рахунок.

Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов`язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.

Згідно з п. 28 Порядку №569 у разі анулювання реєстрації платника податку - суб`єкта спеціального режиму оподаткування або виключення платника податку з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування сума коштів, перерахована таким платником податку на додаткові електронні рахунки, є недостатньою для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальний рахунок на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій, в яких відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування, остаточний перерахунок коштів здійснюється таким платником:

до державного бюджету - з власного поточного рахунка на електронний рахунок;

на спеціальний рахунок - з власного поточного рахунка на спеціальний рахунок.

Разом з тим, з огляду на відсутність доведеності обставин наявності залишку коштів на електронному рахунку позивача на час анулювання реєстрації платником ПДВ, а також з огляду на наявну інформацію щодо руху коштів на інших електронних рахунках позивача, зазначені положення законодавства застосуванню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи, а також обставинами, встановленими під час розгляду апеляційної скарги підтверджується , що усі кошти зараховані позивачем на свій електронний рахунок перераховані надалі на спеціальний рахунок позивача, а не до Державного бюджету, та використані останнім.

Надані позивачем докази, у тому числі висновок експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження від 08.07.2020 №17305/20-72, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Гриненком І.М., не містять відомостей про зарахування до державного бюджету коштів у загальній сумі 107 699 709,05 грн., тому не підтверджують зазначених обставин.

Інших ґрунтовних доказів, які б підтверджували факт зарахування коштів у сумі 107 699 709,05 грн. до відповідного бюджету та наявність підстав для їх визнання такими, що надмірно чи помилково сплачені згідно з пп.пп. 14.1.115, 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України, позивачем не надано.

Судова колегія зазначає також, що висновки Верховного Суду у постановах від 26.03.2019 у справі №802/2366/17-а і від 31.07.2020 у справі №280/701/19, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі, оскільки є відмінними.

Отже, доводи позивача про наявність спірної переплати до бюджету не підтверджуються достатніми та переконливими доказами, спростовуються запереченнями відповідачів та дослідженими колегією суддів доказами, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 16 жовтня 2020 року та відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Зернові традиції залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року у справі №640/23238/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

О.Є. Пилипенко