Ухвала

від 03.03.2021 по справі 673/728/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 673/728/16-ц

провадження № 61-2869ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця , Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Правобережне відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, про визнання незаконним контракту, наказу про звільнення, спонукання до укладення трудового договору, внесення змін до трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про оплату лікарняних листів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця (далі - ДТГО Південно-Західна залізниця ) про визнання незаконним контракту, наказу про звільнення, спонукання до укладення трудового договору, внесення змін до трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу,прооплату лікарняних листів та відшкодування моральної шкоди .

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Зобов`язано АТ Українська залізниця : нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 січня 2014 року до 16 березня 2014 року; оплатити ОСОБА_1 листок непрацездатності від 17 березня 2014 року серії АГД № 966574 та листок непрацездатності від 21 липня 2014 року серії АГД № 966987 із застосуванням індексу інфляції. Стягнуто з АТ Українська залізниця на користь ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено.

23 лютого 2021 року ОСОБА_1 через приймальню громадян звернулась до Верховного Суду із касаційного скаргою на зазначене судове рішення.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.,

Суддя В. В. Яремко