Ухвала

від 06.08.2021 по справі 673/728/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

06 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 673/728/16-ц

провадження № 61-9902 ск 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Українська залізниця , державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця , третя особа - правобережне відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, про визнання незаконним контракту, наказу про звільнення, спонукання до укладення трудового договору, внесення змін до трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про оплату лікарняних листів та відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця (далі - ДТГО Південно-Західна залізниця ) про визнання незаконним контракту, наказу про звільнення, спонукання до укладення трудового договору, внесення змін до трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу,прооплату лікарняних листів та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Зобов`язано АТ Українська залізниця : нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 січня 2014 року до 16 березня 2014 року; оплатити ОСОБА_1 лист непрацездатності від 17 березня 2014 року серії АГД № 966574 та лист непрацездатності від 21 липня 2014 року серії АГД № 966987 із застосуванням індексу інфляції. Стягнуто з АТ Українська залізниця на користь ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено. Повний текст постанови складений 23 листопада 2020 року.

23 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційного скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року повернуто заявнику, оскільки у касаційній скарзі не зазначено належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).

16 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року частково та ухвалити нове рішенням, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 30 липня 2021 року, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, для надання обґрунтованої заяви з іншими підставами для поновлення строку на касаційне оскарження із наданням відповідних доказів.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30 червня 2021 року, представник заявника надіслав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що ОСОБА_1 пропустила цей строк з поважних причин. У клопотанні зазначає, що вона отримала копію оскаржуваної постанови 15 лютого 2021 року та подала первинну касаційну скаргу в строк, а саме 23 лютого 2021 року. З 21 грудня 2020 року по 17 січня 2021 року її представник - ОСОБА_2 перебував на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності № 979046.

Крім того, зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року їй було повернуто касаційну скаргу та оскільки, повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню та те, що первісну касаційну скаргу було подано у встановлений законом строк, а законодавством не встановлені чіткі строки подання повторної касаційної скарги після її повернення, просила поновити строк на касаційне оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зазначені ОСОБА_1 обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження не заслуговують на увагу, оскільки надані докази не підтверджують поважності причин пропуску строку на подання касаційної скарги. Наданими документами не підтверджується наявність непереборних причин, які не залежали від волі особи та об`єктивно унеможливлювали подання касаційної скарги у визначений законом строк.

Тому, враховуючи, що первинна касаційна скарга була повернена заявнику ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року, а повторно вона звернулась до Верховного Суду 16 червня 2021 року, тобто через три місяці після повернення вищезазначеної касаційної скарги, то вказані причини пропуску строку на подання касаційної скарги є неповажними.

Клопотання не містить доводів на обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження з 03 березня 2021 року по 16 червня 2021 року, тобто з часу повернення первинно поданої касаційної скарги до моменту повторного звернення.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про неможливість чи наявність перешкод у заявника своєчасно звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення заявником не наведено.

Таким чином, вимоги ухвали Верховного Суду від 30 червня 2021 року належним чином виконані не були .

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі № 3236/03 Пономарьов проти України зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Положення аналогічного змісту містить також частина третя статті 393 ЦПК України.

Оскільки, зазначені підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року є неповажними, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 393, пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Українська залізниця , державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця , третя особа - правобережне відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, про визнання незаконним контракту, наказу про звільнення, спонукання до укладення трудового договору, внесення змін до трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про оплату лікарняних листів та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук