Постанова

від 01.03.2021 по справі 484/1918/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.03.21

22-ц/812/435/21

Єдиний унікальний номер справи 484/1918/20

Провадження №22-ц/812/435/21 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 березня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

з участю:

представників позивача ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

прокурора - Цвікілевич Н.В.,

представника Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області - Єрохіної Т.Г., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, в особі Держгеокадастру в Миколаївській області рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, яке ухвалене 27 листопада 2020 року, у приміщенні того ж суду, під головуванням судді Закревського В.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, третя особа: Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області, про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим,

в с т а н о в и л а :

17 червня 2020 року ОСОБА_1 пред`явив до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, третя особа: Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області, вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.

29 березня 2010 року між ним та Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, на підставі розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від 29 жовтня 2008 року № 382-р Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, про передачу земель в оренду , ОСОБА_1 передано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 64,71 га, з них: багаторічні насадження - 62,59 га (сади - 59,32; інші багаторічні насадження - 3,27 га); під господарськими шляхами і прогонами - 2,12 га в межах території Софіївської сільської ради. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку і її межі позначені на кадастровому плані, який є невід`ємною частиною цього договору.

Вказаний договір було укладено на термін 10 років з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою і набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

В позові позивач зазначає, що порушуючи вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідач в місячний термін не розглянув надісланий 12 березня 2020 року лист-повідомлення з проектом додаткової угоди.

13 березня 2020 року відповідач по справі отримав вказаний лист-повідомлення. Порушуючи вимоги ч.5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" своєчасно не розглянув проект додаткової угоди, а лише 12 червня 2020 року надіслав на його адресу лист з вимогою повернути земельну ділянку, у зв`язку із закінченням терміну дії договору.

Позивач вважає, що таке твердження відповідача є безпідставним та необґрунтованим, також відповідач в порушення спеціального Закону України "Про оренду землі" надіслав лист-повідомлення, вже після спливу місячного строку, що є порушенням термінів та строків, визначених законом та суперечить умовам спірного договору.

Також, в позові він вказує, що добросовісно виконував свої зобов`язання за договором оренди, сплачував відповідні податки та платежі, а відповідач, в свою чергу, намагається будь-якими діями не пролонговувати договір.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати договір оренди земельної ділянки від 29 березня 2010 року загальною площею 64,71 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за кадастровим № 4825486700:02:000:0399, укладений між ним та Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Софіївській сільській раді 06 травня 2010 року за реєстраційним номером 041048300142 - поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2020 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, в інтересах держави, в особі Держгеокадастру в Миколаївській області подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства, порушення матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду 1 інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскаржуваному рішенні, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач продовжує правомірно користуватись вказаною земельною ділянкою, а відповідачем, як розпорядником спірної земельної ділянки, не надано позивачеві відповідних заперечень щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2010 року згідно приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі", чим позбавлено позивача визначеності щодо правомірних очікувань з набуття права володіння земельною ділянкою, тому відповідачем порушено право позивача.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду не погоджується з встановленими судом 1 інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає не вірними, не обґрунтованими й не законними.

За Конституцією України, ст. 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Як результат розгляду, апеляційний суд визначає підстави перегляду судового рішення, і відповідно до наданих йому повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення районного суду ухвалено не у повній відповідності з виписаним вище, а тому не є законним та обґрунтованим.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України Про оренду землі ).

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі має назву Поновлення договору оренди землі та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

Приписами ст. ст. 14, 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2010 року між ОСОБА_1 та Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, на підставі розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від 29 жовтня 2008 року № 382-р Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, про передачу земель в оренду , ОСОБА_1 передано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 64,71 га, з них: багаторічні насадження - 62,59 га (сади - 59.32; інші багаторічні насадження - 3,27 га); під господарськими шляхами і прогонами - 2.12 га в межах території Софіївської сільської ради.

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку і її межі позначені на кадастровому плані, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с.7-10).

Відповідно п. 3.1 Договору, його було укладено на термін 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою і набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Згідно о п. 3.2. Договору, після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк.

Даний Договір зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Софіївській сільській раді 06 травня 2010 року за реєстраційним номером 041048300142, тобто діє до 06 травня 2020 року.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", при передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов`язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об`єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність і користування визначені в межах ст. 122 Земельного кодексу України.

Так, частиною 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування: Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, розпорядником орендованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності - стало Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

Також з матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2020 року позивачем направлено лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди разом із додатками (а.с.16-18).

03 квітня 2020 року відповідачем на адресу позивача направлено лист 2814-0.63-2478/2-20, у якому зазначено, що позивачеві вказано на недоліки в доданому ним до повідомлення пакеті документів, а саме: відсутні документи, які підтверджують належне виконання обов`язків за умовами договору оренди землі позивачем, проект додаткової угоди не відповідає вимогам Закону України Про оренду землі , також відсутній розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, розмір орендної плати нижче обумовлених в повідомленні від 03 березня 2020 року - 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відсутній агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, відповідно до порядку ведення агрохімічного паспорта поля земельної ділянки затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства 11 жовтня 2011 року № 536.

В установлений строк ОСОБА_1 не надано ніяких заперечень стосовно повідомлення відповідача, щодо умов договору, тобто сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору.

Крім того, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що єдинним належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі N 920/739/17 та від 15.01.2019 у справі N 922/1464/18.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Оскільки суд 1 інстанції вказане не врахував, та задовольнив позов, то таке рішення суду 1 інстанції не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області підлягає стягненню судовий збір сплачений за розгляд апеляційної скарги у сумі 1 261 гривню 20 копійок.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, в особі Держгеокадастру в Миколаївській області задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2020 року скасувати та ухвалити постанову.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, третя особа: Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області, про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області судовий збір сплачений за розгляд апеляційної скарги у сумі 1 261 гривня 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: П.П.Лисенко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 03 березня 2021 року.