Ухвала

від 03.03.2021 по справі 916/31/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

03 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/31/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Дідуренко С.В.,

від акціонера Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" Бичкова Олега Леонідовича - Майорова Н.М.,

від Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" - участі не брали,

від державного реєстратора Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Ковач Вікторії Петрівни - участі не брали,

від ОСОБА_2 - участі не брали,

від ОСОБА_3 - участі не брали,

від ОСОБА_4 - участі не брали,

від ОСОБА_5 - участі не брали,

від ОСОБА_6 - Горін О.Е.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В" - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020, прийняте суддею Літвіновим С.В., м. Одеса, повний текст складено 30.06.2020,

у справі №916/31/20

за позовом: акціонера Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" ОСОБА_7

до відповідачів:

-Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод";

-державного реєстратора Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Ковач Вікторії Петрівни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ;

- ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_6

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод"): Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В"

про визнання недійсним рішення, скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 р. акціонер Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" ОСОБА_7 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" та державного реєстратора Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Ковач Вікторії Петрівни, в якому просив визнати недійсним рішення одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В" №1 від 21.03.2018, прийняте Публічним акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод", скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Ковач Вікторії Петрівни за індексним номером 46682897 від 26.04.2019 про реєстрацію права власності на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В", а також скасувати запис державного реєстратора Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Ковач Вікторії Петрівни про право власності №31378909 на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованих на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В".

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 08.01.2020 відкрито провадження у справі №916/31/20.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20 (суддя Літвінов С.В.) частково задоволено позовні вимоги; визнано недійсним рішення з питання 3 "Про затвердження розміру, порядку формування та розподілу статутного капіталу Товариства" порядку денного рішення №1 одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В" від 21.03.2018, прийнятого Публічним акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" в особі голови правління Горіна Едуарда Олексійовича, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2026; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Ковач Вікторії Петрівни за індексним номером 46682897 від 26.04.2019 про реєстрацію права власності на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В"; скасовано запис державного реєстратора Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Ковач Вікторії Петрівни про право власності №31378909 на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованих на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 6306 грн; у задоволенні решти позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що з метою ухилення від передбаченого Законом України "Про акціонерні товариства" порядку прийняття рішення про вчинення значного правочину Публічним акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" здійснено поділ належного йому об`єкта нерухомості загальною площею 52076,9 кв.м на окремі самостійні об`єкти, які в подальшому за відсутності визначеної і затвердженої ринкової вартості майна були передані низці новостворених товариств, єдиним засновником яких стало товариство відповідача, зокрема, афілійованій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В", при цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дотримання Публічним акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" встановленого вищенаведеним законом порядку укладення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, що є підставою для визнання недійсним оспорюваного позивачем рішення в частині формування статутного капіталу за рахунок внесеного нерухомого майна та, як наслідок, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про державну реєстрацію права власності на вказане майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В". Водночас місцевий господарський суд зауважив на недоведеності позивачем факту порушення його корпоративних прав у зв`язку з прийняттям оспорюваного рішення одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В" №1 від 21.03.2018 стосовно інших питань порядку денного, окрім питання про затвердження розміру, порядку формування та розподілу статутного капіталу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що він є колишнім головою правління Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" та правомірно прийняте ним рішення оспорюється позивачем в межах даної справи, проте останній безпідставно не був залучений до участі у цій справі, хоча оскаржуване рішення суду першої інстанції стосується його прав, інтересів та обов`язків. Водночас апелянт наголошує на відсутності у матеріалах справи жодного доказу порушення його діями, як голови правління товариства відповідача, корпоративних прав акціонера Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" Бичкова Олега Леонідовича, зокрема, права на отримання дивідендів, які у 2017, 2018 та 2019 роках взагалі не нараховувались та не виплачувались у зв`язку зі збитковістю товариства.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 08.02.2021 (вх.№222/21/Д1 від 09.02.2021) акціонер Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" Бичков Олег Леонідович просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20, посилаючись на те, що права апелянта оскаржуваним судовим рішенням не порушені, а питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалось.

Публічне акціонерне товариство "Одеський автоскладальний завод", державний реєстратор Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Ковач Вікторія Петрівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 25.01.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 10.02.2021 справу №916/31/20 призначено до розгляду на 03.03.2021 о 10:00.

У судове засідання 03.03.2021 з`явилися ОСОБА_6 , представники ОСОБА_1 та акціонера Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" Бичкова Олега Леонідовича, представники Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод", державного реєстратора Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Ковач Вікторії Петрівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В" участі не брали, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20 з огляду на наступне.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Саме таке визначення вказаної процесуальної дії викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.

Підстави для закриття провадження у справі визначені положеннями процесуального закону і свідчать про те, що провадження у справі підлягає закриттю у разі встановлення судом певних обставин, зокрема, того, що провадження неправомірно розпочато за відсутності у заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом або не може бути продовжене з інших причин, у тому числі і у зв`язку з волевиявлення сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки. Отже, підставами закриття провадження у справі фактично є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу, неможливість або недоцільність його подальшого продовження.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Крім того, в рішенні у справі "Белле проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив про те, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

У статті 55 Конституції України закріплене право людини і громадянина на судовий захист.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Згідно з частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В силу частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки, у той час як суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Аналогічний правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 14.08.2019 у справі №62/112.

Таким чином, сам по собі факт відкриття апеляційного провадження жодним чином не свідчить про те, що апеляційний господарський суд вже на стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду з`ясував, що оскаржуване судове рішення зачіпає права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, натомість вказане питання досліджується судом апеляційної інстанції лише після прийняття апеляційної скарги, поданої з дотриманням встановлених процесуальним законом вимог.

Колегія суддів враховує, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі №910/9254/18.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду міститься в постанові від 21.09.2020 у справі №910/13119/17.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин останній вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №908/2913/19.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Колегія суддів вбачає, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20 була подана ОСОБА_1 як колишнім головою правління Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод". При цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що саме його рішення оспорюється позивачем у даній справі, однак він не був залучений до участі у ній. Крім того, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі було ухвалене за відсутності у матеріалах справи жодного доказу порушення його діями, як голови правління товариства відповідача, корпоративних прав акціонера Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" ОСОБА_7 .

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

В силу пунктів 3, 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є, зокрема, вимога про визнання недійсним рішення Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" №1 від 21.03.2019, яким було вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В", визначити його місцезнаходження, сформувати статутний капітал останнього за рахунок внеску учасника (19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ), затвердити грошову оцінку вкладу, затвердити розподіл статутного капіталу, обрати директором Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В" ОСОБА_8 , затвердити статут у запропонованій редакції та провести державну реєстрацію цього товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача в оренду належного товариству відповідача майна є основним джерелом для отримання цим підприємством прибутку, а тому незаконне, за твердженням позивача, відчуження Публічним акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" своїх основних засобів зумовлює погіршення фінансового стану товариства, що, в свою чергу, негативно впливає на вартість акцій і позбавляє акціонера можливості отримати частину майна товариства у разі його ліквідації та, відповідно, порушує корпоративні права ОСОБА_7 як акціонера Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод".

Отже, спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли у зв`язку з порушенням корпоративних прав ОСОБА_7 внаслідок неправомірного, за твердженням позивача, відчуження Публічним акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" як самостійною юридичною особою та суб`єктом господарювання належного йому нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В".

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі статтею 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

В силу частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Оскаржене рішення приймалось Публічним акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" в особі його виконавчого органу. Саме тому належним відповідачем є вказане товариство, а не ОСОБА_1 , який не приймав таке рішення від власного імені, а діяв як посадова особа виконавчого органу Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод".

Спір у даній справі є корпоративним спором, що виник між юридичною особою та її учасником (акціонером), при цьому цей спір жодним чином не стосується корпоративних відносин між позивачем як акціонером вказаного товариства та апелянтом - ОСОБА_1 як посадовою особа цього товариства (головою правління).

Водночас обставини виконання ОСОБА_1 як посадовою особою виконавчого органу товариства відповідача, який в силу положень законодавства та установчих документів здійснював управління поточною діяльність останнього, своїх повноважень в процесі прийняття Публічним акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" рішення одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В" №1 від 21.03.2018 в якості підстави позову ОСОБА_7 не заявлялись та, як наслідок, судом першої інстанції не досліджувались, у зв`язку з чим скаржник як голова правління товариства відповідача не є учасником спірних правовідносин у даній справі, а доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення безпосередньо його діями корпоративних прав позивача є безпідставними.

Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 жодним чином не конкретизовано питання про які саме його права, обов`язки чи інтереси було вирішено оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів зауважує, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не впливає на права, обов`язки та/або інтереси ОСОБА_1 , не створює для нього будь-яких прав чи обов`язків, оскільки ухвалене безпосередньо щодо товариства відповідача.

При цьому Публічне акціонерне товариство "Одеський автоскладальний завод" самостійно реалізувало своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі шляхом подання відповідної апеляційної скарги, від якої в подальшому відмовилося і така відмова прийнята судом, у зв`язку з чим ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20 було закрито.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що як мотивувальна частина рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20 не містить жодного висновку суду про права та обов`язки ОСОБА_1 , так і резолютивна частина вказаного рішення не стосується прав та обов`язків скаржника, що свідчить про відсутність правового зв`язку між оскаржуваним рішенням та апелянтом, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що права ОСОБА_1 даним рішенням не зачіпаються, а відтак останній не є належним суб`єктом апеляційного оскарження у розумінні процесуального закону, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо необхідності закриття апеляційного провадження у зв`язку з відсутністю належного суб`єкта апеляційного оскарження викладена в постанові від 19.02.2019 у справі №910/12807/16 про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів, в межах якої розглядалась апеляційна скарга фізичної особи - члена наглядової ради товариства, якого оспорюваним рішенням було обрано на посаду члена наглядової ради.

В межах зазначеної справи Верховний Суд зауважив на тому, що скаржник не є безпосереднім учасником спірних правовідносин та був обраний до наглядової ради товариства не як фізична особа, а як представник компанії, яка залучена до участі у даній справі та реалізувала своє право на оскарження судового рішення шляхом подання відповідної скарги.

З огляду на те, що рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20 не впливає на права або обов`язки апелянта, колегія суддів не вбачає передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

03.03.2021 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 02.03.2021 (вх.№1037/21 від 03.03.2021), в якому останній просить зупинити апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20 до вирішення двох взаємопов`язаних справ №916/3844/19 та №916/248/20.

З урахуванням наявності правових підстав для закриття апеляційного провадження у даній справі, тобто його фактичного припинення, процесуальної можливості для вирішення питання про можливість зупинення даного апеляційного провадження колегія суддів не вбачає, у зв`язку з чим відповідне клопотання ОСОБА_1 б/н від 02.03.2021 (вх.№1037/21 від 03.03.2021) не розглядається.

Керуючись статтями 232-235, 240, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20.

Матеріали справи №916/31/20 повернути до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.03.2021.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук