Постанова

від 02.03.2021 по справі 911/14/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. Справа№ 911/14/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Лідія-ВВ"

на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2020 року (повний текст складено 09.11.2020 р.)

у справі № 911/14/20 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури

до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

2. Фермерського господарства "Лідія-ВВ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, -

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Фермерського господарства "Лідія-ВВ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про:

- визнання недійсними та скасувати наказу Головного управління Держземагентства у Київській області про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 28.10.2014 року №10-10772/15-14-сг (кадастровий номер 3224087500:02:005:0009) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованих на території Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, загальною площею 24,7727 га;

- визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, укладеного між начальником відділу Держемагентства у Сквирському районі Київської області та фізичною особою ОСОБА_1 від 05.12.2014 р. (т.І, а.с. 2-17).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Натомість, ОСОБА_1 у випадку отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства та здійснення реєстрації ФГ "Лідія-ВВ" відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди первісної земельної ділянки, всі інші земельні ділянки повинен був отримати у користування відповідно до вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2020 у справі №911/14/20 позовні вимоги задоволено (т.ІІ, а.с. 185-203).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. ФГ "Лідія-ВВ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. У апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що Земельним кодексом України не передбачено проведення земельних торгів у випадку отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

4.2. На переконання ФГ "Лідія-ВВ" предметом Розпорядження Сквирської районної державної адміністрації №299 від 2010 року та предметом Наказу про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 2014 року є одна (єдина, первісна) земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель загального запасу площею 24,7 га. для ведення фермерського господарства, що знаходиться в межах Тхорівської сільської Сквирського району Київської області про що і є згадка у відповідних документах. Кадастровий номер земельної ділянки (3224087500:02:005:0009) з`явився лише в результаті виготовлення та затвердження технічної документації у 2014 році. Кожного року, починаючи з 2010 по 2014 року, ОСОБА_1 переукладав договір оренди земельної ділянки з Сквирської РДА (такі договори оренди укладалися строком на 1 рік), а вже у 2014 році укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель загального запасу площею 24,7727 га. для ведення фермерського господарства, що знаходиться в межах Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, укладеного з Головним Управлінням Держземагентсва у Київській області.

4.3. Судом не з`ясовано всіх фактичних обставин справи про те, що площа орендованої земельної ділянки дозволяє якісно обробляти землю, співпрацюючи з підрядниками, які надають сільськогосподарську техніку на договірних умовах (на підтвердження отримання таких послуг відповідачем-2 надано Договір № 07/07/20-Л на виконання робіт (надання послуг) від 7 липня 2020 року ТДВ "Шамраївським цукровим заводом").

4.4. Відповідач-2 зазначає про те, що перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури С. Пашин є неналежною особою, хто не мав права підписувати згадану позовну заяву. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 27.05.2020 р. у справі №819/478/17 (п.п. 28, 36), а також заперечує щодо наявності у прокуратури прав для звернення із даним позовом до суду, оскільки саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області має самостійне право на звернення до суду відповідно до норм чинного законодавства України з позовними вимогами, які є предметом розгляду у даній справі. Крім того, відповідач-2 вважає, що прокурором не дотримано вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: прокурором не направлено та не повідомлено ні відповідачів, ні третю особу про підготовку та подання позову.

4.5. Відповідач-2 вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності.

4.6. На переконання відповідача-2 інтереси держави у даному випадку не порушено.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу підтримує викладені у ній твердження та зазначає, що у нього були відсутні законодавчо встановлені підстави для відмови у наданні для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 (як засновника вже існуючого фермерського господарства) відповідної земельної ділянки в оренду.

5.2. Інші сторони право подання відзиву не скористались.

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020 року, матеріали судової справи № 911/14/20 разом з апеляційною скаргою Фермерського господарства "Лідія-ВВ" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Лідія-ВВ" на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 911/14/20 та повідомлено учасника справи про те, що її розгляд відбудеться 26.01.2021 р.

6.3. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та 23.02.2021 розгляд справи відкладено на 23.02.2021 р. та 02.03.2021 р. відповідно.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. У судовому засіданні 02.03.2021 р. представник відповідача-2 та третьої особи надала пояснення, у яких підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

7.2. Прокурор у судовому засіданні 02.03.2021 р. надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

7.3. Відповідач-1 у судове засідання 02.03.2021 явку свого представника не забезпечив, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за ідентифікатором 0411633584370 зі статусом "відправлення вручено за довіреністю 01.03.2021".

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов`язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника відповідача-1 не перешкоджає всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-1.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 28.10.2014 року №10-10772/15-14-сг затверджено документацію із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 24,7727 га (кадастровий номер 3224087500:02:005:0009) в адміністративних межах Тхорівської сільської ради Сквирського району для ведення фермерського господарства строком на 49 років (т.І, а.с. 18).

8.2. На підставі вказаного наказу Головним управлінням Держземагенства у Київській області в особі начальника відділу Держземагентства у Сквирському районі Київської області 05.12.2014 року укладено Договір оренди земельної ділянки площею 24,7727 га для ведення фермерського господарства з ОСОБА_2 строком на 49 років (т.І, а.с. 19-22).

8.3. Зазначений договір оренди землі зареєстрований державним реєстратором Сквирської районної державної адміністрації Шерстюк А.О. 13.01.2015 з індексним номером рішення 18578102 (т.І, а.с. 24-25).

8.4. На підставі укладеного договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3224087500:02:005:0009 (т.І, а.с. 23).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

9.1. Звертаючись до суду з даним позовом, керівник Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави зазначив, що заявляє позов в інтересах держави. При цьому, у спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції орган - це Головне управління Держгеокадастру у Київській області, яке в свою чергу, визначений прокурором як відповідач у справі.

Оскільки в даній справі прокурором оспорюються дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області при здійсненні останнім своїх повноважень щодо надання фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства на підставі спрощеної процедури, тому прокурором і зазначено в якості відповідача Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

З урахуванням вищенаведеного, зазначені обставини виключають можливість звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, який на думку прокурора і порушив норми чинного законодавства України, у зв`язку із чим виникла необхідність для захисту прав Держави.

Абзацом 2 частини 5 статті 53 ГПК України унормовано, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, прокурором при зверненні з позовом до суду дотримано вимоги Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

9.2. 12.03.2010 ОСОБА_1 звернувся до Голови Сквирської РДА із заявою про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу площею 24.7 га, що знаходиться в межах Тхорівської сільської ради, Сквирського району, Київської області, терміном на 1 рік (т.І, а.с. 39).

9.3. 19.03.2010 Розпорядженням Сквирської РДА №284 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу площею 24.7 га, що знаходиться в межах Тхорівської сільської ради, Сквирського району, Київської області (т.І, а.с. 41).

9.4. Розпорядженням Сквирської РДА від 25.03.2010 №299 надано ОСОБА_1 із земель запасу земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 24.7 га в межах Тхорівської сільської ради, Сквирського району, Київської області. У п. 5 зазначено "припинити дію договору оренди землі між Сквирською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 від 21.01.2010 №1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (т.І, а.с 40).

9.5. 29.03.2010 р. між Сквирською РДА та ОСОБА_1 згідно розпорядження №299 від 25.03.2010 укладено договір оренди землі, - земельної ділянки площею 24,7 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою Тхорівська сільська рада, Сквирського району, Київської області. Вказаний договір укладено до завершення виготовлення проекту землеустрою, але на строк не більше ніж 1 рік з дати державної реєстрації договору з правом поновлення його на новий строк. Державну реєстрацію договору проведено 30.03.2010 (т.І, а.с. 148-151).

9.6. Державну реєстрацію ФГ "Лідія-ВВ" проведено 17.05.2011 (т.І, а.с. 27-30).

9.7. 03.05.2012 між Сквирською РДА та ФГ "Лідія-ВВ" згідно розпорядження №06-44/605 від 06.03.2012 укладено договір оренди землі, - земельної ділянки площею 24,7 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою Тхорівська сільська рада, Сквирського району, Київської області. Вказаний договір укладено до завершення виготовлення проекту землеустрою , але на строк не більше ніж 1 рік з дати державної реєстрації договору з правом поновлення його на новий строк. Державну реєстрацію договору проведено 30.03.2010 (т.І, а.с. 163-166).

9.8. 28.10.2014 Головним управління Держземагенства у Київській області прийнято наказ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 3224087500:02:005:0009 (т.І, а.с. 180).

9.9. 05.12.2014 р. між Головним управління Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 згідно наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 28.10.2014 №10-10772/15-14-сг укладено договір оренди землі, - земельної ділянки кадастровий номер 3224087500:02:005:0009 площею 24,7727 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою Тхорівська сільська рада, Сквирського району, Київської області (т.І, а.с. 19-22).

9.10. До матеріалів справи надано виготовлений ФОП Мельниченко В.І. у 2011 р. Кадастровий план, який містить штамп про присвоєння 06.10.2014 кадастрового номера земельної ділянки 3224087500:02:005:0009. Також вказаний кадастровий план містить інформацію про те, що землекористувачем вказаної ділянки загальною площею 24,7727 га для ведення фермерського господарства (Сквирський район, Тхорівська сільська рада) є ОСОБА_1 (т.І, а.с. 182).

9.11. При цьому відповідно до відповіді Тхорівської сільської ради Київської області №47 від 25.02.2020 ОСОБА_1 на території Тхорівської сільської ради Київської області орендує тільки одну земельну ділянку 3224087500:02:005:0009 площею 24,7727 га (т.І, а.с. 199).

9.12. Враховуючи викладене та те, що до матеріалів справи не надано доказів того, що у користуванні відповідача-2 крім земельної ділянки 3224087500:02:005:0009 площею 24,7727 га перебуває або перебувала в оренді інша земельна ділянка, - вказану земельну ділянку не можна вважати додатково отриманою земельною ділянкою, а відповідно, набуття такої земельної ділянки в оренду не свідчить про збільшення за її рахунок масиву земель фермерського господарства.

9.13. Крім того, у матеріалах справи наявна адресована Голові Сквирської РДА (тобто уповноваженому на момент складення цього документу на розпорядження відповідними земельними ділянками органу) заява від 11.03.2010 р. ОСОБА_1 (одержано 12.03.2010 р., справа № Л188) у якій викладено прохання надати дозвіл на виготовлення технічної документацію на земельну ділянку із земель запасу площею 24.8га, що знаходяться в межах Тхорівської сільської ради (т.І, а.с. 42).

9.14. Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах Тхорівської сільської ради надано розпорядженням Сквирської районної державної адміністрації №284 від 19.03.2010 (т.І, а.с. 41).

9.15. Частина 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарства" (в редакції станом на березень 2010 року, коли за твердженням відповідачів та третьої особи подавалась заява про надання земельної ділянки в оренду) не містить положень про те, що не зазначення у заяві будь-яких вказаних у абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарства" відомостей або не долучення до неї додатків є безумовною підставою для відмови у розгляді заяви про надання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни.

9.16. Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону України "Про фермерське господарства" передумовою державної реєстрації фермерського господарства є отримання земельної ділянки в оренду в установленому порядку (на підставі договору оренди або одержання акта на право власності на землю).

При цьому, прокурором не обґрунтовано, яким чином укладені відповідачем-2 у період до 2014 р. договори оренди суперечили встановленому законодавством порядку відведення земельної ділянки в оренду, а також того чому первісно укладений на 1 рік ОСОБА_1 та Сквирською РДА договір від 29.03.2010 р. не міг бути підставою для реєстрації в 2011 році Фермерського господарства.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України (у чинній на момент прийняття оспорюваного наказу редакції від 06.09.2019) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення в т.ч. фермерського господарства.

9.17. Матеріалами справи підтверджується, що хоча згідно відповіді ГУ Держпродспоживслужби у Київській області встановлено, що сільськогосподарська техніка за ОСОБА_1 та ФГ "Лідія-ВВ" не зареєстрована (т.ІІ, а.с. 50), вказана особа має укладений з ТДВ "Шамраївський цукровий завод", як виконавцем договір №07/07/20-л від 07.07.2020 на виконання робіт (надання послуг) (т.ІІ, а.с. 151-153).

9.18. Крім того, правомірність створення та реєстрації ФГ "Лідія-ВВ" не входить до предмету дослідження у межах даної справи.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що прокурором не доведено невідповідність оспорюваний наказу та договору положенням законодавства.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що предметом Розпорядження Сквирської районної державної адміністрації №299 від 2010 року та предметом Наказу про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 2014 року є одна (єдина, первісна) земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель загального запасу площею 24,7 га, з огляду на те, що у матеріалах справи наявний виготовлений ФОП Мельниченко В.І. у 2011 р. Кадастровий план, який містить штамп про присвоєння 06.10.2014 кадастрового номера земельної ділянки 3224087500:02:005:0009. Також вказаний кадастровий план містить інформацію про те, що землекористувачем вказаної ділянки загальною площею 24,7727 га для ведення фермерського господарства (Сквирський район, Тхорівська сільська рада) є ОСОБА_1 (т.І, а.с. 182).

11.2. Також, враховуючи, що положеннями ч. 2 ст. 134 ЗК України у чинній на момент звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою та прийняття оспорюваного наказу редакції було передбачено, що "не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства", колегія суддів погоджується з твердженнями відповідачів про те, що Земельним кодексом України не було передбачено проведення земельних торгів у випадку отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

11.3. Враховуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими твердження відповідача-2 про те, що прокурором не доведено порушення у даному випадку інтересів держави.

11.4. Також, враховуючи, що законність створення ФГ "Лідія-ВВ" не є предметом спору (та відповідно дослідження у даній справі), колегія суддів зазначає про те, що обставини реєстрації за відповідачем-2 сільськогосподарської техніки не входять до предмету дослідження.

Слід зазначити, що відсутність у користуванні фермерського господарства жодної земельної ділянки нівелює мету його створення та виключає можливість здійснення господарської діяльності.

Вказаним підтверджується те, що передана ОСОБА_1 за оспорюваний наказом земельна ділянка є тією самою земельною ділянкою, яка була передана йому в короткострокову оренду на 1 рік за договором від 29.03.2010 р.

11.5. Згідно пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області.

Разом з тим, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області не передбачає такого повноваження вказаного органу, як звернення до суду з відповідним позовом про визнання недійсним та скасування наказу, а також визнання недійсним укладеного на його виконання договору оренди.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про помилковість тверджень відповідача-2 про можливість самостійного звернення ГУ Держгеокадастру у Київській області з відповідними позовними вимогами до суду.

11.6. Твердження відповідача-2 про те, що прокурором не дотримано вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів визнає безпідставним з огляду на те, що у позовній заяві підстави для самостійного звернення з позовом прокурор обґрунтовував з посиланням на те, що Положенням про Державну службу України з геодезії, картографії та кадастру не передбачено повноважень щодо пред`явлення позовів про визнання недійсними організаційно-розпорядчих актів.

11.7. Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що керівник місцевої прокуратури, зокрема, представляє місцеву прокуратуру у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Вказані приписи стосуються представлення інтересів місцевої прокуратури саме як юридичної особи у правовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Натомість, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про помилковість послань відповідача-2 на викладену у постанові Верховного Суду № 819/478/17 від 27.05.2020 правову позицію, з огляду на те, що у вказаній справі позовна заява була подана на захист прав, свобод та інтересів Прокуратури, як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а не на виконання Прокуратурою функції щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді.

11.8. Щодо тверджень відповідача-2 про те, що судом першої інстанції не враховано пропуск прокурором строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи твердження про необхідність застосування позовної давності, відповідач-2 зазначив, що прокурор міг довідатися про порушення інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду, одразу після винесення оскаржуваного наказу.

Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом проінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах: від 20 серпня 2013 року № 3-18гс13.

У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17). До таких висновків дійшов і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року № 391/1217/14-ц (провадження № 61-11197сво18).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку з метою дослідження питання застосування позовної давності, суд мав в першу чергу встановити коли про порушення прав держави довідалось Головне управління Держземагенства у Київській області, а не прокурор. Матеріали справи свідчать про те, що уповноважений на захист інтересів Держави орган, яким у даному випадку було Головне управління Держземагенства у Київській області довідалось про прийняття оспорюваного наказу та укладення оспорюваного договору з моменту їх вчинення, , що свідчить відповідно про пропуск прокурором позовної давності, яка разом з тим, не підлягає застосуванню з огляду на те, що як встановлено колегією суддів за наслідками апеляційного перегляду справи, прокурором не доведено існування підстав для задоволення позовних вимог.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду:

12.1. Прокурором не доведено того, що внаслідок прийняття спірного наказу та укладення оспорюваного договору було порушено права держави.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

13.2. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України).

13.3. Відповідно до ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

13.4. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

13.5. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 74 ГПК України).

13.6. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

13.7. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

13.8. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ст. 236 ГПК України).

13.9. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

13.10. Відповідно до ст. 15-1 Земельного кодексу України розпоряджатися землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, уповноважений центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

13.11. За змістом статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

13.12. Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

13.13. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 1 ст. 93 ЗК України).

13.14. За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

13.15. Згідно з частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства , ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

13.16. Відповідно до частин другої, третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

13.17. Згідно правової позиції, яка викладеної 03.02.2016 у постанові судової палати у цивільних та адміністративних справам Верховного суду України (справа № 6-2902цс15) при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-ІУ як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

13.18. Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

13.19. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

13.20. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

13.21. Частинами 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарства" (у чинній на момент звернення із первісною заявою про надання в оренду земельної ділянки редакції) визначено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом

13.22. Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про фермерське господарства" (у відповідній редакції) визначено, що після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

13.23. За змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

13.24. Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №376/331/16-ц, за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

13.25. У відповідності до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято за неповного дослідження обставин справи та невірного застосування норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

14.2. Рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2020 року у справі №911/14/20 скасувати.

14.3. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лідія-ВВ" на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 911/14/20 задовольнити.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лідія-ВВ" на рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 911/14/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21 жовтня 2020 року у справі №911/14/20 скасувати та прийняти нове рішення: "У задоволенні позову відмовити повністю".

3. Справу №911/14/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 03.03.2021 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова