Рішення

від 02.03.2021 по справі 910/14135/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2021Справа № 910/14135/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В. ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експрес Інвест"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів,

За участю представників учасників справи:

від позивача: Сердюк О.О. за ордером серії КС № 829858 від 15.10.2020;

від відповідача-1: Майструк Н.О. за ордером серії ВЕ № 1023692 від 13.10.2020;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору купівлі-продажу цінних паперів № 20200408/БВ-1 від 08.04.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Договір купівлі-продажу цінних паперів № 20200408/БВ-1 від 08.04.2020 року було підписано з боку відповідача-1 неуповноваженою на те особою, оскільки позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" не надавав повноважень відповідачу-1 на укладення спірного договору, а також не брав участі у загальних зборах учасників відповідача-1 стосовно уповноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" на підписання та укладення оскаржуваного правочину. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року відкрито провадження у справі № 910/14135/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2020 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експрес Інвест".

15.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 15.10.2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

16.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія" № 165 від 15.10.2020 року на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти вимог позивача з огляду на те, що спірний договір був підписаний уповноваженими представниками його сторін. Крім того, за результатами виконання оспорюваної угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" отримало у власність цінні папери, що свідчить про реальність відповідної операції. Також відповідач-2 вказав, що позивач не є стороною спірного договору, а відтак не уповноважений на його оскарження.

19.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" від 13.10.2020 року на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що спірним договором не порушено жодних прав позивача, тоді як за результатами його виконання відповідачем-1 збільшено прибуток на 2 000 000,00 грн., що у свою чергу стало наслідком збільшення відповідних доходів його акціонерів, у тому числі позивача. Також відповідач-1 вказав на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, а також зазначив про те, що оскаржуваний договір у встановленому порядку був схвалений загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний". Крім того, відповідач-1 зазначив про те, що на час вчинення оспорюваного правочину чинною була редакція Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" від 28.02.2020 року, якою передбачено право виконавчого органу відповідача-1 на укладення договорів на суму до 100 000 000,00 грн. без попереднього погодження загальними зборами учасників. Слід зазначити, що у наведеному відзиві відповідач-1 виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести, у зв`язку із розглядом справи, згідно з яким попередньо визначена відповідачем-1 сума таких витрат складає 50 000,00 грн. У цьому відзиві відповідач-1 також вказав, що докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат у цій справі будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 20.10.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.11.2020 року.

20.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-1 від 20.10.2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

10.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 09.11.2020 року на відзиви відповідачів на позовну заяву, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" вказало, зокрема, на порушенням оспорюваним договором корпоративних прав позивача на управління справами Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" та обрання позивачем належного та ефективного способу захисту своїх прав. Також у цій заяві по суті спору позивач зазначив, що заявлений відповідачем-1 розмір судових витрат є недоведеним і документально не обґрунтованим, а також, на думку позивача, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, тоді як Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження співмірності витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

17.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача-1 від 16.10.2020 року на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останній навів додаткові доводи в обґрунтування своїх заперечень проти вимог позивача.

Водночас підготовче засідання, призначене на 17.11.2020 року, не відбулося, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2020 року підготовче засідання у справі № 910/14135/20 призначено на 16.12.2020 року.

14.12.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява від 14.12.2020 року, підписана представником відповідача-1 Майструк Н.О. за допомогою кваліфікованого електронного підпису, в якій остання повідомила про те, що укладений між нею та відповідачем-1 договір про надання правової допомоги № 21/08 від 21.08.2020 не був розірваний та є чинним.

У той же час 15.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний", в якій останнє на підставі статті 191 Господарського процесуального кодексу України визнало пред`явлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" у даній справі позов. Крім того, у наведеній заяві відповідач-1 зазначив про те, що наразі у жодного адвоката немає доручення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" на здійснення представництва його інтересів у справі № 910/14135/20. Означена заява підписана директором відповідача-1 Бондарем В.В., на підтвердження повноважень якого до цієї заяви долучено копію відповідних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Уповноважені представники позивача та відповідача-1 (повноваження якого перевірено судом) у підготовчому засіданні 16.12.2020 року не заперечували проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до судового розгляду по суті.

Разом із тим, представник відповідача-1 раніше подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" про визнання пред`явленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" у даній справі позову не підтримав та просив не розглядати її по суті.

У підготовчому засіданні 16.12.2020 року з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення учасникам справи можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, судом, з урахуванням положень статей 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, вирішено постановити протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року підготовче провадження у справі № 910/14135/20 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 20.01.2021 року.

19.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача від 19.01.2021 року, в яких останній зазначив, що з огляду на вчинення директором відповідача-1 дій всупереч рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний", а також враховуючи, що позиція директора відповідача-1 повністю відрізняється від позиції власників цієї юридичної особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" має право самостійно звертатись до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" та виступати позивачем у справі № 910/14135/20.

До початку судового засідання 20.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копій протоколів загальних зборів учасників відповідача-1 від 16.12.2020 року № 16/12-20 та від 15.01.2021 року № 15/01-21.

У судовому засіданні 20.01.2021 року представником відповідача-1 заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи ряду поданих ним документів.

У судовому засіданні 20.01.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольні ухвали про поновлення сторонам строку на подання додаткових доказів, вищенаведені документи долучено до матеріалів справи.

Разом із тим, у судовому засіданні 20.01.2021 року оголошувалася перерва до 16.02.2021 року.

09.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь відповідача-1 на пояснення позивача від 19.01.2021 року, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" навело додаткові аргументи на спростування вимог позивача.

До початку призначеного судового засідання 16.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 16.02.2021 року оголошувалася перерва до 02.03.2021 року.

У судовому засіданні 02.03.2021 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експрес Інвест" про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 02.03.2021 року не забезпечили.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" посилалося на те, що позивачу стало відомо про укладення 08.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія" договору купівлі-продажу цінних паперів № 20200408/БВ-1, за умовами якого відповідач-2 відчужив на користь відповідача-1 39160 іменних інвестиційних сертифікатів, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Брента Капітал" (Пайовий венчурний інвестиційний фонд "Пегас Інвест" недиверсифікованого виду закритого типу), номінальною вартістю одного інвестиційного сертифікату в розмірі 1 000,00 грн., загальною вартістю 39 160 000,00 грн., код ISIN UA UA 4000188700. Загальна вартість цього правочину склала 97 905 000,00 грн.

У поданому позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" вказувало, що означений договір було укладено між відповідачами з порушенням вимог підпункту е) пункту 17.6 та пункту 17.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" (у редакції протоколу Загальних зборів учасників відповідача-1 від 26.10.2017 року № 26/10/17), за якими прийняття рішень щодо створення (участі), ліквідації чи реорганізації відповідачем-1 інших юридичних осіб, дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень, надання (визначення) повноважень представнику відповідача-1 в органах управління юридичних осіб, створених Товариством, чи тих, учасником яких є Товариство, на приймання рішень (голосування) цими органами, прийняття рішень щодо розпорядження (в тому числі придбання та відчуження) відповідачем-1 цінними паперами, крім цінних паперів, емітованих самим відповідачем-1, та корпоративними правами, належними відповідачу-1; прийняття рішень про вступ відповідача-1 до об`єднань підприємства, - є питаннями виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" і не можуть передаватися для вирішення іншими органами відповідача-1.

Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 17.8 Статуту відповідача-1, з питань, зазначених, зокрема, у підпункті е) пункту 17.6 Статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності 100% загальної кількості голосів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний".

Оскільки оскаржуваний договір купівлі-продажу цінних паперів № 20200408/БВ-1 від 08.04.2020 року укладений без відповідного рішення загальних зборів учасників відповідача-1, позивач посилався на наявність правових підстав для визнання його недійсним.

Також позивач посилався на зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою стороною, як на підставу для визнання спірного правочину недійсним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" (яке представляє Генеральний директор Абдукадиров Рустем Ескендерович, що діє на підставі Статуту, від імені та за рахунок якого діє повірений: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експрес Інвест") було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 20200408/БВ-1, за умовами якого відповідач-2 зобов`язався передати у власність відповідача-1 39160 іменних інвестиційних сертифікатів, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Брента Капітал" (Пайовий венчурний інвестиційний фонд "Пегас Інвест" недиверсифікованого виду закритого типу), код ISIN UA UA 4000188700, номінальною вартістю одного інвестиційного сертифікату в розмірі 1 000,00 грн., загальною номінальною вартістю 39 160 000,00 грн. та загальною договірною вартістю 97 905 000,00 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний", у свою чергу, зобов`язалося прийняти та оплатити вказані цінні папери.

За умовами пункту 2.1 вказаного правочину оплата вартості цінних паперів провадиться у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок продавця без участі повіреного протягом 1 (одного) банківського дня після дня укладення цього Договору.

Продавець зобов`язаний забезпечити списання цінних паперів, зазначених у пункті 1.2 цього Договору, на користь покупця протягом 2 (двох) банківських днів після дня укладення цього Договору (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.4 означеної угоди право власності на цінні папери настає у покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця.

Пунктом 6.1 наведеного договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Предметом спору в цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 20200408/БВ-1 від 08.04.2020 року, укладеного між відповідачами, тоді як позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації", яке входить до складу учасників відповідача-1 - покупця за договором.

В обґрунтування порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача оспорюваним договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" послалося на те, що воно є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний", яке уклало спірний договір про відчуження цінних паперів, і такий договір порушує корпоративні права позивача як учасника відповідача-1.

Відповідно до пункту 16.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" (далі - Товариство), затвердженого рішенням Загальних зборів учасників відповідача-1 (протокол № 26/10/17 від 26.10.2017 року), органами управління Товариства є: вищий орган - Загальні збори Учасників Товариства; виконавчий орган - Директор Товариства.

Згідно з пунктом 16.2 Статуту відповідача-1 у наведеній редакції склад та компетенція органів управління і порядок прийняття ними рішень встановлюються цим Статутом.

Підпунктом е) пункту 17.6 цього Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" передбачено, що до компетенції Загальних зборів учасників Відповідача-1 належить, зокрема, прийняття рішень щодо створення (участі), ліквідації чи реорганізації Товариством інших юридичних осіб, дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень, надання (визначення) повноважень представнику Товариства в органах управління юридичних осіб, створених Товариством, чи тих, учасником яких є Товариство, на приймання рішень (голосування) цими органами, прийняття рішень щодо розпорядження (в тому числі придбання та відчуження) Товариством цінними паперами, крім цінних паперів, емітованих самим Товариством, та корпоративними правами, належними Товариству; прийняття рішень про вступ Товариства до об`єднань підприємств.

Відповідно до пункту 17.7 Статуту відповідача-1 у наведеній редакції, питання, вказані в пункті 17.6, є виключною компетенцією Загальних зборів учасників Товариства і не можуть передаватися для вирішення іншим органам Товариства.

Пунктом 17.8 Статуту відповідача-1 у цій редакції визначено, що з питань, зазначених, зокрема, у підпункті е) пункту 17.6, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують Учасники, що володіють у сукупності 100 % (ста відсотками) загальної кількості голосів Учасників Товариства.

Згідно з умовами пункту 18.1 Статуту відповідача-1 у зазначеній редакції, директор Товариства підзвітний Загальним зборам Учасників товариства і організує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для Учасників Товариства.

Статтями 92, 97 Цивільного кодексу України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

За умовами статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, підписання Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" Абдукадировим Р.Е. оспорюваного договору без передбаченої Статутом згоди Загальних зборів учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав позивача як учасника відповідача-1, оскільки директор діяв саме від імені Товариства, а не його учасників.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року в справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 року в справі № 905/2559/17, від 07.07.2020 року в справі № 910/10647/18, від 03.12.2019 року в справі № 904/10956/16.

Окрім того, 07.04.2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову в справі № 904/3657/18, в якій позивач просив захистити його корпоративні права, що, на його думку, були порушені оскаржуваними рішеннями державного реєстратора та нотаріуса, а також договором іпотеки, оскільки в результаті протиправних дій відповідачів він втратив право на частину майна, пропорційну частці у статутному капіталі товариства (50 % від загального розміру статутного капіталу).

У справі № 904/3657/18 Велика Палата Верховного Суду знову та послідовно підтвердила свої висновки, раніше викладені у постановах від 08.10.2019 року в справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 року в справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 року в справі № 904/10956/16, та додатково зауважила, що:

1) позивач як учасник товариства, який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочинів щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

2) належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04.06.2019 року в справі № 916/3156/17 (№ 12-304гс18).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід виходити з того, що відповідно до сталої практики особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 року в справі № 750/3917/17).

Щодо способів захисту порушених прав, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.12.2019 року в справі № 904/10956/16 зазначала, що належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, на підставі пункту 12 частини 1 статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України. Якщо учасник товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, бо розмір його частки є недостатнім для цього з огляду на вимоги частини першої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитків.

Наведені положення свідчать про необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності інших передбачених законом способів відновлення порушених, на думку позивача, прав Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" (у тому числі як учасника відповідача-1).

Суд зазначає, що як визнання правочину недійсним, так і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, можуть бути способами захисту цивільних прав та інтересів (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Якщо орган вчинив від імені юридичної особи правочин, який знаходиться за межами його повноважень, тоді можливі три варіанти подальших дій: 1) якщо такий правочин в наступному схвалюється юридичною особою, тоді він створює, змінює чи припиняє цивільні права та обов`язки для неї (стаття 241 Цивільного кодексу України); 2) якщо подальшого схвалення такий правочин не отримав, юридична особа (але не її учасник) має подавати позов про визнання його недійсним через недодержання однієї із вимог чинності правочину - відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності (частина 2 статті 203, частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України); 3) відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, як за позовом юридичної особи, та і за позовом власника (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (стаття 89 Господарського кодексу України, стаття 54 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України фізичні особи, які не є підприємцями, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушення прав самого товариства внаслідок укладання такого договору не можна вважати порушенням корпоративних прав учасника товариства, оскільки ці поняття не є тотожними. Отже, учасник звертається до суду з таким позовом не за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, а за захистом прав та інтересів товариства, що суперечить частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 2 статті 92 Цивільного кодексу України лише у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

У частині 1 статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не передбачає право учасника товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю оспорювати в судовому порядку правочин товариства, який вчинений з порушенням порядку надання згоди уповноваженими на те органами товариства.

Суд зазначає, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, слід враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про порушення його корпоративних прав як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" укладеним між відповідачами договором купівлі-продажу цінних паперів від 08.04.2020 року № 20200408/БВ-1 суд визнає необґрунтованим та безпідставними.

Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд зазначає про відсутність підстав надавати оцінку, зокрема, дійсності оспорюваного правочину та редакції Статуту відповідача-1, чинній на момент його укладення.

При цьому, обмеження позивача у праві на оскарження правочину, вчиненого відповідачем-1, не є порушенням його права на доступ до правосуддя, оскільки у такому разі позов фактично подається не в інтересах позивача, а в інтересах самого товариства, що і має наслідком відмови у позові.

Щодо правової природи правовідносин між товариством та директором товариства Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 року в справі № 911/2129/17 зазначила, що правочини (договори) юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України є підставою виникнення правовідношення представництва, у якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, у тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами. Таким чином, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, та діяти у власних інтересах та/або всупереч інтересам особи довірителя. За частиною першою статті 241 Цивільного кодексу України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Як підтверджено матеріалами справи, 06.07.2020 року відбулись Загальні збори Учасників відповідача-1.

На зазначених загальних зборах учасників Товариства були прийняті рішення (оформлені протокол № 06072020-1 від 06.07.2020), зокрема, про схвалення та визнання таким, що відповідає інтересам Товариства та його учасників, договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.04.2020 року № 20200408/БВ-1 з усіма додатками та доповненнями, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія".

Водночас рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2020 року в справі № 910/10444/20 означене рішення загальних зборів Учасників відповідача-1 визнано недійсним в частині схвалення договорів, у тому числі оспорюваного, які були укладені з перевищенням повноважень, а також в частині надання директору відповідача-1 повноважень на їх укладення.

Проте, з урахуванням того, що рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2020 року в справі № 910/10444/20 на момент розгляду даного спору не набрало законної сили, у зв`язку з його оскарженням в апеляційному порядку, а також враховуючи, що відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки наявності/відсутності схвалення оспорюваного правочину в даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації", у зв`язку з чим, у задоволенні даного позову слід відмовити.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

Окрім того, господарський суд при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при правовій кваліфікації спірних відносин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, та компенсації останньому не підлягають.

Що стосується понесених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Положеннями частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні 16.02.2021 року представником відповідача-1, а також у відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" заявлено про намір подати докази щодо розміру судових витрат після ухвалення рішення у справі відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати відповідача-1 на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" на правничу допомогу на 16.03.2021 року о 14:20 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус В, зал № 31.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 04.03.2021 року.

Суддя В.С. Ломака