Рішення

від 03.03.2021 по справі 915/1020/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року Справа № 915/1020/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю представника позивача Бєлік С.В., Самсонова Т.Б.

представник відповідача Архипов Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Берилл» , (юридична адреса: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 29, корп. А, адреса, зазначена позивачем: 54003, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 31268455)

до відповідача: Державного підприємства «Дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України» , 54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 05410381

треті особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Національна академія наук України, 01601, МСП, м. Київ, вул. Володимирська, 54, код ЄДРПОУ 00019270

2) Фонд державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945

про: стягнення коштів в розмірі 2 126 764, 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Берилл» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №18/09-1 від 18.09.2018року до Державного підприємства дослідного заводу інституту імпульсних процесів та технологій національної академії наук України в якій просило суд:

- розірвати договір про спільну діяльність від 27 березня 2001 року №5/01/15, укладений між Дослідним заводом імпульсних процесів та технологій НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берилл» ;

- стягнути з Дослідного заводу ІІПТ НАН України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берилл» компенсацію вартості внеску у розмірі 2 265 656,76 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про спільну діяльність від 27.03.2001 року № 5/01/15 в частині здійснення додаткових внесків у спільну діяльність.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.09.2018року позовну заяву №18/09-1 від 18.09.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Берилл» залишено без руху, надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08.10.2018року позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву №08/10-1 від 08.10.2018року про усунення недоліків позовної заяви №18/09-1 від 18.09.2018року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.10.2018 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1020/18 та призначено підготовче засідання на 15.11.2018 року о 10:30.

Відповідач у наданому до суду відзиві проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві, вказуючи на відсутність підстав для розірвання договору про сумісну діяльність і як наслідок необґрунтованість вимоги про стягнення вартості внеску, що носить похідний характер та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (Т.1 а.с.249-251).

У підготовчому засіданні 15.11.2018 року судом оголошена перерва до 26.11.2018 року о 12:30.

26.11.2018 року позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій пункт 2 позовних вимог просить суд розглядати у новій редакції, а саме: стягнути з Дослідного заводу ІІПТ НАН України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берилл» компенсацію вартості внеску у розмірі 2 195 500,06 грн. (Т.2 а.с.92)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - Національну академію наук України на підставі її заяви (Т.1 а. с. 254) у зв`язку з чим підготовче засідання відкладено на 28 грудня 2018 року о 10 год. 00 хв.

04 грудня 2018 року від Національної академії наук України до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області по справі №915/1020/18 для спільного розгляду надійшла позовна заява б/н від 29.11.2018 року про визнання недійсними укладених Державним підприємством «Дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берилл» додаткових угод №8 від 19.09.2007, №9 від 15.03.2010, №10 від 16.05.2011, №11 від 01.06.2012 до Договору про спільну діяльність №5/01/15 від 27.03.2001року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10 грудня 2018 року вказана позовна заява повернута заявнику.

22 грудня 2018 року від Національної академії наук України до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи без самостійних вимог заперечує проти позову, вказуючи на відсутність підстав для розірвання договору та безпідставне ототожнення позивачем внесків у спільну діяльність та витрат сторони, що здійснені в рамках спільної діяльності (Т.6 а.с.60-64).

В судовому засіданні 28 грудня 2018 року судом оголошена перерва.

16.01.2019 року провадження у справі на підставі ухвали господарського суду Миколаївської області було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №915/1816/18 у зв`язку із пов`язаністю справ №915/1020/18 та №915/1816/18.

Після набрання законної сили рішенням суду у справі №915/1816/18 за клопотанням позивача ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року провадження у справі №915/1020/18 поновлено, підготовче засідання призначено на 09 листопада 2020 року о 11:00.

За клопотанням представника третьої особи Національної академії наук України (Т.6. а. с. 150) ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.11.2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945), слухання справи відкладено на 08.12.2020 року о 10:00.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному розгляд справи 08.12.2020 року не відбувся.

Ухвалою суду від 18.12.2020 року підготовче засідання призначене на 27.01.2021 року о 10:00.

Від Національної академії наук України до суду надійшла заява про слухання справи за відсутністю представника (Т.6 с. 234).

В процесі розгляду справи судом прийнята заява Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл від 25.11.2020 року, що надійшла до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області про зміну підстав позову, в якій позивач просить на підставі ст.1212 ЦК України стягнути з відповідача безпідставно, на його думку, отримані кошти в сумі 2 126 764, 70 грн.

У зв`язку з відмовою позивача від частини позовних вимог про розірвання договору, ухвалою суду від 03.02.2021 року закрито провадження у справі в частині вимог про розірвання договору про спільну діяльність від 27.03.2001 року №5/01/15, укладеного між Дослідним інститутом імпульсних процесів та технологій НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл після чого справу призначено до судового розгляду на 03.03.2021 року о 11:00.

У судовому засіданні 03.03.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

27.03.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл та Дослідним заводом Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України укладено договір про спільну діяльність №5/01/15(далі - договір).

Згідно з п. 1 договору сторони зобов`язуються спільно діяти шляхом об`єднання зусиль в господарській сфері діяльності для забезпечення ефективного функціонування та розвитку бази відпочинку Наука , що розташована в с. Коблево Березанського району Миколаївської області і отримання прибутку в результаті цієї діяльності.

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. договору про спільну діяльність Дослідний завод Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України зобов`язався:

- здійснити свій внесок у спільну діяльність у формі надання прав користування майном бази відпочинку «Наука» на строк дії даного договору без зміни власника і форми власності;

- здійснити у випадку необхідності додаткову подачу внесків у спільну діяльність.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору сторони узгодили, що внеском Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України у спільну діяльність є надання права користування майном згідно з переліком, що додається до договору (додаток № 2).

Загальний внесок Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України складає частку у розмірі 50 %.

Внеском Товариства з обмеженою відповідальністю «Берилл» у спільну діяльність є інтелектуальна власність у сфері оздоровчого відпочинку, маркетингові дослідження, фінансові і трудові ресурси, організація спільної діяльності, ведення спільних справ, облік результатів спільної діяльності, податковий облік, взаємовідносини з місцевими органами влади та інше.

Загальний внесок Товариства з обмеженою відповідальністю «Берилл» , м. Миколаїв складає частку у розмірі 50 %.

Згідно з пп.7.1, 7.2 договору внески сторін з моменту їх передачі у спільну діяльність, а також майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності знаходиться на спільному користуванні сторін.

Майно, право користування яким відповідно до даного договору передано стороні 2 (ТОВ Берилл ), а також належна стороні 1 частка майна 50%, що набуто в результаті спільної діяльності мають статус державного майна, управління яким здійснюється в установленому НАН України порядку.

Відповідно до п. 15.2. договору, він набуває чинності після отримання дозволу Бюро Президії НАН України.

Постановою Бюро Президії НАН України «Про спільну діяльність Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Берилл»» від 27.04.2001 р. № 137 схвалено проект договору про спільну діяльність, укладений між Дослідним заводом Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берилл» , м. Миколаїв, дозволено дослідному заводу для забезпечення спільної діяльності передати, як внесок, права користування майном бази відпочинку «Наука» Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України на умовах зазначеного договору.

До договору про спільну діяльність, що є предметом розгляду у справі сторонами укладено низку додаткових угод:

- №1 від 01.04.2001 року;

- №1/1 від 01.04.2001 року;

- №2 від 01.10.2001 року;

- №5 від 30.01.2005 року:

- №7 від 04.11.2005 року;

- №8 від 16.04.2007 року;

- №9 від 15.03.2010 року;

- №10 від 16.05.2011 року;

- №11 від 01.06.2012 року.

Так, додатковою угодою від 19.09.2007 р. № 8 сторони пункт 10.2. договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15 виклали в наступній редакції (т.1 а.с.41):

- « Якщо за результатами звіту та балансу останнього 9-місячного сезону, що передує даті закінчення договору, за сторонами існує заборгованість протягом 1 місяця з дати подачі цих звіту та балансу сторони зобов`язані вирішити всі майнові і фінансові питання (передачі майна, погашення заборгованості, повернення внесків).

- Даний договір вважається пролонгованим на наступний п`ятирічний період, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін в письмовій формі не повідомила про намір припинення дії договору.

- Договір залишається діючим до повного розрахунку сторін » .

Умовами додаткової угоди №9 від 15.03.2010р.(Т.1 а.с.42) було, зокрема:

- доповнено розділ 10 договору пунктом 10.5. При припиненні договору кожній стороні повністю повертається її внесок у спільну діяльність. У разі неможливості повернення внеску, сторона, яка не може повернути свій внесок, отримує грошову або іншу матеріальну, майнову (за її згодою) компенсацію вартості внеску він іншої сторони;

- доповнено розділ 15 договору пунктом 15.3. Зміна власника (балансоутримувача) майна бази відпочинку «Наука» , право користування на яке внесено як вклад в спільну діяльність, не тягне розірвання чи припинення договору. В такому випадку новий власник (балансоутримувач) стає правонаступником сторони-1;

- доповнено розділ 15 договору пунктом 15.4. Оголошення банкрутом однієї сторони не тягне припинення договору щодо іншої сторони;

- доповнено розділ 15 пунктом 15.5. В випадку продажу (приватизації) майнового комплексу (або окремо визначеного нерухомого майна) бази відпочинку «Наука» , невід`ємні поліпшення якого здійснені стороною-2, остання має переважне перед іншими право купівлі.

Додатковою угодою №10 від 16.05.2011р. (Т.1 а.с.43) були внесені зміни до договору про спільну діяльність, а саме, доповнено додаток №2 договору «Перелік майна» та додано до нього майно: артезіанську свердловину інв. №15008 балансовою вартістю 14679,0 грн. та трансформаторну підстанцію інв. №05037 балансовою вартістю 21358,0 грн.

Додатковою угодою №11 від 01.06.2012р. (Т.1 а.с.44) були внесені зміни до додатку №1 та додатку №2 до договору про спільну діяльність та підписано новий додаток №1 та додаток №2 від 01.06.2012р., узгоджено вважати недійсним додаток №2 до договору від 27.03.2001р. з коригуванням на дату 01.01.2006р. та підписані додатки №№1,2 від 01.06.2012р. вважати невід`ємною частиною договору про спільну діяльність.

Судом встановлено та підтверджено звітом (висновком) незалежного аудитора від 12.11.2020 року, що позивачем щорічно вносився додатковий внесок у спільну діяльність на підставі п.4.2 договору про спільну діяльність, що не спростовано відповідачем.

Як вбачається зі звіту (висновку) незалежного аудитора від 20.11.2018 року (Т.2 а.с.104-105) станом на 30.09.2018 року внесок ТОВ Берилл в спільну діяльність становив 1 646 962,26 грн. та складався з :

- грошові кошти з розрахункового рахунку - 591700 грн.

- грошові кошти з каси підприємства - 7300 грн.

- основні засоби та МНМА -66673,54 грн.

- інтелектуальна власність 498 500 грн. визначена на підставі висновку незалежної оцінки від 04.07.2005 року (договір 000044-Н-04.07.5, проведено ТОВ Підприємством Бізнес-Експерт )

- залишений в діяльності дохід учасника СД - 258323 грн.

- сплачений податок за землю за іншого учасника -123124,07 грн.

- дохід учасника, надмірно виплачений ДП ППТ НАН України -101 341,65 грн.

Крім того, у спільній діяльності є обов`язки по поверненню коштів засновникам на суму 548537,80 грн., з яких 522417 грн. зворотна фінансова допомога, 26120,80 заборгованість перед ФОП Чумаченко І.І.

Станом на 30.09.2018 року придбано майна на загальну суму 2 112 936,70 грн.:

- основні фонди (в т.ч. інтелектуальна власність) за первісною вартістю 1552146,54 грн., за остаточною вартістю 1151250,30 грн.

- незавершені капітальні інвестиції - 7398,40 грн.

- малоцінні необоротні матеріальні активи за первісною вартістю - 553391,76 грн. амортизовані повністю.

При цьому, станом на 30.09.2020 року як вбачається із звіту (висновку) незалежного аудитора від 12.11.2020 року (Т.6 а.с.178-179):

1. Внески позивача в спільну діяльність складають 2 025 713,46 грн. та складаються з:

- грошових коштів з розрахункового рахунку - 626 447,36 грн.

- грошових коштів з каси підприємства - 7300, 00 грн.

- основних засобів та МНМА - 66 673,54 грн.

- інтелектуальної власності - 498 500 грн.

- залишеного в діяльності доходу учасника спільної діяльності - 294 639, 00 грн.

- сплаченого податку на землю за іншого учасника - 142 964, 07 грн.

- доходу учасника, надмірно виплаченого Дослідному заводу Інституту імпульсних процесів і технологій НАН України - 58 382, 15 грн.

- обов`язків по поверненню коштів засновникам підприємства Берилл згідно договорів зворотної фінансової допомоги - 330 807, 34 грн.

2. Внесок на спільну діяльність зі сторони відповідача складає за первісною вартістю 363 657,10 грн.

3. 2 126 764,70 грн. - загальна вартість придбаного спільною діяльністю майна, яка складається з:

- основні фонди (в тому числі інтелектуальна власність) за первісною вартістю - 1 559 203, 54 грн.

- незавершені капітальні інвестиції - 7398,40 грн.

- малоцінні необоротні матеріальні активи за первісною вартістю - 560 162, 76 грн.

4. При зведеному балансі балансова вартість майна бази відпочинку Наука складатиме 2 490 421,80 грн.

Таким чином, балансова вартість предмету договору збільшилась на загальну суму 2126764,70 грн. за рахунок додаткових внесків Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл (Т 6 а.с.178).

Пред`являючи позовну заяву до суду позивач просив: розірвати договір про сумісну діяльність та стягнути з відповідача кошти в рахунок компенсації вартості його внеску у спільну діяльність на підставі договору про сумісну діяльність в редакції додаткових угод.

Рішенням Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 року у справі №915/1816/18 додаткові угоди від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. №9, від 16.05.2011р. №10 та від 01.06.2012 р. № 11 до договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15, що були укладені Дослідним заводом Інституту імпульсних процесів і технологій НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл - визнано недійсними.

Після відмови позивача від позову в частині вимог розірвання договору про спільну діяльність від 27.03.2001 року №5/01/15 та закриття провадження у справі в цій частині вимог, предметом розгляду справи з урахуванням зміни позивачем підстав позову є позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 2 126 764, 70 грн. на підставі ст.1212 ЦК України, які, на думку позивача, були безпідставно отримані відповідачем .

Змінюючи підставу позову та відмовляючись від позовних вимог в частині розірвання договору про сумісну діяльність позивач виходив з того, що договір про сумісну діяльність припинив свою дію.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Договірний характер правовідносин, що існують між сторонами і на підставі яких виникло право вимоги та обов`язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Касаційний господарський суд вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

А якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача коштів, які вносились позивачем як додаткові внески протягом тривалого часу обґрунтована насамперед самим фактом понесення витрат, однак виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, обов`язковою умовою при зверненні до суду з вимогами про стягнення в порядку ст. 1212 Цивільного Кодексу України є припинення договірних зобов`язань, на підставі яких у сторони виникло право вимагати повернення безпідставно набутого.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Додаткова угода №8 від 19.09.2007 року до договору про сумісну діяльність від 27.03.2001 року №5/01/15, якою п. 10.2 (умови пролонгації договору про сумісну діяльність) викладено у новій редакції, судом до уваги не береться, оскільки рішенням суду, що набрало законної сили вказана додаткова угода визнана недійсною, враховуючи викладене термін дії договору та умови його пролонгації визначаються виходячи з п.10.1,10.2,10.3, 10.4 договору про сумісну діяльність та норм діючого законодавства.

Відповідно до пункту 10.1 Договору термін його дії складає з моменту підписання сторонами до 31 грудня 2005 року.

Згідно з пунктом 10.2 Договору він вважається пролонгованим на наступний п`ятирічний період, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін в письмовій формі не повідомить про намір припинення дії договору.

Пунктами 10.3, 10.4 договору передбачено, що дострокове припинення договору допускається за взаємною письмовою згодою сторін. У випадку припинення дії даного договору, після відшкодування сторонами у встановленому порядку боргів, кошти та майно, що залишились, розподіляються між сторонами:стороні 1 - 50%, стороні 2-50%.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Господарський договір залишається чинним, доки не припиняться всі господарсько-договірні зобов`язання, що виникли на його підставі, незалежно від того, чи минули встановлені сторонами терміни виконання окремих договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У запереченнях проти позову, відповідач (Т.6 а.с.1) вказує на застосування до договору про сумісну діяльність, укладеного у березні 2001 року положень глави 38 ЦК УРСР, яка діяла на той час та не надавала стороні договору про сумісну діяльність права на односторонню відмову від договору.

Оскільки договір про сумісну діяльність був укладений в період дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, суд погоджується з доводами відповідача в цій частині щодо застосування норм ЦК УРСР для визначення факту чинності договору про сумісну діяльність та порядку його розірвання, зазначаючи при цьому, що нормами ЦК України, на які посилається позивач також не передбачено можливості одностороннього розірвання договору даного виду, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 162 ЦК УРСР передбачено недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язання і односторонньої зміни умов договору, за винятком випадків, передбачених законом.

Главою 38 ЦК УРСР, що здійснювала правове регулювання сумісної діяльності на час підписання договору окремо не врегульовані умови припинення чи пролонгації договору сумісної діяльності.

Договір про сумісну діяльність підписано в березні 2001 року строком на п`ять років з можливість пролонгування відповідно до умов договору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14 лютого 2006 року по справі №12/21/06, залишеним в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року визнано договір від 27.03.2001 року №5/01/15 про спільну діяльність пролонгованим на тих же умовах до 31.12.2010 року.

При цьому, у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року вказується, що відповідно до умов договору про намір не продовжувати його дію сторони повинні попередити одне одного за один місяць до його закінчення. Тобто для припинення дії договору необхідно волевиявлення обох сторін, а не однієї.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами неодноразово направлялись один одному пропозиції щодо розірвання договору про сумісну діяльність, проте жодного разу інша сторона не отримала у відповідь підтвердження згоди на розірвання договору.

Так, 20.06.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл направлено Дослідному інституту імпульсних процесів та технологій НАН України лист №15 з пропозицією за згодою сторін достроково припинити договір про спільну діяльність, підписавши додаткову угоду від 20.06.2018 року №12 про дострокове припинення договору (Т.1, а.с. 178).

В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди №12 від 20.06.2018 року, яка підписана лише однією стороною - директором Товариства з обмеженою відповідальність Берилл , що підтверджує відсутність згоди Дослідного заводу імпульсних процесів та технологій НАН України на розірвання договору (Т.1, а. с. 179).

У зв`язку з не отриманням згоди іншої сторони на розірвання договору Товариство з обмеженою відповідальністю Берилл звернулось до суду з вимогами в тому числі про розірвання договору, але в процесі розгляду справи відмовилось від позовних вимог в частині вимог про розірвання договору.

Суд критично ставиться до доводів позивача, які викладені ним у заяві про зміну підстави позову щодо припинення дії договору про сумісну діяльність з 2011 року по 22.07.2020 року у зв`язку з визнанням рішенням суду недійсними додаткових угод, а саме додаткової угоди №8, що визначала умови пролонгації договору, вважаючи таку позицію необґрунтованою.

Як вбачається із матеріалів справи 12.10.2020 року ТОВ Берилл направлено відповідачеві лист №19, в якому в абзаці третьому позивач зазначає: договір про спільну діяльність на даний час є дійсним, що також підтверджено аудиторським звітом Державної аудиторської служби України аудиторський звіт №15-14-14/6 від 19.08.2019 року (Т.6 а.с.270).

26.11.2020 року відповідач направив на адресу позивача лист №81/01, в якому просить вважати договір про спільну діяльність припиненим з 01.01.2021року (Т.6 а.с.250).

У відповідь позивач листом від 15.12.2020 року №25 відмовляється припиняти договір без вирішення питання про розподіл коштів, вказуючи на те, що: згідно з п.10.2 цього договору нагадуємо Вам, що для припинення вищезазначеного договору такого одного листа замало. Згідно п. 10.4 цього договору про спільну діяльність у випадку припинення дії договору після відшкодування у встановленому порядку боргів, кошти та майно, що залишилось, розподіляються між сторонами стороні 1 - 50%, стороні 2 - 50%. (Т.6 а.с.256-257).

16.12.2020 року позивач направив відповідачу лист №26, в якому пропонує вирішити питання про продовження строку дії договору про спільну діяльність на наступні 5 років до 31.12.2025 року (Т.6 а.с.254).

При цьому, не зважаючи на направлення позивачеві листа про припинення дії договору про сумісну діяльність з 01.01.2021 року представник відповідача у запереченнях на заяву про зміну підстав позову від 05.01.2021 року (Т. 6 а.с.234-235) та в судовому засіданні 03.02.2021 року вказував на те, що договір про спільну діяльність є чинним, а тому вимоги позивача про стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України є передчасними.

В судовому засіданні 03.03.2021року представник відповідача вказав, що вважає договір припиненим з 01.01.2021 року, а представник позивача зазначив, що договір про спільну діяльність фактично діє.

З аналізу норм статті 162 ЦК УРСР, статей 651 ЦК України та 188 ГК України вбачається, що за загальним правилом встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за взаємною згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Враховуючи відсутність факту згоди обох сторін щодо розірвання договору з урахуванням п.10.3, 10.4 договору, суд вважає договір про спільну діяльність від 27 березня 2001 року №5/01/15, укладений між Дослідним заводом імпульсних процесів та технологій НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берилл» діючим.

Враховуючи вищевикладене, оскільки за результатами розгляду справи судом встановлено, що договір про спільну діяльність є діючим, тому у позивача відсутнє право вимагати стягнення з відповідача кошти в сумі 2 126 764, 70 грн. на підставі ст.1212 ЦК України як безпідставно отримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

За таких обставин, правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 75-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 03.03.2021, повний текст рішення складено 04.03.2021.

Суддя Н.О. Семенчук