Ухвала

від 03.03.2021 по справі 914/1902/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1902/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. (доповідач), Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ББМ-Київ"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року (головуючий суддя - Галушко Н. А., судді: Желік М. Б., Орищин Г. В.) та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2020 року (суддя Козак І. Б.)

у справі № 914/1902/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ББМ-Київ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 59964,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ББМ-Київ" (далі - ТОВ "Торговий дім "ББМ-Київ") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 59964,56 грн.

Господарський суд Львівської області рішенням від 13 жовтня 2020 року у цій справі позов задовольнив частково; стягнув з Акціонерного товариства "Українська залізниця" регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ТОВ "Торговий дім "ББМ-Київ" 33858,00 грн основного боргу, 4371,86 грн пені, 7603,21 грн інфляційних втрат, 3048,66 грн 3% річних та 1713,34 грн судового збору.

13 жовтня 2020 року представником ТОВ "Торговий дім "ББМ-Київ" у судовому засіданні Господарського суду Львівської області усно було заявлено клопотання про вирішення питання стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу.

Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 20 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року у справі №914/1902/20, у задоволенні заяви ТОВ "Торговий дім "ББМ-Київ" про стягнення понесених витрат на правову допомогу відмовлено повністю.

15 лютого 2021 року на електронну адресу Верховного Суду від ТОВ "Торговий дім "ББМ-Київ" надійшла касаційна скарга (підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ТОВ "Торговий дім "ББМ-Київ" витрати на правову (професійну правничу допомогу) в суді першої інстанції у розмірі 16500,00 грн, в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00, у Верховному Суді у розмірі 4200,00 грн.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 59964,56 грн. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень позов у даній справі подано в 2020 році. Отже справа є малозначною, оскільки на момент звернення з цією позовною заявою ціна позову не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року (210200 грн).

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.

ТОВ "Торговий дім "ББМ-Київ" зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому скаржник обґрунтовує касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, посилається на те, що питання відшкодування витрат на правову допомогу є предметом розгляду більшості судових спорів.

Втім скарга не містить належного обґрунтування того, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики за кількісним та якісним критерієм, зокрема скаржник не посилається на практику судів у конкретних справах для підтвердження існування різних відмінних позицій застосування норм матеріального і процесуального права, на порушення та/або неправильне застосування яких він посилається у касаційній скарзі, а його правова позиція ґрунтується лише на власній юридичній оцінці обставин даної справи.

Наведені скаржником обставини не свідчать про доведеність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме власне твердження скаржника про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Використання оціночних чинників, зокрема таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

З огляду на відсутність обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Торговий дім "ББМ-Київ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2020 року у справі №914/1902/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ББМ-Київ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2020 року у справі № 914/1902/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді Н. М. Губенко

О. А. Кролевець