Постанова

від 04.03.2021 по справі 520/15079/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 р.Справа № 520/15079/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Полях Н.А., м. Харків) від 26.11.2020 року (повний текст рішення складено 26.11.2020 р.) по справі №520/15079/2020 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати постанови державного виконавця від 22.09.2020 р. ВП №63090732 про відкриття виконавчого провадження, від 22.09.2020 р. №63090732 про стягнення виконавчого збору, від 22.09.2020 р. № 63090732 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В обґрунтування позову зазначив, що Головне управління Державної податкової служби у Харківській області не наділене повноваженнями на вчинення будь-яких дій, пов`язаних із втручанням в автоматичну роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість, оскільки її адміністрування здійснює Державна податкова служба України. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду, а отже підстави для відкриття виконавчого провадження - відсутні. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанови державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.09.2020 р. ВП №63090732 про відкриття виконавчого провадження, від 22.09.2020 р. №63090732 про стягнення виконавчого збору, від 22.09.2020 р. № 63090732 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, на думку позивача, підлягають скасуванню, оскільки стягнення виконавчого збору з позивача є безпідставним та необґрунтованим. Вказує на те, що Головне управління ДПС у Харківській області не наділено повноваженнями щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду за виконавчим листом № 520/7963/19, вважає, що такі постанови винесені у виконавчому провадженні під час якого державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення суду.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Просить розглядати справу за його відсутністю.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 р. по справі №520/7963/19, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс" до 1) Головного управління ДПС у Харківській області, 2) Державної фіскальної служби України про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо прийняття Рішення № 3349 від 31.05.2019 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс".

Скасовано Рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 3349 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 31.05.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс" (код ЄДРПОУ 39607664) та поновлено дію реєстрації платника податків на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс" (код ЄДРПОУ 39607664).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 р., апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс" - задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі № 520/7963/19 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс" - задоволено.

Визнано незаконними дії Державної податкової служби України щодо протиправного списання показників Товариству з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс" (ЄДРПОУ 39607664) реєстраційного ліміту в розмірі 7 336 569, 49 грн. (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ.

Зобов`язано Державну податкову службу України, Головне управління ДПС у Харківській області збільшити Товариству з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс" (ЄДРПОУ 39607664) реєстраційний ліміт в розмірі 7 336 569, 49 грн. (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) в системі електронного адміністрування ПДВ, які були раніше наявні.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі №520/7963/19 залишено без змін.

На підставі виконавчого листа №520/7963/19, виданого 12.08.2020 року та заяви від 21.09.2020 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс", старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Барановою Яною Олександрівною винесено постанову (ВП №63090732) від 22.09.2020 р. про відкриття виконавчого провадження по справі, де боржником по справі є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, а стягувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс".

Відповідно до змісту виконавчого листа зобов`язано Державну податкову службу України, Головне управління ДПС у Харківській області збільшити Товариству з обмеженою відповідальністю "Айленд Альянс" (код ЄДРПОУ 39607664) реєстраційний ліміт в розмірі 7 336 569,49 грн. (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) в системі електронного адміністрування ПДВ, які були раніше наявні.

Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що повідомити державного виконавця. Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн.

При цьому державним виконавцем винесено постанову від 22.09.2020 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.

Також, в межах виконавчого провадження (ВП №63090732), відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Барановою Яною Олександрівною винесено постанову від 22.09.2020 р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій загальна сума мінімальних витрат становить 221,06 грн.

Позивач, вважаючи вказані постанови протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ з виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі та в межах наданих повноважень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як передбачено приписами ч.1ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону України Про виконавче провадження).

Відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

З матеріалів справи слідує, що 22.09.2020 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63090732 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 р. по справі № 520/7963/19.

У вказаній постанові державний виконавець зазначив про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в рамках здійснення виконавчого провадження № 63090732 22.09.2019 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, згідно якої державним виконавцем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено стягнути з боржника Головного управління ДФС у Харківській області виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн.

Постанова від 22.09.2020 р. була отримана боржником 28.09.2020 р., про що свідчить відмітка на поштовому відправленні.

Відповідно до Закoну України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" мінімальна заробітна плата на 2020 рік у місячному розмірі: з 1 січня становила 4723 грн.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №750/7624/17.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваної постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. (4 *4723,00 грн.).

Щодо доводів скаржника, що у відповідача не було підстав для стягнення з позивача оскаржуваною постановою виконавчого збору, оскільки в примусовому порядку судове рішення фактично не виконано колегія суддів зазначає наступне.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Наведеним спростовуються твердження позивача про те, що питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується лише після виконання судового рішення.

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У свою чергу, згідно п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7963/19 станом на дату відкриття виконавчого провадження (22.09.2020) та після відкриття виконавчого провадження виконано не було.

Разом з тим, згідно п. 4 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Частиною другою статті 27 Закону 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до вимог частини першої статті 13 Закону 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

За правилами пункту 1 частини першої статті 37 Закону 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною першою статті 40 Закону 1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першоїстатті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, після зміни правового регулювання відповідно до Закону 1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першоїстатті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Відповідні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 520/9144/18, обов`язковість врахування яких при вирішенні цієї справи зумовлена вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, у державного виконавця у спірних відносинах були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору, передбачені ч.9 ст.27 Закону України Про виконавче провадження.

Враховуючи, що судове рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконано не було, у відповідача були законні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.

Наведений висновок відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16.05.2019 у справі №296/2223/17, від 15.07.2019 у справі №805/1174/17-а.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачем протиправно стягнуто з позивача виконавчий збір, оскільки він взагалі позбавлений можливості виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 р. через те, що приписами Податкового кодексу України такий обов`язок покладений на ДПС України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2020 р. боржником у виконавчому провадженні №63090732 є Головне управління ДФС у Харківській області, а стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

При цьому зауважується, що позивач не позбавлений можливості з цих підстав звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у порядку ст. 379 КАС України або про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, згідно положень ст. 378 КАС України.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18, якою, на думку позивача, врегульовано спірні правовідносини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), між тим у даній справі постанова про стягнення виконавчого збору прийнята на стадії відкриття виконавчого провадження, а тому постановою Великої палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18 врегульовано інші ніж у даній справі правовідносини.

Крім того, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18 грунтувалися на змісті частини другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка діяла до 28.08.2018, згідно якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Проте, частина друга статті 27 Закону № 1404-VІІІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.07.2018 р. N 2475-VIII, з 28.08.2018 (в тому числі під час існування спірних правовідносин) діє у новій редакції, згідно якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, законодавча зміна підстав стягнення виконавчого збору щодо фактичного виконання виконавчого документу зумовлює відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 2540/3203/18.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що державний виконавець мав усі правові підстави для відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Оцінюючи правомірність постанови від 22.09.2020 р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 221,06,20 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1статті 42 Закону України №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частиною 2статті 42 Закону України №1404-VIII передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Абзацом 3 частини 3 цієї правової норми визначено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 4статті 42 Закону України №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до пункту 2Розділу VІ Інструкції №512/5витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цьогоЗаконуабо у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затвердженінаказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження (далі - Наказ №2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Розділом ІІ Наказа №2830/5 встановлено, що розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження. Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.

Таким чином, за змістом наведених норм, у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження зазначені види витрат та суми таких витрат виконавчого провадження.

Так, на виконання ст.42 Закону №1404-VIII відповідачем стягнуто з позивача витрати виконавчого провадження.

За таких обставин, відповідач при стягненні з позивача витрат виконавчого провадження діяв правомірно.

Крім того, з врахуванням триваючого виконавчого провадження №63090732 розрахувати витрати такого провадження, які можуть бути понесені у майбутньому, є неможливим.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції стосовно наявності підстав для відмови в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року по справі № 520/15079/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко