Постанова

від 03.03.2021 по справі 235/8017/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 235/8017/19

Номер провадження 22-ц/804/76/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 березня 2021 року

м. Бахмут

справа № 235/8017/19

провадження № 22-ц/804/76/21

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого Хейло Я.В.,

суддів Мірути О.А., Халаджи О.В.

за участю секретаря Цимбал Д.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, інфляційних витрат, трьох відсотків річних (суддя Величко О.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Покровськ Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, інфляційних витрат, 3% річних.

Позов мотивовано тим, що з 29.06.1996 р. по 19.12.2017 р. вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4

26.12.2013 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 був укладений договір про грошову позику. За умовами договору позики відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позичили у ОСОБА_4 437250 грн., що за курсом НБУ на час укладення правочину складало 53000 доларів США, зі строком повернення до 26.02.2014 року. Строк повернення позики згідно умов договору - до 26.02.2014 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2018 р. встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк.

Вона, як єдиний спадкоємець після смерті чоловіка має право вимагати у відповідачів повернення грошей за договором позики.

У зв`язку з тим, що відповідачі у зазначений у договорі строк позику не повернули, утворилась заборгованість, яка складає : сума боргу 437250 грн. , інфляційні витрати - 689106 грн. та 3% річних -74392 грн. за час прострочення з 27.02.2014 р. по 31.10.2019 року.

Просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості 437250 грн., інфляційні витрати - 689106 грн. та 3% річних -74392 грн за час прострочення з 27.02.2014 р. по 31.10.2019 р., стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 інфляційні витрати та 3% річних за час прострочення з 01.11.2019 р. по день ухвалення рішення суду, понесені судові витрати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за позикою в сумі 437250 грн., суму інфляційних витрат за період з березня 2014 року по 26.08.2020 р. в розмірі 469168,25 грн., 3% річних з 27.02.2014 по 26.08.2020 рік- 85012 грн., а всього 991430,25 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 9605 грн., з кожного по 4802,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Посилається на статті 13, 82, 262, 263, 267, 315, 317 ЦПК України та зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо зупинення перебігу строку позовної давності 28.12.2015 року не відповідають обставинам справи, оскільки ні правоохоронним органам, ні суду не надано жодного доказу його смерті, що саме по собі не виключає того факту, що ОСОБА_4 може бути живим.

Зазначає, що трирічний строк позовної давності сплив до смерті ОСОБА_4 , а саме 25.02.2017 року, в той час як рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року у справі №757/36438/18-ц, встановлено що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, кредитор ОСОБА_4 за життя не скористався правом одержати від боржника виконання його обов`язку, а тому зі спливом позовної давності і його дружина, як спадкоємиця не має права вимагати з відповідачів виконання обов`язку за договором позики.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_1 не надходив.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пономарьов Р.О. доводи апеляційної скарги повністю підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Фінк О.Е. у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причину не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, причину не повідомила, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно договору про грошову позику від 26.12.2013 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позичили у ОСОБА_4 437250 грн., що за курсом НБУ складає 53000 доларів США з строком виплати боргу до двадцять шостого лютого 2014 року. (до 26.02.2014 року). Позичальники несуть солідарну відповідальність перед ОСОБА_4 (а.с. 6).

В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 26 грудня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 26 грудня 2013 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна іпотекодавцям квартира АДРЕСА_1 . Звернення стягнення за цим договором не проводилося.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2018 року встановлено факт смерті ОСОБА_4 - 19.12.2017 року (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Позивачка, як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 , звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.2018 року ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді вкладів, розміщених в АТ АКБ Банк , неотримана сума 7635163,34 грн., згідно реєстру акцептованих вимог кредиторів, що знаходиться в АТ АКБ Банк , яка належала спадкодавцю, що підтверджується Довідкою , виданою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 28.09.2018 р. вих № 02-19405/18. (а.с. 14).

Рішенням Донецького апеляційного суду від 7 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішень державного реєстратора задоволено.

Скасовано рішення про припинення іпотеки від 12 жовтня 2018 року за номером 43480597, яке прийнято ОСОБА_5 щодо нерухомого майна - квартири за адресою АДРЕСА_2 (а.с.136-140).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

У відповідності з вимогами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того,що позивач своєчасно, в межах визначеного законом строку позовної давності звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми боргу за договором позики та стягну в суму боргу у загальному розмірі 991430, 25 гривень, яка складається із суми боргу з урахуванням інфляції та 3 % річних.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно договору про грошову позику від 26.12.2013 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позичили у ОСОБА_4 437250 грн., що за курсом НБУ складає 53000 доларів США з строком виплати боргу до двадцять шостого лютого 2014 року. (до 26.02.2014 року). Позичальники несуть солідарну відповідальність перед ОСОБА_4 (а.с. 6).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2018 року встановлено факт смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10)

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:1) особисті немайнові права;2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно з частиною 2 статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.2018 року ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді вкладів, розміщених в АТ АКБ Банк у сумі 7635163,34 грн., згідно реєстру акцептованих вимог кредиторів, що знаходиться в АТ АКБ Банк , яка належала спадкодавцю, що підтверджується Довідкою, виданою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 28.09.2018 р. вих. № 02-19405/18. (а.с. 14).

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 , відповідно до договору позики саме на відповідачів покладено зобов`язання виконати умови договору, а саме повернути борг позивачу (спадкоємцю ОСОБА_1 ).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні апеляційного суду було досліджено оригінал договору про грошову позику від 26 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , наданий позивачем, відповідно до умов якого відповідачі позичили у ОСОБА_4 437250 грн.,що еквівалентно 53000 доларів США зі строком повернення 26.02.2014 року.

Встановивши, що у позивача ОСОБА_1 наявний оригінал договору про грошову позику, а відповідачами не доведено факту поверненні боргу як померлому ОСОБА_4 за життя , так ї його спадкоємцю ОСОБА_1 , а також не спростовано тих обставин, що позивач набула право вимоги за договором позики, апеляційний суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача боргу за договором позики у заявленому нею у позові розмірі.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності слід зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний. Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Відповідно до статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права. (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у справі за заявою №23890/02 Фінікарідов проти Кіпру )

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

Українське законодавство визначає поняття непереборної сили як надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору або обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативно - правовими актами.

Як, вбачається із заяви, поданої адвокатом Фінк О.Е. від 26.11.2015 року на адресу Міністерства внутрішніх справ , зі слів його дружини їй стало відомо, що ОСОБА_4 було викрадено 11.07.2015 року у м. Донецьку невідомими людьми (а.с 7).

Відповідно до довідки про прийняття та реєстрацію заяви начальника СВ Красноармійського ВП ГУ НП в Донецькій області від 30.12.2015 року заява про незаконне затримання ОСОБА_4 , розглянута та зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний номер1201505041003220 від 28.12.2015 року за ч.2 ст.146 КК України, розпочато досудове розслідування (а.с.8).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2018 року, яке набрало чинності 11.09.2018 року встановлено факт смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.10).

22.08.2018 року на підставі рішення суду ОСОБА_1 отримала свідоцтво про смерть чоловіка ОСОБА_4 (а.с.12).

17.10.2018 року державним нотаріусом Восьмої Донецької нотаріальної контори Ленченко Т.О. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 на спадкове майно, яке складається з вкладів, розміщених в АТ АКБ БАНК на суму 7635163,34 (а.с.14).

Відповідно до ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованої території України, підлягає негайному виконанню.

Копія судового рішення видається учасникам справи та невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Частина 2 статті 319 ЦПК України передбачає, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню не замінює собою документів , що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Дійсно рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 серпня 2018 року встановлено факт смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, Донецької області, проте оскільки рішення суду набрало чинності 11 вересня 2018 року правові наслідки встановлення факту смерті особи для спадкоємцем померлого в розумінні вимог ст. ст.317, 319 ЦПК України настають з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення такого факту, оскільки саме на підставі рішення суду здійснюється державна реєстрація факту смерті особи.

Відповідно до умов укладеного договору позики, перебіг строку позовної давності розпочався 27.02.2014 року, проте пред`явленню ОСОБА_4 позову у визначених законом строк перешкоджали дійсно надзвичайні обставини, що унеможливлювали вчинення ним реалізації своїх прав та пред`явлення позову у межах визначеного законом трирічного строку, не залежали від його волі та є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності в даному випадку з моменту його зникнення 11.07.2015 року і до набрання чинності рішення суду про встановлення факту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заперечуючи проти факту смерті ОСОБА_4 відповідачі належних доказів на підтвердження таких доводів суду не надали, а ствердження про те, що він ймовірно є живим є лише припущенням , яке не підтверджено належними доказами, а відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦК України у разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, трирічний строк позовної давності за винятком часу на якій він зупинився слід рахувати з 27.02.2014 року (початок перебігу строку відповідно до умов договору) по 11.07.2015 року (день зникнення ОСОБА_4 ) , що становить 1 рік 4 місяця та 12 днів, потім мале місце зупинення цього строку та перебіг позовної давності продовжився вже для позивача як спадкоємця 11.09.2018 року (день набрання чинності рішення про встановлення факту смерті ОСОБА_4 ) по день звернення з позовом до суду 14.11.2019 року (1 рік 2 місяця 3 дні). Отже, в сукупності,трирічний строк позовної давності для звернення з позовом до суду позивачем пропущений не був.

Посилання у апеляційній скарзі, що строк позовної давності за спірним договором позики якій розпочався 27.02.2014 року сплинув 27.02.2017 року, тобто до дня смерті ОСОБА_4 , що визначений рішенням суду від 09.08.2018 року не заслуговують на увагу, оскільки суперечать наведеним вище вимогам закону та фактичним обставинами справи.

Докази, надані позивачем, що свідчать про наявність підстав для зупинення перебігу строку позовної давності відповідачем належними та допустимим доказами не спростовані.

Посилання відповідача на ті обставини, що справжність його підпису у договорі викликає сумнів , належними доказами не підтверджені.

Крім того, відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами не потребують доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суду першої інстанції відповідач справжність підпису у договорі не ставів під сумнів, не зазначав про ці обставини і в апеляційній скарзі, клопотання про проведення почеркознавчої експертизи у суді першої інстанції не заявляв.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При вирішення даної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно та всебічно досліджено матеріали справи, надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Посилання суду на ст.264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності є зайвим, оскільки в даному випадку мале місце не переривання, а зупинення строку позовної давності, проте це не впливає на правильність правових висновків суду про те, що позивач звернулася до суду в межах визначеного законом трирічного строку.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Апеляційний суд погоджується з розрахунком суду першої інстанції 3% річних від суми заборгованості (237250 гривень) за період з 27.02.2014 року по 26.08.2020 року (день ухвалення рішення суду першої інстанції), що загалом складає 2372 дні, а розмір 3% річних за вказаний період складає 85012 гривень; та інфляційних витрат у розмірі 469168,25 гривень.

Своїх розрахунків та доводів щодо незгоди з розміром заборгованості, визначним судом першої інстанції відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не наводить.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У відповідності з вимогами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Я.В. Хейло

Судді: О.А. Мірута

О.В. Халаджи

Повний текст судового рішення виготовлено 04.03.2021 року Я.В. Хейло