Ухвала

від 23.02.2021 по справі 521/4697/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/518/21

Номер справи місцевого суду: 521/4697/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеса від 13.12.2019 року про повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні №12015160000000756 від 02.10.2015 року, -

встановив:

оскаржуваною ухвалою районного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015160000000756 від 02.10.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків, у зв`язку з невідповідністю вимогам КПК України.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, районний суд послався на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки фактичні обставини справи та формулювання обвинувачення є неконкретним, а саме в обвинувальному акті не вказано місце вчинення злочину ОСОБА_6 , прокурором не конкретизовано у обвинувачені щодо ОСОБА_6 конкретні обставини, які б вказували на факт злочинної змови між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , а також не встановлений мотив вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину. Крім того, в обвинувальному акті є посилання, що співучасником ОСОБА_6 був ОСОБА_10 , однак ОСОБА_10 не є учасником даного кримінального провадження, а тому посилання в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 на вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення в такому випадку є незаконним, оскільки це суперечить вимогам ст. 17 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою районного суду, прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на незаконність ухвали, просить її скасувати, а обвинувальний акт направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Прокурор стверджує, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, а доводи суду щодо його невідповідності вимогам закону є безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404КПК України (далі КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно п.13 ч.1 ст.3КПК обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 4 ст.110КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК.

Вимоги до змісту обвинувального акта та додатків до нього викладені в ст.291 КПК. Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК, обвинувальний акт має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також формулювання обвинувачення.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Апеляційним судом встановлено, що за результатами підготовчого судового засідання районний суд прийшов до правильного висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.291КПК обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ст.91КПК України у кримінальному провадженню, між іншим, підлягають доказуванню час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину.

Як убачається зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12015160000000756 від 02.10.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, він фактично не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки не містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі суду, в тому числі і відносно неконкретності обвинувачення.

Крім того, положеннями ч.2 ст.291 КПК визначено виключний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, зокрема він жодним чином, до стадії безпосереднього дослідження доказів під час судового розгляду, не повинен розкривати докази, а має бути складений у відповідності до переліку пунктів частини другої статті 291 КПК.

Апеляційний суд зазначає, що чинний КПК України, зокрема ст. 17, 20, 21, 22 КПК України та міжнародні стандарти у галузі судочинства, вказують на неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий розгляд.

Так, відповідно до частини 2 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статі 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В ході апеляційного розгляду було встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 містить посилання на прізвище особи, яка не є учасником у даному кримінальному провадженні. Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо існування обвинувального вироку щодо вказаної особи, а за повідомленням прокурора суду апеляційної інстанції, матеріали відносно вказаної особи виділені в окреме провадження.

З урахуванням вимог КПК та практики Європейського суду, зміст обвинувального акту відносно ОСОБА_6 недвозначно вказує на співучасть іншої, конкретизованої в обвинувальному акті особи, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, та є фактичною констатацією цього факту і, всупереч принципу презумпції невинуватості, безпідставно стверджує про причетність вказаної особи до вчинення зазначеного злочину.

Апеляційний суд наголошує, що встановлені органом досудового розслідування щодо ОСОБА_6 фактичні обставини справи, не можуть вважатися встановленими щодо іншої особи, прізвище якої зазначене в обвинувальному акті і потребують окремого дослідження при розслідуванні справи відносно цієї особи.

На думку апеляційного суду, зазначення в обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, скоєного іншою, крім обвинувачених особою, яка фактично на даний час не притягується до кримінальної відповідальності в даному провадженні, не лише входить у колізію з нормами кримінального процесуального законодавства щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст.ст. 2, 7 КПК завданням кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а тому є незаконним.

З огляду на конституційно-правову та кримінальну засаду презумпції невинуватості є юридичний факт вчинення злочину, а тому беручи до уваги положення ст.17 КПК України, у яких реалізується положення ст.129 Конституції України, особа не може вважатися такою, що вчинила кримінальне правопорушення при відсутності обвинувального вироку щодо неї, який набрав законної сили.

Системний аналіз зазначених норм Основного Закону України та КПК, а також правова позиція Верховного Суду України в Постанові ВСУ від 03 березня 2016 року у справі №5-347 кс15, вказують на те, що навіть незважаючи на непреюдиційність обвинувального акту, питання вини іншого співучасника має бути доведено в іншому кримінальному проваджені.

При цьому апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до положень кримінального процесуального закону підлягає обов`язковому застосуванню та виходить з того, що презумпція невинуватості порушується, якщо судове рішення щодо особи, яка обвинувачується у вчинені кримінального злочину, відображає думку про його винність до того, як його вина була доведена відповідно до закону. Досить навіть за відсутності офіційних висновків того, що є деяке припущення, що суд розглядає обвинуваченого в якості винного (справи Мінеллі проти Швейцарії пункт 37; Нераттіні проти Греції пункт 23; Діду проти Румунії пункт 41).

За таких підстав, апеляційний суд визнає обґрунтованим висновок районного суду про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК, а тому не вбачає підстав, передбачених ст.409 КПК, для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали районного суду.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеса від 13.12.2019 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України повернутий прокурору для усуненнянедоліків залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4