Постанова

від 01.03.2021 по справі 753/22966/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/22966/16 Головуючий у І інстанції Волкова С.Я.

Провадження №22-ц/824/806 /2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Світ побуту , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Печерська Панорама , про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2015 р. є власником квартири АДРЕСА_1 , 30.11.2015 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю Світ побуту попередньому власнику квартири ОСОБА_2 було видано довідку за вих.№ 348/15, відповідно до якої станом на 30.11.2015 р. заборгованості за житлово-комунальні послуги немає. Втім позивачці були надіслані квитанції Публічного акціонерного товариства Київенерго для сплати за послуги централізованого опалення, відповідно до яких наявна заборгованість споживача таких послуг, при цьому вона в період із 02.12.2015 р. по 08.09.2016 р. за зазначеною адресою не проживала, послугами централізованого опалення не користувалася

Просила суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство Київенерго здійснити перерахунок заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення з урахуванням засобів обліку теплової енергії та здійснити технічний огляд вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 щодо відповідності вимогам та стандартам, затвердженим чинним законодавством, про що скласти відповідний акт.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, то ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відсутність предмета спору у якій зазначала, що позовні вимоги про зобов`язання Публічне акціонерне товариство Київенерго здійснити перерахунок заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення з урахуванням засобів обліку теплової енергії та здійснити технічний огляд вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 щодо відповідності вимогам та стандартам, затвердженим чинним законодавством, про що скласти відповідний акт, було виконано і з цих питань відсутній предмет спору. Просила ухвалити рішення у справі за з врахуванням її заяви.

Суд першої інстанції, враховуючи заяву ОСОБА_1 від 15.05.2020 р., висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2019 р. у справі № 456/847/18, дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, та, враховуючи відсутність будь-яких інших заяв позивача, дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 4, 5 частини першої статті 255 ЦПК України, про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі статті 257 ЦПК України і відмовив у задоволенні позову по суті.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення відсутність предмета спору в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, па якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Така правова позиці викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року по справі № 456/847/18.

Суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи щодо того, що позивачка надала суду докази про вирішення спірних питань між сторонами в позасудовому порядку, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Зазначаючи у апеляційній скарзі про неправильні висновки суду, а саме посилаючись на те, що суд мав закрити провадження у справі, апелянт не вказує на те, що саме вона у своїй заяві наполягала на тому, що провадження не могло бути закрите, а спір підлягав вирішенню з врахуванням наведених нею у заяві доводів.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апелянта в тій частині, що викладені вище висновки Верховного Суду є неправильними, оскільки вони є обов`язковими для застосування судами відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що порядок розподілу судових витрат у випадку визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регулюється ст. 142 ЦПК України.

Так, ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Отже, як передбачено нормами цивільного процесуального законодавства для стягнення понесених позивачем витрат з відповідача, у випадку задоволення останнім вимог після пред`явлення позову, необхідна відповідна заява позивача. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з такою заявою до суду першої інстанції не зверталась, відповідно вирішуючи питання про відмову в задоволенні позову судом першої інстанції питання про розподіл витрат не вирішується.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 263, 315, 319, 367, 369, 374, 375 України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Світ побуту , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Печерська Панорама , про зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 березня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: