Постанова

від 26.02.2021 по справі 910/12501/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2021 р. Справа№ 910/12501/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Пашкіної С.А.

Мартюк А.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 04.01.2021

про повернення позову третьої особи із самостійними вимогами

у справі №910/12501/20 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом ОСОБА_2

до 1) Приватного підприємства "Консул-Партнер"

2) ОСОБА_3

про визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

28.12.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Приватного підприємства "Консул-Партнер", ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 07.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 у справі №910/12501/20 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що розгляд справи №910/12501/20 здійснюється за правилами загального позовного провадження. За результатами розгляду цієї справи в підготовчому засіданні, постановлено протокольною ухвалою суду від 10.12.2020 закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.01.2021.

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору після закриття підготовчого провадження, тобто з порушенням строків, встановлених ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), суд першої інстанції на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України повернув вказану заяву.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 у справі №910/12501/20 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в межах строку проведення підготовчого засідання та, який відповідає вимогам закону. При цьому, в матеріалах справи відсутня належним чином постановлена ухвала про закінчення підготовчого засідання.

На думку скаржника, останнього позбавлено законного права щодо захисту своїх прав та доступу до правосуддя

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12501/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021.

Згідно з ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на викладене, розгляд справи №910/12501/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_3 (відповідач-2 у справі) у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Зокрема, у своєму відзиві відповідач-2 з посилання на приписи Господарського процесуального кодексу України зазначає, що доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи окремої письмової ухвали суду про закриття підготовчого провадження необгрунтовані та безпідставні. Водночас, ОСОБА_1 при зверненні з позовом не надав належних та допустимих доказів, за якими суд першої інстанції міг встановити коли саме скаржник дізнався про розгляд справи №910/12501/20, не подав останнім і законодавчо встановленого клопотання про поновлення пропущенного процессуального строку на таке звернення.

У відповідності до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

При цьому, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Консул-Партнер" та ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12501/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 10.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 14.01.2021.

28.12.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Приватного підприємства "Консул-Партнер" та ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 07.09.2017.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що неотримання грошових коштів в якості плати за продаж майна призвело до відчуження ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Консул-Партнер" без будь-якої зворотньої компенсації з боку ОСОБА_3 , що є істотним порушенням умов договору та є підставою для його розірвання.

Отже, предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України, оскільки подано вказану заяву після закриття підготовчого провадження, тобто з порушенням строків, встановлених ч. 1 ст. 49 ГПК України.

Слід зазначити, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справу врегульованого нормами статті 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Разом з тим, тлумачення змісту ч. 1 ст. 49 ГПК України свідчить, що необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як:

1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);

2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам);

3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Суд апеляційної інстанції відзначає, що саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з`ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами.

(Аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18 та від 27.09.2019 у справі №904/323/19, від 05.12.2019 у справі №911/3132/17).

Тлумачення наведеної процесуальної норми дає підстави стверджувати, що положеннями ст. 49 ГПК України окремо унормовано строк вступу у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, яким згідно із частиною 1 цієї статті є строк до закінчення підготовчого провадження (перший випадок) або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (другий випадок).

Тобто, другий випадок передбачає порядок подання заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у спрощеному позовному провадженні.

При цьому, частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Відповідно до цих норм, до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18).

Апеляційний суд виходить з того, що згідно з частиною 5 статті 49 та враховуючи частину 4 статті 180 ГПК України подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, повинно здійснюватись з дотриманням загальних правил пред`явлення позову.

При пред`явленні третьою особою самостійних вимог щодо предмета спору, дії останніх розцінюються як дії відповідача при реалізації його права на пред`явлення зустрічного позову, а отже треті особи мають право пред`явити позовну заяву, до якої застосовуються правила, що регулюють пред`явлення зустрічного позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №910/20867/17)

Частиною 1 статті 180 ГПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Частиною 6 цієї статті визначено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Отже, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а позовна заява, подана з порушенням цих вимог, зокрема з пропущенням строку, ухвалою суду повертається заявнику відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України.

Зі змісту статей 49 та 180 ГПК України вбачається, що законодавцем встановлено преклюзивний строк для пред`явлення, зокрема, позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору, порушення якого має наслідком повернення позовної заяви.

Частиною 3 статті 177 ГПК України визначено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Тобто відповідно до вищезазначеного, ГПК України визначено, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може вступити у справу, яка слухається за правилами загального позовного провадження, до закінчення підготовчого провадження, а у випадку пропуску вказаного строку відповідна позовна заява ухвалою суду повертається заявнику.

У данному випадку, розгляд справи №910/12501/20 здійснюється судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

За результатами розгляду справи №910/12501/20 в підготовчому засіданні постановлено, протокольною ухвалою суду від 10.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 14.01.2021.

Таким чином, при зверненні 28.12.2020 ОСОБА_1 з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/12501/20, тобто після закриття підготовчого провадження, порушено норми ГПК України щодо строків для подання позовної заяви.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору після закриття підготовчого провадження, тобто з порушенням строків, встановлених ч. 1 ст. 49 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо повернення зазначеної позовної заяви на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

Правова позиція стосовно того, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження, за аналогічних обставин, викладена в ухвалах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/12451/18, від 09.12.2019 у справі №906/219/18, від 01.08.2019 у справі №906/219/18, від 19.08.2019 у справі №927/141/19.

Доводи скаржника про те, що відповідна позовна заява подана в належний процесуальний строк оцінені колегією суддів критично, оскільки як зазначалось вище розгляд цієї справи ухвалено здійснювати судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 49 ГПК України, зокрема дотримання часового критерію щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами, заявник міг використати своє право на подачу позову до закінчення підготовчого провадження.

Аргументи, викладені у апеляційній скарзі, не викликають розумних сумнівів щодо правильності застосування норм права судом першої інстанції.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що повернення позовної заяви не позбавляє ОСОБА_1 права звернутись до господарського суду з окремим позовом у загальному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" №19164/04, § 47, від 21.10.2010).

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі": "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом.

У даному випадку, повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, враховуючи вимоги процесуального закону, не порушує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право таких осіб на ефективний захист своїх прав і законних інтересів в суді, що гарантовано процесуальним законодавством як загальний принцип судочинства та практики ЄСПЛ.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 залишити без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладається на ОСОБА_1 (скаржника).

Керуючись ст. ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 у справі №910/12501/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 у справі №910/12501/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №910/12501/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 05.03.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.А. Пашкіна

А.І. Мартюк