Рішення

від 18.05.2021 по справі 910/12501/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2021Справа № 910/12501/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного підприємства "Консул-Партнер", 2) ОСОБА_2

про визнання правочину недійсним

за участі представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: Сікачьов С.М., Шпортило Я.І., адвокати,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства "Консул-Партнер" та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17 з огляду на його фіктивність. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оспорюваний договір укладено нею лише як гарантія виконання ОСОБА_3 зобов`язань з повернення коштів відповідачу-2.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 повернуто без розгляду заяву позивача про залишення без розгляду заяви про відкликання позовної заяви, повернуто без розгляду заяву позивача про відкликання позовної заяви та про відкликання заяви про забезпечення позову.

Ухвалами суду від 26.08.2020 задоволено заяву позивача про відкликання заяви про забезпечення позову та відмовлено в задоволенні заяви позивача про залишення без розгляду заяви від 25.08.2020 про відкликання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.10.2020 повернуто без розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 29.10.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/26499/20. Суд зауважив, що позивачем не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи про недійсність договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17 до вирішення справи № 761/26499/20 щодо недійсності договору позики від 28.08.2017, укладеного між цими ж сторонами.

Також протокольною ухвалою суду від 29.10.2020 суд відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду внаслідок неявки представника позивача. Суд наголосив на тому, що явка представників сторін до судового засідання обов`язковою не визнавалася та підстави для залишення позовної заяви без розгляду згідно з вимогами статей 202, 226 ГПК України відсутні.

18.11.2020 позивачем подано через відділ діловодства та документообігу суду заяву про доповнення підстав позову, в якій позивач зазначила, що оригінал договору в неї відсутній та, ймовірно, підпис на договорі виконаний не нею. Відтак, у випадку встановлення висновком судової експертизи виконання підпису не позивачем, позивач вважає, що відповідний договір має бути визнаний також з підстав відсутності волевиявлення на його укладення.

19.11.2020 протокольною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/26499/20, оскільки позивачем не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи про недійсність договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17 до вирішення справи № 761/26499/20 щодо недійсності договору позики від 28.08.2017, укладеного між цими ж сторонами. До того ж, відповідне клопотання вже вирішувалося в судовому засіданні 29.10.2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 10.12.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та призначення судової експертизи у справі. Суд зауважив, що доповнення підстав позову посиланням на ймовірність укладення спірного договору не позивачем не може бути обґрунтованою та чіткою підставою для призначення судової експертизи, а також не доводить сукупність визначених статтею 99 ГПК України умов для призначення судової експертизи. Оскільки клопотання про витребування доказів заявлено з підстав необхідності витребування документів для проведення судової експертизи, у призначенні якої судом відмовлено, відповідне клопотання також не підлягає задоволенню. У той же час судом наголошено, що посилання позивача на відсутність у нього оригіналу спірного договору не відповідає викладеним у позовній заяві відомостям щодо наявності оригіналу вказаного договору в позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 повернуто заявнику на підставі частин 1, 6 статті 180 ГПК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 у справі № 910/12501/20 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 залишено без змін.

25.03.2021 матеріали справи № 910/12501/20 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 провадження у справі № 910/12501/20 поновлено та продовжено розгляд справи зі стадії розгляду справи по суті з призначенням судового засідання на 15.04.2021 року.

З огляду на те, що судове засідання призначене на 15.04.2021 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, суд ухвалою від 19.04.2021 призначив нову дату судового засідання на 18.05.2021 року.

У судове засідання 18.05.2021 представник позивача не з`явився, проте до початку судового засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи. Дане клопотання підписано адвокатом Сидоренко І.О.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку відмовити в його задоволенні, враховуючи, що явка до судового засідання представників сторін обов`язковою не визнавалася.

Поряд із цим, суд наголошує, що в попередніх судових засіданнях з розгляду справи по суті заслухано вступне слово представників сторін, з`ясовано обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, здійснено дослідження доказів у справі та оголошено перерву перед судовими дебатами у справі.

Отже, у призначеному судовому засіданні на 18.05.2021 мали бути проведені лише судові дебати, після яких суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення згідно з положеннями статті 218, 219 ГПК України.

Суд наголошує, що відповідно до приписів статті 218 ГПК України в судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

До того ж, матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 09.10.2020 № 15, укладений між позивачем та адвокатом Папушою І.О., та строк дії вказаного договору встановлений до 31.12.2021 року.

Доказів розірвання такого договору або припинення повноважень на представництво інтересів позивача адвокатом Папушою І.О. матеріали справи не містять, а відтак подання адвокатом Сидоренко І.О. клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи не визнається обґрунтованим, приймаючи до уваги також представництво інтересів позивача адвокатом Папушою І.О.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 проти задоволення позову заперечувала, пославшись на не доведення позивачем обставин фіктивності спірного договору. Крім того, наданий позивачем аудіозапис розмови не може вважатися належним доказом у справі. До того ж відповідач-2 зауважила, що після укладення спірного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі проведено загальні збори учасників ПП Консул-Партнер , на яких була присутня позивач та ствердно голосувала за зміну складу учасників товариства у зв`язку з укладенням спірного договору та перерозподіл часток. Також відповідач-2 наголосила на оскарженні наразі позивачем договору поруки, чим позивач підтверджує розмежування цих двох оспорюваних правочинів, та на зверненні позивача до цивільного суду з вимогами щодо стягнення коштів за розпискою зі ОСОБА_3 , як за окремим правочином.

Відповідач-1 не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2017 між позивачем, як продавцем, відповідачем-2, як покупцем, та ПП Консул-Партнер укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі № 1-09/17, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність частку продавця в статутному капіталі ПП Консул-Партнер , яке знаходиться за адресою: 02068, м. Київ, вул. Тростянецька, 4/2; ідентифікаційний код 35792700 та сплачує за неї обговорену грошову суму.

Відповідно до пункту 3 договору розмір частки продавця у статутному капіталі підприємства на момент укладення договору складає 43%, що становить 860 000 грн., з яких продавець вніс повністю 860 000 грн.

Пунктом 4 договору встановлено, що вартість частки в статутному капіталі підприємства розміром 43% розміру статутного капіталу цього підприємства, яка є предметом цього договору, становить 860000 грн., які покупець сплатив продавцю до моменту підписання цього договору.

Згідно з пунктом 5 договору з моменту укладення та підписання договору до покупця переходять право власності на вищевказану відступлену продавцем частку в статутному капіталі підприємства, а також корпоративні та всі інші, пов`язані з цією часткою права та обов`язки, як засновника (власника) підприємства, що належали продавцю по відношенню до підприємства в межах відступлених 43% розміру статутного капіталу підприємства та продавець вважається таким, що втрачає в межах відступлених 43% розміру статутного капіталу підприємства права та обов`язки по відношенню до підприємства, які були обумовлені його статусом, як засновника (власника) підприємства.

Факт переходу прав на частку продавця до покупця фіксується у новій редакції статуту підприємства, що реєструється у відповідності із вимогами законодавства України (пункт 6 договору).

За умовами пункту 12 договору сторони, підписавши цей договір, підтверджують факт повних розрахунків за цим договором та відсутність одна до одної яких-небудь претензій.

Також, у матеріалах справи міститься копія протоколу від 07.09.2017 № 1-09/2017 зборів засновників ПП Консул-Партнер , на яких відповідно до протоколу присутні ОСОБА_5 (володіє 52 % статутного капіталу), ОСОБА_1 (володіє 43 % статутного капіталу), ОСОБА_6 (володіє 5 % статутного капіталу), а також запрошена особа - ОСОБА_2 .

За результатами проведених зборів погоджено та затверджено відступлення (передачу) ОСОБА_1 у повному обсязі належної їй частки в розмірі 43 % статутного капіталу ПП Консул-Партнер у вигляді грошового вкладу на суму 860000 грн., а також своїх корпоративних прав та всіх інших, пов`язаних з цією часткою майнових прав та обов`язків на користь ОСОБА_2 ; затверджено вихід ОСОБА_1 зі складу засновників; включено ОСОБА_2 до складу засновників ПП Консул-Партнер ; перерозподілено статутний капітал.

Крім того, матеріали справи містять копію договору позики від 28.08.2017, укладеного між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 5491100 грн., що еквівалентно 215000 дол. США за погодженим сторонами курсом на день укладення договору. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за № 4854.

Відповідно до пункту 9 договору в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за даним договором позичальник передає в іпотеку дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488202:02:001:0061 та 3222488202:02:001:0032, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Шпитьківська сільська рада, с. Горбовичі.

Звернувшись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 зазначила, що в червні-липні 2017 року до її чоловіка ОСОБА_4 звернувся приятель ОСОБА_3 з проханням надати в позику 150-200 тисяч доларів США, у зв`язку з чим останнім було організовано укладення договору позики між ОСОБА_1 , як позичальником, та ОСОБА_2 , як позикодавцем, на суму 5491100 грн., які одразу були передані ОСОБА_3 . У порядку забезпечення договору позики між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено оспорюваний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі № 1-09/17. При цьому, грошові кошти за відчуження частки в статутному капіталі не передавалися, тобто істотні умови договору не виконані, та даний правочин здійснено без наміру створення правових наслідків, у зв`язку з чим такий договір є фіктивним.

У доповненнях до підстав позову, ОСОБА_1 зауважила, що оригінал договору в неї відсутній та, ймовірно, підпис на договорі виконаний не нею, та можливо з використанням порожнього аркушу паперу, підписаного ОСОБА_1 , що знаходилися в розпорядженні її чоловіка ОСОБА_4 . Відтак, у випадку встановлення висновком судової експертизи виконання підпису не позивачем, позивач вважає, що відповідний договір має бути визнаний недійсним також з підстав відсутності волевиявлення на його укладення.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Утім, як слідує з умов оспорюваного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17, останній укладено з метою передачі (продажу) ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ПП Консул-Партнер розміром 43%, що становить 860000 грн., які ОСОБА_2 сплатила до моменту підписання цього договору.

Разом із цим, жодних посилань на укладення вказаного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17 з метою забезпечення виконання договору позики від 28.08.2017 умови оспорюваного договору та вказаного договору позики від 28.08.2017 не містять.

При цьому, виходячи з положень статей 76-79 ГПК України, судом вважається не належним посилання позивача на такий доказ фіктивності договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17, як аудіо-запис розмови, на якій зі слів позивача ОСОБА_2 погоджується з отриманням грошових коштів у позику не ОСОБА_4 . Наведені посилання позивача стосуються позичкових правовідносин між вказаними особами, а не обставин укладення спірного договору. Одночасно суд наголошує, що позивачем не надано належного підтвердження щодо отримання вказаного аудіо-запису з матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12018100090010073 та приналежності записаних голосів у розмові безпосередньо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як зазначив позивач у позовній заяві.

Суд зауважує, що сам по собі факт укладення між сторонами у справі декількох договорів не свідчить про безумовну взаємопов`язаність таких правочинів, а також не свідчить про вчинення їх сторонами з умислом не виконувати в подальшому, тобто з метою укладення для інших цілей, ніж передбачені такими правочинами.

У той же час, із матеріалів справи слідує, що сторонами питання щодо відступлення частки в статутному капіталі ПП Консул-Партнер ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розглянуто та вирішено на зборах засновників ПП Консул-Партнер 07.09.2017, що оформлено протоколом № 1-09/2017. Доказів визнання прийнятих на зборах засновників ПП Консул-Партнер 07.09.2017 рішень, оформлених протоколом № 1-09/2017, до матеріалів справи не додано.

Ураховуючи викладене, позивачем не доведено, що укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17 не мав на меті реальне настання обумовлених ним правових наслідків, чи укладений внаслідок введення позивача в оману щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників договору.

За наведених обставин, відсутні правові підстави для визнання спірного договору фіктивним у розумінні статті 234 ЦК України, тобто таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Інші доводи доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Щодо посилань позивача на інші підстави недійсності договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17, які позивач доповнив у випадку встановлення виконання на договорі підпису не позивачем, то суд наголошує на недопустимості альтернативного викладення позивачем підстав позовних вимог у залежності від встановлених обставин справи.

Посилання позивача в заяві на доповнення підстав позову на ймовірне не підписання позивачем спірного договору та знаходження оригіналу договору не в позивача суперечать зазначеним у позовній заяві обставинам.

Так, у позовній заяві містяться наведені позивачем відомості щодо знаходження в позивача оригіналу оспорюваного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17 (зазначено в описі додатків до позовної заяви), а також у тексті позовної заяви наведено обґрунтування щодо укладення даного договору позивачем, який вважає такий договір фіктивним.

Суд наголошує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 28.05.2021 року.

Суддя К.В. Полякова