Рішення

від 01.03.2021 по справі 922/4194/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4194/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків до Приватного підприємства "Торгівельний будинок Аркада", м. Харків про стягнення 72 405,42 грн. за участю представників:

позивача - Подобайло І.В., довіреність № 2578 від 08.10.20р.;

відповідача - Білоголовська Л.А. (адвокат), довіреність б/н від 22.02.21р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Торгівельний будинок Аркада", м. Харків заборгованість за користування майном за Договором оренди №4265-Н від 25.09.2009 року в сумі 72 405,42 грн., яка складається з: 69558,30 грн. - основна заборгованість; 1355,01 грн. - інфляційні втрати; 1489,11 грн. - 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 29.12.20р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4194/20 без повідомленням учасників справи.

19.01.21р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.02.21р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.02.21р. від позивача надійшло клопотання про призначення по справі судового засідання з викликом сторін.

Ухвалою суду від 08.02.21р. ухвалено про розгляд справи №922/4194/20 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "25" лютого 2021 р. о 14:00 год.

25.02.21р. в судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву до 01 березня 2021 року о 10:00 год., відповідно до ч.2 ст. 216 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.21р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.03.21р. проти позову заперечував в повному обсязі.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

25 вересня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством "Торгівельний будинок Аркада" було укладено договір оренди №4265-Н про передачу в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину вантажного відкритого майданчика, загальною площею 605,00 м.кв., за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Іванівка, ст. Закомельська, (згідно акту приймання-передачі орендованого майна), що перебував на балансі відокремленого підрозділу Основ`янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці.

До Договору оренди №4265-Н від 25.09.2009року в подальшому вносилися зміни шляхом укладання додаткових угод: а саме Додаткова угода №1 від 10.12.2009 р., Додаткова угода №2 від 19.02.2013 р., Додаткова угода №3 від 20.02.2013 р., Додаткова угода №4 від 21.02.2013 р., Додаткова угода №5 від 08.12.2015 р., Додаткова угода №6 від 08.12.2015 р..

У зв`язку з утворенням публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 №4442-VІ, постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 №200 та керуючись ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 12.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним підприємством "Торгівельний будинок Аркада" укладено Додатковий договір №П/БМЕС-16314/НЮ до Договору оренди нерухомого майна від 25.09.2009 №4265-Н.

Відповідно пункту 1 Додаткового договору №П/БМЕС-16314/НЮ від 12.02.2016 року встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 25.09.2009 №4265-Н є ПАТ "Укрзалізниця".

В подальшому до Договору оренди нерухомого майна від 25.09.2009 №4265-Н сторонами вносилися зміни шляхом укладання Додаткових договорів:

Додатковий договір №1 від 30.03.2016р., Додатковий договір №2 від 07.07.2016р., Додатковий договір №3 від 25.08.2016р., Додатковий договір №4 від 26.10.2016р., Додатковий договір №5 від 17.11.2016р., Додатковий договір №6 від 13.04.2017р., Додатковий договір №7 від 28.08.2017р., Додатковий договір №8 від 21.09.2017р., Додатковий договір №9 від 22.12.2017р., Додатковий договір №10 від 09.01.2018р., Додатковий договір №11 від 08.05.2018р..

Окрім цього, рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 01.03.2017 р. №Ц-57/16 з 01.07.2017 року проведено реорганізацію господарства будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та вилучені зі складу філії "Південна залізниця" виробничі підрозділи: Харківське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Основ`янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Безлюдівське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Куп`янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Люботинський сміттєперероблювальний комплекс та з 01.07.2017 року на базі вищезазначених підрозділів утворено виробничий підрозділ "Харківське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 "Про деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство "Українська залізниця", у відповідності новій редакції Статуту.

Наказом №169 від 19.07.2019 року затверджено та введено в дію Положення про виробничій структурний підрозділ "Харківське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Укрзалізниця" в новій редакції.

У назві змінено тип Товариства з публічного акціонерного товариства на акціонерне товариство та назву Територіального управління з виробничого підрозділу на виробничій структурний підрозділ.

Відповідно до частини 2 Додаткового Договору №11 від 08.05.2018р пункт 10.1 Договору оренди нерухомого майна від 25.09.2009 №4265-Н було доповнено "Цей Договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно, без подальшого продовження" (а.с. № 46).

Тобто термін дії договору оренди нерухомого майна від 25.09.2007 №4265-Н складає 30 червня 2018 року включно, без подальшого продовження.

Так, згідно п.5.10. договору оренди нерухомого майна від 25.09.2009 №4562-Н - орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання договору повернути Балансоутримувачу по акту приймання-передавання, орендоване майно в належному стані.

Пунктом 3.12. договору оренди передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до Державного бюджету та Балансоутримувачу.

За твердженнями позивача, 10.07.2018 орендарю було направлено лист № Харківське ТУБМЕС-01/17-10/510 яким було зазначено про закінчення терміну дії договору та одночасно з зазначеним листом було направлено та запропоновано підписати акти приймання - передачі орендованого майна. Проте, належних доказів направлення відповідачу саме вказаних документів, позивачем не надано.

Станом на час звернення позивача до суду майно не повернуто згідно акту приймання передавання.

У відповідності до пункту 10.11. договору оренди, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення.

Оскільки орендар після закінчення строку дії договору продовжував користуватися орендованим майном, то зобов`язання сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов`язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору.

Пунктом 3.6 Додаткового договору №10 від 09.01.2018 року до Договору оренди нерухомого майна від 25.09.2009 року №4562-Н зазначено, що орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - Виробничій підрозділ "Харківське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним".

Так, відповідачу направлялись наступні рахунки:

№874-1037 від 31.05.2019р на суму 3857,98 грн.

№874-1280 від 30.06.2019р на суму 3857,98 грн.

№874-1537 від 31.07.2019р на суму 3857,98 грн.

№874-1930 від 31.08.2019р на суму 3857,98 грн.

№874-2077 від 30.09.2019р на суму 3857,98 грн.

№874-3235 від 31.10.2019р на суму 3857,98 грн.

№874-3520 від 31.11.2019р на суму 3857,98 грн.

№874-3790 від 31.12.2019р на суму. 3857,98 грн.

№874-18 від 31.01.2020р на суму 3857,98 грн.

№874-263 від 29.02.2020р на суму 3857,98 грн.

№874-750 від 30.04.2020р на суму 3857,98 грн.

№874-1154 від 31.05.2020р на суму 3857,98 грн.

№874-1449 від 30.06.2020р на суму 3857,98 грн.

№874-1570 від 31.07.2020р на суму 3857,98 грн.

№874-1940 від 31.08.2020р на суму 3857,98 грн.

№874-2238 від 30.09.2020р на суму 3857,98 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що у зв`язку з тим, що відповідачем своєчасно не було повернуто орендоване майно, відповідно позивачем нараховано до стягнення з відповідача плату за час фактичного користування майном в розмірі 69558,30 грн. за період з травня 2019 року по листопад 2020 року, що і стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст.285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Оскільки орендар після закінчення строку дії договору продовжував користуватися орендованим майном, то зобов`язання сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припинилось, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов`язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінчення строку дії договору.

Така правова позиція підтверджується численною практикою, зокрема аналогічні правові позиції викладені у постановах: Верховного Суду України від 21.12.16 у справі №905/2187/13; Верховного суду від 13.02.18 у справі №910/123/17; Верховного суду від 04.05.18 року у справі №927/333/17; Великої палати Верховного Суду від 26.06.18 року у справі №910/9072/17; Верховного суду від 19.03.19 року по справі 916/626/18; Великої палати Верховного суду від 06.08.19р. у справі № 904/5896/18; Верховного суду від 27.02.20р. у справі №904/5896/18 у відповідності до яких чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору. Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати незважаючи на закінчення строку дії договору.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає позицію відповідача стосовно того, що оскільки договір припинений, то припиняються і всі зобов`язання за таким договором, оскільки зобов`язання в даному випадку продовжують існувати.

Згідно п. 10.11. договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.

Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні стверджував, що повідомлення про припинення дії договору відповідач не отримував, у зв`язку з чим, обов`язок повернути орендоване майно (підписати акт приймання-передачі) у відповідача не настав.

Суд не приймає вищевказані твердження відповідача, оскільки додатковим договором №11 від 8 травня 2018 року, сторони погодили зміни до пункту 10.1. договору оренди нерухомого майна №4265-Н від 25.09.2009 року, а саме узгодили доповнити пункт 10.1. договору оренди нерухомого майна №4265-Н від 25.09.2009 року абзацом такого змісту : "цей договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно, без подальшого продовження" (а.с. № 46).

З огляду на те, що сторони погодили в подальшому не продовжувати договір, у сторін виникає необхідність повернення майна орендарем протягом 3 робочих днів по акту приймання-передавання майна (п.10.9 договору оренди нерухомого майна №4265-Н від 25.09.2009 року).

Слід зазначити, що представник відповідача в судовому засіданні наголошував, що відповідач майданчиком не користувався за спірний період, а також оплату орендної плати в більшому, ніж передбачено договором розмірі здійснював помилково, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла переплата орендної плати на суму 38579,80 грн.

Так, згідно п. 10.10 договору оренди нерухомого майна №4265-Н від 25.09.2009 року, майно вважається поверненим балансоутримувачу та орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання.

Акт приймання-передавання майна був підписаний сторонами 15.01.2021 року, що не заперечується представниками обох сторін у судовому засіданні, тобто після відкриття провадження у даній справі.

Таким чином, оскільки акт приймання-передавання майна не був підписаний сторонами протягом 3-х днів після припинення договору оренди, частина вантажного відкритого майданчика не була передана балансоутримувачу (пункт 10.9. договору), тому у позивача згідно п.10.11. договору існує право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 69558,30грн. заявленої до стягнення заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

З огляду на те, що позиція відповідача спростовується правовою позицією, яка вказана у вищезазначених постановах Верховного Суду стосовно того, що зобов`язання продовжує існувати незважаючи на факт закінчення строку дії договору (факт припинення договору), суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №4265-Н від 25.09.2009 року згідно пункту 10.11 договору за період з травня 2019 року по листопад 2020 року (період після закінчення строку дії договору) в розмірі 69558,30 грн.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 69558,30грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 69 558,30 грн. заборгованості, законні, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1489,11грн. та інфляційних втрат в розмірі 1358,01 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 1489,11 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1358,01 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнає його невірним, оскільки початок періоду нарахування має здійснюватись з 11 числа місяця наступного за звітним, а не з 10 числа місяця наступного за звітним, оскільки 10 число є останнім днем оплати орендної плати у відповідності до п.3.6. договору в редакції Додаткового договору №10 від 09.01.18р.

Так, судом самостійно був здійснений розрахунок інфляційних втрат, та розрахована судом сума інфляційних нарахувань є більшою, ніж та сума, що була розрахована позивачем та заявлена до стягнення у позовній заяві.

Оскільки судом не може бути збільшена сума, яка заявлена до стягнення позивачем, то, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 1358,01 грн.,

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, тому судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельний будинок Аркада" (61038. м. Харків, шосе Салтівське, 67-А, код ЄДРПОУ 32548751) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вуя. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" (03135, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, IBAN № НОМЕР_1 в ТВБВ №10026/0159 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, ІПН 400758126555, ЄДРПОУ 41149437, код підрозділу 874) заборгованість в сумі 69 558,30 грн.; 1355,01 грн. - інфляційні втрати; 1489,11 грн. - 3% річних; витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "05" березня 2021 р.

Суддя Л.В. Шарко