Постанова

від 05.03.2021 по справі 331/5006/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.03.2021 Справа № 331/5006/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/5006/19

Провадження №22-ц/807/702/21

Головуючий в 1-й інстанції - Жукова О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2020 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 03 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Благодійного фонду Щаслива дитина про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач в листопаді 2019 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з вказаним позовом до Благодійного фонду Щаслива дитина , в якому просив стягнути заборгованість з виплати заробітної плати з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року в сумі 44 817,20 гривень та 8840,65 гривень грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що протягом 2017 року він працював в Благодійному фонді Щаслива дитина . 25 квітня 2019 року Третім апеляційним адміністративним судом була винесена постанова по справі №0840/3263/18 за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №0840/3263/18 за позовом благодійного фонду Щаслива дитина до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу та припису про усунення виявлених порушень. Вказаним рішенням суду встановлено, що позивач був допущений до роботи у благодійному фонді Щаслива дитина без укладення трудового договору та правовідносини, які склалися між ним та благодійним фондом Щаслива дитина є трудовими. Оскільки відповідач в період з вересня по грудень 2017 року в порушення ст. 21 ЗУ Про оплату праці не здійснював йому виплату заробітної плати, звернувся до суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Благодійного фонду Щаслива дитина про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що факт саме трудових відносин між сторонами у справі підтверджено постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №0840/3263/18. Укладений між сторонами договорі №69 від 01.01.2017р. є строковим трудовим договором у розумінні ст. ст. 21,23 КЗпП. Працевлаштування позивача до іншої комунальної установи не свідчить про неможливість виконання ним своїх обов`язків за договором №69 від 01.01.2017р.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Благодійний фонд Щаслива дитина зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення у справі, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2021 року це 227 000 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2021 рік з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270,00 грн. (2270,00 грн. Х 100 = 227 000 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між БФ Щаслива дитина та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір №69 від 01.01.2017 року.

Згідно з пунктом 1.1 цивільно-правового договору №69 від 01.01.2017 року, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець ( ОСОБА_1 ) зобов`язується надавати протягом строку дії цього договору за плату послуги по виконанню функцій реабілітолога у КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат , а Замовник (БФ Щаслива дитина ) зобов`язаний прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що Виконавець повинен виконувати послуги особисто, дотримуючись вимог, яким звичайно відповідають такі послуги. Послуги Виконавцем надаються в порядку і на умовах, необхідних Замовнику.

Відповідно до пункту 1.4 Договору результат надання Виконавцем послуг визначається сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг, в яких встановлюється обсяг наданих послуг та розмір винагороди Виконавця за надані послуги. Акт приймання-передачі наданих послуг складається Сторонами після надання Виконавцем послуг кожний місяць, але не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцями наданих послуг шляхом виплати коштів через картковий зарплатний рахунок у Приватбанку.

Послуги вважаються наданими після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (п.1.5 Договору).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у справі № 0840/3263/18 встановлено, що За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме: на підприємстві встановлено, що трудові договори укладені не з усіма працівниками організації. Так, ОСОБА_1 був допущений до роботи без укладення договору, наказу або розпорядження про укладення трудового договору з ОСОБА_1 , організацією не надано. Натомість, організацією надано цивільно-правовий договір №69 від 01 січня 2017 року, укладений з ОСОБА_1 та БФ Щаслива дитина , в особі президента ОСОБА_2 , в якому вбачаються ознаки трудового договору, а саме: відповідно до п.1.1 предметом договору є виконання функцій реабілітолога, зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаному договорі відсутні обсяги робіт, також, у договорі відсутня одна із суттєвих умов ціна, або вартість виконаних робіт. Так відповідно до п.1.4 вищевказаного договору, обсяг наданих послуг та розмір винагороди визначається при підписані актів приймання передачі наданих послуг. Виплата коштів здійснюється на картковий зарплатний рахунок кожного місяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцями надання послуг. Постійний характер праці відповідно до п.3 вищевказаного договору, термін дії договору складає з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Регулярність виплат відповідно до наданих документів: відомості розподілення виплат від 03.02.2017 року №170203СТ337866, відомості розподілення виплат від 06.03.2017 року №170306;

- ч. 4 ст. 96 КЗпП України та ч.4 ст. 6 Закону України Про оплату праці, а саме: на підприємстві порушено схему посадових окладів, яка сформована без урахування співвідношень розміру посадових окладів. Так, згідно штатного розкладу організації від 27 лютого 2018 року, президенту, головному бухгалтеру, бухгалтеру та секретарю керівника встановлені однакові посадові оклади на рівні 3733 грн. …

В свою чергу, як вбачається з актів приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2017 року, 28.02.2017 року, 31.03.2017 року, 30.04.2017 року, 31.05.2017 року, 30.06.2017 року вони були складені про те, що виконавцем згідно з умовами договору №69 були проведені роботи по виконанню функцій реабілітолога у КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат та загальна вартість робіт складає 11204,30 грн. в кожному із місяців в якому були складені зазначені акті .

Відповідно до інформації наданої КУ Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини Сонечко ЗОР, копіями наказів, та табелями обліку робочого часу, встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року працював у Комунальній установі Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини Сонечко Запорізької обласної ради, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олімпійська.

Крім того, зазначені обставини підтверджені, відповіддю на адвокатський запит від 17.02.2020 №52, наданою КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР , згідно якої ОСОБА_1 не виконував роботи реабілітолога у Комунальній установі Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради у період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Також, судом встановлено, що не осопрювалося позивачем, що у період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року акти приймання-передачі наданих послуг в порядку, визначеному укладеним між Сторонами трудовим договором, не складалися та не підписувалися.

Будь-які достовірні докази того, що позивач у період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року виходив на роботу та виконував функції реабілітолога у КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат , передбачені укладеним між сторонами трудовим договором, а також що розмір заробітної плати позивача за цей період становив 11 204,30 грн. на місяць відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що оскільки працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу, а позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання у період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року роботи відповідно до умов цивільно-правового договору №69 від 01 січня 2017 року, позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.

Колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду в постанові від 25.04.2019 року у справі 0840/3263/18 за апеляційною скаргою ГУ Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі за позовом благодійного фонду Щаслива дитина до ГУ Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови та припису, дійшла висновку, що правовідносини, які склалися між виконавцем ( ОСОБА_1 ) та замовником (БФ Щаслива дитина ) є трудовими, оскільки передбачають виконання роботи на постійній основі та спрямовані на отримання процесу праці.

Однак враховуючи особливість відносин, що склалися між сторонами у справі, а саме допуск позивача до роботи без відповідного наказу та розпорядження, відсутність запису в трудовій книжці, як про прийняття на роботу, так і про звільнення з роботи, відсутність штатного розпису, посадової інструкції та т.і., вказують на те, що єдиним джерелом регулювання правовідносин між сторонами є договір №69 від 01.01.2017 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу . Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 1.4 Договору результат надання Виконавцем послуг визначається сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг, в яких встановлюється обсяг наданих послуг та розмір винагороди Виконавця за надані послуги. Акт приймання-передачі наданих послуг складається Сторонами після надання Виконавцем послуг кожний місяць , але не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцями наданих послуг шляхом виплати коштів через картковий зарплатний рахунок у Приватбанку.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповіддю на адвокатський запит від 17.02.2020 №52, наданою КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР, підтверджується, що ОСОБА_1 не виконував роботи реабілітолога у Комунальній установі Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради у період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Позивачем будь-яких доказів виконання трудових обов`язків реабілітолога в КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат в період з 01.09.2017 року по 31.12.2017 року надано не було.

За таких обставин, а також враховуючи, що ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року працював у Комунальній установі Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини Сонечко Запорізької обласної ради, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вимог позову.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 05 березня 2021 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков