Постанова

від 05.03.2021 по справі 477/2452/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.03.21

22-ц/812/409/21

Провадження № 22-ц/812/409/21

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 березня 2021 року м. Миколаїв

справа № 477/2452/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Тищук Н.О., Данилової О.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 ,

на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області, постановлену 29 грудня 2020 року під головуванням судді Полішко В.В., в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складене того ж дня,

за заявою

ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно,

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив звернути стягнення на майно ОСОБА_3 , а саме, земельну ділянку загальною площею 6, 24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області шляхом визнання права власності на вказане майно за ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 17 липня 2015 року.

Разом з позовною заявою позивачем також подана заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просив суд вжити захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6, 24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Заява обґрунтована тим, що станом на день звернення з вказаним позовом до суду, взяті на себе грошові зобов`язання ОСОБА_3 не виконані, чим порушуються права та інтереси позивача. Ціна позову становить 254316,44 грн. Позивач вважає, що ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань за договором позики та уникнення у подальшому виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості, може розпорядитися належною їй земельною ділянкою.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття заходу забезпечення позову у виді арешту порушує права третьої особи, яка орендує цю земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена за неповним з`ясуванням судом всіх обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду про відмову в забезпеченні позову скасувати та постановити нову, якою вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку не буде перешкоджати чи обмежувати здійсненню господарської діяльності третьою особою та третя особа не заперечує щодо вжиття такого заходу забезпечення позову.

На вказану апеляційну скаргу відзиву не надійшло.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Як видно з роздруківки трекінгу із офіційного сайту Укрпошта , відправлення ОСОБА_1 (за трекінгом 5400142871285) вручено особисто 25 лютого 2021 року, а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи. До того ж, від представника ОСОБА_1 - адвоката Костоусової Я.М. надійшла заява, в якій вона просила розглянути дану справу за її відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримала.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася. До суду повернувся конверт із зазначеною довідкою про причини повернення за закінченням терміну зберігання .

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно (пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України ).

Згідно із частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи належним чином підтверджені. Не може бути задоволено заяву про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Звертаючись до суду з вказаною заявою про вжиття заходів забезпечення позову про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за договором позики шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,24 га з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, позивач не навів достатніх підстав для необхідності таких заходів забезпечення позову і не надав доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення в разі задоволення позову. Зокрема, не надав належних доказів вчинення відповідачкою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачки від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такі висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17 та ухвалі Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 761/4085/18.

Отже, враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, не обґрунтував належним чином необхідність вжиття зазначеного заходу забезпечення позову, не навів беззаперечних доказів про здійснення відповідачкою дій щодо відчуження належного їй майна з метою уникнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, колегія суддів погоджується з основним висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачці земельну ділянку.

До того ж, слід зазначити, що земельна ділянка кадастровий номер 4823380700:07:000:0250, площею 6,24 га, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, на яку просить накласти арешт позивач, за своїм правовим статусом перебуває під дією заборони (мораторію) на купівлю-продаж або іншим способом відчуження сільськогосподарських земель, встановленого законом (пункти 14-15 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України ), тому доводи заявника щодо можливості вільного розпорядження відповідачкою вказаною земельною ділянкою на даний час є неспроможними.

Доводи апеляційної скарги про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку не буде перешкоджати чи обмежувати здійсненню господарської діяльності третьою особою, яка не заперечує щодо вжиття заходу забезпечення позову, є недостатніми для вирішення питання про забезпечення даного позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року).

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіН.О. Тищук О.О. Данилова

Повне судове рішення складене 05 березня 2021 року.