Рішення

від 29.09.2020 по справі 280/5902/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Справа № 280/5902/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - Рикова В.Ю.,

відповідача - Карленко Н.Т.,

розглянув в порядку загального позовного провадження справу №280/5902/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альбакор (вул. Скворцова, буд. 236, м. Запоріжжя, 69106) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Альбакор (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000050503, №0000060503 та №0020593306 від 02.09.2019 та №0033630503 від 20.11.2019, винесені відповідачем, якими застосовані штрафні санкції (фінансові санкції) та зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток відповідно у сумах 5750000,00 грн, 479166,68 грн, 13284,59 грн, 479166,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової перевірки співробітниками Головного управління ДПС у Запорізькій області було складено Акт від 27.08.2019 №516/08-01-14-01/37129163, відповідно до якого було встановлено порушення ТОВ АЛЬБАКОР пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Так, 06.09.2020 позивачем отримано три податкових повідомлення-рішення від 02.09.2020 №0000050503, №0000060503 та №0020593306, винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. Також, 25.11.2019 ТОВ АЛЬБАКОР отримано податкове повідомлення-рішення №0033630503 від 20.11.2019 щодо обов`язку сплатити штрафні (фінансові) санкції у сумі 479166,68 грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних по податковому повідомленню-рішенню №0000060503 від 02.09.2019. Вказано, що позивачем проводилась процедура адміністративного оскарження, проте Державною податковою службою України скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Позивач, не погодившись з винесеними Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Ухвалою суду від 04.12.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 26.12.2019.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 26.12.2020 надав до суду відзив (вх.№54956), в якому зазначає, що ТОВ АЛЬБАКОР порушені вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено завищення податкових зобов`язань по нереальним операціям з реалізації товарів покупцю , на загальну суму ПДВ 958333,36 грн., у т.ч. серпень 2018 року - 291666,68 грн., вересень 2018 року - 600000,00 грн., жовтень 2018 року - 66666,68 грн., порушені вимоги пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження податкових зобов`язань, у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань при реалізації товарів іншим особам на загальну суму ПДВ 958333,36 грн., у т.ч. серпень 2018 року - 291666,68 грн., вересень 2018 року - 600000,00 грн., жовтень 2018 року - 66666,68 грн. Також зазначає, що в порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України TOB АЛЬБАКОР несвоєчасно сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб при нарахуванні (виплаті) доходів у вигляді заробітної плати у періоді з 01.01.2016 по 31.03.2019 у розмірі 17658,81 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2019 відкладено підготовче судове засідання на 13.01.2020.

Ухвалою суду від 13.01.2020 зупинено провадження у справі до 24.02.2020.

Ухвалою суду від 24.02.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.02.2020 зупинено провадження у справі до 12.03.2020.

06.03.2020 до суду за вх.№10772 надійшло клопотання позивача, в якому просив долучити до матеріалів справи копію листа ТОВ ТЄФІ ТЕС стосовно господарських взаємовідносин з поставки риби та морепродуктів з ТОВ АЛЬБАКОР , порядку взаєморозрахунків та відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Ухвалою суду від 12.03.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.04.2020.

Ухвалою суду від 07.04.2020 зупинено провадження у справі до 13.05.2020.

Ухвалою суду від 13.05.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.05.2020 зупинено провадження у справі до 10.06.2020.

Ухвалою суду від 10.06.2020 поновлено провадження у справі.

10.06.2020 у судовому засіданні суддею оголошено перерву до 07.07.2020.

Ухвалою суду від 07.07.2020 відкладено судове засідання на 27.07.2020.

Ухвалою суду від 27.07.2020 зупинено провадження до 22.09.2020.

Ухвалою суду від 22.09.2020 поновлено провадження у справі.

22.09.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2020.

29.09.2020 до суду за вх.№45339 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що після спливу 10 календарних днів ТОВ Альбакор не зареєстровано податкову накладну, яка була вказана в податковому повідомленні-рішенні від 02.09.2019 №0000060503. Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2019 №0003630503, яким застосовано штраф в розмірі 50% суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 29.09.2020, на підставі статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Альбакор 02.06.2010 зареєстроване в якості юридичної особи (номер запису: 11031020000027346). Видами діяльності є: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24.04.2019 №1520 проведена планова виїзна документальна перевірка TOB АЛЬБАКОР з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2016 по 31.03.2019 та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 31.03.2019.

За результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки TOB Альбакор складено акт від 02.07.2019 №407/08-01-14- 01/37129163.

TOB Альбакор (код ЄДРПОУ 37129163) подало заперечення до акту планової перевірки від 16.07.2019 №101.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Запорізькій області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 31.07.2019 №2691, направлень від 06.08.2019 №1720, 1721 та отриманих заперечень платника від 16.07.2019 №101 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Альбакор з питань, що стали предметом оскарження акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ Альбакор від 02.07.2019 №407/08-01-14-01/37129163, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №516/08-01-14-01/37129163 від 27.08.2019. Перевіркою встановлено наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5750000,00 грн., у тому числі за три квартали 2018 року у сумі 5350000,00 грн., за 2018 рік у сумі 5750000,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: завищення податкових зобов`язань по нереальним операціям з реалізації товарів покупцю , на загальну суму ПДВ 958333,36 грн., у т.ч.: серпень 2018 року - 1213131,09 грн.; вересень 2018 року - 1440969,43 грн.; - жовтень 2018 року - 1317203,86 грн., та пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) , а саме: заниження податкових зобов`язань, у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань при реалізації товарів іншим особам на загальну суму ПДВ 958333,36 грн., у т.ч.: серпень 2018 року - 1213131,09 грн.; вересень 2018 року - 1440969,43 грн.; жовтень 2018 року - 1317203,86 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: ТОВ Альбакор незареєстровані податкові накладні та порушено граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб при нарахуванні (виплаті) доходів у вигляді заробітної плати у періоді з 01.01.2016 по 31.03.2019 у розмірі 17658,81 грн.

На підставі Акту перевірки №516/08-01-14-01/37129163 від 27.08.2019 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 02.09.2019 № 0000050503 за формою П , яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 5750000,00 грн.;

- від 02.09.2019 № 0000060503 за формою ПН , яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України, застосовано штраф в розмірі 50% у сумі чотириста сімдесят дев`ять тисяч шістдесят шість гривень 68 копійок;

- від 02.09.2020 № 0020593306 за формою Д , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 13284,59 грн.

Висновку про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства контролюючий орган дійшов через те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ ТЕФІ ТЕС , оскільки встановлено відсутність поставок товарів, перелік яких наведено у видаткових накладних, складених ТОВ АЛЬБАКОР в адресу ТОВ ТОФІ ТЕС . Господарські операції між ТОВ АЛЬБАКОР і покупцем ТОВ ТОФІ ТЕС не спрямовані на настання реальних подій, а первинні документи не опосередковувались реальним рухом. Операції ТОВ АЛЬБАКОР з ризиковим контрагентом-покупцем не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), та вказують на нереальність здійснення господарських відносин.

За висновком контролюючого органу, перерахування ТОВ ТЕФІ ТЕС грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ АЛЬБАКОР було здійснено на підставі платіжних доручень з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах (призначення платежу за товар (послуги), які фактично не отримано та/або отримання яких у майбутньому виходячи з об`єктивних обставин є нереальним) та відсутня можливість достовірно його ідентифікувати.

На 9 сторінці акту перевірки міститься такий висновок податкового органу:

… отримані від покупця кошти, перерахування яких останнім не пов`язано з постачанням товарів та за відсутності даних у постачальника щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікуються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності ТОВ АЛЬБАКОР та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

На сторінках 9-10 акту перевірки зазначено наступне:

Таким чином, в порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 розділу ІІІ з урахуванням вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України №2755-VIвід 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), п. 5, п. 7 П(С)БО №15 Дохід , затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153, п. 4 П(С)БО №13 Фінансові інструменти , затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2001 р. за №1050/6241, ТОВ АЛЬБАКОР не включило до складу інших доходів суму коштів, отриманих від ТОВ ТЕФІ ТЕС (код ЄДРПОУ 41228094), чим занижено доходи, задекларовані у рядку 01 Декларації дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 5750000 грн., в тому числі по періодам:

за три квартали 2018 року в сумі 5350000 грн.;

за 2018 рік в сумі 5750000 грн.

Також, 20.11.2020 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, на підставі актів перевірок від 02.07.2019 №407/08-01-14-01/37129163 та від 27.08.2019 №516/08-01-14-03/37129163 та відповіді на заперечення від 28.08.2019 №5312/08-01-14-07-07 та/або за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітний період 08, 09, 10.2018 встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних / розрахунків коригування на суму ПДВ дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч триста тридцяти три гривні 36 копійок після отримання податкового повідомлення-рішення №0000060503 від 02.09.2019, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0003630503, яким застосовано штраф у розмірі 50% у сумі чотириста сімдесят дев`ять тисяч сто шістдесят шість гривень 68 копійок.

12.09.2019 та 16.09.2019 ТОВ АЛЬБАКОР подано до Державної податкової служби України скарги на податкові-повідомлення-рішення форми Д №0020593306 від 02.09.2019, №0000050503 та № 0000060503 від 02.09.2019.

Рішеннями Державної податкової служби від 15.11.2019 №9571/6/99-00-08-05-02 та №9643/6/99-00-08-05-04 скарги залишені без задоволенні, а податкові повідомлення рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Запорізькій області, звернувся до суду з вимогою визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування доходу та витрат з податку на прибуток наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (доходу та витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складених документів первинного бухгалтерського обліку; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування доходу та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (отриманого доходу та понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом встановлено, що відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, позаяк останнім завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по операціях з ТОВ ТЕФІ ТЕС за договором поставки №148/18п від 18.08.2018.

Так, відповідачем використано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2019, в якій встановлено: Генеральною прокуратурою України здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42018000000002084 від 23.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частинами другою, третьою статті 209, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. … В ході досудового розслідування кримінального провадження досліджуються наступні обставини: встановлено, що в період 2018-2019 років невстановлені на даний час особи створили (придбали) ряд суб`єктів фінансово-господарської діяльності, які входять до складу транзитно-конвертаційної групи та здійснюють незаконну діяльність пов`язану з наданням послуг по безперешкодній реєстрації податкових накладних підконтрольних юридичних осіб (формування податкового кредиту або формування ліміту) з метою прикриття незаконної діяльності таких суб`єктів, в т.ч.: ТОВ ТЕФІ ТЕС (код ЄДРПОУ 41228094), та інші. … Досудовим слідством отримано відомості, що до функціонування протиправної діяльності можуть бути причетні наступні підприємства, а саме: ТОВ ТЕФІ ТЕС (код ЄДРПОУ 41228094)… .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕФІ ТЕС (Покупець) укладено договір поставки №148/18п від 08.08.2018, за яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупця рибу, рибну продукцію та морепродукти (далі - товар), а Покупець в свою чергу зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно пункту 1.2 Договору №148/18п найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість Товару узгоджується Сторонами при оформленні усних заявок та вказується у накладних.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції та на виконання умов договору поставки позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, рахунки на оплату, рахунки-фактури, податкові накладні / розрахунки коригування та квитанції про їх реєстрацію, платіжні доручення.

Щодо твердження відповідача про невірне відображення операцій із зазначеним контрагентом при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток позивача, суд зазначає, що відповідачем не спростовується факт відображення таких операцій в податковій та фінансовій звітності позивача, натомість він вважає, що такі операції повинні бути відображені в складі інших доходів.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що в даному випадку відповідач вважає, що позивачем занижений дохід від операцій з ТОВ ТЕФІ ТЕС , разом з тим, будь-яких даних, які свідчать про не відображення позивачем цього доходу у його звітності суду не надано.

Суд також вказує, що відповідачем під час перевірки по суті не аналізувалися умови та характер спірних операцій позивача із його контрагентом, а до вказаного вище висновку відповідач дійшов лише посилаючись на відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами провадження, де є посилання на ТОВ ТЕФІ ТЕС .

Натомість, самі по собі пояснення, протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції.

Суд вказує, що надані позивачем документи, досліджені під час розгляду справи підтверджують факт виконання поставки товару та не дають підстав для сумніву щодо реальності вчинення спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано до суду будь-яких належних доказів нереальності таких операцій.

Окрім того, під час розгляду справи суд вказує на недопустимості притягнення до відповідальності платника податків з огляду на наявність сумнівів щодо фіктивності контрагента такого платника.

Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у відповідному періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 у справі № 803/1198/16.

За таких обставин, посилання відповідача на неможливість проведення спірних господарських операцій не підтверджуються матеріалами справи, а тому не може бути беззаперечним свідченням нереальності такої.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто Позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, витрат підприємства, а також податкового кредиту чи зобов`язань для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування доходів та витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17 та від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

В той же час, податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, Відповідачем не надано до суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд відхиляє посилання Відповідача на податкову інформацію відносно контрагента Позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками господарської операції між позивачем та його контрагентом та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотриманням закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують здійснення господарської операції, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

Щодо посилань відповідача на причетність ТОВ ТЕФІ ТЕС до протиправної діяльності та те, що діяльність вказаного підприємства має ознаки фіктивності, суд зазначає наступне.

Так, суд не погоджується із даними твердженнями відповідача, оскільки факт наявності кримінального провадження, або отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагента позивача за ознаками злочину, відповідачем до суду не надано, а договір, укладений позивачем з даним Товариством не визнано недійсним.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

За певних обставин докази, отримані в межах кримінального судочинства, в т.ч. під час досудового розслідування, мають враховуватися адміністративними судами, однак такі докази в жодному разі не мають наперед встановленої сили для суду та мають оцінюватися з урахуванням вимог належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі. Крім того, має бути забезпечено право особи, що є стороною адміністративного спору та проти якої може свідчити даний доказ, на надання пояснень та заперечень стосовно нього.

Більше того, сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 826/24815/15, від 26.03.2020 у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 у справі № 810/847/16.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що наявність кримінального провадження не можуть бути належним та достатнім доказом нереальності господарських операцій.

У свою чергу, податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, що свідчить про неправомірне визначення позивачу сум грошових зобов`язань.

Крім того, відповідачем недоведена правомірність висновків про необхідність позивачу повторного відображення отриманого від операцій з ТОВ ТЕФІ ТЕС доходу в складі інших доходів.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 02.09.2019 №0000060503 та від 20.11.2019 №0003630503, якими до позивача застосовані штрафні санкції за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкових накладних / розрахунків коригування, у розмірі по 479166,68 грн. кожне, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що по операціях з ТОВ ТЕФІ ТЕС позивачем були зареєстровані відповідні податкові накладні.

На прийняття рішення щодо застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкових накладних / розрахунків коригування вплинув висновок відповідача про завищення податкових зобов`язань на суму 958333,36 грн. та їх заниження на цю ж суму по операціях з ТОВ ТЕФІ ТЕС . При цьому доказів прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення щодо зменшення та збільшення податкових зобов`язань з ПДВ за цим актом перевірки матеріали справи не містять.

Оскільки раніше суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ ТЕФІ ТЕС , то у позивача відсутній обов`язок здійснення відповідного коригування показників податкових накладних по операціях із цим підприємством.

Крім того, суд зазначає, що повторне притягнення позивача за одне й те саме порушення до відповідальності є очевидно протиправним.

А відтак, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 02.09.2019 №0000060503 та від 20.11.2019 №0003630503 та необхідність їх скасування.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 02.09.2019 №0020593306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, суд зазначає наступне.

Протягом періоду, що перевірявся на підприємстві заробітна плата виплачувалась робітникам двічі на місяць, згідно норм Закону України Про оплату праці . Не пізніше 22 числа за першу половину поточного місяця та не пізніше 7 числа наступного місяця - за другу половину. Якщо працівник звільнявся, то належні йому виплати по заробітній платі перераховувались йому у день звільнення (відповідно до Кодексу законів про працю в Україні).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в Акті перевірки не вказано про невірно утриманий податок з доходу фізичних осіб податковим агентом з оподатковуваного доходу платника податку. Перевіркою також не вказано про невірне застосування податкової соціальної пільги при розрахунку податку з доходів фізичних осіб. Тобто суми податку нараховані і утримані вірно.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, податок був утриманий згідно розрахункових відомостей організацій і перерахований платіжним дорученням у день виплати доходів. Перевіркою дані по нарахованим та фактично перерахованим сумам заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб було зведено в таблицю і додано до акту перевірки. У стовпці 8 в т.ч. податку на доходи фізичних осіб, грн. Додатку №1 фахівцем податкової, що проводив перевірку рознесені суми податку з доходів фізичних осіб, які на його думку повинні були бути сплачені до бюджету при виплаті доходу, що вказаний у стовпці 6. При цьому перевіряючим не приведено жодних розрахунків, яким чином визначені ці суми, не враховані первинні документи підприємства та данні на регістрах бухгалтерського обліку.

Таким чином, при обліку та сплаті до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб порушень допущено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Запорізькій області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19210,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області. Оригінал платіжного доручення №25111978 від 25.11.2020 знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Альбакор (вул. Скворцова, буд. 236, м. Запоріжжя, 69106) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 02.09.2019 №0000050503, №0000060503 та №0020593306, від 20.11.2019 №0003630503.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альбакор (вул. Скворцова, буд. 236, м. Запоріжжя, 69106, код ЄДРПОУ 37129163) судовий збір у сумі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04.03.2021.

Суддя Р.В. Кисіль