Рішення

від 19.02.2021 по справі 711/3934/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1655/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчої А.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивачів адвоката Бабич Т.Г.

представників відповідача

адвокатів Манзар Т.В., Молоткова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Макрохім , треті особи: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Макрохім , третя особа: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначено, що 31.10.2018р. по вул. Благовісна в м. Черкаси ОСОБА_4 , керуючи автомобілем MAN TGS 21/440 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Bodex KIS 3WS д/н НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з автомобілем Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Провина ОСОБА_4 у порушенні Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, доведена та підтверджується постановою Черкаського апеляційного суду від 13.03.2020р. (справа №711/9439/18).

Під час зіткнення в автомобілі потерпілого знаходилась пасажир ОСОБА_3 . Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується даними технічного паспорту.

Авто-товарознавчим дослідженням від 09.04.2020р. встановлено, що вартість ремонту автомобіля Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 - 216411грн. 56коп. з урахуванням вартості запасних частин, ремонтних робіт та фарбування. Отже, позивачі вважають, що загальний матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля складає 216411грн. 56коп.

Крім того, зазначено, що автомобіль з напівпричепом, яким керував ОСОБА_4 , належить відповідачу ПрАТ Макрохім , цивільно-правова відповідальність якого застрахована, а ОСОБА_4 керував транспортним засобом під час виконання трудових обов`язків перед ПрАТ Макрохім .

За зверненням ОСОБА_2 від 22.04.2020р. ПрАТ СК Арсенал Страхування здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 68982грн. 50коп.

Таким чином, як вказують позивачі, з урахуванням страхової виплати, з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 підлягає залишок фактичного розміру матеріальної шкоди, який становить 147429грн. 06коп., вартість проведення авто-товарознавчого дослідження - 2000грн., вартість послуг евакуатора - 700грн., а всього 150129грн. 06коп.

Крім того, ОСОБА_2 , як власник ТЗ, зазнала моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням свого майна (розмір фактичної шкоди становить 66% від вартості майна), яку оцінює у розмірі 30000грн. При цьому, вказує, що ТЗ тривалий час зберігався у первісному стані, оскільки була ймовірність огляду експертом; тривалий час розглядалася адміністративна справа відносно ОСОБА_4 ; відсутність можливості користуватися ТЗ; перебування за кермом її сина разом із дівчиною; заперечення вини водієм ОСОБА_4 ; моральні страждання та хвилювання; понесення витрат для оцінки розміру матеріальних збитків.

Позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок ДТП, яку оцінює у 5000грн. (неодноразові відвідування судових засідань, необхідність доведення своєї невинуватості; моральні страждання та переживання).

Позивачу ОСОБА_3 завдано моральної шкоди внаслідок ДТП, яку оцінює у 5000грн. (переживання, відчуття несправедливості).

Орієнтовний розрахунок судових витрат: судовий збір - 1801грн. 29коп., 840грн. 80коп. та 840грн. 80коп., відповідно; витрати на правничу допомогу адвоката - 10000грн., 5000грн. та 5000грн., відповідно.

Таким чином позивачі просять суд, - стягнути з відповідача на свою користь; ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 150129грн. 06коп. та моральну шкоду у розмірі 30000грн.; ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000грн.; ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000грн.

Ухвалою суду від 11.06.2020 позовну заяву прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

02.10.2020 ухвалою суду залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ПрАТ СК Арсенал Страхування та ОСОБА_4 .

01.12.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачем через представників подано відзив на позов, за яким просять відмовити у його задоволенні. Погоджуються із тим, що 31.10. 2018р. сталася ДТП за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 13.03.2020р. визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні ДТП за ст. 124 КУпАП та закрито провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строків.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована за полісом ОСЦПВВНТВ №АК/7867442 у період з 11.11.2017р. по 10.11.2018 у АТ СК АХА Страхування . Ліміт відповідальності 100000грн.; 0грн. франшиза; за шкоду, заподіяну здоров`ю і життю - 200000грн.

Цивільно-правова відповідальність позивача застрахована за полісом ОСЦПВВНТВ №АК/7891284 у СК Арсенал Страхування .

Вважають, що до відповідача може бути пред`явлена вимога лише про стягнення матеріальної шкоди, яка полягає у різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, коли завдана шкода перевищує ліміт відповідальності страховика, який становить 100000грн. Страхове відшкодування позивач ОСОБА_2 отримала у розмірі 68982грн. 50коп.

Звернуто увагу на те, що звіт ФОП ОСОБА_5 та огляд ТЗ здійснено і складено лише через 1рік 6 місяців після ДТП без участі відповідача. Відповідачу не відомі всі наявні пошкодження на ТЗ після ДТП і позивач могла його використовувати після ДТП та не раз пошкодити або потрапити в ДТП. Отже, за висновком ФОП розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу і втрати товарної вартості складають 82792грн. 59коп., який не виходить за ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану майну потерпілого, яка становить 100000грн.

Крім того, вказують, що послуги евакуатора в сумі 700грн. відшкодовуються страховою компанією, а тому відсутні підстави стягувати їх з відповідача. Щодо фактичного розміру матеріальної шкоди 147429грн., то вважають, що позивачем не надано належних та допустимих доказів. Висновок ФОП складений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень наказ МЮУ №53/5 від 08.10.1998р. Вважають, що висновком експерта №19/12-1/30/31-се/19 від 30.10.2019р. водій ОСОБА_1 також діяв протиправно щодо ТЗ, яким керував ОСОБА_4 .

Також вважають, що позивачами не доведено завдану їм моральну шкоду та її розмір, а тому вимоги не підлягають до задоволення. Орієнтовні судові витрати - правнича допомога адвоката становить 25000грн., які слід стягнути з позивачів солідарно.

Третьою особою ОСОБА_4 надані письмові пояснення по суті позову. Зазначено, що постановою суду його визнано винним у вчиненні ДТП. Між тим, за висновком експертизи №19/12-1/30/31-се/19 від 30.10.2019р. водій ОСОБА_1 також діяв протиправно щодо ТЗ, яким керував ОСОБА_4 . Зазначено, що він, як учасник ДТП, не був присутній під час огляду ФОП транспортного засобу. Крім того, висновок складений 09.04.2020р., а ДТП мала місце 31.10.2018р., а тому не відомо, чи користувалися ТЗ та, чи не був він в інших ДТП. Просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ПрАТ СК Арсенал Страхування надала письмові пояснення по суті позову, які просить врахувати під час розгляду справи. ОСОБА_2 скористалась своїм правом на отримання страхового відшкодування відповідно до умов Положення ПВЗ у ПрАТ СК Арсенал Страхування , як страховика, з яким було укладено поліс №АК/7891284. 02.11.2018р. ОСОБА_2 звернулася із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку. Огляд пошкодженого ТЗ проведено представником страховика 13.11.2018р., а тому вжито заходів оформлення всіх необхідних документів для своєчасного визначення розміру, завданого матеріального збитку з метою здійснення страхової виплати позивачу ОСОБА_2 22.04.2020р.

ОСОБА_2 подала заяву про погодження розміру страхового відшкодування і погодилась із розміром 68982грн. 50коп. Отже, ОСОБА_2 та страховик досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування. Грошові кошти у вказаному розмірі ОСОБА_2 отримала, а тому слід вважати, що страховик виконав зобов`язання з виплати страхового відшкодування.

Відповідь на відзив позивачами та їхнім представником подана не була.

В судове засідання позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомили.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що ТЗ належить його матері, а він ним користувався і під час ДТП був за кермом. Збитки за пошкоджений ТЗ були більші, ніж страхова виплата, а тому слід задовольнити позов. Зазначив, що йому завдана моральна шкода 5000грн., яку просить стягнути з відповідача, враховуючи доводи позову. СК Арсенал здійснила страхове відшкодування на підставі укладеного договору прямого врегулювання. Вартість ремонту ТЗ близько 200тис. грн., але ТЗ не був відремонтований, а згодом проданий і знятий з обліку у РСЦ МВС, кошти від продажу отримані. При огляді ТЗ ФОП ОСОБА_5 , були присутні він та експерт. ТЗ зберігався у боксі і був оглянутий там же експертом (огляд зовні, а потім евакуатором відвезли ТЗ у сервісний центр Субару , де експерт оглянув і ходову тощо. Були складені документи, фотографування, після чого ТЗ повернуто до боксу). До СК Арсенал ним не подавався висновок ФОП ОСОБА_5 від 09.04.2020р., а чи подавала мати - не знає. Станом на 22.04.2020р., висновок ФОП вже був наявний.

В судовому засіданні представник позивачів адвокат Бабич Т.Г. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, враховуючи обґрунтування, що наведене у позові. Крім того, зазначила, що позивач ОСОБА_2 погодилась із сумою страхового відшкодування, оскільки потерпала від збитків, не могла користуватись ТЗ. Протягом 10 днів з моменту ДТП, яка сталася 31.10.2018р., ОСОБА_2 повідомила про ДТП. До ФОП ОСОБА_6 звернулася 24.03.2020р. щодо огляду ТЗ і цього ж дня укладено з ним договір. На огляді ТЗ не була присутня ОСОБА_2 . У висновку зазначено розмір прямих збитків, який підлягає відшкодуванню відповідачем. ТЗ не відремонтований і як брухт, проданий, відновлювальні роботи перевищували вартість запчастин. Чи враховувала СК висновок ФОП, при визначенні розміру страхового відшкодування, не може повідомити. До СК ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди не зверталась. У СК обмежено відповідальність страхового відшкодування, оскільки ТЗ не був новий. СК свій обов`язок виконала, а винна особа повинна нести відповідальність. Зазначила, що докази щодо витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, будуть надані протягом 5ти днів з дня винесення судового рішення.

В судовому засіданні представники відповідача ПрАТ Макрохім адвокати Манзар Т.В. та Молотков В.О. просили відмовити у задоволенні позову, враховуючи доводи, що викладені у відзиві. Крім того, подано клопотання про визнання звіту про оцінку ТЗ від 09.04.2020р. неналежним та недопустимим доказом по справі. Позивач ОСОБА_2 погодилась із розміром страхового відшкодування і отримала його. Не надано доказів на підтвердження суми реальних збитків. Висновком ФОП визначено розмір на час проведення огляду ТЗ, а не на час ДТП. Вартість збитку, що по висновку ФОП, перевищує вартість самого ТЗ і не є доведеним. Відповідачу не було запропоновано забрати брухт ТЗ, хоча він міг його забрати. Моральна шкода не доведена, відповідно до ст. 23 ЦК і позивачі не зверталися до СК з цього приводу. Крім того, лише через три роки вони звернулися до суду із цим позовом. За висновком експертизи, що проводилась під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 також є винуватим у ДТП, хоча його до адмінвідповідальності не притягнуто. Правова допомога становить 25000грн., але докази будуть надані протягом 5ти днів з дня винесення рішення. Звіт ФОП не містить висновку про розмір відшкодування без врахування зносу ТЗ. Оскільки по органах РСЦ МВС має місце перереєстрація ТЗ, а тому ТЗ не був таким, що не підлягає ремонту. Експертиза у зв`язку із страховим відшкодуванням не проводилась, а тому ОСОБА_2 добровільно визнала розмір страхового відшкодування і не понесла реальних збитків, оскільки ТЗ не був відремонтований. Звіт ФОП здійснений фактично ОСОБА_8 , а не ФОП ОСОБА_5 , з яким укладений договір. СК не зверталася до ФОП щодо здійснення оцінки ТЗ.

В судове засіданні треті особи не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяви про розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що він є ФОП і в нього працює ОСОБА_8 , який робив звіт оцінки. Договір укладав ОСОБА_8 , обставини огляду ТЗ та складання звіту йому не відомі. З ним лише був погоджений звіт, але зміст він не перевіряє. Кошти у розмірі 2000грн. отримані ним. При огляді ТЗ присутній не був і не направляв учасникам повідомлення про дату та час проведення огляду ТЗ, цим займався ОСОБА_8 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що працює у ФОП ОСОБА_9 оцінювачем. Звіт від 09.04.2020р. складений ним на підставі договору, укладеного з ОСОБА_2 24.03.2020р. За пів року до складання звіту від 09.04.2020р., СК АХС здійснила замовлення на оцінку ТЗ, оскільки діяв договір між ФОП та СК, але згодом від проведення подальшого огляду ТЗ відмовилась. 24.03.2020р. ТЗ оглядався у приміщенні боксу, потім евакуатором ТЗ перевели до сервісного центру, де ним ще продовжено огляд і складено звіт. З моменту огляду ТЗ на замовлення СК і до подальшого огляду 24.03.2020р. на замовлення ОСОБА_2 , ТЗ не міг пересуватися. Зі слів ОСОБА_1 , він зробив електронні повідомлення вказаним ним учасникам. Потім телеграми він передав ОСОБА_1 , який був присутній при огляді ТЗ. Визначена вартість матеріального збитку ТЗ 82795грн. 59коп. Відповіді були поставлені виключно на задані запитання, питання по відновлювальному ремонту не було поставлене. ТЗ був з малим пробігом і вартість відновлювального ремонту менша, ніж вартість такого ТЗ станом на ДТП. При укладенні договору із ОСОБА_2 , дата ДТП повідомлена не була, але ним враховувались матеріали, які наявні в нього про огляд ТЗ на замовлення СК, хоча про них у висновку-звіті не вказано.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що 31.10.2018р. по вул. Благовісна в м. Черкаси ОСОБА_4 , керуючи автомобілем MAN TGS 21/440 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Bodex KIS 3WS д/н НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з автомобілем Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Провина ОСОБА_4 у порушенні Правил дорожнього руху України , відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, доведена та підтверджується постановою Черкаського апеляційного суду від 13.03.2020р. (справа №711/9439/18). При цьому, провадження по справі закрите на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП. Судове рішення набрало законної сили.

Крім того, як повідомили в судовому засіданні учасники справи, адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 органами Національної поліції не складався.

Під час зіткнення в автомобілі потерпілого знаходилась пасажир ОСОБА_3 . Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , що не оспорюється сторонами.

Відповідно до звіту №А03-96 про оцінку автомобіля Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 від 09.04.2020р., складеного оцінювачем ОСОБА_8 , який є в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_9 , на підставі договору та заяви ОСОБА_2 від 24.03.2020р., визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику цього ТЗ внаслідок ДТП станом на 09.04.2020р. - 82792грн. 59коп., в т.ч. ПДВ 20% за винятком вартості ремонтно-відновлювальних робіт. Крім того, у дослідницькій частині звіту вказано, що згідно з калькуляцією вартості відновлюваного ремонту вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, які належать до заміни, становить - 216411грн. 56коп. з урахуванням вартості запасних частин, ремонтних робіт та фарбування.

За дефектною відомістю №А03-96 від 24.03.2020р. огляду ТЗ зазначена комплектність ТЗ та роботи, заміна, ремонт та фарбування тощо, при огляді був присутній ОСОБА_1 . Також вказано, що дефектна відомість складена на підставі зовнішнього огляду ТЗ, можливі приховані дефекти.

За електронними повідомленнями 000007, 000006, 000005 та фіскальними чеками від 17.03.2020р. здійснювалися виклики ОСОБА_4 , ПрАТ Макрохім та СК Арсенал для огляду ТЗ на 24.03.2020р., але підтверджень щодо отримання ними цих викликів, не надано до суду. Крім того, ці учасники заперечують факт їх отримання.

За даними квитанції від 10.04.2020р., ФОП ОСОБА_9 сплачено позивачем ОСОБА_2 2000грн. за експертизу ТЗ.

Відповідно до даних квитанції від 31.10.2018р. ФОП ОСОБА_12 на замовлення ОСОБА_2 здійснив послуги евакуатора, вартість яких 700грн. 00коп.

Крім того, встановлено, що автомобіль з напівпричепом, яким керував ОСОБА_4 , належить відповідачу ПрАТ Макрохім , цивільно-правова відповідальність якого застрахована, а ОСОБА_4 керував транспортним засобом під час виконання трудових обов`язків перед ПрАТ Макрохім .

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована за полісом ОСЦПВВНТВ №АК/7867442 у період з 11.11.2017р. по 10.11.2018 у АТ СК АХА Страхування . Ліміт відповідальності 100000грн.; 0грн. франшиза; за шкоду, заподіяну здоров`ю і життю - 200000грн.

Цивільно-правова відповідальність позивача застрахована за полісом ОСЦПВВНТВ №АК/7891284 у ПрАТ СК Арсенал Страхування .

Відповідно до заяви про погодження розміру страхового відшкодування від 22.04.2020р. ОСОБА_2 на адресу голови правління ПрАТ СК Арсенал Страхування , відповідно до п.36.2 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільного-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ОСОБА_2 погодилась з розміром страхованого відшкодування 68982грн. 50коп.; на проведенні експертизи, пошкодженого ТЗ, не наполягає; їй повідомлено, що розмір франшизи становить 0грн. Після виплати страхового відшкодування в розмірі узгодженої суми в передбачений Законом строк - претензій до ПрАТ СК Арсенал Страхування мати не буде. Їй зрозуміло, що має право звернутися до відповідальної особи для повного відшкодування завданої нею шкоди (різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням).

Відповідно до листа директора Департаменту врегулювання збитків АТ СК АРКС Аввакумова О.Б. від 07.10.2020р. №7941/12ЦВ, відшкодування ОСОБА_2 шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 31.10.2018р. у м. Черкаси здійснено у порядку прямого врегулювання збитків ПрАТ СК Арсенал Страхування на підставі угоди про пряме врегулювання збитків.

Розмір страхового відшкодування ОСОБА_2 отримано, що підтверджено представником позивача та позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні.

За даними Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Черкаській області від 05.10.2020р. №31/23-671 автомобіль Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 був зареєстрований за ОСОБА_2 , але в період часу з 01.11.2018р. по даний час, вказаний ТЗ перереєстровувався на інших власників 29.05.2020р. та 14.08.2020р., про що також свідчить витяг з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих ТЗ.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою (постанова ВС від 22.01.2019р. справа №676/518/17).

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.ч.1, 2 ст. 1187 ЦК).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. З`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та, з чого він, при цьому, виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного Кодексу України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК (в редакції, що чинна на час спірних правовідносин) з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як передбачено ст. 1194 ЦК, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Слід зазначити, що Закон України № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п.1.3 ч.1 ЗУ). дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.12 ч.1 ЗУ). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п.9.1, 9.4 ст. 9 ЗУ).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 цього Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Як зазначалось, за змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до п.п. 34.1, 34.2, 34.3 ст. 33 згаданого Закону, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви (п.35.1 ст.35 ЗУ).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п.36.1 ст. 36 Закону).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 36.2 ст. 36 цього Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Крім того, за нормами п.36.2 ст. 36 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

До таких висновків прийшов Верховний Суд у постановах: №755/7666/19 від 15.10.2020р., №754/1114/15-ц від 14.02.2018р., №587/1080/16-ц від 13.06.2019р., №753/4696/16-ц від 30.10.2019р., №756/2632/17 від 22.02.2020р.

У постанові №426/16825/16-ц від 05.12.2018р. Велика Палата Верховного Суду зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Беззаперечним є той факт, що водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом і вчинив ДТП 31.10.2018р., під час виконання трудових обов`язків, будучи працівником ПрАТ Макрохім .

З`ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 147429грн. 06коп. (216411,56грн. - 68982,50грн.) не підлягають до задоволення. Так, беззаперечним є той факт, що вона погодилась із розміром страхового відшкодування 68982грн. 50коп., яке фактично отримала від страхової компанії. Крім того, відповідну заяву нею подано до страхової компанії 22.04.2020р., незважаючи на те, що вона вже мала отриманий звіт ФОП ОСОБА_9 від 09.04.2020р., за яким визначено інший розмір матеріальної шкоди, який є більшим ніж страхова виплата та ліміт відповідальності за умовами полісу. Крім того, ОСОБА_2 зазначила у заяві від 22.04.2020р., що вона не наполягає на проведенні експертизи пошкодженого ТЗ. Даних та доказів про те, що звіт оцінки від 09.04.2020р. був врахований страховою компанією при визначенні розміру страхового відшкодування, суду не надано.

При цьому, як вказує ПрАТ СК Арсенал Страхування , огляд пошкодженого ТЗ, належного ОСОБА_2 , був здійснений представником страховика ще 13.11.2018р., тобто відповідно до вимог Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Крім того, суд погоджується із доводами сторони відповідача, що викладені у клопотанні від 18.02.2021р., про визнання висновку дослідження (звіт оцінки від 09.04.2020р.) неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки він не є висновком експертизи і, відповідно не відповідає вимогам ст.ст. 76, 77, 78, 102, 106 ЦПК України.

Також, на думку суду, позивачем ОСОБА_2 не надано належних, допустимих та переконливих доказів щодо визначення вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням вартості запасних частин, ремонтних робіт та фарбування, незважаючи на розмір 216411грн. 56коп., що вказаний у звіті оцінки від 09.04.2020р., що наданий до суду разом із позовом.

Так, за наявними та дослідженими у справі доказами, не можливо з`ясувати обсяг пошкоджень автомобіля потерпілого і види робіт, запчастин, відповідно до тих пошкоджень і видів робіт, запчастин (калькуляція), що встановила страхова компанія 13.11.2018р., тобто одразу після ДТП, яка мала місце 31.10.2018р. та, за які здійснене страхове відшкодування, отримане позивачем ОСОБА_2 . Відсутні відомості про визначення страховою компанію коефіцієнта зносу ТЗ, враховуючи здійснену страхову виплату та норми ст. 29 згаданого Закону.

Звіт оцінки від 09.04.2020р. складений на підставі огляду ТЗ, проведеного лише 24.03.2020р., тобто через півтора роки після ДТП, без участі учасників справи, крім позивача ОСОБА_1 , який володів ТЗ, здійснюючи керування ним на час ДТП. При цьому, встановлено, що на момент розгляду справи в суді пошкоджений автомобіль не був відновлений, ремонтні роботи не були проведені і він відчужений у травні та в подальшому у серпні 2020р. іншим особам, із перереєстрацію ТЗ в органах РСЦ МВС.

Таким чином, відсутні докази, за яких можливо перевірити наявність пошкоджень ТЗ потерпілої ОСОБА_2 , види робіт, запчастин (калькуляцію), які були встановлені 13.11.2018р. страховою компанією - одразу після ДТП на предмет їх відповідності тим, що вказані у дефектній відомості при огляді ТЗ оцінювачем 24.03.2020р., що би давало суду підстави для визначення розміру матеріальних збитків, завданих ОСОБА_2 - різниці між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ 216411грн. 56коп. та страховою виплатою 68982грн. 50коп.

Крім того, судом встановлено, що на час здійснення оцінки автомобіля ФОП ОСОБА_9 (оцінювач ОСОБА_8 - звіт від 09.04.2020р.) визначення вартості відновлювального ремонту (у дослідницькій частині), вартості матеріального збитку, у оцінювача не було даних про дату ДТП. Той факт, що, як зазначив свідок ОСОБА_8 , ним використовувалися дані про ДТП, які були отримані ним при здійсненні замовлення страхової компанії на проведення огляду ТЗ, від якого страхова компанія в подальшому відмовилась і остаточні документи складені та оформлені оцінювачем не були, - також не дають можливості суду вважати звіт від 09.04.2020р. належним та допустимим доказом, оскільки використовуючи певні вихідні дані, інформацію про час вчинення ДТП, фотознімки, дані протоколу огляду ТЗ тощо, які були отримані оцінювачем при інших обставинах, і які не зазначені у звіті, як такі, що враховувалися при проведенні оцінки, не дають підстав вважати такий звіт належним та допустимим доказом.

Слід також зазначити, що ні під час підготовчого провадження по справі, ні в судовому засіданні жоден з учасників справи не заявляв суду клопотань про витребування у страховиків сторін матеріалів страхового випадку, що мав місце 31.10.2018р. за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в т.ч. акту страхового відшкодування, протоколів огляду ТЗ, калькуляції тощо, враховуючи норми ст.ст. 12, 13, 76-84 ЦПК України. Про неможливість самостійно отримати таку інформацію, підтвердженої належними доказами, не заявляли позивачі і при подачі позову, і під час розгляду справи. Крім того, ніхто із учасників справи не заявляв клопотання про призначення по справі відповідної експертизи, враховуючи норми ст. 102 ЦПК України.

Також, суд погоджується із доводами відповідача, викладеними його представниками про те, що позивачами не надані докази про те, що протягом часу після ДПТ 31.10.2018р. (з врахуванням часу його огляду 13.11.2018р., проведеного представником СК) та до часу його огляду оцінювачем 24.03.2020р., транспортний засіб не використовувся та не перебував в інших ДТП. Крім того, відсутні підтверджуючі дані, які б свідчили про належне зберігання ТЗ з часу ДТП і до часу його огляду 24.03.2020р., щоби могло усунути припущення про те, що з-за неналежного зберігання посилився (погіршився стан ТЗ), який вплинув на розмір його відновлювального ремонту, що вказаний у звіті від 09.04.2020р.

На думку суду, відсутні докази того, що після ДТП і станом на час огляду 24.03.2020р. не відбулись зовнішні та внутрішні видозміни на транспортному засобі, які також могли вплинути на розмір відновлювального ремонту, розмір матеріальної шкоди.

Суд вважає безпідставними доводи позивача ОСОБА_2 про завдання їй реальних (прямих) матеріальних збитків із посиланням на ст. 22 ЦК України, оскільки судом встановлено, що транспортний засіб відремонтований не був і у травні 2020р. відчужений, за що позивачем ОСОБА_2 отримані грошові кошти. Позовна заява подана до суду 03.06.2020р., тобто після відчуження ТЗ.

При цьому, слід зазначити, що за позовними вимогами розмір матеріального збитку ОСОБА_2 становить 150129грн. 06коп., який складається з: 147429,06грн. - різниця; 700грн. послуги евакуатора; 2000грн. вартість дослідження оцінювача.

Відповідно, відсутні докази вважати, що витрати за послуги евакуатора 700грн., які були надані ФОП ОСОБА_12 31.10.2018р. не були сплачені ОСОБА_2 страховою компанією, враховуючи отриманий нею розмір страхового відшкодування - 68982грн. 50коп. та положення ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , за якими передбачено, що такі витрати відшкодовуються саме страховиком.

Оскільки, суд визнає неналежним та недопустимим доказом звіт оцінки від 09.04.2020р., то відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 збитків у розмірі 2000грн., понесених нею 10.04.2020р. на оплату такого дослідження.

Отже, позивач ОСОБА_2 не довела, що мають місце реальні збитки, які завдані їй відповідачем і без їх стягнення, неможливо відновити її порушенні права.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що висновком експертизи, отриманого під час розгляду адміністративної справи, встановлено також і вину водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що, як на думку представників, впливає на розмір відшкодування, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України притягнутий не був, а тому така обставина, як вина двох водіїв у вчиненні ДТП, не може враховуватися при визначенні розміру шкоди по даній цивільній справі.

Що стосується відшкодування позивача моральної шкоди, то суд приходить до наступного:

особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як передбачено ч. 1 та п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд виходить з наступного: сума моральної шкоди 30000грн. 00коп., що заявлена позивачем ОСОБА_2 , - є явно завищеною та такою, що не відповідає моральним стражданням та переживанням, яких зазнала позивач ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що мала місце 31.10.2018р., зокрема, - пошкодження належного їй на праві власності майна - транспортного засобу автомобіля Subaru Impreza д/н НОМЕР_3 .

Крім того, суд враховує характер, обсяги та тривалість психологічних страждань, яких зазнала ОСОБА_2 внаслідок ДТП; переживання позивача з приводу ДТП та пошкодження ТЗ, позбавлення права користуватися транспортним засобом, необхідність у додаткових зусиллях для відновлення, організації та реалізації звичного способу та ритму життя (вільне та швидке пересування).

На думку суду, в цій частині позов підлягає до часткового задоволення, тобто на суму 10000грн. 00коп., який є справедливим та розумним і виваженим. В іншій частині позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Також суд погоджується з тим, що позивачу ОСОБА_1 також завдано внаслідок ДТП, моральної шкоди, але як на думку суду, розмір є розумним та справедливим - 2000грн. 00коп., враховуючи, що він був на час ДТП за кермом автомобіля, яким на законних підставах володів. Крім того, суд враховує глибину та ступінь психологічних переживань та страждань, яких отримав ОСОБА_1 внаслідок ДТП, сильне душевне хвилювання за своє життя та здоров`я. В іншій частині позову слід відмовити, оскільки є необгрунтованим та недоведеним розмір.

Що стосується визначення наявності завданої моральної шкоди позивачу ОСОБА_3 та її розміру, то суд приходить до висновку про можливість задоволення у розмірі 2000грн. 00коп., оскільки вона була пасажиром автомобіля, яким керував ОСОБА_1 під час ДТП. Суд враховує глибину психологічних страждань та переживань позивача. Розмір, який просить стягнути позивач ОСОБА_3 - 5000грн. 00коп., є завищеним, необгрунтованим, а тому в іншій частині не підлягає до задоволення.

Враховуючи заяви представників позивачів та відповідача, а також норми ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне встановити представнику позивачів адвокату Бабич Т.Г. строк до 26 лютого 2021 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат, а також призначити судове засідання щодо вирішення заяви відповідача ПрАТ Макрохім , що подана представником адвокатом Манзар Т.В. про стягнення з позивачів судових витрат. Крім того, одночасно із вирішенням заяв представників, буде вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Макрохім (код ЄДРПОУ 24720905, м. Київ, вул. Верхня, 3) на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000грн. 00коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Макрохім (код ЄДРПОУ 24720905, м. Київ, вул. Верхня, 3) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000грн. 00коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Макрохім (код ЄДРПОУ 24720905, м. Київ, вул. Верхня, 3) на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000грн. 00коп.

У решті частині позовних вимог відмовити.

Встановити представнику позивачів адвокату Бабич Т.Г. строк до 26 лютого 2021 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Призначити судове засідання на 23.03.2021р. на 10-30 щодо вирішення заяви відповідача ПрАТ Макрохім , що подана представником адвокатом Манзар Т.В. про стягнення з позивачів судових витрат.

Надати позивачам та третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору термін 5 днів для надання відзиву та письмових пояснень по суті заяви.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 04 березня 2021 року.

Головуючий: С. М. Позарецька