Постанова

від 04.03.2021 по справі 914/337/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р. Справа № 914/337/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М.,

Матущак О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віком", вих.15/09/1 від 15 вересня 2020 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 25 серпня 2020 року, суддя Бортник О.Ю.

у справі №914/337/20

за позовом Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1, м. Львів в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства "Віком", м. Львів

про стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 24 666,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Віком" про стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 24 666,86грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем у строк, визначений пунктом 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, обов`язку щодо внесення вищевказаної спірної суми плати, розмір якої визначено на підставі відповідного акта посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2020 позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що прокурор підставно звернувся з даним позовам до суду, оскільки уповноважений орган не здійснив захист інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету, позовні вимоги прокурора та розрахунок є обґрунтованими, розрахунок плати за проїзд проведено правильно, при здійсненні перевірки навантаження автомобіля посадовими особами позивача порушень вчинено не було.

Відтак, суд дійшов до висновку, що відповідачем порушено право держави в особі позивача на отримання 24 666,86 грн. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Не погоджуючись із рішенням суду, Приватне підприємство "Віком" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2020 та прийняти нове рішення, яким позов прокурора залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що прокурором належним чином не обґрунтовано правові підстави звернення до суду з даним позовом, не наведено причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, а саме Державною службою України з безпеки на транспорті. Відтак, вважає, що поданий позов, за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, слід залишити без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Разом з цим, апелянт стверджує, що позивачем не доведено, а прокурором не надано доказів про відстань пройдену перевізником, яка є вагомим складовим у нарахуванні суми відшкодування. В жодних документах не вказано, що зважування проводилось саме тим зважувальним пристроєм, який зазначено в постанові, а отже існує об`єктивний сумнів у застосуванні саме цього зважувального пристрою. Крім того, в матеріалах справи немає доказів дотримання методики проведення таких зважувань, зокрема температурних режимів, режимів руху, наявності сертифікованої техніки та допоміжних пристроїв.

Також, на думку апелянта. при проведенні зважування та фіксації результатів було порушено процедуру, визначену постановою КМ України № 879 та не дотримано послідовності дій, які дали б можливість водію усунути недоліки на місці, при їх наявності та у розрахунку плати за проїзд № 01 від 31.02.2019 допущено помилки.

Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу № 14-34/106-5920вих-20 від 24.09.2020, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Державною службою України з безпеки на транспорті подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

31 січня 2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області проведено рейдову перевірку із здійсненням габаритно-вагового контролю. Під час цієї перевірки зважено автомобіль відповідача марки DAF 95XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом TROVILLET, реєстраційний номер НОМЕР_2 та виявлено фактичне навантаження на одиничну вісь в розмірі 13,5 т., що на 2,5 т. перевищує нормативно допустиме навантаження одиничної осі в розмірі 11т.

Працівники Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області діяли на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 28.01. по 03.02.2019 року, на виконання окремого доручення № 320/03/13-18 від 05.05.2018, затвердженого начальником Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 22.01.2019 та направлення на рейдову перевірку № 006527 від 28 січня 2019.

Згідно товарно-транспортної накладної № 0000000004 від 30.01.2019, автомобіль DAF НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 прямував з пункту навантаження смт.Пересічне, вул.Шота Гогоришвілі,1, Харківська область до пункту розвантаження м.Тернопіль, вул.Лозовецька, буд.34, Тернопільська область, вантаж масою брутто 10,0 т.

За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області зафіксовано перевищення нормативно допустимого навантаження одиничної осі на 2,5т, що підтверджується наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями: Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 31.01.2019 №0018532, Акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.01.2019 № 0012380, чеку зважування № 20022 від 31.01.2019, Акта № 113379 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.01.2019.

З огляду на виявлений факт перевезення вантажу відповідачем з перевищенням встановлених вагових обмежень (нормативно допустимого навантаження одиничної осі), посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області на підставі акта від 31.01.2019 № 0012380 складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 31.01.2019 за №01. Плата відповідно до цього розрахунку склала 777,6 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 31.01.2019 еквівалентно 24 666,86 грн.

При здійсненні розрахунку враховано, що пройдена відстань транспортного засобу з вул. Шота Гогоришвілі, 1, смт. Пересічне Харківської області до будинку 34 по вул. Лозовецька у м. Тернопіль складала 960 км.

З наведених підстав, позивач нарахував плату за проїзд, яку перевізник мав сплатити протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати, однак ці кошти відповідач добровільно не сплатив.

04.02.2019 Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області скеровувало ПП Віком лист-повідомлення про заборгованість № 36/120-19, в якому просило внести плату за проїзд, згідно акта № 0012380 від 31.01.2019 у розмірі 777,60 Євро.

Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Конституцією України у пункті 3 частини 1 статті 131-1 закріплено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Так, суд першої інстанції ухвалою від 17.02.2020 залишив позовну заяву прокурора без руху та надав Заступнику керівника Львівської місцевої прокуратури № 1, строк для усунення недоліків, а саме: подати докази надіслання листа-повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області від 04.02.2019р. № 36/120-19 на адресу ПП Віком , з метою обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва прокурором у даній справі.

На виконання вказаної ухвали прокурором до суду подано пояснення, в яких він навів визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Ухвалою від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що "відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

При цьому, обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В обґрунтування підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті прокурором зазначено про відсутність у Укртрансбезпеки необхідних повноважень, а в подальшому, про те, що вказаним органом, який має необхідні повноваження у спірних правовідносинах, самостійно не вчинялися дії, спрямовані на захист економічних інтересів держави в частині надходження коштів до Державного бюджету України, що були порушені внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури та який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пунктом 27 Положення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, які набрали чинності 03.05.2018), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює нарахування та вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, з моменту набрання чинності вказаними змінами, Державна служба України з безпеки на транспорті набула відповідні повноваження щодо стягнення нарахованої плати.

Між тим, як з`ясовано судом під час розгляду даної справи, Укртрансбезпекою та її територіальними органами з часу нарахування відповідачеві плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом (з січня 2019 року) заходів щодо стягнення такої плати не вжито.

У зв`язку з цим, Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області листом № 65917/36/24-19 від 31.10.2019 звернулося до прокуратури Львівської області , в якому просило розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки, а саме стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з ПП Віком , у зв`язку з неможливістю самостійного звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Листом № 249/36/23-2- від 23.01.2020 Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області повідомило Львівську місцеву прокуратуру № 1 про те, що станом на 23.01.2019 ПП Віком вищевказані кошти добровільно не сплачено.

04.02.2020 Львівською місцевою прокуратурою № 1 направлено Управлінню Укртрансбезпеки в Тернопільській області лист №14.34/106-756вих-20, в якому повідомлено, що прокуратура звертається до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки та управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області з позовною заявою про стягнення з ПП Віком на користь Державного бюджету України плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 24 666,86 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що обставини справи свідчать про неналежний захист інтересів держави Укртрансбезпекою та підтверджує наявність "виключного випадку" відповідно до ст. 131-1 Конституції України для звернення керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 з даним позовом до господарського суду.

Щодо розгляду спору по суті

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Судом встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням транспортним засобом нормативно вагових параметрів транспортним засобом - автомобіль марки DAF 95XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом TROVILLET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що 31 січня 2019 року.

Під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу, працівниками Управління Укртрансбезпеки складено усі передбачені Порядком № 879 документи.

Так, матеріали справи містять: довідку № 00118532, акти № 113379 та № 0012380 та розрахунок плати за проїзд № 01.

Судом встановлено, що розмір плати за проїзд визначено позивачем, відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, однак цих коштів відповідач у повному обсязі у встановлений строк не сплатив.

Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим, відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.

Посилання скаржника на неналежність засобу вимірювальної техніки судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наявність в матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 17.08.2019 та сертифікат № UA-V/1р-1275-2010 від 13.01.2010, що підтверджують справність та належність обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль 21.01.2019.

Також матеріалами справи не підтверджується, що при проведенні зважування та фіксації результатів було порушено процедуру, визначену постановою КМ України № 879 та те, що розрахунку плати за проїзд № 01 від 31.02.2019 допущено помилки.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст.269, 270, 275, 276, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 25 серпня 2020 року у справі №914/337/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віком" - без задоволення.

Матеріали справи №914/337/20 повернути до Господарського суду Львівської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Матущак О.І.