Постанова

від 24.02.2021 по справі 911/796/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа№ 911/796/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Гудков С.О.

відповідача - Огороднік І.М., Тарасюк В.М.

третьої особи позивача - Матвійчук В.В.

третьої особи відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 р. (повне рішення складено 20.10.2020 р.)

у справі № 911/796/20 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1"

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Ракул Оксани Володимирівни

про розірвання договору, зобов`язання вчинити дії та скасування реєстраційної дії

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" про:

- розірвання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі № 20/02/2019-1ГУ від 20.02.2019 р., який укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР";

- зобов`язання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" повернути ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" у розмірі 50%;

- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", проведеної державним реєстратором - приватним нотаріусом Ракул Оксаною Володимирівною 04.03.2019 р. за № 13391070012015417.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати у строк до 31.12.2019 р. не виконав, що є істотним порушення умов договору з боку відповідача, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі № 20/02/2019-1ГУ від 20.02.2019 р. підлягає розірванню з подальшими наслідками такого розірвання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2020 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АКМ1".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2020 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Ракул Оксану Володимирівну.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2020 р. у справі № 911/796/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що оскільки відповідачем грошові кошти позивачу сплачені після пред`явлення позову у справі та поза межами строку, встановленого у п. 3.1 договору, позивач повернув відповідачу кошти у зв`язку із невиконанням умов договору, в підтвердження чого надав квитанцію від 26.06.2020 р. на суму 495,00 грн із призначенням платежу "повернення грошових коштів у зв`язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу № 20/02/2019-ГУ від 20.02.2019".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 911/796/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/796/20 та призначено її до розгляду на 12.01.2021 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 р. розгляд справи відкладено на 09.02.2021 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 24.02.2021 р.

У судове засідання 24.02.2021 р. представник третьої особи на стороні відповідача не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів поважності відсутності вказаного представника суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представник третьої особи на стороні відповідача був позбавлений можливості через будь-які перешкоди, в тому числі і карантинні, бути присутніми у судовому засіданні.

Крім цього, третя особа на стороні відповідача не наполягала на обов`язковій участі її представника у судовому засіданні, відповідного клопотання від неї завчасно не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи на стороні позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

20.02.2019 р. між ОСОБА_1 (далі - продавець) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі № 20/02/2019-1ГУ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець на умовах, зазначених у цьому договорі, з дотриманням вимог чинного законодавства України, зобов`язується передати у власність покупця (відступає покупцеві) частку (корпоративні права) у статутному капіталі (далі - частка) Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", ідентифікаційний код юридичної особи 39245985, яка складає 50% загального розміру статутного капіталу товариства і становить 495,00 гривень та яку покупець, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується прийняти та сплатити за вказану частку грошові кошти.

Згідно з п. 1.2.3 договору статутний капітал товариства складає 990,00 грн.

Загальний розмір частки продавця складає: 100% загального розміру статутного капіталу товариства і становить 990,00 грн (п. 1.3 договору).

Як передбачено п. 1.3.2 договору, розмір частки (корпоративних прав) продавця, яка відчужується (відступається) покупцеві складає 50% статутного капіталу товариства, розмір якої в грошовому еквіваленті 495,00 грн.

У відповідності до 1.5 договору передача у власність (відступлення) частки (корпоративних прав) оформляється актом приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства та державною реєстрацією змін до відомостей про товариство, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що передбачають реєстрацію покупця як учасника товариства.

Продавець гарантує, що на момент підписання цього договору корпоративні права, відчуження (відступлення) яких є предметом даного договору, належать йому на праві власності, повністю ним оплачені, не знаходяться у податковій або іншій заставі, не знаходяться під арештом, не є предметом вимоги або претензій третіх осіб (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору право власності на частку переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін з нотаріальним посвідченням підписів підписантів акту приймання-передачі та з моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що передбачають реєстрацію покупця як учасника товариства. Відчуження (відступлення) частки за цим договором є чинним і покупець вважається учасником товариства після підписання цього договору, акту приймання-передачі та з моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що передбачають реєстрацію покупця як учасника товариства.

Згідно з п. 3.1 договору покупець за відчуження (відступлення) частки (корпоративних прав) товариства сплачує продавцю грошові кошти в розмірі 495,00 грн строк до 31.12.2019 р.

Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів поточний рахунок продавця, реквізити якого продавець зобов`язується надати покупцю (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, підписанням сторонами цього договору, акту приймання-передачі та державною реєстрацією змін до відомостей про товариство, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, мають місце наступні юридично значимі наслідки: покупець набуває права і обов`язки учасника товариства; покупець стає учасником товариства і набуває правосуб`єктності.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується в момент коли сторонами повністю виконані взяті на себе зобов`язання за цим договором (п. п. 7.1, 7.2 договору).

Згідно з п. 8.1 договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

На виконання умов укладеного договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі № 20/02/2019-1ГУ від 20.02.2019 р., підписи на якому посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано за № № 925,926.

Згідно з п. 1 акту приймання-передачі частки у статутному капіталі продавець передав, а покупець прийняв частку (частину частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", яка становить 50% статутного капіталу товариства, розмір якої у грошовому еквіваленті 495,00 грн.

В подальшому, 04.03.2019 року приватним нотаріусом Ракул Оксаною Володимирівною проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", а саме зміну складу учасників товариства відповідно до вищезазначеного акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, запис № 13391070012015417.

Вбачається, що з моменту укладання договору ОСОБА_1 неодноразово звертався до голови Наглядової ради Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" щодо виконання останнім своїх обов`язків з оплати частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" у розмірі 50% за умовами договору, в тому числі шляхом направлення 24.10.2019 р. на адресу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер": Київ, вул. Житомирська, 6/11, вимоги про оплату.

У вказаній вимозі, позивач вимагав грошові кошти, які Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" зобов`язалося сплатити йому за договором купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі № 20/02/2019-1 ГУ від 20.02.2019 р., терміново перерахувати на розрахунковий рахунок за наступними реквізитами: р/рахунок- НОМЕР_2, отримувач - ОСОБА_1 , код отримувача - НОМЕР_1 , МФО-328845, код ЗКПО- 09328601.

Однак, відповідачем вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення п. 3.1 укладеного договору, свої зобов`язання щодо оплати у строк до 31.12.2019 р. не виконав, що є істотним порушення умов договору з боку відповідача, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі № 20/02/2019-1ГУ від 20.02.2019 р. підлягає розірванню з наступними наслідками такого розірвання.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 3.1 договору сторонами було погоджено, що покупець за відчуження (відступлення) частки (корпоративних прав) товариства сплачує продавцю грошові кошти в розмірі 495,00 грн у строк до 31.12.2019 р.

Отже, грошове зобов`язання відповідача по оплаті придбаної частки в статутному капіталі товариства мало було бути виконано до 31.12.2019 р.

При цьому, колегія суддів відзначає, що за умовами договору було передбачено обов`язок покупця передати частку у статутному капіталі товариства покупцеві без прив`язки до факту оплати вартості її придбання, до моменту його оплати останнім, а тому у такому випадку має місце продаж майна у кредит (з відстроченням).

Учасниками справи не заперечується, що покупцем не було оплачено придбану за договором частку в статутному капіталі товариства як у визначені ним строки, так і на момент звернення з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд дійшов висновку про те, що позивач не надав належних доказів своєчасного та належного повідомлення покупця про банківські реквізити для здійснення оплати вартості придбання частки в статутному капіталі товариства, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність зустрічного прострочення кредитора, яке унеможливило виконання покупцем (боржником) свого обов`язку по оплаті придбаного майна.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тобто, за змістом вказаної норми прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов`язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов`язання належним чином. Якщо прострочення боржника - це прострочення у виконанні зобов`язання, то прострочення кредитора - це прострочення у прийнятті виконання зобов`язання.

Разом з цим, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що покупець мав намір та здійснював дії, спрямовані на виконання взятого на себе зобов`язання за укладеним договором щодо оплати вартості придбаної частки, оскільки за змістом п. 3.1 договору обов`язок покупця здійснити розрахунки до 31.12.2019 р. був безумовним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Відтак, будучи добросовісним покупцем у виконанні взятих на себе зобов`язань останній не був позбавлений можливості за відсутності у нього реквізитів продавця для здійснення перерахування коштів за придбану частку в статутному капіталі товариства згідно договору виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього грошей у депозит нотаріуса.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі № 623/3443/16-ц, від 04.09.2019 р. у справі № 616/871/15-ц, від 10.04.2019 р. у справі № 369/9787/15-ц, від 13.03.2019 р. у справі № 338/75/16-ц.

З урахуванням викладеного, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання відповідачем своїх обов`язків за оспорюваним договором до звернення позивачем з даним позовом до суду, оскільки жодних доводів чи доказів неможливості оплати придбаної ним за договором частки в статутному капіталі Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Гувер у встановлений строк (до 31.12.2019 р.) шляхом, визначеним положеннями ст. 537 ЦК України, відповідачем не надано.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що відповідач на момент звернення позивача з відповідним позовом прострочив виконання зобов`язання з оплати спірної частки, оскільки наведене прострочення випливає із суті спірних правовідносин сторін, врегульованих не лише змістом договору, а й положеннями чинного законодавства України.

При цьому, як внесення коштів на депозит нотаріуса, так і звернення до продавця з проханням надати реквізити рахунку для проведення розрахунку за придбану згідно договору частку в статутному капіталі товариства є правом, а не обов`язком покупця, однак таке право жодним чином не нівелює обов`язковості до виконання ним взятого на себе грошового зобов`язання по здійсненню такої оплати у визначені договором строки (до 31.12.2019 р.), а навпаки дає можливість для його виконання, реалізації чого здійснено не було.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

В даному випадку, відповідачем не заперечується, що останнім не було виконано обов`язку за договором в частині здійснення оплати вартості придбаної частки в статутному капіталі товариства, як у встановлені п. 3.1 договору строки - до 31.12.2019 р., так і до звернення з даним позовом до суду.

З аналізу норм статей 638, 655-657, 689, 691, 692 ЦК України вбачається, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов`язок з оплати товару є основним обов`язком покупця. Отже, порушення покупцем обов`язку щодо повної оплати фактично переданого предмету відчуження є істотним порушенням договору.

Поряд з цим, іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

В порушення вказаних вимог позивачем не було обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження істотності порушення покупцем умов договору в контексті того наскільки покупця було позбавлено того, на що він розраховував при вчиненні такого правочину.

Тобто, позивач не довів шляхом подання належних та допустимих доказів наявність шкоди, завданої йому внаслідок порушення відповідачем умов договору (у вигляді реальних збитків чи упущеної вигоди), розмір якої не дозволив би отримати продавцю очікуване при укладенні договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених наведеною правовою нормою підстав для розірвання договору з наведених позивачем мотивів.

По своїй правовій природі вимоги про розірвання договору та повернення переданого на його виконання майна хоч і є пов`язаними своїми цілями, однак не виключають можливість різного нормативно-правового обґрунтування підстав звернення з ними.

Тобто, як відмова в задоволенні вимоги про розірвання правочину з підстав, встановлених ст. 651 ЦК України, так і її задоволення не унеможливлює можливості розгляду одночасно заявленої вимоги про повернення майна в порядку, визначеному ч. 4 ст. 694 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Умова про відстрочення платежу за договором купівлі-продажу може бути передбачена договором незалежно від складу суб`єктів такого договору та виду договору купівлі-продажу, а обмеження на встановлення умови про відстрочення платежу може встановлюватися тільки законом.

Відстрочення - це встановлення більш пізнього строку оплати товару, ніж це передбачено ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Загальне правило про наслідок прострочення виконання покупцем обов`язку оплатити товар визначений в ч. 3 ст. 692 ЦК України, однак, при продажу товарів у кредит наслідки по відношенню до покупця полягають у тому, що продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару, що не виключає пред`явлення замість цієї вимоги вимог, передбачених ч. 3 ст. 692 ЦК України з урахуванням ч. 5 ст. 694 ЦК України, так і навпаки, що залежить виключно від волі продавця.

Отже, враховуючи, що в даному випадку за умовами укладеного договору мало місце продаж майна у кредит (з відстроченням), тому застосування визначених в ч. 4 ст. 694 ЦК України наслідків прострочення оплати за придбану покупцем частку в статутному капіталі товариства у вигляду зобов`язання повернути таке майно продавцю є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 910/4892/17.

У статті 692 ЦК України унормовано загальні положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов`язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст. ст. 693 - 695 цього Кодексу спеціальні норми, якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 4 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Як передбачено ч. 2 ст. 695 ЦК України, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Тобто, нормами чинного законодавства визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов`язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати, і навпаки якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.

Однак, якщо питання моменту виникнення у продавця/покупця відповідних прав вимог є зрозумілим (з моменту порушення строків оплати/поставки), то встановлюючи такі наслідки, законодавцем не було визначено чіткого моменту настання кореспондуючих таким правам обов`язків продавця/покупця з повернення передоплати чи повернення товару.

Тому, визначаючи такий момент слід керуватися загальними нормами, під правове рулювання яких підпадають питання виконання зобов`язань.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, із закінченням строку виконання зобов`язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов`язання припиняється і відповідно трансформується в зобов`язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов`язання припиняється і трансформується в зобов`язання з повернення продавцю відповідного товару.

Враховуючи те, що в положеннях ч. 2 ст. 693 ЦК України та ч. 4 ст. 694 ЦК України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, колегія суддів дійшла висновку про, що в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 4 ст. 694 ЦК України у відповідача (покупця) виникло зобов`язання повернути позивачу (продавцю) спірну частку у статутному капіталі Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Гувер , а з наступного дня після спливу строку її оплати, тобто з 03.01.2020 р. (оскільки останній день виконання грошового зобов`язання (31.12.2019 р.) припадав на вихідний, а тому згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України переноситься на перший робочий - 02.01.2020 р.).

Наведене тлумачення порядку застосування визначених ч. 2 ст. 693 та ч. 4 ст. 694 ЦК України наслідків порушення первісних (основних) зобов`язань сторін правочину купівлі-продажу не унеможливлює завершення таких зобов`язань і після настання строків їх виконання, однак, прийняття такого виконання залежить виключно від волі іншої сторони, яка і вирішує чи приймати прострочене виконання або ж вимагати повернення отриманого (коштів чи товару в залежності від обставин правовідносин).

В даному випадку, подання позову з відповідною вимогою про повернення отриманого та не оплаченого у визначені строки відповідачем майна свідчить про реалізацію набутого позивачем в порядку ч. 4 ст. 694 ЦК України права вимоги та наявність його волі саме на повернення неоплаченого у строки майна, а не отримання коштів за нього.

Тому, вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути спірну частку є правомірною, ґрунтується на обставинах спірних правовідносин та положеннях чинного законодавства України, у зв`язку з чим підлягає задоволенню не в залежності від наслідків вирішення спору за вимогою про розірвання договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що факт виконання покупцем свого обов`язку по оплаті придбаної частки за договором під час розгляду даної справи в суді першої інстанції жодним чином не нівелює наявності факту прострочення ним виконання такого грошового зобов`язання на момент звернення з даним позовом до суду, а відтак, і наявності правових підстав для застосування визначених ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України наслідків цього за вимогою позивача, з настанням права пред`явлення якої зобов`язання по оплаті придбаного майна є припиненим шляхом його трансформування в нове - повернення майна, що в свою чергу свідчить про безпідставне перерахування такої оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі № 289/2212/17 та постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі № 623/3443/16-ц.

Стосовно вимоги позивача про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах акціонерного товариства Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Гувер , проведену державним реєстратором приватним нотаріусом Ракул О.В. 04.03.2019 р. за № 13391070012015417, колегія суддів зазначає, що такий запис було вчинено на підставі діючого договору та факту передачі спірної частки у власність покупця, а сам по собі факт припинення такого правочину в подальшому, навіть за наслідками невиконання покупцем своїх зобов`язань за ним, не є підставою для скасування відповідних реєстраційних дій на час їх вчинення.

Тому відсутні правові підстави для скасування таких змін до відомостей про юридичну особу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі № 911/796/20 скасувати частково і прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 6/11, кім. 301; ідентифікаційний код 40632091) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" (08137, Київська обл., с. Софївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 82, код 39245985) у розмірі 50%.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 6/11, кім. 301; код 40632091) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві),00 грн судового збору за подання позовної заяви .

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 6/11, кім. 301, код 40632091) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.03.2021 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді С.О. Алданова

С.А. Пашкіна