Постанова

від 01.06.2021 по справі 911/796/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/796/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Гудков С.О.,

відповідача - Огороднік І.М.,

третьої особи-1 - Матвійчук В.А.,

третьої особи-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльов С. І., Алданова С. О., Пашкіна С. А.

від 24.02.2021

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКМ1"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Ракул Оксана Володимирівна

про розірвання договору, зобов`язання вчинити дії та скасування реєстраційної дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" про: розірвання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі № 20/02/2019-1ГУ від 20.02.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР"; зобов`язання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" повернути ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" у розмірі 50%; скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", проведеної державним реєстратором - приватним нотаріусом Ракул Оксаною Володимирівною 04.03.2019 за № 13391070012015417.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" свої зобов`язання щодо оплати купленої частки за договором купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі № 20/02/2019-1ГУ від 20.02.2019 у строк до 31.12.2019 не виконав, що є істотним порушенням умов договору з боку відповідача, оскільки позивач не отримав за цим договором того на що розраховував, а саме оплату за відчужену частку, у зв`язку з чим такий договір підлягає розірванню з подальшими наслідками такого розірвання.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників товариства № 29/08/17 від 29.08.2017, станом на 20.02.2019 єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" був ОСОБА_1

20 лютого 2019 року між ОСОБА_1 (надалі - Продавець) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" (надалі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі № 20/02/2019-1ГУ (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець на умовах, зазначених у цьому договорі, з дотриманням вимог чинного законодавства України, зобов`язується передати у власність Покупця (відступає Покупцеві) частку (корпоративні права) у статутному капіталі (надалі - Частка) Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", ідентифікаційний код юридичної особи 39245985, яка складає 50% загального розміру статутного капіталу товариства і становить 495,00 гривень та яку Покупець, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується прийняти та сплатити грошові кошти.

Згідно з пунктами 1.2.3, 1.3, 1.3.2 Договору статутний капітал товариства складає 990,00 грн. Загальний розмір частки Продавця складає 100% загального розміру статутного капіталу товариства і становить 990,00 грн. Розмір частки (корпоративних прав) Продавця, яка відчужується (відступається) Покупцеві складає 50% статутного капіталу товариства, розмір якої в грошовому еквіваленті становить 495,00 грн.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Договору передача у власність (відступлення) частки (корпоративних прав) оформляється актом приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства та державною реєстрацією змін до відомостей про товариство, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що передбачають реєстрацію Покупця як учасника товариства. Продавець гарантує, що на момент підписання цього договору корпоративні права, відчуження (відступлення) яких є предметом даного договору, належать йому на праві власності, повністю ним оплачені, не знаходяться у податковій або іншій заставі, не знаходяться під арештом, не є предметом вимоги або претензій третіх осіб.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору право власності на частку переходить до Покупця з моменту підписання акта приймання-передачі уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін з нотаріальним посвідченням підписів підписантів акта приймання-передачі та з моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що передбачають реєстрацію Покупця як учасника товариства. Відчуження (відступлення) частки за цим договором є чинним і Покупець вважається учасником товариства після підписання цього договору, акта приймання-передачі та з моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що передбачають реєстрацію Покупця як учасника товариства.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору Покупець за відчуження (відступлення) частки (корпоративних прав) товариства сплачує Продавцю грошові кошти в розмірі 495,00 грн у строк до 31.12.2019. Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, реквізити якого Продавець зобов`язується надати Покупцю.

Текст Договору не містить реквізитів (відомостей) відповідних розрахункових рахунків Продавця.

Відповідно до пункту 4.1 Договору підписанням сторонами цього договору, акта приймання-передачі та державною реєстрацією змін до відомостей про товариство, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, мають місце наступні юридично значимі наслідки: Покупець набуває права і обов`язки учасника товариства; Покупець стає учасником товариства і набуває правосуб`єктності.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується в момент коли сторонами повністю виконані взяті на себе зобов`язання за цим договором.

На виконання умов Договору між сторонами підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" за Договором, підписи на якому посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано за № 925, № 926.

Згідно з пунктом 1 вказаного акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Продавець передав, а Покупець прийняв частку (частину частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", яка становить 50% статутного капіталу товариства, розмір якої у грошовому еквіваленті складає 495,00 грн.

В подальшому, 04.03.2019 приватним нотаріусом Ракул Оксаною Володимирівною проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", а саме зміну складу учасників товариства відповідно до вищезазначеного акта приймання-передачі частки у статутному капіталі, запис № 13391070012015417.

ОСОБА_1 звернувся до голови наглядової ради Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" щодо виконання останнім своїх обов`язків з оплати частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" у розмірі 50% за умовами Договору, шляхом направлення 24.10.2019 вимоги про оплату на адресу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР": м. Київ, вул. Житомирська, 6/11.

У вказаній вимозі, ОСОБА_1 вимагав грошові кошти, які Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" зобов`язалося сплатити йому за Договором терміново перерахувати на розрахунковий рахунок за наступними реквізитами: р/рахунок- 26200156407475, отримувач - Айзікович Михайло Якович, код отримувача - НОМЕР_1 , МФО-328845, код ЗКПО- 09328601.

Вказана вимоги залишена Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов Договору не виконав зобов`язання по оплаті частини частки, що, на думку позивача, є підставою для розірвання вказаного договору та застосування його наслідків, а саме, повернення продавцю проданої частки та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

Відповідачем до початку розгляду справи по суті, а саме з моменту отримання від позивача разом з позовною заявою реквізитів по оплаті, вчинені дії щодо виконання умов Договору, зокрема, на підставі платіжного доручення № 584 від 13.04.2020, на вказаний у вимозі № б/н від 24.10.2019 рахунок позивача, перераховано 495,00 грн внеску за частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" згідно з Договором.

26.06.2020 позивачем повернуто відповідачу кошти у зв`язку із невиконанням умов Договору, що підтверджується квитанцією № б/н від 26.06.2020 на суму 495,00 грн з призначенням платежу "повернення грошових коштів у зв`язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу № 20/02/2019-ГУ від 20.02.2019".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі № 911/796/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- з урахуванням встановлених пунктом 3.1 Договору строків виконання відповідачем зобов`язання з оплати, зокрема до 31.12.2019, та строку виконання позивачем зобов`язання повідомити реквізити рахунку на який необхідно перерахувати кошти, вбачається, що виконання зобов`язання позивачем щодо повідомлення про реквізити рахунку передує виконанню зобов`язання з оплати відповідачем;

- жодних доказів на підтвердження неодноразових звернень позивача до відповідача з вимогами про сплату частки за Договором не надано;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач виконав свій обов`язок, визначений Договором щодо повідомлення про реквізити поточного рахунку для здійснення відповідачем оплати за Договором;

- відповідач своєчасно не виконав зобов`язання з оплати вартості частки за Договором через відсутність відомостей щодо розрахункового рахунку позивача;

- позивач не довів шляхом подання належних та допустимих доказів наявності шкоди, завданої йому внаслідок порушення відповідачем умов Договору (у вигляді реальних збитків чи упущеної вигоди), розмір якої не дозволив би отримати позивачу очікуване при укладенні Договору;

- відсутні достатні правові підстави для розірвання в судовому порядку Договору на підставі положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, з наведених позивачем мотивів;

- з огляду на відмову в задоволенні позовної вимоги про розірвання Договору, похідні вимоги від вимоги про розірвання Договору, а саме про повернення частки в статутному капіталі та скасування відповідної реєстрації дії, задоволенню не підлягають.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 911/796/20 вирішено: "Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі № 911/796/20 скасувати частково і прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" повернути ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" у розмірі 50%. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гувер" на користь ОСОБА_1 2 102,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 3 153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- відсутні передбачені законом підстави для розірвання Договору, з наведених позивачем мотивів;

- враховуючи, що в даному випадку за умовами укладеного Договору мало місце продаж майна у кредит (з відстроченням), тому застосування визначених в частині 4 статті 694 Цивільного кодексу України наслідків прострочення оплати за придбану покупцем частку в статутному капіталі товариства у вигляду зобов`язання повернути таке майно продавцю є правомірним;

- подання позову з відповідною вимогою про повернення отриманого та не оплаченого у визначені строки відповідачем майна свідчить про реалізацію набутого позивачем права вимоги та наявність його волі саме на повернення неоплаченого у строки майна, а не отримання коштів за нього;

- вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути спірну частку є правомірною, ґрунтується на обставинах спірних правовідносин та положеннях чинного законодавства України, у зв`язку з чим підлягає задоволенню не в залежності від наслідків вирішення спору за вимогою про розірвання договору;

- відсутні правові підстави для скасування змін до відомостей про юридичну особу, оскільки відповідний запис було вчинено на підставі діючого договору та факту передачі спірної частки у власність покупця, а сам по собі факт припинення такого правочину в подальшому, навіть за наслідками невиконання покупцем своїх зобов`язань за ним, не є підставою для скасування відповідних реєстраційних дій на час їх вчинення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у даній справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" зазначено пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- застосування судом апеляційної інстанції статей 611, 651 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 916/1035/18, від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18;

- неправильність застосування судом апеляційної інстанції статей 530, 693, 694, 695 Цивільного кодексу України за відсутності висновку щодо питання застосування даної норми права у подібних відносинах.

6. Доводи інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

7. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, унормованих у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано статті 611, 651 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 916/1035/18, від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18.

Суд вважає доречними посилання скаржника на застосування судом апеляційної інстанції статті 651 Цивільного кодексу України без урахування висновку про застосування цієї норми, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, з огляду на таке.

У справі № 916/667/18 суди розглянули позов колишнього учасника товариства з обмеженою відповідальністю до учасників цього товариства про розірвання укладеного з ними договору купівлі-продажу частки статутного капіталу товариства на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, з посиланням на нездійснення покупцем частки оплати по договору, що є підставою для висновку про подібність правовідносин у зазначеній справі, та у даній справі, що розглядається, за обставинами справи та предметом матеріально-правового регулювання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду, надавши юридичну оцінку встановленим судами обставинам справи та дійшовши висновку, що позивачкою була передана відповідачам належна їй частка у статутному капіталі товариства, за яку останні повністю з нею розрахувались, виклала правовий висновок щодо позовної вимоги про розірвання договору в частині продажу позивачкою своєї частки статутного капіталу товариства відповідачам, зазначивши таке.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення зазначеної позовної вимоги на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. На думку судів, відсутність проведення розрахунку за частку статутного капіталу товариства, а саме передання майнових прав без отримання зустрічного грошового задоволення, дає підстави для висновку, що позивач була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні спірного договору купівлі-продажу.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

Водночас глава 54 Цивільного кодексу України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

У справі № 916/667/18 покупці отримали товар (частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю), але, як стверджувала позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина 3 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів .

Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами.

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Виконання судового рішення про стягнення з покупця майна, одержаного ним за договором, розірваним судом, може бути складнішим, ніж виконання судового рішення про стягнення коштів. Зокрема, майно може бути вже відчуженим добросовісній третій особі, щодо якої рішення суду про повернення майна від покупця не матиме значення і від якої це майно не можна буде витребувати в іншому судовому процесі. Натомість застосування способу захисту, встановленого частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України, призводить до повного поновлення порушеного права продавця.

Під час виконання судового рішення про стягнення з покупця грошових коштів у розмірі покупної ціни проданого майна у разі необхідності може бути накладений арешт на це майно (якщо воно зберіглося у покупця), а за рахунок його реалізації може бути задоволено вимогу продавця як стягувача.

Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України продавець має право вимагати не тільки оплати товару (тобто стягнення грошових коштів у розмірі покупної ціни проданого майна), а й сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Такі висновки сформульовано в пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження №12-14гс18).

У частині 3 статті 692 Цивільного кодексу України зазначений термін використано у другому значенні. Тобто під сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами розуміється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України. Така відповідальність виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації його майнових втрат, спричинених неналежним виконанням грошового зобов`язання. Подібні висновки сформульовано, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Отже, позивачка, пред`явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, обрала неналежний спосіб захисту її права.

У зв`язку із наведеним правозастосуванням судові рішення в частині розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства були скасовані з прийняттям нового рішення, яким у позові відмовлено.

Відтак, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 (повний текст розміщено в ЄДРСР 21.10.2020) правова позиція, помилково не врахована судом апеляційної інстанції при застосуванні норми статті 651 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з нормою статті 692 Цивільного кодексу України щодо визначення належного способу захисту позивача у спірних правовідносинах.

Крім того, Суд керуючись частиною 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне врахувати висновок щодо застосування норм статті 651 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з нормою статті 692 Цивільного кодексу України щодо визначення належного способу захисту позивача у аналогічних у даній справі № 911/796/20 правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/14092/19, після подання 16.03.2021 касаційної скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у даній справі № 911/796/20.

Отже, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, Суд дійшов висновку, що позивач, пред`явивши позовну вимогу про розірвання Договору у даній справі, обрав неналежний спосіб захисту його права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

За наявності підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання Договору у даній справі, відсутні також і підстави для задоволення, як заявлених позивачем, похідних від неї вимог про застосування наслідків розірвання договору, а саме, зобов`язання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" повернути ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1" у розмірі 50% та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМ1", проведеної державним реєстратором - приватним нотаріусом Ракул Оксаною Володимирівною 04.03.2019 за № 13391070012015417

Оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту його права, у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав перевіряти доводи сторін та робити висновки по суті вимог.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, але з мотивів, викладених у даній постанові, а саме, обрання позивачем неналежного способу захисту його прав.

З огляду на викладене, постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у даній справі підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі № 911/796/20 по суті слід залишити в силі із зміною його мотивувальної частини.

Суд касаційної інстанції не бере до уваги інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі та доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, оскільки такі доводи фактично стосуються висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині надання оцінки доводам сторін по суті спору, які (відповідні доводи сторін), як зазначалось вище, у даному випадку у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав перевіряти та робити певні висновки.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частиною 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За правилами статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" та скасування постанови суду апеляційної інстанції у даній справі і залишення в силі рішення суду першої інстанції із зміною його мотивувальної частини.

9. Судові витрати

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" задовольнити.

2. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 911/796/20.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі № 911/796/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4. В інших частинах рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі № 911/796/20 залишити в силі.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ГУВЕР" (місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 6/11, кім. 301; ідентифікаційний код 40632091) судовий збір у розмірі 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень 00 копійок, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

О.А. Кролевець