Постанова
від 02.03.2021 по справі 906/698/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року Справа № 906/698/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Абросімов С.С.

Величко Д.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики"

на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 02.12.20р. суддею Сікорською Н.А. о 17:25 год. у м.Житомирі, повний текст складено 16.12.20р.

у справі № 906/698/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 3 679 167,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. у справі №906/698/20 позов Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 3679167,60грн. задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" 2675907,50грн. - сума - основного боргу, 329112,18грн. - інфляційні втрати, 140510,74грн. - 3 % річних, 47182,96грн. - судовий збір, 20000,00грн. - витрати на надання професійної правничої допомоги, закрито провадження у справі в частині стягнення 200000,00грн. за п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, а в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення змінити в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних, витрат на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції та стягнути 503732,78грн. - інфляційних втрат, 231689,56грн. - 3% річних, 40000,00грн. - витрат на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції. Також, просить здійснити розподіл судових витрат. Одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- не погоджується з рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. в частині зменшення судом першої інстанції: інфляційних втрат за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. з 503 732,78грн. до 329 112,18грн.; трьох відсотків річних за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. з 231 689,56грн. до 140 510,74грн.; витрат на надання професійної правничої допомоги з 40 000,00грн. до 20 000,00грн.;

- вказує, що у рішенні Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. суд першої інстанції наводить такі висновки, зокрема, що погоджена сторонами реструктуризація заборгованості змінила договір №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. в частині строків оплати та сум, які підлягали сплаті у визначені сторонами строки, а тому нарахування інфляційних, 3% річних та пені на суму боргу повинно здійснюватись з урахуванням положень договору реструктуризації зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.08.2019р. та №2 від 22.01.2020р.. Оскільки розірвання договору - це припинення його дії на майбутнє, тому нарахування інфляційних, 3% річних та пені без урахування умов договору реструктуризації та додаткових угод через його розірвання є неправомірним. (абз.13 стор.9, абз.1 стор.10 рішення від 02.12.2020р.). Однак, зазначає, що згідно з п.1.3 договору про реструктуризацію заборгованості від 10.12.2018р. боржник сплачує визначені сторонами в абз.2 п.1.3 договору суму шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора згідно графіку, а саме: боржник погашає заборгованість у такі терміни та в таких сумах: 557 716,03грн. до 21.12.2018р.; 1000000,00грн. до 21.01.2019р.; 2500000,00грн. до 21.02.2019р.; 2500000,00грн. до 21.03.2019р.; 2500000,00грн. до 21.04.2019р.; 2500000,00грн. до 21.05.2019р.. Право кредитора (ПАТ "НВО "КЗА") на прийняття рішення про дострокове розірвання договору про реструктуризацію заборгованості від 10.12.2018р. передбачене п.2.3 цього договору;

- покликається на лист відповідача №02/1127 від 30.04.2020р., у якому останній повідомив позивача про те, що ДП "ЖБТЗ" на даний час не має фінансової можливості провести розрахунок з ПАТ "НВО "КЗА", тому 29.05.2020р. ПАТ "НВО "КЗА" надіслав на адресу ДП "ЖБТЗ" лист про розірвання договору про реструктуризацію від 10.12.2018р. (в редакції додаткової угоди №1 від 29.08.2019р., додаткової угоди №2 від 22.01.2020р.), у якому позивач зазначив наступне, зокрема: відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірванім або зміненим. Отже, за змістом наведеної норми розірвання договору може бути вчинено у разі односторонньої відмови від нього. Фактично п.2.3 договору від 10.12.2018р. допускає для кредитора можливість одностороннього розірвання договору та встановлює ретроспективні правові наслідки такого розірвання у вигляді правомочності стягнення штрафних санкцій за договорами №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., № КЗА-1100 від 27.04.2017р. за весь період прострочення, в тому числі і за час дії вказаного договору про реструктуризацію заборгованості. Повноваження кредитора на одностороннє розірвання договору (в редакції додаткових угод до нього) узалежнені від невчинення боржником певних дій, а саме: своєчасного погашення заборгованості перед кредитором. Наголошує увагу на тому, що одностороння відмова ПАТ "НВО "КЗА" від договору від 10.12.2018р. (в редакції додаткових угод від 29.08.2019р. та додаткової угоди від 22.01.2020р.) не потребує узгодження з боку боржника та як самостійний юридичний факт зумовлює його дострокове припинення (розірвання) з моменту реалізації уповноваженою особою такої правомочності, тобто з моменту підписання цього листа та його отримання ДП "ЖБТЗ".;

- вказує, що з додатку 30 до позовної заяви (роздруківки з сайту "Укрпошта" за трекінгом: 0411631026826) вбачається, що лист про розірвання договору про реструктуризацію від 10.12.2018р. (в редакції додаткової угоди №1 від 29.08.2019р., додаткової угоди №2 від 22.01.2020р.) надійшов на адресу відповідача - 02.06.2020р..

- зауважує, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не заперечував проти отримання листа про розірвання договору про реструктуризацію від 10.12.2018р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.08.2019р., додаткової угоди №2 від 22.01.2020р.), так само як і не заперечував проти дострокового припинення самого договору та настання правових наслідків такого дострокового припинення (розірвання) - у вигляді повернення сторін у попередній стан, що існував до укладення вказаного договору про реструктуризацію від 10.12.2018р. (із змінами), тобто що за період прострочення відповідачем виконання власного обов`язку із оплати згідно договору поставки № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. буде враховуватися в тому числі і період, протягом якого був чинний (діяв) договір про реструктуризацію (із змінами);

- зазначає, що обґрунтовуючи розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних позивач виходить з положень п.5.3 договору № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., відповідно до якого, остаточний розрахунок за відвантажені вироби в розмірі, що дорівнює різниці між проведеною покупцем попередньою оплатою та узгодженою договірною ціною, здійснюється покупцем впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами протоколу погодження договірної ціни виробів;

- вказує, що матеріалами справи підтверджено, що 14.03.2018р. відповідно до накладної-вимоги на відпуск /внутрішнє переміщення/ матеріалів №28 була здійснена поставка виробів на 12809566,90грн., а 06.06.2018р. відбулося підписання протоколу погодження договірної ціни на вироби, поставлені за договором № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р.. Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що момент остаточного розрахунку у відповідача настав з дня підписання протоколу погодження договірної ціни на вироби, поставлені за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р.;

- зауважує, як вірно встановлено судом, що відповідно до платіжного доручення №2535 від 18.06.2019р. відповідачем було сплачено на рахунок позивача 400000,00грн., однак не за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., а за договором №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. року. На погляд скаржника, суд першої інстанції мав відхилити платіжне доручення №2535 від 18.06.2019р. як неналежний доказ, який не входить до предмету доказування в межах цієї справи. На цій підставі, враховуючи зміст п.6 ч.2 ст.258 ГПК України, позивач заперечує проти вказаного доказу, використаного судом першої інстанції;

- додає, що позивач для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, керуючись приписами ч.3 ст.126 ГПК України та враховуючи умови договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 22.05.2020р. №21/05/2020-02/КЗА-1834, укладеного з Адвокатським об`єднанням "Когнітор" (код ЄДРПОУ: 42156932), ПАТ "НВО "КЗА" подав до суду першої інстанції детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ПАТ "НВО "КЗА" як позивачу в рамках справи №906/698/20 під час її розгляду в суді першої інстанції із зазначеними нижче показниками. Відповідно до виписки по рахунку за 10.06.2020р. ПАТ "НВО "КЗА" сплатило на користь Адвокатського об`єднання "Когнітор" 40000,00грн. за надання правової допомоги згідно умов договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 22.05.2020р. №21/05/2020-02/КЗА-1834. Враховуючи ціну позову, застосування представниками позивача практики Верховного Суду при написанні позовної заяви та відповіді на відзив, кількість судових засідань у яких представники позивача брали участь у слуханнях, як у самому приміщенні суду, так і в режимі відеоконференцій, а також своєчасність подання детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатами, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ПАТ "НВО "КЗА", суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів. Також звертає увагу суду, що відповідно до умов договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 22.05.2020р. №21/05/2020-02/КЗА- 1834, укладеного ПАТ "НВО "КЗА" (позивачем, апелянтом) із Адвокатським об`єднанням "Когнітор", та змісту відповідної довіреності на представництво інтересів ПАТ "НВО "КЗА", представники позивача - адвокати Адвокатського об`єднання "Когнітор" мають правомочність підписувати від імені довірителя і подавати певні процесуальні документи, тобто підписання і подання цієї апеляційної скарги представником ПАТ "НВО "КЗА" - адвокатом АО "Когнітор" Абросімовим С.С. є належним і відбувається за наявності відповідних повноважень.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 28.01.2021р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. у справі №906/698/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. у справі №906/698/20, зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. у справі №906/698/20 та призначено справу №906/698/20 до розгляду на 16.02.2021р. об 15:00год..

08.02.2021р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/698/20, забезпечення проведення якої просить. зокрема, у Північному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/698/20 та забезпечення проведення якої доручено у Північному апеляційному господарському суді (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, літера А).

16.02.2021р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" надійшов письмовий відзив від 11.02.2021р. №02/230 на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. у справі №906/698/20 залишити без задоволення.

Згідно із п.8.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду 04.10.2018р. №1 відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів. Враховуючи принцип незмінності складу суду, повторний авторизований розподіл справи з метою заміни члена колегії для вирішення процесуальних клопотань (клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) у період між судовими засіданнями, не проводиться.

Згідно до п.9.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду 04.10.2018р. №1, у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про неможливість проведення судового засідання помічником головуючого судді (судді-доповідача), а у разі відсутності такого помічника - особою, яка виконує його обов`язки. Інформація про неможливість проведення судового засідання розміщується на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет. До матеріалів справи також долучається Довідка про неможливість проведення судового засідання, яка засвідчується підписом такого помічника судді із зазначенням його прізвища та ініціалів. Після усунення обставин, передбачених пунктом 9.3 справа призначається до розгляду в судовому засіданні.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Савченка Г.І. судове засідання у справі №903/628/20 призначене на 16.02.2021р. об 15:00год. не відбулось.

Учасники справи повідомлені про неможливість проведення судового засідання у телефонному режимі, а також шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, учасники справи які прибули в судове засідання повідомлені про неможливість проведення судового засідання.

Як вбачається із табеля комп`ютерної програми "Діловодства спеціалізованого суду" суддя-учасник колегії Савченко Г.І. перебував на лікарняному в період з 11.02.2021р. по 19.02.2021р..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021р. призначено справу №906/698/20 до розгляду на 02.03.2021р. об 15:30год.. Також, задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/698/20 та забезпечення проведення якої доручено у Північному апеляційному господарському суді (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, літера А).

Учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 02.03.2021р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності таких учасників справи.

Представники скаржника в судовому засіданні 04.03.2021р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просять суд рішення Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. у справі №906/698/20 змінити в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних, витрат на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції та стягнути 503732,78грн. - інфляційних втрат, 231689,56грн. - 3% річних, 40000,00грн. - витрат на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Також, в судовому засіданні представниками позивача заявлено усне клопотання, що відповідно до приписів ГПК України після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції будуть надані суду докази, що підтверджують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 12.02.2018р. між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (постачальник) укладено договір №КЗА-1/КЗА-1284, згідно п.1.1 якого, постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується провести оплату та прийняти вироби на умовах та у терміни, передбачені договором (а.с.49-53, т.1).

Пунктом 2.1 договору погоджено, що кількість, комплектність, найменування та ціна виробів вказані в додатку 1, що складає невід`ємну частину договору.

У відповідності до п.4.1 договору, орієнтовна сума договору на момент укладення цього договору складає: 12809566,90грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 2134927,82грн. та зазначена у специфікації (додаток 1 до договору).

В обґрунтованих випадках (зміна тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючі вироби, системи оплати праці мінімальної заробітної плати і інших умов, оговорених законодавством і нормативно-правовими актами) орієнтовна ціна виробів може бути переглянута.

Згідно абз.1 п.4.3 договору на підставі висновку ПЗ №818 за фактичними витратами, ціна одиниці виробу і загальної вартості виробів за договором остаточно погоджується сторонами шляхом оформлення протоколу погодження договірної ціни (при цьому, в разі необхідності та за згодою сторін, оформляється відповідна додаткова угода).

Покупець оплачує поставлені вироби за договірною ціною, встановленою стороною та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни.

У відповідності до п.5.2 договору, покупець зобов`язаний здійснити постачальнику попередню оплату в розмірі сімдесят відсотків від загальної орієнтовної вартості договору, що становить 8966696,83грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 1494449,47грн., впродовж десяти банківських днів з дати отримання рахунку-фактури постачальника після підписання обома сторонами цього договору.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що остаточний розрахунок за відвантажені вироби в розмірі, що дорівнює різниці між проведеною покупцем попередньою оплатою та узгодженою договірною ціною, здійснюється покупцем впродовж 15 банківських днів з дати підписання сторонами протоколу погодження договірної ціни на вироби.

Згідно специфікації (додаток 1 до договору) загальна орієнтовна вартість договору 12809566,90грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 2134927,82грн. (а.с.54, т.1).

01.03.2018р. Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" виставило Державному підприємству "Житомирський бронетанковий завод" рахунок-фактуру №10 для здійснення авансового платежу в розмірі 50% від загальної орієнтовної вартості договору, що становить 6404783,45грн. (а.с.55, т.1).

На підставі вказаного рахунку, 06.03.2018р. ДП "Житомирський бронетанковий завод" сплатило попередню оплату в сумі 6404783,45грн., що підтверджується платіжним дорученням №1215 (а.с.56, т.1).

На виконання умов договору, 14.03.2018р. на підставі накладної-вимоги №28 позивач поставив відповідачу 14 комплектів стабілізаторів озброєння СВУ-500-3Ц-01 ЮКАИ.461314.001-03.01товар на суму 12809566,90грн. (а.с.57, т.1).

06.06.2018р. сторони підписали протокол погодження договірної ціни до договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. (а.с.60, т.1).

З огляду на умови п.5.3 договору ДП "Житомирський бронетанковий завод" зобов`язано було провести остаточні розрахунки за договором в строк до 27.06.2018р..

За актом звіряння за 1 півріччя 2018 року заборгованість ДП "Житомирський бронетанковий завод" за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. станом на 30.06.2018р. становила 5383938,39грн. (а.с.61, т.1).

04.07.2018р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору, якою доповнено договір новим пунктом 4.5, згідно якого загальна договірна вартість виробів, які поставляються згідно цього договору, відповідно до протоколу погодження договірної ціни складає: 11788721,78грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 1964786,96грн. (а.с.62-63, т.1).

В подальшому, 10.12.2018р. між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (боржник) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (кредитор) було підписано договір про реструктуризацію заборгованості (а.с.67-68, т.1згідно п.1.1 якого, боржник визначає, що станом на час укладення даного договору в нього існує кредиторська заборгованість перед кредитором, яка виникла з виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 5383938,39грн., договору №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. на суму 2691969,17грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85грн.. Разом з тим, у кредитора перед боржником існує кредиторська заборгованість на суму 1288,48грн., яка виникла з виконання листа №4283 від 16.11.2016р..

Таким чином, загальна сума заборгованості боржника перед кредитором дорівнює 11557716,03грн..

Пунктом 1.3 договору реструктуризації сторони встановили, що боржник сплачує визначені сторонами в абз.2 п.1.3 договору суму шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора згідно графіку, а саме:

- грудень 2018 - 557716,03грн. до 21.12.2018р.;

- січень 2019 - 1000000,00грн. до 21.01.2019р.;

- лютий 2019 - 2500000,00грн. до 21.02.2019р.;

- березень 2019 - 2500000,00грн. до 21.03.2019р.;

- квітень 2019 - 2500000,00грн. до 21.04.2019р.;

- травень 2019 - 2500000,00грн. до 21.05.2019р..

Відповідно до п.2.3 договору реструктуризації кредитор має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору та пред`явити до сплати суми заборгованості, а також застосувати неустойку в порядку та на умовах, визначених умовами договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р., якщо боржник не сплачує помісячно в повному обсязі, розстрочені суми заборгованості, визначені в абз.2 п.1.3 договору, протягом двох місяців підряд, в терміни визначені договором.

Згідно п.3.1 договору реструктуризації, у випадку неналежного виконання положень договору сторони несуть відповідальність на умовах договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р..

ДП "Житомирський бронетанковий завод" 23.04.2019р. на виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. сплатило ПАТ "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" 1200000,00грн.; 24.04.2019р. - 900000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№1745, 1777 (а.с.69, 70, т.1).

26.07.2019р. ПАТ "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" було сплачено 100000,00грн. за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., згідно платіжного доручення №2986 (а.с.71, т.1).

Також, в рахунок погашення заборгованості за договором 29.08.2019р. занесено суму 308030,83грн., яка є складовою суми 400000,00грн, яка була перерахована 18.06.2019р. згідно платіжного доручення №2535, призначення платежу: "В опл. рах. №9 від 01.03.2018 за стабілізатор озброєння по дог. №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018..." .

Надалі, 29.08.2019р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №КЗА-1579 від 10.12.2018р. про реструктуризацію заборгованості (а.с.72-73, т.1), якою викладено в новій редакції п.1.1 договору:

"Боржник визначає, що станом на час укладення даного договору в нього існує кредиторська заборгованість перед кредитором, яка виникла з виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 2875907,56грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85грн., на загальну суму 6359004,41грн.".

Пунктом 2.3 угоди внесено зміни до п.1.3 договору і визначено новий графік погашення заборгованості - з вересня 2019р. по грудень 2019 року.

Заборгованості відповідача за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. в сумі 2875907,56грн. відображена сторонами в акті звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019р. (а.с.74,т.1).

Також, 22.01.2020р. між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору №КЗА-1579 від 10.12.2018р. про реструктуризацію заборгованості (а.с.75, т.1), якою викладено в новій редакції п.1.3 договору:

"Боржник сплачує визначені сторонами в абз.2 п.1.3 договору суму щомісячно, не пізніше 20 числа кожного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, починаючи з квітня 2020 року"

Боржник погашає заборгованість у такі терміни та в таких сумах:

20.04.2020р. - 3179502,21грн.;

20.05.2020р. - 3179502,20грн.".

Листом №02/1127 від 30.04.2020р., ДП "Житомирський бронетанковий завод" повідомило ПАТ "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики", що не заперечує існування заборгованості, але через фінансові проблеми не має можливості провести остаточний розрахунок (а.с.76-77, т.1).

29.05.2020р. ПАТ "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" направило ДП "Житомирський бронетанковий завод" лист №555/362 від 29.05.2020р. про розірвання в односторонньому порядку договору про реструктуризацію від 10.12.2018р. (в редакціях додаткових угод №1 від 29.08.2019р., №2 від 22.01.2020р.) на підставі п.2.3 договору реструктуризації заборгованості від 10.12.2018р. (а.с.78-79, т.1).

Зокрема, ПАТ "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" вважає, що п.2.3 договору реструктуризації від 10.12.2018р. допускає для кредитора можливість одностороннього розірвання договору та встановлює ретроспективні правові наслідки такого розірвання у вигляді правомочності стягнення штрафних санкцій за договором № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. за весь період прострочення, в тому числі і за час дії вказаного договору про реструктуризацію заборгованості.

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 2875907,50грн. заборгованості за поставлений товар, 503732,78грн. інфляційних, 231689,56грн. 3% річних та 67837,76грн. пені.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" посилається на те, що на виконання укладеного сторонами договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. позивач поставив відповідачу вироби на загальну суму 12809566,90грн., що підтверджується накладною-вимогою №28 від 14.03.2018р..

Відповідач свої зобов`язання щодо плати отриманої продукції виконав частково, сплативши 06.03.2018р., згідно виставленого позивачем рахунку-фактури №10 від 01.03.2018р., 6404783,45грн. авансового платежу на підставі платіжного доручення №1215 (призначення платежу: авансовий платіж в розмірі 50% згідно рах.№10 від 01.03.2018р. за стабілізатор озброєння по дог.№КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р.).

Також, 10.12.2018р. сторонами було підписано договір про реструктуризацію, згідно якого боржник визнав, що у нього існує кредиторська заборгованість за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. в сумі 5383938,89грн..

Пунктом 1.3 договору реструктуризації сторони встановили графік погашення заборгованості.

Вказує що відповідач частково погасив борг, сплативши 23.04.2019р. - 1200000,00грн., 24.04.2019р. - 900000,00грн.; 26.07.2019р. - 1000000,00грн.; 29.08.2019р. - 308030,83грн..

В подальшому додатковими угодами від 29.08.2019р. та від 22.01.2020р. сторони викладали в новій редакції п.1.3 договору про реструктуризацію щодо порядку та строків погашення боржником заборгованості.

29.05.2020р. позивач направив відповідачу лист про розірвання договору про реструктуризацію від 10.12.2018р..

Покликаючись на порушення умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. в частині сплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 2875907,50грн. заборгованості за отриману продукцію.

Також, за порушення строків проведення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 67837,76грн. пені.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 503732,78грн. інфляційних та 231689,56грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.06.2020р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.07.2020р..

09.07.2020р. до Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти доводів та вимог позивача (а.с.89-107,т.1).

Зокрема, обґрунтовуючи поданий відзив, відповідач посилається на те, що він проводив розрахунок, виходячи з фінансово-економічної ситуації, оскільки відповідач є госпрозрахунковим комерційним підприємством, яке в умовах проведення Операції об`єднаних сил займається виключно ремонтом військової техніки та не має інших джерел для надходження коштів.

Вказує, що саме через такі обставини сторонами було укладено договір реструктуризації та додаткові угоди до договору реструктуризації, якими визначалися інші строки виконання зобов`язань за договором №КЗА-1/КЗА-1284.

Зазначає, що період правової відповідальності за основним договором має обчислюватися з 01.07.2018р. по 10.12.2018р. та з 20.05.2020р. до дати звернення з позовом.

Покликається на те, що позивач допустив помилку в розрахунках 3% річних, вказавши, що суму 308030,83грн. сплачено відповідачем 29.08.2019р., хоча така проплата буда здійснена 18.06.2019р. згідно платіжного доручення №2535.

Вказаним платіжним дорученням відповідач сплатив 400000,00грн. за договором №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р., однак надалі сторонами було з`ясовано, що заборгованість за вказаним договором становила 91969,17грн., а тому решта суми в розмірі 308030,83грн. була зарахована як погашення боргу за договором №КЗА-1/КЗА-1284.

Відповідач вказує, що право на нарахування пені у позивача виникло в період з 28.06.2018р. по 27.12.2018р., а тому, відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, вимоги про стягнення пені могли бути заявлені в строк до 27.12.2019р..

Оскільки позивач звернувся до суду в червні 2020 року, ним пропущено строк позовної давності для вимог про стягнення штрафних санкцій, а тому просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові в цій частині.

Водночас, посилання відповідача на необхідність застосування для розрахунку 3% річних та інфляційних строків виконання зобов`язання, визначених договором про реструктуризацію від 10.12.2018р. та додаткових угод до нього, позивач вважає безпідставним, оскільки листом від 29.05.2020р. позивач розірвав договір про реструктуризацію від 10.12.2018р..

У зв`язку з розірванням договору про реструктуризацію позивач вважає правомірним нарахування 3% річних та інфляційних за весь період існування спірних правовідносин.

Також, покликаючись на приписи ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України, позивач вказує, що строк позовної давності для вимог про стягнення пені переривався такими діями сторін як підписання акту звірки від 30.06.2018р., укладення договору про реструктуризацію від 10.12.2018р. та додаткових угод до нього, підписання акту звірки від 31.12.2019р., направлення відповідачем листа щодо погашення заборгованості від 30.04.2020р..

Щодо переривання строку позовної давності, вказав, що із зазначених позивачем документів, якими нібито переривався строк позовної давності, не вбачається визнання відповідачем заборгованості по пені, а тому положення ст.264 ЦК України в даному випадку не застосовуються.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.07.2020р. відкладено підготовче засідання на 13.08.2020р..

27.07.2020р. до Господарського суду Житомирської області від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.156, т.1).

10.08.2020р. до Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.163-166, т.1).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області суду від 13.08.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020р..

В судовому засіданні 29.09.2020р. Господарського суду Житомирської області, в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України, судом оголошено перерву до 12.10.2020р..

12.10.2020р. до Господарського суду Житомирської області від позивача надійшов детальний опис робіт та витрат на правничу допомогу (а.с.209-231, т.1).

В судовому засіданні 12.10.2020р. Господарського суду Житомирської області, в порядку ч.5 ст.233 ГПК України, суд оголосив перерву до 23.10.2020р..

21.10.2020р до Господарського суду Житомирської області. від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с.2-4, т.1).

21.10.2020р. до Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів часткової оплати суму боргу в розмірі 200000,00грн. (а.с.5-6,т.2).

22.10.2020р. від Господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення 200000,00грн. основного боргу (а.с.8-9, т.2).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.11.2020р. постановлено розгляд справи по суті продовжити до 19.11.2020р..

19.11.2020р. до Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшли письмові пояснення (т.2, а.с.30-32), у яких вказує, що укладенням договору про реструктуризацію та додаткових угод до нього сторони замінили основне зобов`язання за договором №КЗА-1/КЗА-1284 в частині строків оплати новим, за яким кінцевим строком оплати є 20.05.2020р..

19.11.2020р. до Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшло доповнення до клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с.33-38, т.2).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.11.2020р., в порядку ч.5 ст.233 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. у справі №906/698/20 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.

За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Судом встановлено факт виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки відповідачу виробів на загальну суму 11788721,78грн..

Водночас, факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що 06.03.2018р. відповідач здійснив попередню оплату в сумі 6404783,45грн. (платіжне доручення №1215 (а.с.56, т.1)).

Однак, остаточні розрахунки за отриманий товар в сумі 5383938,33грн. у строк до 27.06.2018 відповідачем не проведено.

Також, матеріали справи свідчать, що 10.12.2018р. між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості, зокрема, за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. в сумі 5383938,33грн..

Згідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст.653 ЦК України).

Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За загальним правилом, реструктуризація заборгованості є зміною умов існуючого зобов`язання шляхом зміни умов оплати, строків оплат, графіку, виду платежів тощо.

З огляду на викладене слід діти висновку, що підписавши договір про реструктуризацію заборгованості від 10.12.2018р., а в подальшому додаткові угоди №1 від 29.08.2019р. та №2 від 22.01.2020р., тим самим сторони внесли зміни до договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. щодо строків проведення розрахунків та сум, які підлягають сплаті у відповідні строки.

Матеріали справи свідчать, що в результаті проведення часткових розрахунків за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. (23.04.2019р. на суму 1200000,00грн.; 24.04.2019р. - 900000,00грн.; 26.07.2019р. - 100000,00грн. (а.с.69-71, т.1) та зарахування надлишку сплачених коштів за іншим договором в сумі 308030,83грн. заборгованість відповідача на дату підписання додаткової угоди №1 від 29.08.2019р. складала 2875907,50грн..

При цьому, зобов`язання щодо сплати коштів за отриманий товар в сумі 2875907,50грн. у строки, визначені умовами додаткових угоди №1 від 29.08.2019р. та №2 від 22.01.2020р. відповідачем не виконано.

Отже, станом на день звернення до суду, заборгованість відповідача за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. становила 2875907,50грн..

Водночас, як свідчать матеріли справи, після звернення позивача до суду відповідач провів часткові розрахунки в сумі 200000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №3818 від 09.10.2020р. (а.с.6, т.2), позивачем подано заяву про відмову від позову в цій частині.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовся від позову

Згідно ч.ч.1, 2 ,3 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Оскільки дії позивача щодо відмови від позову в частині стягнення 200000,00грн. не суперечать правам та інтересам учасників справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно прийнято відмову позивача від позову в зазначеній частині дійшовши висновку про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.

Отже, враховуючи викладене вище, розмір заборгованості станом на дату прийняття рішення у справі становить 2675907,50грн., а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 503732,78грн. інфляційних за період з липня 2018 року по квітень 2020 року, 231689,56грн. 3% річних з 28.06.2018р. по 31.05.2020р., 67837,76грн. пені за період з 02.07.2018р. по 27.12.2018р..

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та інфляційних втрат в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, обов`язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов`язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст.232 ГК України).

За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.3 договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати за отримані вироби покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми платежів, відносно яких допущено прострочення оплати, за кожний банківський день прострочення, але не більше 5% від загальної суми прострочених платежів.

Як встановлено судом, що інфляційні в сумі 503732,78грн., нараховані позивачем за період з липня 2018 року по квітень 2020 року, 3% річних в сумі 231689,56 грн. - за період з 28.06.2018р. по 31.05.2020р., 67837,76грн. пені - за період з 02.07.2018р. по 27.12.2018р..

Однак, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, вищевказані розрахунки здійснені позивачем без урахування змін щодо строків проведення розрахунків та сум, що підлягали сплаті у відповідні строки, які були визначені в договорі реструктуризації від 10.12.2018р. та в додаткових угодах до договору реструктуризації № 1 від 29.08.2019р. та № 2 від 22.01.2020р..

Позивач вказує, що п.2.3 договору реструктуризації від 10.12.2018р. допускає для кредитора можливість одностороннього розірвання договору та встановлює ретроспективні правові наслідки такого розірвання у вигляді правомочності стягнення штрафних санкцій за договором № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. за весь період прострочення, в тому числі і за час дії вказаного договору про реструктуризацію заборгованості.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Слід зазначити, що під зміною умов договору слід розуміти чітко передбачену юридично-логічну послідовність дій та стадій, які засновані на певних діях сторін правовідношення, що виражається в різноманітних способах узгодження нових умов договору шляхом волевиявлення.

Зміна договору означає, що при збереженні його сили в цілому та чи інша умова або кілька з них, в тому числі ті, котрі пов`язані з виконанням договірних зобов`язань, формулюються по-новому порівняно з тим, як це було зафіксовано початково при укладенні первісного договору.

Зміна договору спрямована не на ліквідацію укладеного сторонами договору, а лише на зміну окремих його умов шляхом вчинення, як правило, обома сторонами відповідних юридичних дій, які фактично за своєю природою є правочином, оскільки правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, з огляду на викладене слід дійти висновку, що погоджена сторонами реструктуризація заборгованості змінила договір №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. в частині строків оплати та сум, які підлягали сплаті у визначені сторонами строки, а тому нарахування інфляційних, 3% річних та пені на суму боргу повинно здійснюватись з урахуванням положень договору реструктуризації зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.08.2019р. та №2 від 22.01.2020р..

Оскільки розірвання договору - це припинення його дії на майбутнє, тому нарахування інфляційних, 3% річних та пені без урахування умов договору реструктуризації та додаткових угод через його розірвання є неправомірним.

Тобто, розірвання договору не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки з нарахування інфляційних, 3% річних та пені, судом встановлено, що у договорі реструктуризації від 10.12.2018р. сторони встановили суми та строки проведення розрахунків у період з грудня 2018 по травень 2019 р. по погашенню заборгованості в сумі 11557716,03 грн., яка виникла у відповідача перед позивачем з виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 5383938,39грн., договору №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. на суму 2691969,17грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85грн. з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем на суму 1288,48грн..

Водночас враховуючи те, що графік платежів сторонами складено із урахуванням загальної заборгованості відповідача по трьом договорам та з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем, тому є необхідним визначити суми платежів, які мали бути сплачені відповідачем згідно графіка, саме за договором № КЗА -1/КЗА-1284 від 12.02.2018.

Як свідчать матеріали справи, за умовами п.1.3 договору реструктуризації від 10.12.2018р. в грудні 2018 за договором № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. відповідач мав сплатити суму 259801,27грн., яка вирахувана судом наступним чином: 5383939,39грн. (заборгованість за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р.) помножена на 557716,03грн. (загальна сума платежу в грудні 2018р. за договором реструктуризації) та поділена на 11557716,03грн. (загальна сума заборгованості за договором реструктуризації) = 259801,27грн..

В січні 2019р. відповідач мав сплатити 465830,65грн. (5383939,39грн. (заборгованість за договором) * 1000000,00грн. (загальна сума платежу в січні 2019р.) поділена на 11557716,03грн. (загальна сума заборгованості за договором реструктуризації) = 465830,65грн..

З лютого по травень 2019р. відповідач мав сплачувати по 1164576,64грн. (5383939,39грн. (заборгованість за договором) * 2500000,00грн. (суми платежів з лютого по травень 2019р.) поділена на 11557716,03грн. (загальна сума заборгованості за договором реструктуризації) = 1164576,6 грн..

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 23.04.2019р. сплатив позивачу 1200000,00грн.; 24.04.2019р. - 900000,00грн. (а.с.69, 70, т.1), 26.07.2019р. - 100000,00грн..

Також, 18.06.2019р. відповідно до платіжного доручення №2535 з призначенням платежу: "В опл. рах. №9 від 01.03.2018 за стабілізатор озброєння по дог.№КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018..." відповідачем сплачено 400000,00грн.. За домовленістю сторін 29.08.2019р. суму 308030,83грн., яка є складовою суми 400000,00грн, занесено на погашення заборгованості за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р..

Тобто, оскільки кошти надійшли позивачу 18.06.2019р. і були в користуванні позивача, тому нарахування інфляційних, 3% річних та пені необхідно проводити, виходячи з реальної дати надходження коштів на рахунок позивача.

З огляду на викладене, виходячи з умов основного договору та договору реструктуризації від 10.12.2018р., враховуючи частково проведені відповідачем під час дії договору реструктуризації оплати, а також враховуючи періоди, визначені позивачем для розрахунків, заборгованість відповідача складала, зокрема:

- з 28. 06.2018р. по 09.12.2018р. - 165 днів - 5383938,33грн.;

- з 10.12.2018р. (початок дії договору реструктуризації) по 21.12.2018р. - 12 дн. -заборгованість відсутня;

- з 22.12.2018р. по 21.01.2019р. - 31 день - 259801,27грн.;

- з 22.01.2019р. по 21.02.2019р. - 31 день - 725631,92грн. (259801,27грн. + 465830,65грн.);

- з 22.02.2019р. по 21.03.2019р. - 28 днів - 1890208,56грн. (725631,92грн. + 1164576,64грн.);

- з 22.03.2019р. по 21.042019р. - 31 день - 3054785,20грн. (1890208,56грн. + 1164576,64грн.);

- 22.04.2019р. - 1 день - заборгованість відповідача становила 4219361,84грн.;

- з 24.04.2019р. по 21.05.2019р. - 28 днів - 2119361,84грн. (4219361,84грн. - 1200000,00грн. - 900000,00грн.);

- з 22.05.2019р. по 17.06.2019р. - 27 днів - 3283938,33грн. (2119361,84грн. + 1164576,64грн.);

- з 18.06.2020р. по 25.07.2019р. - 37 днів - 2975907,50грн. (3283938,33грн. - 308030,83грн.);

- з 26.07.2019р. по 28.08.2019р. - 34 дні - 2875907,50грн. (2975907,5грн. - 100000,00грн.);

Враховуючи умови додаткової угоди №1 від 29.08.2019р., в якій сторони реструктуризували борг на загальну суму 6359004,41грн., який виник за договорами №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 2875907,56грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85грн. шляхом сплати з вересня 2019р. по грудень 2019р. суми 1589751,10грн. заборгованість відповідача за договорами №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. складала, зокрема:

- з 29.08.2019р. по 25.09.2019р. - заборгованість відсутня;

- з 26.09.2019р. по 25.10.2019р. - 30 днів - 718976,89грн.;

- з 26.10.2019р. по 25.11.2019р. - 31 день - 1437953,78грн. (718976,89грн. + 718976,89грн.;

- з 26.11.2019р. по 25.12.2019р. - 30 днів 2156930,67грн (1437953,78грн. + 718976,89грн.);

- з 26.12.2019р. по 21.01.2020р. - 27 днів 2875907,56грн. (2156930,67грн + 718976,89грн.).

Враховуючи умови додаткової угоди №2 від 22.01.2020р. до договору реструктуризації №КЗА-1579 від 10.12.2018р. заборгованість відповідача:

- з 21.04.2020р. по 20.05.2020р. - 30 днів становила 1437953,78грн.;

- з 21.05.2020р. по 31.05.2020р. - 11 днів - 2875907,56грн..

Враховуючи вище викладене, судом проведено розрахунок, згідно якого 3% річних від прострочених сум становлять:

- з 28. 06.2018р. по 09.12.2018р. - 165 днів; борг 5383938,33грн.; 3% річних - 73015,05грн.;

- з 22.12.2018р. по 21.01.2019р. - 31 день; борг 259801,27грн.; 3% річних - 661,96грн.;

- з 22.01.2019р. по 21.02.2019р. - 31 день; борг 725631,92грн; 3% річних -1848,87грн.;

- з 22.02.2019р. по 21.03.2019р. - 28 днів; борг 1890208,56грн.; 3% річних - 4350,07грн.;

- з 22.03.2019р. по 21.042019р. - 31 день; борг 3054785,20грн.; 3% річних - 7783,43грн.;

- з 22.04.2019р. 1 день; борг 4219361,84грн.; 3% річних 346,80грн.;

- з 24.04.2019р. по 21.05.2019р. - 28 днів; борг 2119361,84грн.; 3% річних - 4877,44грн.;

- з 22.05.2019р. по 17.06.2019р. - 27 днів; борг 3283938,33грн.; 3% річних - 7287,64грн.;

- з 18.06.2020р. по 25.07.2019р. - 37 днів; борг 2975907,50грн.; 3% річних - 9050,02грн.;

- з 26.07. 2019р. по 28.08.2019р. - 34 дні; борг 2875907,50грн.; 3% річних - 8036,78грн.;

- з 26.09.2019р. по 25.10.2019р. - 30 днів; борг 718976,89грн.; 3% річних - 1772,82грн.;

- з 26.10.2019р. по 25.11.2019р. - 31 день; борг 1437953,78грн.; 3% річних - 3663,83грн.;

- з 26.11.2019р. по 25.12.2019р. - 30 днів; борг 2156930,67грн; 3% річних - 5318,46грн.;

- з 26.12.2019р. по 21.01.2020р. - 27 днів; борг 2875907,56грн.; 3% річних - 6368,59грн.;

- з 21.04.2020р. по 20.05.2020р. - 30 днів; борг 1437953,78грн.; 3% річних - 3535,95грн.;

- з 21.05.2020р. по 31.05.2020р. - 11 днів.; борг 2875907,56грн.; 3% річних 2593,03грн..

Також, враховуючи встановлені вище обставини щодо заборгованості, яка мала місце у відповідні періоди, враховуючи періоди, визначені позивачем для нарахування інфляційних, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, які становлять:

- сума боргу 5383938,33грн. на індекс інфляції за липень-листопад 2018р., що становить 5618008,82грн.; інфляційні втрати 234070,49грн.;

- сума боргу 259801,27грн. на індекс інфляції за грудень 2018р., що становить 261879,68грн.; інфляційні втрати - 2078,41грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 1451679,32грн. на індекс інфляції за січень 2019р., що становить 1466196,11грн.; інфляційні втрати - 14516,79грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2630772,75грн. на індекс інфляції за лютий 2019р., що становить 2643926,61грн.; інфляційні втрати - 13153,86 грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 3808503,25грн. на індекс інфляції за березень 2019р., що становить 3842779,78грн.; інфляційні втрати - 34276,53грн.;

- сума боргу 3283938,33грн. на індекс інфляції за травень 2019р, що становить 3306925,90грн.; інфляційні втрати - 22987,57грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2998895,07грн. на індекс інфляції за червень 2019р., що становить 2983900,59грн.; інфляційні втрати - мінус 14994,48грн.;

- сума боргу 718976,89грн. на індекс інфляції за вересень 2019р., що становить 724009,73грн.; інфляційні втрати - 5032,84грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 1442986,62грн. на індекс інфляції за жовтень 2019р, що становить 1453087,53грн.; інфляційні втрати - 10100,91грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2172064,42грн. на індекс інфляції за листопад 2019р, що становить 217423648,00грн.; інфляційні втрати - 2172,06грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2893213,37грн. на індекс інфляції за грудень 2019р, що становить 2887426,94грн.; інфляційні втрати - мінус 5786,43грн.;

- сума боргу 1437953,78грн. на індекс інфляції за квітень 2020р, що становить 1449457,41грн.; інфляційні втрати - 11503,63грн..

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за відповідні періоди, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з розрахунками місцевого господарського суду та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 140510,74грн. 3% річних та 329112,18грн. інфляційних втрат, нарахованих за вказаний вище відповідний період.

Крім того, судом перевірено розрахунок пені позивача і встановлено, що розрахунок здійснено без урахування умов договору реструктуризації від 10.12.2018р..

Водночас, судом встановлено, що пеня, визначена сторонами в договорі в розмірі 0,01% є меншою від подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована позивачем пеня.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, договір реструктуризації було укладено сторонами 10.12.2018р., а тому нарахування пені на суму заборгованості 5383938,33грн. слід проводити за період з 02.07.2018р. по 09.12.2018р. і розмір пені за вказаний період становить 60838,64грн..

Також, слід зазначити, що договором реструктуризації було змінено строки проведення розрахунків та погоджено графік, за яким, як було встановлено судом вище, перший платіж за договором №КЗА-1/КЗА-1284, в сумі 259801,27грн. мав бути здійснений відповідачем до 21.12.2018р., тому прострочення зобов`язання за вказаним платежем виникає з 22.12.2018р..

Враховуючи вище викладене, нарахування пені в період з 22.12.2018р. по 27.12.2018р. (кінцева дата нарахування пені вказана позивачем) слід проводити на суму боргу 259801,27грн., і її розмір становитиме 103,92грн..

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунок розміру пені, нарахованої за відповідні періоди, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з розрахунками місцевого господарського суду та зазначає, що обґрунтований розмір пені, нарахованої за період з 02.07.2018р. по 09.12.2018р. на суму 5383938,33грн. та з 22.12.2018р. по 27.12.2018р. на суму 259801,27грн., є 60942,56грн., а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6895,20грн. (67837,76 грн. - 60942,56 грн.) слід відмовити.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для вимог про стягнення штрафу та пені встановлена позовна давність тривалістю в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст.260 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, пеню позивачем нараховано по 27.12.2018р., тому з урахуванням приписів ч.2 ст.258 ЦК України, річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплив 28.12.2019р..

Як свідчить квитанція відділення поштового зв`язку, прикріплена до поштового конверта, в якому надійшли до суду позовні матеріали, позивач звернувся до суду 16.06.2020р. (а.с.86, т.1).

З огляду на викладене, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 60942,56грн., нарахованої за період з 02.07.2018р. по 27.12.2018р., сплинув, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком Господарського суду Житомирської області про застосування за заявою відповідача до вказаних вимог наслідків спливу строку позовної давності та про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 3145530,42грн., з яких: 2675907,50грн. - основний боргу, 329112,18грн. - інфляційні втрати та 140510,74грн. - 3% річних, а в задоволенні позовних вимог в розмірі 333637,18грн., з яких: 91178,82грн. - 3% річних; 174620,60грн. - інфляційні та 67837,76грн. - пеня, слід відмовити. Також, провадження у справі в частині стягнення 200000,00грн. основного боргу підлягає закриттю у зв`язку з відмовою від позову.

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Також, позивач у позовній заяві просив суд здійснити розподіл судових витрат та надав попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат (а.с.12, т.1).

12.10.2020р. до Господарського суду Житомирської області позивачем було подано детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, в якому зазначає, що розмір витрат позивача на юридичні (адвокатські) послуги становить 40000,00грн. (а.с.209-226, т.1).

Зазначена сума була сплачена позивачем на користь Адвокатського об`єднання "Когнітор" 10.06.2020р. згідно умов договору №21/05/2020-02/КЗА-1834 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 22.05.2020р..

Водночас, відповідач у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу та у доповненні до вказаного клопотання просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що згідно акту приймання-передавання наданих послуг віл 06.10.2020р. позивач користувався послугами 2 адвокатів, кожен з яких витратив на підготовку справи по 24 години, а це всього три робочі дні (а.с.2-4, 33-38, т.1).

Вказує, що реальність понесених витрат на правову допомогу не доведено, оскільки детальний опис містить лише узагальнені фрази, що на думку відповідача свідчить про нерозумність розміру витрат.

Також, покликаючись на відсутність зі сторони відповідача будь-яких дій щодо затягування розгляду справи, а також спробу врегулювання спору мирним шляхом під час судового розгляду, відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає розподілу, до 5000,00грн..

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Правничу допомогу ПАТ Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" в ході розгляду справи надавав керуючий партнер АО "Когнітор" Величко Д.В. та адвокат АО "Когнітор" Амбросімов С.С..

У матеріалах справи наявні копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9082/10, виданого Амбросімову С.С. 29.05.2020р. (а.с.225, т.1), та серії КС №5332/10, виданого Величку Д.В. (а.с.224, т.1).

У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У відповідності до ч.ч.1-4 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обґрунтовуючи розміру витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи надано:

- договір №21/05/2020-02/КЗА-1834 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 22.05.2020р. (а.с.212-220, т.1),

- копію платіжного доручення №247 від 10.06.2020р. на суму 40000,00грн. (а.с.221, т.1),

- копію виписки по банківському рахунку (а.с.222, т.1),

- копію акту №21/05/2020-02/КЗА-1834/001 від 06.10.2020р. (а.с.223, т.1),

- копію довіреності від 30.06.2020р. (а.с.226, т.1).

Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Слід зазначити, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на вище викладене та дослідивши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо розподілу цих витрат, надані позивачем докази, ступінь складності справи, а також те, що позовні вимоги були задоволені частково та сплату відповідачем 200000,00грн. основного боргу після відкриття провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню та стягує з відповідача на користь позивача 20000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. у справі №906/698/20 слід залишити без змін, а апеляційну Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 02.12.2020р. у справі №906/698/20 - без змін.

2. Справу №906/698/20 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" березня 2021 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Дата ухвалення рішення02.03.2021
Оприлюднено10.03.2021
Номер документу95372103
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/698/20

Постанова від 22.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 20.05.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 23.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 17.03.2021

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Сікорська Н.А.

Ухвала від 05.03.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Постанова від 02.03.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 22.02.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 09.02.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 28.01.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Рішення від 02.12.2020

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Сікорська Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні