Рішення

від 25.02.2021 по справі 910/15686/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2021Справа № 910/15686/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арагон-2008" до Київської міської ради про визнання договору укладеним та проведення державної реєстрації,

за участі представників:

позивача: Вергелес Я.В.,

відповідача: Нежурбіди М.Г.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Арагон-2008" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада) про визнання укладеним договору про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2010 року, у запропонованій позивачем редакції, та проведення державної реєстрації відповідних змін.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що внаслідок введення на території України карантину згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211, було значно обмежено роботу об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:013:0059, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Салютна, відповідно до умов вищевказаного договору оренди. Згідно з вказаною вище постановою орендарі приміщень у торгово-розважальному центрі, який розташований на зазначеній земельній ділянці, були звільнені від сплати орендної плати за весь період дії обмежень здійснювати підприємницьку діяльність під час карантину, що негативно вплинуло на діяльність позивача та призвело до його незадовільного фінансового стану і до неможливості своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. У зв`язку з викладеним, Товариство звернулося до Ради листом від 12 серпня 2020 року з пропозицією підписати договір про внесення змін до спірної угоди та проектом цього правочину, в якому виклало доповнення щодо ненарахування та несплати Товариством орендної плати за період з 1 березня 2020 року по 31 березня 2020 року, а також зменшення річної орендної плати до 3 % від її нормативної грошової оцінки за період з 1 квітня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

29 жовтня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15686/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 листопада 2020 року.

23 листопада 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Ради від 18 листопада 2020 року № 08-230-1893, відповідно до якого остання зазначила, що суб`єкти господарювання можуть не сплачувати земельний податок або орендну плату за землю лише за березень 2020 року, а також те, що зобов`язання сплачувати орендну плату за землі, які перебувають у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб є податковим зобов`язанням, а отже встановлення будь-яких пільг або зменшення ставок по орендній платі за землю можливе лише шляхом прийняття відповідного закону про внесення змін у Податковий кодекс України.

Засідання у справі № 910/15686/20, призначене на 26 листопада 2020 року, не відбулося в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Павленка Є.В.

Оскільки підстави, через які не відбулося вказане засідання, відпали, суд ухвалами від 17 грудня 2020 року повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 28 січня 2021 року.

У підготовчому засіданні 28 січня 2021 року протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати строк підготовчого провадження у даній справі було продовжено на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 січня 2021 року підготовче провадження у справі № 910/15686/20 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 25 лютого 2021 року.

У судовому засіданні 25 лютого 2021 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Ради проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов Товариства, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2010 року між Радою та Товариством був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисаном В.І. 15 квітня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 155.

Відповідно до умов вказаного договору, на підставі рішення Ради від 18 червня 2009 року № 668/1724, за актом приймання-передачі відповідач передав, а позивач прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку загальною площею 19 200 кв.м (кадастровий номер 8000000000:88:013:0059), місце розташування: вулиця Салютна у Шевченківському районі міста Києва, для експлуатації та обслуговування існуючих будівель та споруд з будівництвом та обслуговуванням житлово-адміністративних будівель з торгово-розважальними приміщеннями та благоустроєм і озелененням прилеглої території.

Зазначена угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.

Пунктом 3.1 договору визначено, що договір укладений на 15 років.

Відповідно до пункту 4.1 договору визначена ним орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку на період експлуатації та обслуговування будівлі кінотеатру встановлюється у розмірі 5 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва об`єкта встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Після введення об`єкта в експлуатацію річна орендна плата встановлюється у розмірі 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд житлового фонду та у розмірі 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд, зайнятих адміністративними та торгово-розважальними приміщеннями. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 4.2 договору).

Згідно до пунктом 4.5 цієї угоди розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Ради та внесення змін до даного договору.

Орендна плата вноситься орендарем рівними частками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 33216812700011, КЕКД 13050200 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019. Одержувач - УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку (пункт 4.7 вказаного правочину).

У пункті 4.9 договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

За змістом пункту 6.1 договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цієї угоди.

Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього правочину (пункт 6.2 договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок введення на території України карантину згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 орендарі приміщень у торгово-розважальному центрі, який розташований на зазначеній земельній ділянці, були звільнені від сплати орендної плати за весь період дії обмежень здійснювати підприємницьку діяльність під час карантину, що негативно вплинуло на діяльність позивача та призвело до його незадовільного фінансового стану, а також до неможливості своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Листом від 12 серпня 2020 року позивач звернувся до Ради з проханням прийняти в установленому чинним законодавством України порядку рішення, яким погодити внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо ненарахування та несплати Товариством орендної плати за період з 1 березня 2020 року по 31 березня 2020 року, а також зменшення річної орендної плати до 3 % від її нормативної грошової оцінки за період з 1 квітня 2020 року по 31 грудня 2020 року. Проте вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Законом України "Про оренду землі" передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами відповідно до статті 629 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство звернулося до Ради листом від 12 серпня 2020 року з пропозицією підписати договір про внесення змін до спірного договору та проектом цієї угоди, в якій виклало положення щодо ненарахування та несплати Товариством орендної плати за період з 1 березня 2020 року по 31 березня 2020 року, а також зменшення річної орендної плати до 3 % від її нормативної грошової оцінки за період з 1 квітня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічна правова позиція закріплена в частинах 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 (із відповідними змінами і доповненнями), відповідно до положень якої, з 12 березня 2020 року на всій території України введено карантин.

Пунктом 14 Перехідних положень ЦК України визначено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року N 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його відміни в установленому законом порядку, наймач, господарська діяльність або робота якого заборонена рішенням про встановлення карантину, звільняється від плати за користування майном, яке використовується в такій господарській діяльності або роботі, відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 533-ІХ, який набрав чинності 18 березня 2020 року, внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема.

Підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пункт 52-4, відповідно до якого не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому, платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за відповідні місяці.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 2 квітня 2020 року № 540-ІХ змінено норму пункту 524 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо плати за землю, а саме не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Платники плати за землю, які на підставі Закону № 533-ІХ подали уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2020 рік на зменшення податкових зобов`язань за березень та квітень 2020 року, враховуючи вимоги Закону № 540-ІХ, зобов`язані були подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючу податкову декларацію до податкової декларації з плати за землю за 2020 рік (з урахуванням раніше поданих уточнюючих податкових декларацій) та відновити податкові зобов`язання з плати за землю. Оплатити відновлені суми податкових зобов`язань з плати за землю за квітень 2020 року потрібно було у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України за порушення термінів сплати податкових зобов`язань.

Отже, фізичні та юридичні особи на підставі закону звільнені від сплати земельного податку (орендної плати) за землю лише за березень 2020 року. За квітень 2020 року плату за землю потрібно було сплатити в повному обсязі до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій. У зв`язку з цим укладення відповідних додаткових угод не вимагається.

Враховуючи вищевикладені приписи, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що суб`єкти господарювання фізичні та юридичні особи можуть не сплачувати орендну плату за землю лише за березень 2020 року та при цьому обов`язковою умовою є подання до податкового органу уточнюючої податкової декларації з відображенням зміни (зменшення) податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

Також згідно з 269.1 статті 269 Податкового кодексу України землекористувачі є платниками земельного податку.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пункт 270.1 статті 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, зобов`язання сплачувати орендну плату за землі, що перебувають у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб, є податковим зобов`язанням. У зв`язку з цим встановлення будь-яких пільг або зменшення ставок по орендній платі за землю можливо лише шляхом прийняття відповідного закону про внесення змін до Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем не доведено обов`язку відповідача, визначеного законом або договором, в укладенні договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2010 року в запропонованій позивачем редакції, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги останнього щодо визнання договору укладеним, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Оскільки судом було встановлено безпідставність первісної позовної вимоги про визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2010 року, вимоги позивача про проведення державної реєстрації змін у зв`язку з укладенням такого договору також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог Товариства, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати у зв`язку з відмовою в задоволенні позову залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 9 березня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко