Рішення

від 09.03.2021 по справі 915/1369/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Справа № 915/1369/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми ШПИЛЬ (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 82А/1; адреса для листування: 54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 82А/1, а/с 111; ідентифікаційний код 20873227)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чаплюн Дениса Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про: стягнення 26708,26 грн,

Суть спору:

12.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ШПИЛЬ звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 14.11.2020 (вх. № 14377/20), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Чаплюн Дениса Володимировича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми ШПИЛЬ (код ЄДРПОУ 20873227) 25261,59 грн основного боргу, 1446,67 грн - пені. А разом - 26708,26 грн;

- судові витрати у розмірі 2102,00 грн покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № 40 від 17.02.2011; видаткових накладних (7 шт.); акту звіряння взаємних розрахунків; застосування норм статей 526, 611, 612 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач в порушення положень Договору поставки № 40 від 17.02.2011 та вимог законодавства не виконав добровільно своїх зобов`язань, в зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з позовом про примусове стягнення боргу та пені.

Ухвалою суду від 09.12.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1369/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію вказаної ухвали 15.12.2020, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142286692.

Копія ухвали надіслана на адресу відповідача 16.02.2020 була повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142286684).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Фізичній особі-підприємцю Чаплюну Денису Володимировичу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 про відкриття провадження у справі № 915/1369/20 є 16.02.2021.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 09.12.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. З вищевикладеного, датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали слід вважати 16.02.2021. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 03.03.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

Водночас, станом на 08.02.2021 в матеріалах справи були відсутні відомості щодо отримання відповідачем копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 у справі 915/1369/20. З урахуванням наведеного, ухвалою суду від 08.02.2021 було постановлено провести розгляд справи №915/1369/20 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється забезпеченням принципу рівності та змагальності сторін; зобов`язано Миколаївську дирекцію Акціонерного товариства Укрпошта в триденний строк від дня отримання даної ухвали повідомити суд про перебіг поштової кореспонденції за поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором 54001142286684 та причини неповернення відправнику (суду) об`єктом поштового зв`язку відповідного поштового відправлення у встановлений Правилами надання послуг поштового зв`язку строк; запропоновано позивачу в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду та направити відповідачу додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, а саме: щодо осіб, підписи, у графі Отримав яких наявні у видаткових накладних, наданих до позову, з урахуванням умов п.п. 2.2.6 та 4.5 Договору поставки № 40 від 17.02.2011.

22.02.2021 до суду від Миколаївської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта надійшов лист № 22/06-81 від 15.02.2021, за змістом якого адресант повідомив суд про перебіг поштової кореспонденції за поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором 54001142286684.

24.02.2021 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 08.02.2021.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неможливістю констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі протягом строку, визначеного ст. 248 ГПК України, суд вважав за можливе та необхідне розглянути справу № 915/1369/20 поза межами встановленого строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалити рішення суду після закінчення строку на подання відзиву (з урахуванням строку поштового перебігу) для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін.

Отже, суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Шпиль , як постачальником, та Чаплюн Денисом Володимировичем , що діє на підставі свідоцтва (копію Свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Чаплюна Дениса Володимировича з 28.04.2009 надано позивачем до позовної заяви), як покупцем, був укладений Договір поставки № 40 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного Договору продукти харчування, безалкогольні напої, алкогольні напої та інш. Детальний перелік найменувань товару вказується в супровідних документах, передбачених законодавством, а саме: накладна, сертифікат якості/відповідності (податкова накладна).

За умовами наведеного Договору:

- постачальник зобов`язується: постачати товар на адресу покупця своїми силами і за власний рахунок у відповідності з узгодженими з покупцем заявками на умовах DDP - рампа складу (торгової точки) покупця, вказану в заявці відповідно до Інкотермс-2000 (п. 2.1.2); передавати товар за місцезнаходженням складу (торгової точки) покупця, який для зручності іменується у подальшому як території покупця (п. 2.1.3); надати всі необхідні належним чином оформлені документи на товар, накладні, податкові накладні (п. 2.1.4);

- покупець зобов`язується: заздалегідь направляти постачальнику заявку, в якій відображати всі характеристики товару, в порядку визначеному п. 4.1 даного договору (п. 2.2.1); належним чином забезпечувати прийом товару, якщо він буде поставлений у відповідності з умовами даного договору (п. 2.2.2); оплачувати вартість товару у порядку, передбаченому даним договором (п. 2.2.5); надавати довіреності до кожної поставки товару (п. 2.2.6);

- кожна зі сторін зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, покладені на неї даним договором, а також здійснювати сприяння другій стороні у виконанні взятих нею на себе зобов`язань (п. 2.3.2);

- розрахунок за поставлену партію товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на строк 7 календарних днів (п. 3.2);

- кожна партія товару поставляється постачальником після отримання замовлення від покупця. Покупець заздалегідь узгоджує з постачальником обсяги поставки товару, а також можливі дати відправки на його адресу конкретної партії товару (п. 4.1);

- право власності на товар, що поставляється переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної покупцем (п. 4.5);

- у відповідності з умовами даного договору постачальник вважається таким, що виконав свої обов`язки по передачі товару, коли товар у відповідності до поданої заявки і відповідна документація передані покупцю на його території (п. 4.6);

- товар вважається поставленим з моменту підписання накладних повноважними представниками сторін (п. 5.2);

- за невиконання або неналежне виконання даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності з умовами, передбаченими даним договором і діючим законодавством України (п. 7.1);

- у випадку несвоєчасного виконання своїх грошових зобов`язань по оплаті товару покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов`язання (п. 7.2);

- сторони зобов`язані щоквартально проводити звірку взаємних розрахунків. У випадку ухилення другої сторони від проведення такого звіряння, перша сторона має право направити акт звіряння в своїй редакції листом з повідомленням про вручення. Якщо в десятиденний строк з моменту отримання від сторони, що отримала такий акт, не надійде заперечень (листом з повідомленням про вручення), він вважається підписаним стороною, що його отримала, в редакції відправника (п. 7.3);

- всі спори, які можуть виникнути при виконанні цього договору, будуть розглядатися шляхом переговорів між сторонами. Спір, не врегульований шляхом переговорів, вирішується в господарському суді за місцезнаходженням відповідача у відповідності з чинним законодавством (п. 8.1);

- строк дії даного договору починається з моменту підписання даного договору і діє до 31 грудня 2011 р. У випадку, якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін в письмовому вигляді не заявила про намір закінчити договірні відносини, договір вважається продовженим на наступний рік. Кількість продовжень дії даного договору необмежено (п. 10.1).

Договір скріплено підписом та печаткою постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю Шпиль , а також підписом покупця - Чаплюна Д.С .

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання за вищеукладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між постачальником та покупцем договору поставки, та, зокрема, обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за вказаним договором.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- копія Договору поставки № 40 від 17.02.2011;

- копії видаткових накладних (7 шт.);

- копія акту звіряння взаємних розрахунків;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копії паспорта та картки фізичної особи-платника податків Чаплюна Дениса Володимировича.

Відповідач, як було наведено вище, відзиву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ШПИЛЬ поставило Фізичній особі-підприємцю Чаплюну Денису Володимировичу товар на загальну суму 27846,76 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № 23028 від 16.05.2020 на суму 9077,86 грн;

- № 24303 від 23.05.2020 на суму 7600,00 грн;

- № 24353 від 23.05.2020 на суму 4030,50 грн;

- № 24313 від 23.05.2020 на суму 5540,60 грн;

- № 25291 від 29.05.2020 на суму 735,00 грн;

- № 25459 від 30.05.2020 на суму 372,00 грн;

- № 27829 від 10.06.2020 на суму 490,80 грн.

Вказані видаткові накладні скріплені підписом та печаткою постачальника, а також підписами представників покупця, які за твердженням позивача, не спростованим відповідачем, є саме продавцями у торгівельних точках покупця.

За даними позивача відповідач за поставлений товар сплатив частково - лише на суму 2585,17 грн (за видатковою накладною № 23028 від 16.05.2020).

Таким чином, відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що не заперечені відповідачем, останній свого обов`язку по оплаті товару в сумі 25261,59 грн, поставленого за Договором поставки № 40 від 17.02.2011, не виконав, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин у даній справі обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів у повному обсязі за поставлений товар по наведеним видатковим накладним не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, зазначені в позові обставини не заперечив, доводи позивача не спростував.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за Договором поставки № 40 від 17.02.2011 на суму 25261,59 грн.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в загальному розмірі 25261,59 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків) пеню на загальну суму 1446,67 грн, у тому числі:

- за видатковою накладною № 23028 від 16.05.2020 за період з 16.05.2020 по 09.11.2020 на суму 398,03 грн;

- за видатковою накладною № 24303 від 23.05.2020 за період з 23.05.2020 по 09.11.2020 на суму 442,71 грн;

- за видатковою накладною № 24353 від 23.05.2020 за період з 01.06.2020 по 09.11.2020 на суму 218,90 грн;

- за видатковою накладною № 24313 від 23.05.2020 за період з 01.06.2020 по 09.11.2020 на суму 300,92 грн;

- за видатковою накладною № 25291 від 29.05.2020 за період з 29.05.2020 по 09.11.020 на суму 40,89 грн;

- за видатковою накладною № 25459 від 30.05.2020 за період з 30.05.2020 по 09.11.2020 на суму 20,53 грн;

- за видатковою накладною № 27829 від 10.06.2020 за період з 10.06.2020 по 09.11.2020 на суму 24,69 грн.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Як уже вище було наведено, за умовами п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання своїх грошових зобов`язань по оплаті товару покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Водночас, перевіривши виконані позивачем розрахунки пені судом встановлено, що відповідні нарахування позивачем здійснено з допущенням помилок, зокрема, при визначенні періодів нарахування.

Так, товариством пеню по 5 видатковим накладним нараховано з дати поставки товару. Разом із тим, у відповідності до умов п. 3.2 Договору розрахунок за поставлену партію товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на строк 7 календарних днів. Крім того, підлягають врахуванню положення ч.5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, з огляду на вищевказане, днем прострочення виконання зобов`язання:

- за видатковою накладною № 23028 від 16.05.2020 є 26.05.2020, оскільки 16.05.2020 + 7 календарних днів = 23.05.2020 (субота), а перший за ним робочий день це 25.05.2020 (строк виконання зобов`язання);

- за видатковою накладною № 24303 від 23.05.2020 є 02.06.2020, оскільки 23.05.2020 + 7 календарних днів = 30.05.2020 (субота), а перший за ним робочий день це 01.06.2020 (строк виконання зобов`язання);

- за видатковою накладною № 24353 від 23.05.2020 є 02.06.2020, оскільки 23.05.2020 + 7 календарних днів = 30.05.2020 (субота), а перший за ним робочий день це 01.06.2020 (строк виконання зобов`язання);

- за видатковою накладною № 24313 від 23.05.2020 є 02.06.2020, оскільки 23.05.2020 + 7 календарних днів = 30.05.2020 (субота), а перший за ним робочий день це 01.06.2020 (строк виконання зобов`язання);

- за видатковою накладною № 25291 від 29.05.2020 є 06.06.2020, оскільки 29.05.2020 + 7 календарних днів = 05.06.2020 (строк виконання зобов`язання);

- за видатковою накладною № 25459 від 30.05.2020 є 09.06.2020, оскільки 30.05.2020 + 7 календарних днів = 06.06.2020 (субота), а перший за ним робочий день це 08.06.2020 (строк виконання зобов`язання);

- за видатковою накладною № 27829 від 10.06.2020 є 18.06.2020, оскільки 10.06.2020 + 7 календарних днів = 17.06.2020 (строк виконання зобов`язання).

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені по вказаним видатковим накладним, з урахуванням вище визначеного судом строку початку нарахування та зазначеного позивачем строку закінчення нарахування (09.11.2020) є 1375,42 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 71,25 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2096,32 грн ((26637,01 / 26708,26) * 100 %= 99,73 %; 99,73 % * 2102,00 = 2096,32) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чаплюн Дениса Володимировича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ШПИЛЬ (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 82А/1; ідентифікаційний код 20873227) 25261,59 грн основного боргу, 1375,42 грн пені, а також 2096,32 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 71,25 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ШПИЛЬ (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 82А/1; ідентифікаційний код 20873227);

Відповідач: Фізична особа-підприємець Чаплюн Денис Володимирович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано судом 09.03.2021.

Суддя О.Г. Смородінова