Рішення

від 03.03.2021 по справі 920/1348/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.2021 Справа № 920/1348/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/1348/20

за позовом Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253)

до відповідача Приватного підприємства Адамант 15 (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, Лісництво, код ЄДРПОУ 40309863)

про стягнення 67495 грн 40 коп.,

УСТАНОВИВ :

31.12.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 67495 грн 40 коп. за використання 61/100 частини земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:06:025:0025 загальною площею 0,11118га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9 за період з 01.01.2018 по 30.11.2020; а також покласти на відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.01.2021 відкрито провадження у справі № 920/1348/20, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ухвали суду від 03.02.2021 у справі №920/1348/20 відкладено розгляд справи по суті на 03.03.2021, без проведення судового засідання.

Ухвала про відкриття провадження, надіслана на адресу, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем не отримана, 13.01.2021 повернута на адресу суд з відміткою на поштовому конверті адресат відсутній за вказаною адресою . Ухвала суду від 03.02.2021 також повернута на адресу суду 11.02.2021 з аналогічною відміткою на поштовому конверті.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, суд вважає відповідача таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

ПП Адамант 15 було створено шляхом виділу з ТОВ ВКФ Строймаг та є його правонаступником (дата державної реєстрації Відповідача - 01.03.2016).

Згідно з актом приймання-передачі основних засобів, внесених до статутного капіталу від 01.03.2016 Відповідач є власником нерухомого майна за адресою м. Суми, вул. Черкаська, 9, загальною площею 313,6 м 2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказане нерухоме майно складає 61/100 від загального складу майна (517,8 м 2 ), що раніше належало ТОВ ВКФ Строймаг .

Право власності на зазначену частку майна було зареєстровано за Відповідачем 15.03.2016.

24.12.2016 на підставі договору про поділ нежитлового приміщення № 372 від 11.04.2016 зазначена частка майна була виведена в одиницю, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Зазначене майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності: кадастровий номер 5910136300:06:025:0025 площею 0,1118 га.

До цього моменту зазначена ділянка перебувала в оренді ТОВ ВКФ Строймаг на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.02.2015 (державна реєстрація договору - 19.03.2015). Термін дії договору встановлено до 29.10.2019.

Відповідач, набувши право власності на нежитлове приміщення, набув права користування і земельною ділянкою, на якій розміщується його майно.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. 1.4 Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, департамент здійснює управління майном комунальної власності територіальної громади міста Суми та забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин у межах, визначених Сумською міською радою та цим положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління майном комунальної власності та земельними ресурсами.

На виконання повноважень Департаментом 30.06.2020 за № 06.01-16/1374 на адресу відповідача було направлено лист щодо усунення порушень земельного законодавства шляхом вжиття заходів по укладенню з Сумською міською радою договору оренди частини земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9, що перебуває у користуванні відповідача.

У своїх листах Відповідач наполягав на тому, що не може укласти договір оренди, оскільки земельна ділянка не повернута попереднім орендарем. Департамент, в свою чергу, повідомляв Відповідача про те, що договір оренди з попереднім орендарем був припинений 29.10.2019 та на новий термін не продовжувався.

У зв`язку з цим, Департаментом було проведено розрахунок збитків за користування Відповідачем частиною земельної ділянки за період з 01.01.2018 по 30.09.2020 (67495 грн. 40 коп.) та повідомлено про це відповідача листом від 22.10.2020 № 06.01- 16/2116. Також в листі Відповідачу було запропоновано відшкодування збитків шляхом укладення договору про добровільне відшкодування збитків. Відповідь на зазначений лист позивачем отримана не була.

Будь-яких дій, спрямованих на укладення договору оренди, відповідачем не вчинялось.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на вказану земельну ділянку договір оренди відповідач з позивачем не укладав, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, тому, відповідно до положень статей 1212 - 1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Нормами статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна загальною площею 313,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 236982164 від 15.12.2020).

Земельна ділянка площею 0,1118 га, кадастровий номер 5910136300:06:025:0025, на якій розташоване нежитлове приміщення, належить до комунальної форми власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування зазначеною земельною ділянкою, зокрема: укладення відповідного договору оренди з Сумською міською радою та державної реєстрації такого права.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17.

За період з 01.01.2018 по 30.11.2020 місцевий бюджет недоотримав 67495,40 грн. внаслідок використання відповідачем земельної ділянки у м. Суми, вул. Черкаська, 9 з порушенням законодавства.

При розрахунку розміру неотриманої орендної плати позивачем враховано коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель; нормативну грошову оцінку 1 кв.м землі; нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; орендна плата за місяць; недоотримана орендна плата за 2018 рік, 2019 рік та за період з 01.01.2020 по 30.11.2020.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обґрунтованих заперечень проти позову, доказів, заяв, клопотань не подав.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства Адамант 15 на користь позивача 67495 грн. 40 коп. за використання 61/100 частини земельної ділянки (0,0682 га), кадастровий номер 5910136300:06:025:0025, загальною площею 0,118 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9 за період з 01.01.2018 по 30.11.2020.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Адамант 15 (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, Лісництво, код ЄДРПОУ 40309863) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) 67495,40 грн. (шістдесят сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 40 копійок) за використання 61/100 частини земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:06:025:0025 загальною площею 0,1118 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9 за період з 01.01.2018 по 30.11.2020; 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп) витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 09.03.2021.

Суддя С.В. Заєць