Рішення

від 05.03.2021 по справі 275/914/20

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/914/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,

з участю представника позивача адвоката Штундюка О.А.,

представника відповідача - Лужних Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Брусилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, виконавчого комітету Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про відшкодування заподіяної майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (далі - відповідач) про відшкодування заподіяної майнової шкоди в сумі 78 417, 80 грн.. В обґрунтування позову вказала, що 16.04.2020 близько 17:25 год. на узбіччі дороги, навпроти будинку № 27 по вул. Садова в с. Ставище Брусилівського району Житомирської області на її припаркований автомобіль NISSAN LEAF , д.р.н. НОМЕР_1 , впало сухе дерево. В результаті падіння дерева автомобілю було завдано механічних пошкоджень та згідно висновку експертного дослідження № Д12/2-3 від 27.04.2020 розмір збитків складає 78 417, 80 грн. На звернення до Ставищенської сільської ради Брусиллівського району Житомирської області про добровільне відшкодування заподіяної шкоди отримала відмову. На підставі вищевикладеного, позивач просить, стягнути з відповідача на свою користь заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 78 417, 80 грн. та сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 23.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.

08.10.2020 до суду надійшов відзив відповідача Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області на позов, у якому відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що 16.04.2020 було оголошено штормове попередження з рекомендаціями громадянам залишатися по місцю свого проживання, розташовувати транспортні засоби подалі від дерев, ліній електропередач, про що позивачка мала буди обізнана. Також зазначили, що не надано доказів факту завдання шкоди саме відповідачем, так як заяв до сільської ради з приводу видалення зелених насаджень на місці події, яка і є підставою для такого видалення - не находило. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.12.2020 у справі залучено в якості правонаступника відповідача Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області - Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області та залучено в якості співвідповідача виконавчий комітет Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

16.11.2020 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на позов, у якому представник позивача вказав, що факт падіння гілки на належний ОСОБА_1 автомобіль та завдання в зв`язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджується долученими до позовної заяви доказами. Звертаючись з позовом до Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області по відшкодуванню заподіяної майнової шкоди ОСОБА_1 врахувала те, що дерево з якого впала гілка на її автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, відтак власником дерева є територіальна громада села Ставище Брусилівського району Житомирської області.

18.01.2021 до суду надійшов відзив відповідача Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області на позов, у якому відповідач зазначив, що позов грунтується на припущеннях, зокрема, позивачем не наведено доказів її паркування згідно з правилами дорожнього руху, відсутній акт складений з описом пошкоджень, також зазначено невідповідність фактів наведених в позовній заяві з доказами доданими до неї, також відсутні докази того що дерево, яке завдало шкоди транспортному засобу позивачки, розміщене на території загального користування або на території, що перебуває під юрисдикцією сільської ради і таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між падінням дерева (чи його гілок), яке перебуває у власності невстановлених осіб та зобов`язанням Ставищенської сільської ради зрізати його та, відповідно, сплатити відшкодування. Водночас, зазначено, що вказане дерево перебуває на території церкви. Позивачкою не надано доказів та висновків компетентних органів, що підтверджують факт того, що вказане дерево є аварійним чи сухим та підлягало б зрізанню. Крім того на території Житомирської області 16.04.2020 внаслідок земельно-польових робіт та вітряної погоди сталася піщана буря і щодо даного факту Національною поліцією Житомирської області було розміщено оголошення для водіїв з попередженням про піщану бурю. Падіння дерева на автомобіль позивача відбулось внаслідок пориву вітру і не пов`язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою, відтак, завдання шкоди позивачу було спричинене обставиною непереборної сили. Аналогічна позиція відображена в Постанові Верховного Суду України по справі №761/15111/18, в якій Суд зауважив, що зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди, що, однак, не доведено позивачем. Враховуючи викладене просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

05.02.2021 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на позов, у якому представник позивача вказав, що у відзиві відповідач порушує питання про те, що ОСОБА_1 нібито з порушенням ПДР вчинила паркування автомобіля і при цьому жодних доказів того, що ОСОБА_1 притягувалась до відповідальності за невірне паркування не надано. Доказом пошкодження автомобіля позивачки, внаслідок падіння саме дерева, в день та час зазначений в позовній заяві та доказами пошкодження та заподіяних позивачу збитків є висновки Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області за наслідками розглянутого звернення № 820 від 16.04.2020 щодо пошкодження автомобіля NISSAN LEAF , д.р.н. НОМЕР_1 , висновками експертного дослідження № Д12/2-3 від 27.04.2020, згідно якого вартість заподіяного матеріального збитку складає 78 417 гривень 80 копійок. Так як падіння дерева сталося на території Ставищенської сільської ради, то саме вказаний орган повинен був провести обстеження зелених насаджень та прийняти рішення про його зрізання. І саме неналежне виконання таких повноважень та обов`язків призвело до того, що було пошкоджено автомобіль позивачки. У зв`язку з тим, що саме через бездіяльність Ставищенської сільської ради, яка виразилася в невиконанні обов`язків по утриманню зелених насаджень на території сільської ради, сухе дерево вчасно не було зрізане, що призвело до його падіння та пошкодження майна ОСОБА_1 . Таким чином саме відповідач як правонаступник первісного відповідача, повинен відшкодувати шкоду заподіяну майну позивача. Що стосується того, що 16.04.2020 року на території Брусилівського району було різке погіршення погодних умов та складні погодні умови то вказаний факт не відповідає дійсності так як згідно повідомлення на сайті Sіnoptik (прогноз погоди) 16.04.2020 пориви вітру становили від 0.6 до 10.1 м/сек., і будь-яких відомостей про штормове попередження не має.

05.03.2021 від Брусилівської селищної ради надійшла відповідь на відзив, у якій відповідач деталізував свою позицію про наявності штормових погодних умов у Брусилівському районі 16.04.2020 з посиланням на повідомлення в відкритих джерелах ЗМІ. Також зазначено, що виконавчий комітет Брусилівської селищної ради не є юридичною особою, відтак не може вважатися відповідачем у справі.

Представник позивача адвокат Штундюк О.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, відповідях на відзив. Додатково вказав, що дерево, яке впало, було сухе, що видно з фотознімків та висновків поліції; де саме росло дерево, чи на території церкви, чи ні, чи воно росло на загородженій території, чи на узбіччі - йому не відомо, але це не є важливим у справі, так як дерево росло на території сільської ради, яка і має забезпечувати благоустрій, в тому числі - по догляду за деревами. Вказав, що надані відповідачем докази шторму чи сильного вітру 16.04.2020 не є належними. Уточнив, що дерево не оглядалось за ініціативою позивачки для фіксації його стану, в сільську раду для з`ясування власника чи користувача ділянки, де воно росло - після події не звертались, але оскільки дерево росло на територіїх сільради, то вона і має відповідати за неналежне його утримання.

Представник відповідача Брусилівської селищної ради Лужних Л.В. в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Додатково вказала, що позивачкою не надано доказів того, що падіння дерева на її автомобіль трапилось саме через бездіяльність селищної ради. Вказала, що 16.04.2020 в ЗМІ були попередження про небезпечні погодні умови та був штормовий вітер, який призвів до падіння дерева, докази чого надані суду; вказала, що після падіння позивачка не здійснила належний огляд дерева для фіксації його неналежного стану, тобто та обставина, що дерево сухе не підтверджена належним чином. Вказала, що дерево росло за огорожею, тобто не на узбіччі чи на дорозі, але позивачка не надала доказів того хто є власником ділянки, на якій росло дерево, водночас, сільська рада не мала прав зрізати дерева, які ростуть на приватних ділянках. Зазначила, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між падінням дерева на автомобіль позивачки та бездіяльністю сільської ради.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені наступні фактині обставини та відповідні ним правовідносини.

З листування позивачки з Брусилівським відділенням поліції вбачається, що 16.04.2020 близько 17:25 год. на автомобіль NISSAN LEAF , д.р.н. НОМЕР_1 , впало дерево, автомобіль при цьому було припарковано поблизу вул. Садова, 27 в с. Ставище Брусилівського району Житомирської області (а.с. 9, 10).

Згідно висновку експертного дослідження Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № Д12/2-3 від 27.04.2020, вартість заподіяного збитку в зв`язку з ремонтом автомобіля NISSAN LEAF , д.р.н. НОМЕР_1 , складає 78417,8 грн. (а.с. 12-24).

23.06.2020 позивач звернулася до Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, як до організації, яка відповідає за благоустрій населеного пункту та контролює стан зелених насаджень, з заявою про відшкодування коштів на ремонт автомобіля (а.с. 28).

У відповідь Ставищенською сільською радою Брусилівського району Житомирської області позивачу було надіслано листа № 101 від 10.07.2020, в якому повідомлено про відмову у відшкодуванні матеріальної шкоди за ремонт автомобіля, в зв`язку з тим, що дерево, з якого впала гілка, не перебуває на балансі сільської ради (а.с. 29).

Також, органами поліції по факту заяви позивача було проведено відповідну перевірку та встановлено, що ознак кримінального правопорушення не виявлено, а механічні ушкодження автомобіля завдані внаслідок падіння дерева через пориви вітру, про що повідомлено позивача листом № 1275/214/01-2020 від 20.05.2020 та довідкою від 15.05.2020 (а.с. 9,10).

Згідно листа Українського гідрометеорологічного центру (УкрГМЦ) № 01-18/100 від 20.01.2021, 16.04.2020 через територію України проходив атмосферний фронт, який зумовив штормовий вітер, за оперативними даними найближчого пункту спостереження метеорологічної станції Фастів Київської області, що є репрезентативною для даного району 16.04.2020 з 15 год. 39 хв. до 19 год. 26 хв. - штормовий вітер 20 м/с. (а.с.99).

Згідно доданих 05.02.2021 до відповіді на відзив фотознімків з місця ДТП вбачається, що на припаркований по вулиці автомобіль NISSAN LEAF , д.р.н. НОМЕР_1 , впало дерево чи його гілка (а.с. 104-105).

Згідно доданих 04.03.2021 до заперечення на відповідь на відзив, витягів інформації з мережі інтернет про погоду в Житомирській області на 16.04.2020 року було прогнозовано сильний вітер - 17-22 м/с, піщана буря з попередженнями про необхідність залишатися вдома, вказано про шквальний вітер на території області та траси Київ-Чоп, піщану бурю.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, а позивач має доводити наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, який завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до підпункту 7 пункту а частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Статтею 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів (далі Закон України №2807-ІV) визначено, що благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів до об`єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів , організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях. Елементами (частинами) об`єктів благоустрою згідно зі ст.21 цього закону є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях. Згідно зі ст.15 цього ж закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

За змістом ст.ст.10, 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів та ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування , безпосереднє визначення балансоутримувача об`єктів благоустрою комунальної власності належить до повноважень саме виконавчих органів місцевого самоврядування, які також мають здійснювати функції із забезпечення належного утримання та ремонту об`єктів благоустрою комунальної власності. Відтак, за умови відсутності балансоутримувача відповідальність за належне утримання та ремонт об`єктів благоустрою комунальної власності має покладатись на відповідний виконавчий орган місцевого самоврядування, який мав би визначити такого балансоутримувача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача Ставищанської сільської ради (правонаступник - Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області) на її користь суми матеріальної шкоди у розмірі 78 417, 80 грн., яка становить вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок падіння на належний позивачу автомобіль гілки дерева.

Враховуючи вказане вище суд констатує, що позов подано до належного первісного відповідача - Ставищенської сільської ради як органу місцевого самоврядування, на якого законодавством покладено обов`язок по утриманню об`єктів благоустрою комунальної власності в межах селищної ради. Суд зауважує, що виконавчі комітети при сільських та селищних радах є колегіальним органом, не є юридичними особами, тому відповідачем справі щодо спору із забезпечення належного утримання та ремонту об`єктів благоустрою комунальної власності є саме сільська (селищна) рада, а не її виконавчий комітет.

Факт падіння дерева на автомобіль NISSAN LEAF , д.р.н. НОМЕР_1 , яке сталося 16.04.2020 поблизу будинку № 27 по вул. Садовій в с. Ставище (нині- Житомирського району Житомирської області) - сторонами не оспорюється, відповідачем не заперечується.

Вбачається, що спірним у вказаній справі є питання наявності причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженням автомобіля та бездіяльністю сільської ради по невиконанню вимог з благоустрою, які призвели до падіння дерева, та наявність вини відповідача.

Відповідно до п. 2 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045 Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників у населених пунктах (далі- Порядок № 1045), видалення зелених насаджень здійснюється у разі: будівництва об`єкта архітектури; знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів; ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту; відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами; проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі; досягнення деревом вікової межі; провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів; ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації. Пункти 4, 5 даного Порядку регулюють порядок видалення, зокрема, дерев, а саме, визначно наступне: підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою (далі - заявник). Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень. Комісія у п`ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за формою, затвердженою Мінрегіоном. У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія з`ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Згідно з п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила), яким врегульовано питання утримання зелених насаджень у населених пунктах України, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Згідно п. 5.5 Правил, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках їх власники або користувачі.

Відповідно до розділу 12 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Згідно п. 9.1.11 Правил, під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева (дерева, які можуть становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебувають у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі ). Аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди, або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.

За приписами частин першої, третьої статті 12 , статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статей 76 , 77 , 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги доводи сторін по справі, керуючись положеннями законодавства, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту аварійного стану дерева, падінням якого пошкоджено автомобіль, чи іншого його стану, який давав би підстави для видалення дерева. Дані відомості позивачем не надані, з клопотаннями про витребування доказів чи призначення експертиз позивачка не зверталася, а долучені фотознімки не можуть вважатися єдиним і переконливим доказом аварійного стану дерева. Також, з приводу дерева, яке впало, не встановлено звернень з боку жителів села щодо його небезпеки, що було б підставою для вирішення питання про видалення дерева, як це передбачено Порядком № 1045, тобто відсутні докази невиконання сільською радою своїх обов`язків з благоустрою. Також позивачем не було надано жодних доказів (огляд місця події, акти обстеження, покази свідків тощо) для підтвердження того, що дерево росло саме на землі комунальної власності, а не на приватній ділянці чи ділянці, яка перебуває в користуванні інших осіб, тобто що воно відноситься до об`єктів благоустрою комунальної власності, так як з доданих і досліджених фотознімків неможливо встановити де саме росло дерево. Також у справі нема належних доказів належності автомобіля саме позивачці, окрім згадки про правовстановлюючий документ у висновку експерта та відсутні докази огляду транспортного засобу на місці падіння дерева з переліком виявлених ушкоджень на місці події, на що обгрунтовано звертає увагу відповідач.

Водночас, відповідачем Брусилівською селищною радою суду надано докази того, що 16.04.2020 на території району, зокрема, і в с.Ставище були виключні несприятливі погодні умови, сильний шквальний вітер зі швидкістю 16-22 м\с і вище, в зв`язку з чим оголошувалось штормове попередження та зверталася увага водіїв на небезпеку. При цьому суд приймає як належні і достатні докази про спричинення падіння дерева саме винятковими погодними умовами додані повідомлення в ЗМІ, які стосуються інформації про Житомирську область та дорогу Київ-Чоп, на якій і розташоване с. Ставище, та довідку УкрГМЦ від 20.01.2021. Суд відхиляє доводи представника позивача про неналежність даної інформації щодо погоднії умов саме в с. Ставище, адже відомості УкрГМЦ надані по найближчій метеостанції та є репрезентативними для с. Ставище, відповідають змісту попереджувальних оголошень в ЗМІ. При цьому надану представником позивачки на спростування доказів про несприятливу погоду інформацію з сайту Синоптик суд не бере до уваги, оскільки це є саме прогноз погоди, а не чіткі відомості про погодні умови. Тобто позивачем не спростовано обставин про виключні несприятливі погодні умови та шквальний вітер на місці падіння дерева.

Непереборна сила - це дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору.

Згідно нормативних документів Українського гідрометеорологічного центру, зокрема Настанови по службі прогнозів і попереджень про небезпечні та стихійні явища погоди, затвердженої наказом Держгідромету України № 90 від 31 жовтня 2003 року, гроза (будь-яка), сильна злива, вітер швидкістю 15-24 м/с є небезпечними гідрометеорологічними явищами. За приписами наведеної Настанови небезпечними гідрометеорологічними явищами є явища погоди, які при досягненні певних значень (чи у випадку їхньої появи) можуть порушити виробничу діяльність деяких галузей національної економіки.

Оскільки за нормативними документами, прийнятими в Гідрометслужбі України, небезпечним явищем вважається вітер швидкістю 15-24 м/с, а згідно з довідкою УкрГМЦ № 01-18/100 від 20.01.2021, у день події спостерігався штормовий вітер 13-20 м/с, зокрема з 15.39 год. до 19.26 год. - 20 м/с (з ймовірно і більшою швидкістю, враховуючи рельєф), відповідачем доведено, що причиною падіння дерева на автомобіль є саме порив штормового вітру.

Отже, факт того, що падіння дерева відбулося внаслідок штормового вітру, який є небезпечними гідрометеорологічними явищами (І рівень небезпечності), відноситься до обставин непереборної сили і є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Доказів того що падіння дерева відбулося внаслідок невиконання Ставищенською сільською радою заходів з благоустрою матеріали справи не містять, позивачем в ході розгляду справи не доведено, що дерево росло на території, яка належить саме територіальній громаді, що дерево було аварійним та що його падіння спричинене невиконанням заходів благоустрою, тоді як відповідачем надано належні докази того, що падіння дерева відбулось внаслідок пориву сильного штормового вітру і падіння не пов`язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою.

При вирішення справи суд, на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 761/15111/18 та від 23.01.2019 у справі № 203/5198/15-ц.

З огляду на викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт заподіяння шкоди позивачу внаслідок недотримання сільською радою обов`язків з благоустрою, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діями відповідача, тому в суду відсутні правові підстави покладення на останнього цивільно-правової відповідальності, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про відшкодування майнової шкоди, є необґрунтованим та безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до залученого в якості співвідповідача виконавчого комітету Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 ЦПК України , відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Оскільки виконавчий комітет Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області є колегіальним органом, не є юридичною особою, а обов`язки з благоустрою здійснюються саме селищною радою, то виконавчий комітет не є належним відповідачем у справі. В судовому засіданні представник позивача в частині розгляду вимог до даного відповідача поклався на розсуд суду.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (висновок Великої палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 40).

У зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог позивача пред`явлених до виконавчого комітету Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області як до неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на позивача. Заяв про розподіл інших судових витрат не надійшло.

Керуючись ст. 1166, ст. 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-80, 81, 89, 133, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, виконавчого комітету Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про відшкодування заподіяної майнової шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Брусилівський районний суд Житомирської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 09 березня 2021 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області, адреса: 12601, Житомирська область, смт. Брусилів, вул. Митрополита Іларіона, 50, ЄДРПОУ: 04348504.

Суддя П.В. Миколайчук