Ухвала

від 05.03.2021 по справі 150/374/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 150/374/20

провадження № 61-2415ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу із посиланням на цивільні справи № 150/374/20, № 150/375/20, № 150/404/20, в якій просить:

1. Визначити хто в даній ситуації представляє Українську державу;

2. Захистити наші права на власність;

3. Дати правову оцінку діям фігурантів справ № 150/374/20, № 150/375/20,

№ 150/404/20;

4. Скасувати рішення Чернівецького райсуду і ухвали Вінницького апеляційного суду та ухвалити нові рішення по суті позовних вимог вказаних на четвертій сторінці апеляційної скарги від 30 грудня 2020 року .

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги передбачені статтею 392

Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 за формою та змістом не відповідає наведеним положенням ЦПК України.

І. Щодо предмету касаційного перегляду та процесуальної вимоги

Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується та клопотання особи, яка подає скаргу.

Зазначення в касаційній скарзі рішення (ухвали), що оскаржується, передбачає необхідність заявнику вказати дату прийняття оскарженого рішення, його суть та номер справи в якій воно ухвалене.

Зазначення в касаційній скарзі клопотання особи, яка подає скаргу, передбачає необхідність заявнику вказати, яке судове рішення, за результатами касаційного перегляду, він просить прийняти суд касаційної інстанції, з урахуванням повноважень передбачених статтею 409 ЦПК України, зокрема: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Однак в касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

При цьому не може бути подана одна касаційна скарга на судові рішення в різних справах.

У разі, якщо ОСОБА_1 бажає оскаржити в касаційному порядку судові рішення в трьох справах № 150/374/20, № 150/375/20, № 150/404/20, має бути подано три окремі касаційні скарги.

Визначення судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має суттєве значення.

II . Щодо підстав касаційного оскарження

Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) .

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має суттєве значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України); підстави відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України); не підтвердження підстав касаційного оскарження, в окремих випадках, може тягнути за собою закриття касаційного провадження (пункти 4-5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.

ІІI. Щодо надання оригіналу касаційної скарги, зазначення у ній відомостей про учасників справи та надання її копій відповідно до учасників справи

Згідно частини першої статті 392 ЦПК України касаційна скарга подається у письмовій формі.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності (пункт 2 частини першої статті 392 ЦПК України).

До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи (пункт 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України).

Таким чином вказані положення закону передбачають подання до суду оригіналу касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи.

Натомість ОСОБА_1 до Верховного Суду подана копія касаційної скарги, при цьому зазначено, що інший екземпляр скарги направлено Президенту України.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначила передбачені пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України відомості про відповідачів та не надала копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом:

1) надання оригіналу уточненої касаційної скарги, в якій необхідно:

- зазначити номер справи в якій подається касаційна скарга, судове рішення, яке оскаржується із вказанням суду, який його ухвалив та дати ухвалення;

- сформулювати у касаційній скарзі клопотання (процесуальну вимогу) з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції згідно статті 409 ЦПК України;

- зазначити в касаційній скарзі підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України;

- зазначити у касаційній скарзі відомості про її учасників;

- надати копії уточненої касаційної скарги з доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

Крім того заявнику необхідно врахувати, що відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених

статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович