Рішення

від 01.03.2021 по справі 469/1487/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.03.2021 Справа № 469/1487/16-ц

2/469/17/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 29 листопада 2016 року звернувся до суду із вказаним позовом, у якому зазначав, що пунктами 3,4 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1570 га (пасовища) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯК №789581 від 29 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1570 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0304.

У подальшому пунктом 3 рішення Коблівської сільської ради №31 від 10 квітня 2015 року затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1570 га змінено на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Реєстраційною службою Березанського РУЮ у Миколаївській області 09 серпня 2015 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 .

У подальшому на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №331 від 04 липня 2016 року ОСОБА_1 продала належну земельну ділянку ОСОБА_2 , право якої на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Прокурор вважає, що вказані вище рішення Коблівської сільської ради прийнято з порушенням вимог законодавства, так як спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише у користування для спеціально визначених цілей, до яких не входить будівництво та обслуговування жилого будинку, об"єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; таке будівництво у зоні рекреації, де розміщена спірна земельна ділянка, заборонена будівельними нормами і правилами та містобудівною документацією.

Усупереч вимогам ч.2 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з органом містобудування і архітектури не погоджено.

Посилаючись на наведені порушення вимог закону, прокурор просив визнати незаконними та скасувати пункти 3, 4 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року і частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.1570 га (пасовища) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с.Коблеве та пункт 3 рішення Коблівської сільської ради №31 від 10 квітня 2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.1570 га.

У зв`язку з незаконністю оскаржуваних рішень Коблівської сільської ради прокурорпросив визнати недійсним та скасувати виданий на їх підставі на ім`я ОСОБА_1 державний акт серії ЯК №789581 на право власності на земельну ділянку площею 0,1570 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0304; визнати незаконним і скасувати видане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 09 серпня 2015 року щодо спірної земельної ділянки.

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - територіальної громади с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, прокурор на підставі ч.1 ст.388 ЦК України просив витребувати спірну земельну ділянку від нинішнього власника ОСОБА_2 у власність територіальної громади с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, накладено арешт на спірну земельну ділянку та заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено ОСОБА_2 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи (а.с.36).

Ухвалою суду від 07 грудня 2016 року відкрито провадження у вказаній справі у порядку, визначеному ЦПК України (2004 року).

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року продовжено розгляд справи у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 05 квітня 2019 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання прокурор не з`явився, надав суду заяву про підтримання позовних вимог та письмові пояснення щодо позову, де посилаючись на практику Верховного Суду, що сформована після подання позовної заяви, зазначав, що заволодіння громадянами та юридичними особами земелями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим, а тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України слід розглядати як не пов"язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, у зв`язку з чим слід зобов`язати ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у власність територіальної громади с.Коблеве.

Представник відповідача Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судові засідання неодноразово не з`являлись, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву суду не надали.

Представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю адвокат Алфєєв Д.М. у судове засідання 29 вересня 2019 року з"явився, надавши клопотання про відкладення справи для підготовки питання про призначення експертизи, яке було задоволене судом; у судове засідання 21 квітня 2020 року не з"явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з карантином; у судове засідання 19 лютого 2021 року не з"явився та не повідомив причини неявки, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки учасники справи неодноразово повідомлялись судом про час та місце слухання справи, про наявність поважних причин неявки до суду не повідомили, відповідачі відзиву до суду не надали, незважаючи на тривалий час розгляду справи, суд на підставі ст.223 ЦПК України прийшов до висновку, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи та розглянув справу без участі осіб, що не з`явились у судове засідання.

З матеріалів справи судом установлено, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1570 га (пасовища) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с.15).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №31 від 10 квітня 2015 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок" затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , площею 0,1570 га (забудовані землі) кадастровий номер 4820982200:12:055:0304, з будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с.16).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.19-25), на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №331 від 04 липня 2016 року власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , якій 09 серпня 2015 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , попереднім власником державної ділянки була ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на спірну земельну ділянку ЯК №789581, виданого 29 грудня 2012 року Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області.

Вказані обставини також підтверджуються поземельною книгою на спірну земельну ділянку кадастровий номер 4820982200:12:055:0304 (а.с.21-22).

Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 15 вересня 2016 року, за даними Національної кадастрової системи приблизна відстань від урізу води до меж спірної земельної ділянки до південної межі становить 134-140 метрів, до північної - 140-150 метрів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 13 вересня 2016 року становить 698854,10 грн.; державний акт на право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 4820982200:12:055:0304 серії ЯК № 89581 виданий 29 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований за № 482090001001737 (а.с.17, 18).

Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 10 листопада 2016 року, надана відповідачу ОСОБА_1 у власність земельна ділянка розташована у зоні рекреації, визначеній відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 № 112, що був чинною містобудівною документацією на час надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність; зазначеним проектом планування у зонах рекреації планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда і відпочинку, пляжів, пам"яток археології, заказників, пам"яток культури; станом на 10 квітня 2015 року основною містобудівною документацією, яка регулює забудову території, на якій розташована земельна ділянка, був Генеральний план с.Коблеве, затверджений рішенням Коблівської сільської ради від 12.12.2014 № 28; відповідно до генерального плану спірна земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів; на момент відведення її цільове призначення (землі житлової та громадської забудови) і після його зміни (землі громадської забудови) не відповідало чинній на той час містобудівній документації. Звернення від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо розгляду землевпорядної документації по цій земельній ділянці в управлінні не зареєстровано (а.с.23).

Згідно з довідкою Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 21 вересня 2016 року, спірна земельна ділянка не забудована, рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації та їх затвердження сільською радою не приймались (а.с.24).

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст.60 ЗК України, ст.88 ВК України).

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (п.10).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України).

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України).

Можливість передання земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги у приватну власність для будівництва житлого будинку, господарських будівель та споруд, а також для будівництва і обслуговування об"єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування законом не передбачена.

Межі прибережної захисної смуги за місцем розташування спірної земельної ділянки містобудівною документацією не встановлено; доказів існування фактичної забудови спірної земельної ділянки на момент прийняття оскаржуваного рішення суду не надано.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (статтею 88 ВК України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом.

Отже, відповідачем Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області усупереч зазначеним вимогам законодавства надано відповідачу ОСОБА_1 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, з подальшою зміною цільового призначення на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в межах с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку, розміщену у межах прибережної захисної смуги, а тому оскаржувані рішення Коблівської сільської ради не відповідають зазначеним вимогам законодавства.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття Коблівською сільською радою рішення № 10 від 26.12.2012 року, був "Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області", затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22 квітня 1969 року заборонено будівництво промислових об`єктів, які не пов`язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво.

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

Станом на день прийняття рішення Коблвської сільської ради № 31 від 10.04.2015 року такою містобудівною документацією був Генеральний план с.Коблеве, затверджений рішенням Коблівської сільської ради від 12.12.2014 № 28; відповідно до якого земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів; на момент відведення її цільове призначення (землі житлової та громадської забудови) і після його зміни (землі громадської забудови) не відповідало чинній на той час містобудівній документації.

Отже, будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на спірній земельній ділянці суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Крім того, звернень від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації щодо розгляду проектів землеустрою по спірній земельній ділянці не надходило (а.с.23), а тому при прийнятті зазначеного рішення Коблівською сільською радою порушено вимоги ч.2 ст.186-1 ЗК України, відповідно до яких проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст.ст.16, 21 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки оскаржувані рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області суперечать зазначеним вище нормам законодавства, вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню на підставі ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; відповідно до діючої редакції цієї норми, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення циєї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту серії ЯК №789581 від 29 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Вероховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

Частина 1 ст.18 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.2 вказаної статті, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, підставою для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування

Отже, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином або підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку у даному спорі, та втрачає свою юридичну силу у зв"язку зі скасуванням документа, що підтверджував право.

Тому вимога прокурора в частині визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо зобов"язання відповідача ОСОБА_2 повернути у власність Коблівській об`єднаній територіальної громаді в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївсбької області спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння держави незаконно, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь прокурора сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру, підлягає стягненню з відповідачів Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі по 1378,00 грн. з кожного.

Ставка судового збору за подання юридичною особою до суду позову майнового характеру визначена в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Оскільки зазначена позовна вимога задоволена та стосується відповідача ОСОБА_2 , з неї необхідно стягнути судовий збір у розмірі 10482,81 грн. (вартість земельної ділянки 698854,10х1,5%) та судовий збір, сплачений прокурором за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 689,00 грн., всього стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у сумі 11171,81 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати пункти 3, 4 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1570 га (пасовища) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Коблівської сільської ради №31 від 10 квітня 2015 року в частині затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1570 га (забудовані землі), кадастровий номер 4820982200:12:055:0304, із будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на будівництво і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність Коблівській об"єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,1570 га кадастровий номер 4820982200:12:055:0304 експертною грошовою оцінкою 698854,10 грн., розташовану в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04375748, вул.Одеська, 4, с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, 57453) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі по 1378.00 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 11171,81 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 01 березня 2021 року.

Суддя: