Постанова

від 03.03.2021 по справі 07

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 07

Провадження № 22-ц/801/583/2021

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 рокуСправа № 07м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

за участі секретаря судового засідання Очеретної М. Ю., особи, яка подала апе-ляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Федише-на Р. В., представника відповідача Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Мі-ністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Дзюбенка С. М., розглянувши за прави-лами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засі-дань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Староміського відділу

державної виконавчої служби міста Вінниця Центрально-Західно-

го міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визна-

чення розміру заборгованості по сплаті аліментів,

за апеляційною представника позивача ОСОБА_1 -ча адвоката Федишена Романа Володимировича на рішення Вінницького місь-кого суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року, ухвалене в приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Романюк Л. Ф., повний текст якого ви-готовлений 28 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Староміського відділу державної виконав-чої служби ( далі - ВДВС ) міста Вінниця Центрально-Західного міжрегіональ-ного управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні від-повідача - ОСОБА_2 , про визначення розміру заборгованості по сплаті алі-ментів. Позов мотивований тим, що державним виконавцем Староміського ВДВС м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Мініс-терства юстиції ( м. Хмельницький ) Дзюбенком С. М. здійснюється виконавче провадження ВП № 20240819 з виконання рішення Жмеринського міськрайон-ного суду Вінницької області від 28 листопада 2002 року, яким виданий вико-навчий лист № АЄ-63, про стягнення з позивача аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 14 листопада 2002 року до досягнення дитиною повноліття. 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру забор-гованості по аліментах за період з 25 грудня 2008 року по 05 грудня 2019 року з урахуванням розміру середньомісячної заробітної плати одного штатного пра-цівника по Жмеринському району Вінницької області та здійснених з 2013 року виплат по аліментах на користь ОСОБА_2 . У вказаний період позивач не мав постійного місця роботи, проживав в с. Петрані Жмеринського району Вінниць-кої області, тому при визначенні розміру заборгованості по аліментах повинен враховуватися розмір середньомісячної заробітної плати працівника по Жме-ринському району, а не м. Вінниці. Крім цього під час визначення розміру за-боргованості вона вираховувалася не на підставі середньомісячної заробітної плати, а на підставі середньорічної заробітної плати без урахування періодич-них сплат частини аліментів з 2013 року. На своє звернення ОСОБА_1 отримав відповідь державного виконавця від 02 червня 2020 року за № 27505/17.25/25, якою повідомлялося про відсутність підстав для перерахунку заборгованості по аліментах. Заперечуючи проживання в м. Вінниці з 2009 по 2019 роки, посилаючись на реєстрацію та постійне проживання в с. Петрані, не-обхідність обрахування заборгованості за вказаний період з урахуваннням се-редньомісячної заробітної плати, а не середньорічної, сплачених сум аліментів на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив суд позов задоволити, ви-знати рішення відповідача від 02 червня 2020 року № 27505/17. 25/25 щодо ви-значення розміру заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 121961,45 гривні незаконним та визначити розмір заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 20240819 за період з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2019 року з урахуван-ням середньої заробітної плати працівника Жмеринського району Вінницької області і сплачених на користь ОСОБА_2 аліментів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Староміського ВДВС міста Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юс- тиції ( м. Хмельницький ) про визначення розміру заборгованості по сплаті алі-ментів відмовлено, судові витрати залишені за позивачем .

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, представ-ник позивача ОСОБА_1 адвокат Федишен Р. В. оскаржує його в апе-ляційному порядку, просить дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 . Особа, яка подала апеля-ційну скаргу, вважає рішення суду безпідставним, необгрунтованим, ухваленим за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які визнані судом встановленими, за невідповідності викладених у рішенні суду висновків обста-винам справи, за неправильного застосування судом норм матеріального права. Суд, на думку скаржника, не аргументував свою критичну оцінку доказів пози-вача щодо його проживання в с. Петрані з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2019 року, державним виконавцям було відомо про проживання ОСОБА_1 в с. Петрані, з цього приводу ними робилися неодноразові запити. Не дано на-лежної оцінки й відповідям квартальних комітетів м. Вінниці щодо непрожи-вання позивача у м. Вінниці за вказаними у документах адресами, показам свід-ків зі сторони позивача. Суд дійшов невірного висновку щодо несплати алімен-тів стягувачці у період з 2013 року по 2018 рік, оскільки з цього питання є доку-ментальні поштові підтверження. У даній справі судовим виконавцем у період з 2009 по 2017 роки заборгованість по аліментах ОСОБА_1 розрахова-на на основі середньорічної заробітної плати, а не середньомісячної, що супере-чить нормам матеріального права.

Забезпеченим законом та ухвалою апеляційного суду від 02 лютого 2021 ро-ку правом подати відзив на апеляційну скаргу Староміський ВДВС міста Він-ниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не скористався. 15 лютого 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив тре-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу адвоката позивача ОСОБА_4 , де зазначається про необгрунтованість, незаконність апеляційної скарги, яка не відповідає дійсним обставинам справи. Суд першої інстанції, на думку стягувачки аліментів, в оскаржуваному рішенні дійшов правильних висновків щодо критичної оцінки показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в судовому засіданні плуталися у своїх поясненнях суду. Однак з цих пояснень було з`ясовано, що офіційна дружина позивача проживає в м. Вінниці, вся сім`я, в тому числі позивач, мешкає в обласному центрі. Сам ОСОБА_1 у своїх зверненнях у ДВС вказував про місце свого проживання в період з 2009 року по 2019 рік у м. Вінниці, через що матеріали виконавчого проваджен-ня стосовно нього передані з ВДВС Жмеринського міжрайонного управління юстиції до Староміського ВДВС міста Вінниця. Постійні мешканки, уродженки с. Петрані Жмеринського району Вінницької області свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під присягою підтвердили суду факт непроживання позивача у цьому селі. Запити державних виконавців, інформація з адресного бюро за міс-цем реєстрації ОСОБА_1 не є доказами його фактичного проживання в с. Петрані, там йшлося лише про реєстрацію особи; доказів постійного прожи-вання позивача у селі немає. Кошти в рахунок сплати аліментів у період з січня 2009 року по вересень 2018 року від ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 не надходили; фіскальні чеки, квитанції, представлені позивачем, не до-водять іншого, ці кошти повернуті відправнику, чого він не заперечував у суді першої інстанції. З фіскальних чеків з 2013 по 2019 роки убачається, що вони оформлені у відділенні поштового зв`язку № 1 в м. Вінниці, що ще раз дово-дить його проживання у цьому місті. Вважаючи оскаржуване рішення суду за-конним і справедливим, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити, судове рішення залишити без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сто-роні відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася з невідомих при-чин, будь-яких заяв від неї суду не надходило. Ураховуючи, що вона завчасно, в установленому порядку порядку повідомлена про місце, день та час розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідом-лення про вручення судової повістки, керуючись нормами статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути справу по суті апеляційного оскарження у відсутності стягувачки ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеля-ційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, про-аналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, об-ґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апе-ляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга пред-ставника позивача ОСОБА_1 адвоката Федишена Р. В. задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є правильним, обгрунтованим та справедливим.

Судом встановлено та не оспорюється учаниками справи, що головним дер-жавним виконавцем Староміського ВДВС міста Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Дзю-бенком С. М. здійснюється виконавче провадження ВП № 20240819 з виконан-ня рішення Жмеринського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2002 року у справі № АЄ-63 за виданим судом виконавчим листом № АЄ-63 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 14 листопада 2002 року до досяг-нення дитиною повноліття. Розглянувши звернення ОСОБА_1 від 02 березня 2020 року про перерахунок заборгованості по аліментах, головний дер-жавний виконавець Староміського ВДВС міста Вінниця Дзюбенко С. М. лис-том від 02 червня 2020 року № 27505/17.25/25 повідомив заявника, що станом на 19 травня 2020 року за обставин, зазначених у зверненні боржника, правові підстави для для здійснення перерахунку заборгованості аліментах за період з 25 грудня 2008 року по 05 грудня 2019 року відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстан-ції, керуючись нормами статей 180, 194 - 197 СК України, статей 11, 12, 71 За-кону України Про виконавче провадження , Інструкцією з організації приму-сового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованою у Міністерстві за № 489/20802, якою, зокрема, передбачений порядок обчислення розміру заборго-ваності зі сплати аліментів в автоматизованій системі виконавчого проваджен-ня, підкреслив, що ОСОБА_1 особисто у заявах від 25 грудня 2008 року, 07 квітня 2019 року зазначено про проживання його у м. Вінниці, тому розрахунок заборгованості зі сплати аліментів здійснювався державним вико-навцем на підставі середньої заробітної плати для даної місцевості, тобто м. Вінниці. Критично оцінюючи покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , довідку Кармалюківської сільської ради Жмеринського району Вінницької об-ласті від 15 січня 2020 року № 219/20 стосовно проживання позивача в с. Пет-рані, суд чітко і конкретно вказав, що факт проживання платника аліментів у м.Вінниці в період з січня 2009 року по грудень 2019 року підтверджений са-мим позивачем у поданих ним заявах у державну виконавчу службу, матеріала-ми виконавчого провадження та цієї справи у сукупності. Стосовно взяття дер-жавним виконавцем при розрахунку заборгованості по аліментах розміру серед-ньорічної заробітної плати, а не середньомісячної, то є логічним та обгрунто-ваним у цій частині пояснення представника відповідача, що така середньоріч-на сума у поділі на кількість місяців у році відповідає середньомісячній заробіт-ній платі, тому це не тягне неправильності нарахування заборгованості. Також суд погодився з позицією стягувачки аліментів щодо недоведеності часткової сплати аліментів ОСОБА_1 у період з 2013 року по вересень 2018 ро-ку лише завдяки представленим фіскальним чекам та квитанціям, оскільки від-сутні належні та допустимі докази отримання цих коштів матір`ю дитини. Запе-речуючи отримання аліментів у цей період, ОСОБА_2 наголошувала суду, що у представлених позивачем фіскальних чеках та квитанціях відсутня належ-на інформація щодо адресата, отримувача коштів, в окремих з них не вказана адреса місця проживання отримувача переказів, призначення платежу, в інших зазначене село Кармелюкове, а не село Петрані, де мешкає ОСОБА_2 . У су-купності суттєвих недоречностей фінансових документів, їх не можна визнати належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами щодо сплати аліментів на утримання дитини.

Колегія суддів апеляційного суду не знаходить законних підстав для задово-лення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Федише-на Р. В. Усім доводам скарги, а саме щодо місця проживання позивача у місті Вінниці у період з січня 2009 року по грудень 2019 року, сплати аліментів у 2013 - 2018 роках, на доведення чого представлені сумнівні, не прийняті дер-жавною виконавчою службою як належні, фіскальні чеки та квитанції, невірно-го, нібито, розрахунку заборгованості, здійсненого головним державним вико-навцем Дзюбенком С. М., дана вірна та об`єктивна оцінка на стадії розгляду справи судом першої інстанції, тому підстав для скасування на задоволення ви-мог апеляційної скарги судового рішення апеляційний суд не знаходить.

Згідно положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перегля-дає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що сто-суються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, прий-маються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Вимога апеляційної скарги про скасування рішення суду від 17 грудня 2020 року не заслуговує на увагу з тієї причини, що є неспроможною, суперечить юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, добросовісним діям бор-жника, які повинні мати місце з виконання батьківського обов`язку по утри-манню своєї дитини.

Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто пере-буває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Кон-венції.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рі-шень та застосування практики Європейського суду з прав людини національ-ні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і приктику Європейського суду як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Проте таке доведен-ня може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практи-кою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чи-ном зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлума-чити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргу-ментів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 ад-воката Федишена Р. В. не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не дають підстав визнати оскаржуване рішення ухваленим з порушен-ням норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до не-правильного вирішення справи. Оскаржуване судове рішення є законним та об-ґрунтованим, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляцій-ний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -торовича адвоката Федишена Романа Володимировича залишити без задово-лення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Централь-но-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визначен-ня розміру заборгованості по сплаті аліментів залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 березня 2021 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді В. П. Рибчинський

Л. О. Голота