Постанова

від 22.02.2021 по справі 450/2666/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2666/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/811/602/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:9

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: представника Товариства з обмеженою

відповідальністю Арнеліа - Бобаченка Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Арнеліа на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Арнеліа , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблий Любомир Зеновійович, Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львіської області, Пустомитівська РДА Львівської області про визнання недійсним та скасування наказів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є користувачем земельної ділянки площею 0,1 га в межах земельної ділянки загальною площею 2,0 га під кадастровим номером 4623682000:04:000:0236 в урочищі Липа на території Годовицько-Басівської сільської ради, яку незаконно передано Головним управлінням Держземагентсва у Львівській області ОСОБА_2 . Стверджує, що зазначену земельну ділянку їй було виділено для ведення особистого селянського господарства без оформлення будь-якої документації у 1996 році, у зв`язку з чим у 2010 році вона звернулася із заявою до Пустомитівської РДА про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, якою вона фактично користувалася, проте отримала відмову. Зазначає, що наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області № ЛВ/4623682000:04:000/00000511 від 22.11.2013 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0 га під кадастровим номером 4623682000:04:000:0236. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 затверджений наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області №ЛВ/4623682000:04:000/00001263 від 31.12.2013 року, на підставі чого реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку. Вказує, що 19.04.2016 року між ОСОБА_2 та ТзОВ Арнеліа укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Віблим Л.З., що стало підставою для реєстрації права власності за ТОВ Арнеліа відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29439577 від 27.04.2016 року. З наведених підстав, просить визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області № ЛВ/4623682000:04:000/00000511 від 22.11.2013 року Про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер 4623682000:04:000:0236; визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області № ЛВ/4623682000:04:000/00001263 від 31.12.2013 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер 4623682000:04:000:0236; визнати недійсним свідоцтво про право власності серія та номер 17196309 від 31.01.2014 року, видане Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4623682000:04:000:0236, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер 4623682000:04:000:0236, укладений 19.04.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Арнеліа , посвідчений приватним нотаріусом Віблим Л.З. та скасувати державну реєстрацію права власності ТзОВ Арнеліа на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю Арнеліа , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що земельна ділянка площею 2,0 га була сформована як об`єкт цивільних прав лише після прийняття наказу Держземагенства про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою та виготовлення відповідного проекту, а до цього такої ділянки не існувало, тому позивач не міг бути землекористувачем саме спірної земельної ділянки. Зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту користування з 1996 року, тобто ОСОБА_1 , на думку апелянта, є неналежним позивачем, що є підставою для відмови у позові. Вважає, що ОСОБА_2 реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, звернувся в установленому порядку до компетентного органу та отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо ділянки, яка була вільною, чим не міг порушити права позивача. Наголошує, що накази Головного управління Держземагенства у Львівській області є індивідуальними актами, які вичерпують свою дію фактом виконання та скасуванню в подальшому не підлягають. На думку апелянта ТзОВ Арнеліа є добросовісним набувачем, тому не може бути позбавлене права власності З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судового засідання від 25.01.2021 року до участі у справі залучено Сокільницьку сільську раду Пустомитівського району Львівської області, як правонаступника Годовицько - Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

В судове засідання, призначене на 22.02.2021 року, позивачка ОСОБА_1 , її представник, відповідач ОСОБА_2 , представник Головного управління Держгекадастру у Львівській області, представник Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, яка є правонаступником Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, представник Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, Приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Віблий Л.З., не з`явилися, про день, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Сільський голова Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке судом апеляційної інстанції відхилене з тих підстав, що справа протягом тривалого часу перебуває в провадженні апеляційного суду і неодноразово відкладалася за клопотанням учасників процесу.

Враховуючи те, що за неодноразовими клопотаннями учасників справи судові засідання відкладалися, справа перебуває в провадженні апеляційного суду з 20.02.2020 року, колегія суддів ухвалила розглядати справу у відсутності учасників процесу, які в судове засідання не з`явилися, і які з клопотаннями до суду щодо розгляду справи до суду не зверталися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТзОВ Арнеліа Бабаченка Д.С. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.( ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проживає в селі Басівка Пустомитівського району Львівської області, безперервно, з 1996 року, використовує для сільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 0,10 га, що є складовою частиною земельної ділянки площею 2.0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами наседених пунктів) Пустомитівського району із кадастровим номером 4623682000:04:000:0236.

Судом встановлено відстуність у ОСОБА_3 передбачених законодавством документів на право зайняття та користування земельною ділянкою площею 0.10 га, що є складовою частиною земельної ділянки площею 2.0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами наседених пунктів) Пустомитівського району із кадастровим номером 4623682000:04:000:0236.

З акту обстеження земельних ділянок в урочищі Липа від 1 липня 2016 року, вбачається, що у склад земельної ділянки, що належить ТзОВ Арнеліа для ведення особистого селянського господарства, пл. 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського р-ну, кадастровий номер 4623682000:04:000:0236 входить земельна ділянка площею 0,10 га, якою з 1996 року по теперішній час безперервно користується позивач для сільськогосподарських потреб (Акт обстеження земельнї ділянки в урочищі Липа від 03.09.2019 року).

Наведене підтверджується також листом Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 238 від 10.08.2020 року, з якого вбачається, що земельні ділянки, які вилучалися з користування ДП ДГ Оброшино Інститутут землеробства і тваринництва Західного регіону УААНзгідно протоколу №10 від 22.06.2006 року, проткоколу №12 від 03.08.2006 року, постанови президії УААН №19 від 28.12.2006 року є одними і тими ж земельними ділянками, якими користуються мешканці с. Годовиця і с. Басівка Пустомитівського району Львівської області, серед яких зазначена ОСОБА_1 .

Земельна ділянка, що є предметом спору площею 2.0 га в урочищі Липа , належала до земель колишнього Державного підприємства Дослідне господарство Оброшине Інституту землеробства і тваринництва Західного регіону УААН.

22 червня 2006 року Президія Української академії аграрних наук прийняла рішення про надання згоди на вилучення із користування ДПДГ Оброшине земельної ділянки площею 35 га і передачу її Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області для надання жителям для ведення особистого селянського господарства (протокол №10 засідання Президії Української академії аграрних наук від 22.06.200 року).

28 грудня 2006 року Президія Української академії аграрних наук надала згоду на вилучення із користування ДПДГ Оброшине земельних ділянок загальною площею 130 га (рілля) і передачу їх Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області для ведення особистих селянських господарств.

Рішенням сесії Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19 червня 2009 року № 920 погоджено місце розташування земельних ділянок загальною площею 35 га для ведення особистих селянських господарств згідно з додатком (списком) на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель запасу. Вирішено звернутися до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області з клопотанням про погодження місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту відведення земель для ведення особистого селянського господарства згідно з додатком (списком).

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 11 лютого 2010 року № 74 вирішено припинити право постійного користування ДПДГ Оброшино земельними ділянками загальною площею 130 га та передати їх до земель запасу Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту.

2 березня 2010 року Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області прийнято розпорядження № 124 Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту , згідно з яким у список громадян, яким надаються земельні ділянки (у тому числі спірні), включено осіб, які не є мешканцями сіл Басівка і Годовиця. Цим розпорядженням надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок 53 особам, які не є членами територіальної громади сіл Басівка і Годовиця, у той час як звернення членів цієї громади щодо сприяння їм в отриманні у власність земельних ділянок по 0,10-0,15 га кожному не враховано.

14 березня 2010 року відбулися збори мешканців села Басівка Пустомитівського району Львівської області, на яких громадою прийнято рішення звернутися до Президента України, голови Львівської обласної державної адміністрації, голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, прокурора Пустомитівського району Львівської області з вимогою скасувати розпорядження від 2 березня 2010 року № 124 в частині надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок 53 особам, які не є мешканцями сіл Басівка та Годовиця.

16 березня 2010 року прокурором Пустомитівського району Львівської області внесено протест на розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 2 березня 2010 року № 124, на виконання вимог протесту головою Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області 16 березня 2010 року прийнято розпорядження № 172, яким скасовано розпорядження від 2 березня 2010 року № 124.

Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 травня 2010 року у справі № 2-1015/10 скасовано розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 16 березня 2010 року № 172, фактично відновлено дію розпорядження №124.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року скасовано заочне рішення Пустомитіського районного суду Львівської області від 5 травня 2010 року і закрито провадження у справі № 2-1015/10 з тих підстав, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У період з квітня по грудень 2010 року жителі сіл Годовиця та Басівка Пустомитівського району Львівської області, в тому числі і ОСОБА_1 , та сільський голова неодноразово зверталися до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області із заявами про документальне оформлення за жителями зазначених сіл земельних ділянок, які уже фактично перебували в їх користуванні, та проводили акції протесту. Незважаючи на це, адміністрація як розпорядник відповідних земель постійно відмовляла у вирішенні цього питання, посилаючись на відсутність затвердженого генерального плану населених пунктів, схем планування та використання територій на місцевому рівні, іншої містобудівної документації, а також на те, що існують невирішені судові процеси щодо цих земельних ділянок.

Рішенням 2 сесії 6 демокартичного скликання Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 грудня 2010 року №7 вирішено звернутися до депутата Пустомитівської районної ради Львівської області ОСОБА_4 про звернення з депутатським запитом до голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області та сприяти у вирішенні заяв жителів сіл Басівка та Годовиця про виділення їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту. Також знову звернулася до голови адміністрації та просила розглянути раніше подані мешканцями зазначених сіл заяви щодо виділення земельних ділянок.

6 травня 2011 року голова Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області прийняв розпорядження № 455 Про внесення змін у додаток до розпорядження від 2 березня 2010 року №124 , відповідно до якого у список громадян, яким надавалися земельні ділянки (в тому числі і в межах спірної земельної ділянки), включено нових осіб.

Приймаючи це розпорядження, голова адміністрації виходив з того, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 грудня 2010 року у справі № 2-1015, ухваленим у порядку адміністративного судочинства, скасовано розпорядження від 16 березня 2010 року № 172, тобто фактично відновлено дію розпорядження від 2 березня 2010 року № 124. Проте судами встановлено, що справа № 2-1015 у порядку адміністративного судочинства Пустомитівським районним судом Львівської області не розглядалася і рішення від 8 грудня 2010 року судом не ухвалювалося.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2013 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 6 травня 2011 року № 455.

Висновки про його скасування суди мотивували тим, що при прийнятті цього розпорядження адміністрація порушила вимоги статті 35 Закону України Про місцеві державні адміністрації , а саме не погоджувала із сільською радою питання надання громадянам земельних ділянок із земель, що відносяться до земель запасу сільської ради за межами населеного пункту. Районна державна адміністрація, розпоряджаючись земельними ділянками на території сільської ради з тих підстав, що ці ділянки не розмежовані із сільською радою, повинна виходити із того, чи не зачіпає це інтереси місцевого самоврядування, як це зазначено у статті 35 Закону України Про місцеві державні адміністрації , і при розгляді таких питань повідомити орган місцевого самоврядування. Суди зазначили, що Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області, розпоряджаючись земельними ділянками, які межують з населеним пунктом, повинна була врахувати й інтереси мешканців цього населеного пункту.

У серпні 2013 року Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області звернулася до Головного управління Держземагенства у Львівській області із клопотаннями щодо надання земельних ділянок мешканцям сіл Басівка та Годовиця та вирішення клопотань, які не були вирішені Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області, у задоволенні цих звернень Головне управління Держземагенства у Львівській області відмовило листами.

Згідно повідомлення Пустомитівської райдержадміністрації Львівської області № 04/15-168 від 23.01. 2018 року позивач у 2010-2011 році зверталася із заявами про надання їй у власність земельної ділянки, що перебуває в користуванні, однак такі заяви не розглянуті.

У 2013 році житель с. Банюнин Кам`янка-Бузького району Львівської області ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Львівській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Годовицько-Басівська сільська рада за межами населеного пункту.

Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області №ЛВ/4623682000:04:000/00000511 від 22.11.2013р. Про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, пл. 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної длянки.

Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області №ЛВ/4623682000:04:000/00001263 від 31.12.2013р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства, пл. 2,0 га на території Годовицько- Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського р-ну, кадастровий номер 4623682000:04:000:0236 надано у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, пл. 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер 4623682000:04:000:0236.

31.01.2014 року реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 .

19.04.2016 року між ОСОБА_2 та ТзОВ Арнеліа укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений привтаним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л.З., за умовами якого продавець ( ОСОБА_2 ) продав, а покупець (ТзОВ Арнеліа ) купив земельну ділянку площею 2.0 га, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та передана для ведення особистого селянського господарства.

Вищеззаначений договір був підставою для державної реєстрації за ТзОВ Арнеліа права власності на земельну ділянку площею 2.0 га, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Стаття 4 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України на особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами першою-третьою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектар (стаття 121 ЗК України).

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Стаття 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Даний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

Вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: в) з 1 січня 2002 року відповідно до статті 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 року № 1066-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 проживає у с. Басівка на території Годовицько-Басівської сільської ради, протягом тривалого часу, ще з 1996 року, фактично користується спірною земельною ділянкою площею 0.10 га, яка є складовою частиною земельної ділянки площею 2.0 га, що розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, а відтак вважав порушеними її права на користування земельною ділянкою площею 0.10 га.

Такий висновок суду не ґрунтується на вимогах земельного законодавства, оскільки згідно з вимогами ЗК України 1991 року та чинного ЗК України земельна ділянка передається у користування чи у власність на підставі відповідного рішення компетентного на розпорядження такою землею органу.

Однак рішення компетентного органу про надання ОСОБА_1 у користування спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутнє, а тривале фактичне користування земельною ділянкою не має наслідком законності такого користування за відсутності рішення компетентного органу про надання спірної земельної ділянки у користування та за відсутності рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Крім цього, як на підставу для задовлення позовних вимог суд прешої інстанції посилається на те, що при вирішенні питання щодо передачі земельних ділянок, розташованих в урочищі Липа , Головне управління Держземагенства у Львівській області повинно було узгодити своє рішення із Годовицько-Басівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

Погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки статті 118, 122 ЗК України, які визначають порядок приватизації земельних ділянок громадянами і повноваження органів щодо передачі земельних ділянок у власність, не вимагають такого погодження.

Крім того, пункт 4.32 чинного на час передання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, передбачав, що Головне управління Держземагентства в області передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Вимог щодо узгодження таких рішень із органом місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки дане положення не містить.

Зважаючи на наявність, станом на 22 листопада 2013 року та 31 грудня 2013 року, невирішених клопотань та звернень Годовицько-Басівської сільської ради щодо надання спірної земельної ділянки жителям сіл Басівка та Годовиця, яке не були вирішені Пустомитівською райдержадміністрацією, судових спорів між мешканцями сіл Годовиця та Басівка Пустомитівського району Львівської області та Головним Управлінням Держземагенства у Львівській області, щодо оскарження дій останніх, суд першої інстанції вважав видачу оспорюваних наказів ОСОБА_2 передчасною та такою, що не базується на вимогах закону та принципах верховенства права.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки одержання у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташовані поза межами населених пунктів, в межах норм безоплатної приватизації є можливим незалежно від місця проживання особи, яка звернулася із відповідним клопотанням, для одержання у власність земельної ділянки не є обов`язковим проживання на території сільської ради, а звернення Годовицько-Басівської сільської ради щодо надання спірної земельної ділянки жителям сіл Басівка та Годовиця, яке не було вирішене Пустомитівською райдержадміністрацією, судових спорів між мешканцями сіл Годовиця та Басівка Пустомитівського району Львівської області та Головним Управлінням Держземагенства у Львівській області, щодо оскарження дій останніх, не може бути підставою для визнання оспорюваних наказів незаконними та їх скасування.

Не заслуговують на увагу покликання суду першої інстанції, як на підставу для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування оспорюваних наказів, про те, що земельні ділянки в урочищі Липа на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району були передані в запас Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області у 2008 році для надання саме жителям с. Годовиця та Басівка, які користувалися ними з 90-х років ХХ століття, а тому Головне управління Держкомзему у Львівській області не мало законних підстав без повідомлення органу місцевого самоврядування Годовицько-Басівської сільської ради розпоряджатися ними, оскільки вказівка про передачу в запас Годовицько-Басівській сільській раді у 2008 році спірної землі для надання саме жителям сіл Годовиця та Басівка суперечить чинному земельному законодавству з огляду на те, що право на отримання у власність землі мають громядяни України незалежно від місця їх проживання.

Крім цього, чинне земельне законодавство не передбачає для осіб, які тривалий час користуються земельною ділянкою, жодних переваг при вирішенні питання про отримання її у власність, так як передача такої земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється у загальному порядку, встановленому законодавством.

А відтак, безпідставним є висновок суду першої інстанції про порушення прав позивачки, з тих підстав, що позивачка протягом тривалого часу фактично користується спірною земельною ділянкою з 1996 року, і що внаслідок прийняття оспорюваних наказів її позбавлено права на користування спірною земельною ділянкою.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що у позивачки у передбаченому законом порядку не виникло право на користування спірною земельної ділянкою в урочищі Липа , а відтак прийняттям оспорюваних наказів її права не є порушеними.

І оскільки судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, а у позивачки таких прав на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку не виникло, відтак її права не порушеними і не підлягають судовому захисту.

Колегія суддів зазначає, що спірна земельна ділянка набута у власність у передбаченому законом порядку із числа земельних ділянок, які були вилучені із землекористування ДПДГ Оброшине та передані сільській раді для ведення особистого селянського господарства, а тому враховуючи відсутність належних та допустимих доказів того, що позивачка має право землекористування саме спірною земельною ділянкою, а відтак позивачем, всупереч вимогам стю. 81 ЦПК України, не доведено налженими та допустимими доказами порушення саме її прав та те, що такі права підлягають захисту чи відновленню у способи, визначені статтею 16 ЦК України.

На думку колегії суддів визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Львівській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 , що були прийняті у встановленому законом порядку, та в примусовому порядку скасування державної реєстрації права власності ТОВ Арнеліа , є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 9 жовтня 2019 року у справі № 450/2738/16-ц та від 22.01.2020 року у справі №450/2646/16-ц.

Відмова в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Львівській області № ЛВ/4623682000:04:000/00000511 від 22.11.2013 року Про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер 4623682000:04:000:0236; визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Львівській області № ЛВ/4623682000:04:000/00001263 від 31.12.2013 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер 4623682000:04:000:0236, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_2 від 31.01.2014 року, виданого Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4623682000:04:000:0236, площею 2,0 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Годовицько-Басівська с/р. та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4623682000:04:000:0236, площею 2,0 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, з тих підстав, як зазначив суд першої інстанції, що відпала правова підстава реєстрації права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що право ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку не є порушеним і не підлягає судовому захисту, тому не може погодитися з висновками суду першої інстанції про підставність позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, пл. 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району, кадастровий номер 4623682000:04:000:0236, укладеного 19.04.2016 р. між ОСОБА_2 та ТОВ Арнеліа , посвідченого приватним нотаріусом Віблим Л.З., з підстав того, що такий порушує право позивача на користування спірною земельною ділянкою (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Оскільки суд першої інстанції свої висновки в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсною державної реєстрації права власності за ТОВ Арнеліа на земельну ділянку з кадастровим номером 4623682000:04:000:0236, площею 2,0 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області обґрунтовував недійсністю договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ Арнеліа , а суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відстуність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, позовна вимога ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності ТзОВ Арнеліа на спірну земельну ділянку не підлягає до задоволення.

За вищенаведеного, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції неправильними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арнеліа - задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04.03.2021 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Крайник Н. П.

Цяцяк Р. П.