Рішення

від 22.02.2021 по справі 905/1717/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.2021 Справа № 905/1717/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В. , при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; код ЄДРПОУ: 14282829)

до відповідача 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватного підприємства "АНІ-АРТ" (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Трудова, будинок 6, код ЄДРПОУ 33244750)

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах,

за участю представників сторін:

від позивача: Пашкова Н.В. (довіреність від 22.02.2021, свідоцтво ЗП №001980 від 21.01.2019)

від відповідача 1 та 2 : Топчийов Є.В. (довіреності б/н від 05.10.2020, ордер №107927 від 02.02.2021, ордер № 107926 від 02.02.2021)

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором №1/08-ЮР від 06.02.2008, щодо своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки - нежитлові приміщення - комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , до складу якого входить: адміністративна будівля, літ. А-2, площею 120,5 кв.м.; склад, бокси, літ. Б, площею 199,5 кв.м.; бокси, літ. В, площею 191,9 кв.м; битовки, літ. Г, площею 52,5 кв.м.; котельня, літ. Д, площею 40,0 кв.м.; будівля заправочної станції, літ. З, площею 6,4 кв.м.; мийка для тракторів, літ. И, площею 39,6 кв.м.; ділянка для тракторів, літ. Ж, площею 1540,0 кв.м.; огорожа, літ. Л-огорожа), що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по Ѕ частини, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за ціною, що буде встановлена у ході виконавчого провадження на підставі незалежної оцінки.

Позивач в судових засідання наполягав на задоволенні позовних вимог, просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник позивача під час розгляду даної справи неодноразово наголошував на тому, що прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 400 950,00 грн. виникла за період з 01.01.2020 до 01.07.2020, що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком позовних вимог та матеріалами справи. У запереченнях на заяви відповідачів про застосування строку позовної давності представник позивача наполягав на тому, що після спливу строку кредитування та за умови невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором зобов`язання боржника за договором не припиняються. Нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування можливе та регулюється положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Позивачем заявлено вимоги про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом за період з 01.01.2020 до 01.07.2020 (включно), тобто з дотриманням строку позовної давності.

Відповідачі під час розгляду даної справи надали аналогічні за змістом заяви про застосування позовної давності щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом. На думку відповідачів, банк звернувся 26.04.2010 до позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості, а тому строк позовних вимог як щодо основної заборгованості, так і щодо відсотків за користування кредитом сплив 25.04.2013, в той час як даний позов поданий до суду 21.09.2020. Також відповідачі зазначили, що 19.01.2011 між ОСОБА_1 , як засновником приватного підприємства АНІ-АРТ та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав ПП АНІ-АРТ , у зв`язку з чим порушуються права ОСОБА_3 , який повинен був залучений до участі у справі в якості третьої особи. Також просили відмовити у задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за ціною, що буде встановлена у ході виконавчого провадження на підставі незалежної оцінки.

Згідно приписів ст. 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Оскільки відповідачами не доведено, яким чином прийняття рішення по даній справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство "АНІ-АРТ" в жодне судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомило, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2008 між закритим акціонерним товариством "Донгорбанк", правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - Банк) та приватним підприємством „АНІ-АРТ" (далі позичальник, або третя особа, або товариство) укладено кредитний договір № 1/08-юр (далі - кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди № 3 від 20.05.2009 до кредитного договору) банк у відповідності до умов цього договору, зобов`язується видати позичальнику кредит в режимі відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах:

- ліміт кредитної лінії 3 000 000,00 грн. цільове використання кредиту - поповнення обігових коштів, крім розміщення кредитних коштів на депозит, формування статутного фонду господарського товариства; строк повернення кредиту - згідно додатку № 4 до кредитного договору, дата кінцевого повернення кредиту - 02.10.2009; відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 22% річних; відсотки за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості - 27% річних.

Погашення кредиту здійснюється на підставі графіку повернення кредиту (додаток №4 до кредитного договору № 1/08-ЮР від 06.02.2008).

Відповідно до п. 3.3. договору, банк зобов`язався: видати позичальнику кредит на умовах, передбачених пунктом 1.1 даного договору. Видачу кредиту здійснювати при наявності вільних ресурсів. Кредит надається в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку банку на поточний рахунок позичальника, з подальшим використанням позичальником кредитних коштів на цілі, зазначені в п. 1.1 даного договору (п. 3.3.1 договору); нараховувати в валюті кредиту відсотки за користування кредитом, а також відсотки за безпідставне користування кредитом виходячи із ставок, зазначених в п. 1.1 даного договору. В період нарахування відсотків включається день видачі кредиту і не включається день повернення. Нарахування відсотків (у тому числі при частковому поверненні кредиту) здійснюється на суму, що фактично значиться на кінець операційного дня заборгованості по кредитному рахунку, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, щомісячно в два етапи:

- 27 числа місяця (якщо 27 число - не робочий день, то в перший робочій день після 27 числа) (далі - день першого нарахування) за період: з дня видачі кредиту по день, що передував дню першого нарахування включно, а в подальшому - з першого числа місяця по день, що передував дню першого нарахуванню, включно;

- в останній робочий день місяця (далі - день другого нарахування) за період: з дня першого нарахування або з дня видачі кредиту (якщо кредит виданий в період з 27 числа по останній календарний день місяця) по останній календарний день місяця включно, а в подальшому - з дня першого нарахування по останній календарний день місяця включно (п.3.3.4 договору).

Позичальник зобов`язався (п. 3.4. договору), зокрема: використовувати кредит за цільовим призначенням (п. 3.4.1 кредитного договору); повернути кредит в повній сумі в строк, передбачений п. 1.1 даного договору, шляхом перерахування на кредитний рахунок № НОМЕР_2 в ЗАТ „Донгорбанк", код банку 334970 (п. 3.4.2 договору); сплачувати банку нараховані відсотки за користування кредитом (в тому числі при частковому поверненні кредиту) в валюті кредиту в два етапи: відсотки, нараховані в день першого нарахування, виплачувати до початку наступного місяця, тобто до останнього робочого дня поточного місяця включно; відсотки, нараховані в день другого нарахування, виплачувати до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, на відсотковий рахунок № НОМЕР_3 , а також відсотки за безпідставне користування кредитом, виходячи зі ставок, вказаних в п.1.1.договору. При продовженні строку користування кредитом здійснювати оплату нарахованих відсотків в день продовження, при повному поверненні кредиту -в день повернення (п. 3.4.3 договору).

При виникненні заборгованості з повернення суми кредиту кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти на сплату відсотків, потім - на погашення заборгованості за кредитом (п. 3.4.4 договору).

Згідно п. 4.1. договору забезпеченням зобов`язань позичальника за даним договором є іпотека комплексу згідно договору іпотеки № 1/08-ЮР від 06.02.2008 та застава товарів в обороті згідно договору застави № 1/08-ЮР від 06.02.2008.

Пунктом 5.1 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати відсотків за кредитом позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,05% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

Даний договір набирає силу з моменту підписання договору і припиняє свою дію після повного виконання позичальником всіх зобов`язань, що витікають з договору ( п. 7.1. договору).

У забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №1/08-ЮР від 06.02.2008 між закритим акціонерним товариством "Донгорбанк", правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" в якості іпотекодержателя та ОСОБА_1 в якості іпотекодавця укладено та посвідчено приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Дубровським В.М. іпотечний договір № 1/08-юр від 06.02.2008, зареєстрований 06.02.2008 за № 6739.

Виходячи зі змісту п. п. 1.1. та 1.2. іпотечного договору іпотекодавець передає іпотекодержателеві в іпотеку комплекс (далі в договорі - предмет іпотеки), а саме: комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , до складу якого входить: адміністративна будівля, літ. А-2, площею 120,5 кв.м.; склад, бокси, літ. Б, площею 199,5 кв.м.; бокси, літ. В, площею 191,9 кв.м; битовки, літ. Г, площею 52,5 кв.м.; котельня, літ. Д, площею 40,0 кв.м.; будівля заправочної станції, літ. З, площею 6,4 кв.м.; мийка для тракторів, літ. И, площею 39,6 кв.м.; ділянка для тракторів, літ. Ж, площею 1540,0 кв.м.; огорожа, літ. Л), що належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі: договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15 лютого 2007 року, виданого приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Дубровським В.М., зареєстрованого в реєстрі за номером 1095, зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 1917342, зареєстрованого Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Артемівська 16 березня 2007 року, та записаного в реєстрову книгу № 5-90, номер запису 203.

Право застави за цим договором також поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані іпотекодавцем від використання предмета іпотеки (п. 1.3. іпотечного договору).

Згідно п. 1.4. іпотечного договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 03.10.2008 до іпотечного договору № 1/08-юр від 06.02.2008) вартість предмета іпотеки за згодою сторін складає 2 247 485,00 (два мільйони двісті сорок сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 03.10.2008 до іпотечного договору № 1/08-юр від 06.02.2008) за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги іпотекодержателя до приватного підприємства АНІ-АРТ , що розташоване за адресою: м. Артемівськ, Донецької області, вул. Благовіщенська, буд. 1, код ЄДРПОУ 33244750, (далі - позичальник) за генеральним кредитним договором № ГД/6-ЮР від 03.10.2008 року та усіма додатками до нього (договорами про надання конкретного кредитного продукту), які були укладені чи будуть укладені у майбутньому, у тому числі як додаток № 1 кредитний договір № 1/08-ЮР від 06.02.2008 з усіма додатками до нього (далі - основне зобов`язання) у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також будь-яке збільшення цієї суми та/або процентів за основним зобов`язанням.

За рахунок предмета іпотеки задовольняються також вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору. Максимальний ліміт кредитування встановлюється в розмірі 3 000 000,00 (три мільйони) гривень.

Пунктом 7.1 іпотечного договору встановлено строк його дії - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором і основним зобов`язанням, забезпеченням якого він є.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2010 по справі № 19/121 задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Донгорбанк", стягнуто з приватного підприємства „Ані-Арт" на користь публічного акціонерного товариства „Донгорбанк" 2 970 000,00 грн. - неповернутого кредиту згідно кредитного договору №1/08-ЮР від 06.02.2008, 733 200,43 грн. - несплачених відсотків за користування кредитом, пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 43 411,54 грн., 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 1 803,04 грн. - припинено.

18.10.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Гусєвим О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40318416 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 26.10.2010.

20.06.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Балдинюком М.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №224175671 від 16.09.2020 позивачу стало відомо, що на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі № 2-6388-2010 власниками предмету іпотеки є: громадянка ОСОБА_2, якій належить Ѕ частина комплексу по АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому теж належить Ѕ частина комплексу по АДРЕСА_2.

15.10.2019 позивачем на адресу відповідачів та третьої особи було направлено вимоги вих. № КНО-61.1.4/154, № КНО-61.1.4/153 та № КНО-61.1.4/155 (а.с. 40-45), згідно яких банк вимагав протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість за кредитним договором № 1/08-ЮР від 06.02.2008 року, а саме: заборгованість за процентами, нарахованими за безпідставне користування кредитом за період з 01.11.2016 по 03.10.2019 (включно) у розмірі 2 343 818,21 гривень (два мільйона триста сорок три тисячі вісімсот вісімнадцять) гривень 21 копійка. Також у вказаних вимогах попереджено відповідачів та позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Посилаючись на те, що у зв`язку з невиконанням зазначених вимог банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення своїх вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими процентами за період з 01.01.2020 до 01.07.2020, позивач звернувся із даним позовом до господарського суду Донецької області.

Оцінюючи матеріали справи, суд виходить з наступного.

Позивачем заявлені позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості за процентами, нарахованими в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України та положень кредитного договору за період з 01.01.2020 до 01.07.2020 в розмірі 400 950,00 грн. за неправомірне користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду у цій справі з вимогою про стягнення з відповідача процентів, нарахованих за безпідставне користування кредитом для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №921/107/15-г/16 викладено правову позицію, згідно з якою наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

З урахуванням викладеного, наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2010 по справі № 19/121 задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Донгорбанк", стягнуто з приватного підприємства „Ані-Арт" на користь публічного акціонерного товариства „Донгорбанк" 2 970 000,00 грн. - неповернутого кредиту згідно кредитного договору №1/08-ЮР від 06.02.2008, 733 200,43 грн. - несплачених відсотків за користування кредитом, пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 43 411,54 грн., 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Під час розгляду вищезазначеної справи судом встановлено, що кінцевий термін повернення кредиту настав 02.10.2009. Заборгованість за відсотками за користування кредитом стягнуто за період з 11.08.2009 по 01.07.2010.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначене рішення набрало законної сили, у встановленому законодавством порядку не скасоване та на теперішній час не виконане.

В свою чергу, згідно позовної заяви у даній справі, позивачем нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 400 950,00 грн., нараховані за період з 01.01.2020 до 01.07.2020 згідно наданого розрахунку.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №310/11534/13-ц та Верховного Суду у складі першої судової палати Касаційного цивільного суду №175/4753/15-ц від 06.02.2019, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Як вбачається з вищезазначеного кредитного договору, сторонами погоджено термін повернення кредиту 02.10.2009, та строк договору - до повного виконання вказаного в кредитним договором № 1/08-ЮР від 06.02.2008 зобов`язання. Також пунктом 3.3.4. кредитного договору було передбачено обов`язок банку нараховувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом, а також проценти за безпідставне користування кредитом виходячи із ставок, вказаних у п. 1.1. договору.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

З огляду на викладене, банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.1, 3.3.4. кредитного договору №1/08-ЮР від 06.02.2008 у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.

За таких обставин, за висновками суду, нарахування позивачем процентів за безпідставне користування кредитом після 03.10.2009 (закінчення строку кредитування), зокрема у розмірі 400 950,00 грн. за період з 01.01.2020 до 01.07.2020, є правомірним.

До матеріалів справи позивачем надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджують наявність заборгованість позичальника за кредитним договором станом на дату розгляду справи. З виписок вбачається, що заборгованість за кредитом складає 2 970 000,00 грн., а за відсотками - 5 532 232,68 грн.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що на час розгляду справи зобов`язання, в рахунок погашення якого позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, не припинено.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У відповідності до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як встановлено судом, після укладення іпотечного договору № 1/08-ЮР від 06.08.2008, на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі № 2-6388-2010 власниками предмету іпотеки стали: громадянка ОСОБА_2 , якій належить Ѕ частина комплексу по АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому теж належить Ѕ частина комплексу по АДРЕСА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №224175671 від 16.09.2020.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Згідно з приписами ст.23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, ОСОБА_2 з моменту набуття права на Ѕ частину предмету іпотеки набула статусу іпотекодавця за іпотечним договором, і до неї перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця, а банк набув право заявити свої вимоги до неї та звернути стягнення на Ѕ частину предмету іпотеки у разі порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором разом із зверненням стягнення на іншу Ѕ частину комплексу по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення іпотекодавцем (відповідачем) зобов`язань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань боржником, а в разі невиконання вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто за рішенням суду.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з приписами статті 34 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону

Одночасно, відповідно до ч.1 ст.39 вищевказаного Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

Згідно з ч.2 ст.39 вищевказаного Закону України Про іпотеку в разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи викладене, оскільки позивач у позовних вимогах просив встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу через прилюдні торги в межах процедури виконавчого провадження за ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеною суб`єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження, ціна предмета іпотеки в даному випадку в рішенні суду не зазначається. Визначення ціни предмета іпотеки в разі його реалізації на прилюдних торгах здійснюється при примусовому виконанні.

Суд зазначає, що за змістом ст. 9 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Територія, на якій проводиться антитерористична операція - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 № 1275, місто Маріуполь входить до території, на якій проводилась антитерористична операція.

За змістом ст. 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

У практиці Європейського Суду поняття майно має найширше тлумачення. Фактично ним охоплюються будь-які цінності (інтереси), виражені в грошовій формі, виходячи з вартості, що склалася на ринку, або вартості, у яку це майно може бути оцінене. Підтверджене заявником правомірне очікування як юридично обґрунтованого припущення стосовно можливого одержання в майбутньому майнової вигоди або майнового активу, що ґрунтується на нормах національного законодавства, ненормативному акті, що надає майнове право, договорі (угоді) майнового характеру, судовому рішенні, є майном у розумінні приписів Конвенції та Першого протоколу ( Справа Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії (заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.)).

Таким чином, майнові права і правомірне очікування та сподівання позивача на задоволення вимог за кредитним договором шляхом реалізації права іпотекодержателя є майном, у розумінні Конвенції.

Проте, як зазначалося вище, держава, реалізуючи право на забезпечення суспільних інтересів, ввела в дію мораторій на примусову реалізацію предмета іпотеки в межах дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . Але, застосування державою мораторію не може слугувати підставою для зловживання з боку осіб, чиї права захищені мораторієм. Судом враховано, що місто Маріуполь, де розташований об`єкт іпотеки та здійснює свою діяльність позичальник, входив до зони АТО, проте не є непідконтрольною територією, наразі знаходиться в мирній частині зони і достатньо відомим є той факт, що місто є сприятливою зоною для розвитку підприємництва.

У відповідності до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд вважає за необхідне зазначити, що справедливим у даному випадку буде рішення, яке забезпечить баланс між інтересами позивача, відповідача та третьої особи.

Таким рішенням, на погляд суду, є задоволення вимог позивача щодо стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах з метою отримання доходів, які будуть направлятися на погашення зобов`язань за кредитним договором. Суд вважає, що таке рішення призведе до досягнення пропорційності у господарському судочинстві, яке полягає у забезпечені розумного балансу між приватними й публічними інтересами (ст. 15 ГПК України).

Як вже зазначалося, під час розгляду даної справи від відповідачів надійшли заяви про застосування позовної давності щодо нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 400 950,00 грн.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідачі в обґрунтування заяв про застосування строків позовної давності посилались на те, що нараховані за період з 04.04.2019 по 03.10.2019 відсотки за користування кредитом нараховані за межами позовної давності, оскільки сплив строк позовної давності для вимоги про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором № 01/18-ЮР від 06.02.2008. Так, банк звернувся 26.04.2010 до позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості, а тому строк позовних вимог як щодо основної заборгованості, так і щодо відсотків за користування кредитом сплив 25.04.2013, в той час як даний позов поданий до суду 21.09.2020.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору № 01/18-ЮР від 06.02.2008, в забезпечення якого було укладено іпотечний договір № 1/08-ЮР від 06.02.2008, банком та позичальником було узгоджено, що останній сплачує банку відсотки за користування кредитом наступним чином: відсотки за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 22% річних; відсотки за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості - 27% річних.

Велика Палата ВС у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку про те, що, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням , тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Суд зазначає, що несплата позичальником процентів за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості за своїм змістом є триваючим правопорушенням, а період з 01.01.2020 до 01.07.2020, в рахунок погашення відсотків за яким позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, не виходить за передбачений чинним законодавством трирічний строк, протягом якого позивач має право звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд відмовляє у задоволенні заяв відповідачів про застосування строку позовної давності. Також суд зауважує, що наполягання відповідачів про сплив строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки є помилковим, оскільки іпотекою забезпечувалося виконання зобов`язань за кредитним договором в цілому, яке не виконано, що встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 11.10.2010 по справі № 19/121 та під час розгляду даної справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно приписів ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного підприємства "АНІ-АРТ", про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості приватного підприємства "АНІ-АРТ" (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Трудова, будинок 6, код ЄДРПОУ 33244750) перед акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; код ЄДРПОУ: 14282829) за процентами, нарахованими за безпідставне користування кредитом за період з 01.01.2020 до 01.07.2020 (включно) в розмірі 400 950,00 гривень (чотириста тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок) за кредитним договором №1/08-ЮР від 06.02.2008, звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення - комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , до складу якого входить: адміністративна будівля, літ. А-2, площею 120,5 кв.м.; склад, бокси, літ. Б, площею 199,5 кв.м.; бокси, літ. В, площею 191,9 кв.м; битовки, літ. Г, площею 52,5 кв.м.; котельня, літ. Д, площею 40,0 кв.м.; будівля заправ очної станції, літ. З, площею 6,4 кв.м.; мийка для тракторів, літ. И, площею 39,6 кв.м.; ділянка для тракторів, літ. Ж, площею 1540,0 кв.м.; огорожа, літ. Л-огорожа), що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по Ѕ частини) шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за ціною, що буде встановлена у ході виконавчого провадження на підставі незалежної оцінки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; код ЄДРПОУ: 14282829) судовий збір в сумі 3007,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; код ЄДРПОУ: 14282829) судовий збір в сумі 3007,12 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 22.02.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2021.

Суддя Ю.В. Бокова