Рішення

від 17.02.2021 по справі 910/1627/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2021Справа № 910/1627/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/1627/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" (Україна, 04212, м. Київ, вул. Тимошенка Маршала, буд. 21, корп. 12-А, офіс 209; ідентифікаційний код: 38308415)

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

2) Приватного нотаріуса Незнайка Євгена Вікторовича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін складу учасників

Представники учасників справи :

від позивача: Мельніченко А.С., ордер серії АІ № 1039034 від 15.06.2020;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: Кириченко Л.О., ордер серії КВ № 849665 від 23.06.2020;

від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), Приватного нотаріуса Незнайка Євгена Вікторовича (далі - відповідач-2) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест" від 09.11.2016, укладеного між позивачем і відповідачем-1, та скасування реєстраційної дії, проведеної 14.11.2016 відповідачем-2, про державну реєстрацію змін до установчих документів та змін до складу засновників ТОВ "Укртранс Інвест" (номер запису 10741050006057014).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що невідомими особами було підроблено Протокол загальних зборів учасників ТОВ "Мейнфрейт Україна" № 7/5-1 від 07.11.2016, яким надано дозвіл директору позивача придбати частку в статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест", було підроблено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест" від 09.11.2016, за яким позивач нібито придбав у відповідача-1 частку статутного капіталу ТОВ "Укртранс Інвест", що становить 98 %, а також підписи директора позивача у статуті (в новій редакції) ТОВ "Укртранс Інвест" та у Протоколі загальних зборів учасників ТОВ "Укртранс Інвест" № 09.11.12 від 09.11.2016 про затвердження нового складу учасників вказаного товариства, відтак позивач вважає, що набуття позивачем корпоративних прав ТОВ "Укртранс Інвест" відбулося поза його волею, всупереч встановленому законом порядку та порушує права і законні інтереси позивача.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідачем-1 у цій справі є фізична особа, що не є підприємцем - ОСОБА_2 (громадянин Республіки Молдова), адресу якого позивачем зазначено: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020, на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (посвідка про постійне місце проживання: НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо) та зобов`язано Виконавчий комітет Миколаївської міської ради надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (посвідка про постійне місце проживання: НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо).

10.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, у відповідь на запит суду від 10.02.2020, надійшов лист № 1195/020201-40/14/20 від 28.02.2020, в якому зазначається про те, що станом на 19.02.2020 в реєстрі територіальної громади міста Миколаєва відсутні відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1627/20, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2020. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест", задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації оригінал Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест" від 09.11.2016, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна". При цьому, на виконання приписів ч. 10 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив здійснювати виклик відповідача-1 - ОСОБА_1 шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Підготовче засідання, призначене на 15.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

21.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2020, надійшов оригінал Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест" від 09.11.2016, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/1627/20 призначено на 17.06.2020.

16.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

У підготовче засідання 17.06.2020 з`явився представник позивача, представники відповідачів та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 17.06.2020 судом було відкладено розгляд клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи до наступного підготовчого засідання та оголошено перерву до 15.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/1627/20 призначено на 15.07.2020.

13.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

У підготовче засідання 15.07.2020 з`явились представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 15.07.2020 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі, призначено у справі № 910/1627/20 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, матеріали справи постановлено надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

22.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли клопотання про погодження строку проведення судової експертизи, а також супровідний лист про направлення рахунку № 2105 від 14.09.2020 на оплату вартості проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 було поновлено провадження у справі № 910/1627/20, погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судової експертизи у справі № 910/1627/20 у термін понад 90 календарних днів, зобов`язано позивача забезпечити попередню оплату вартості проведення судової експертизи згідно з рахунком № 2105 від 14.09.2020 на суму 6 701,04 грн та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

26.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/1627/20 разом з Висновком експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 910/1627/20 від 23.11.2020 №22711/22712/20-32.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.01.2021.

У підготовче засідання 20.01.2021 з`явились представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач-1 та третя особа були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.02.2021.

12.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли пояснення, за змістом яких відповідач-2 заперечує проти задоволення позову з підстав невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права (щодо основної вимоги) та, як наслідок, відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про скасування державної реєстрації змін складу учасників третьої особи (похідної вимоги).

У судове засідання 17.02.2021 з`явились представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач-1 та третя особа були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача-2 надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 17.02.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" (далі - позивач, ТОВ "Мейнфрейт Україна") було незаконно включено до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест" (далі - третя особа, ТОВ "Укртранс Інвест") шляхом подання Приватному нотаріусу Незнайку Євгену Вікторовичу (далі - відповідач-2) підроблених документів, необхідних для проведення державної реєстрації таких змін.

За твердженнями позивача, ТОВ "Мейнфрейт Україна" не має жодного відношення до діяльності ТОВ "Укртранс Інвест", не підписувало будь-які документи, пов`язані з набуттям корпоративних прав у ТОВ "Укртранс Інвест", та взагалі не знало про набуття позивачем статусу учасника третьої особи.

Позивач зазначає, що у 2018 році від правоохоронних органів України він дізнався, що ТОВ "Мейнфрейт Україна" є учасником ТОВ "Укртранс Інвест". В подальшому з`ясувалось, що невідомими особами було підроблено Протокол загальних зборів учасників ТОВ "Мейнфрейт Україна" № 7/5-1 від 07.11.2016, яким надано дозвіл директору позивача придбати частку в статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест", було підроблено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест" від 09.11.2016 (далі - Договір від 09.11.2016), за яким позивач нібито придбав у ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) частку у статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест", що становить 98 %, а також підписи директора позивача у статуті (в новій редакції) ТОВ "Укртранс Інвест" та у Протоколі загальних зборів учасників ТОВ "Укртранс Інвест" № 09.11.12 від 09.11.2016 про затвердження нового складу учасників вказаного товариства, на підставі яких відповідачем-2 було проведено державну реєстрацію змін складу учасників ТОВ "Укртранс Інвест".

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на те, що набуття ТОВ "Мейнфрейт Україна" корпоративних прав ТОВ "Укртранс Інвест" відбулося поза його волею, всупереч встановленому законом порядку та порушує права і законні інтереси позивача, для укладення Договору від 09.11.2016 в органу управління позивача (директора ТОВ "Мейнфрейт Україна" Мурашко І.Г.) не було необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки набуття частки у статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест" не було погоджено загальними зборами ТОВ "Мейнфрейт Україна". Крім того, за твердженнями позивача, набуття позивачем статусу учасника ТОВ "Укртранс Інвест" відбулось на підставі підробленого Договору від 09.11.2016, підроблення підпису директора ТОВ "Мейнфрейт Україна" у вказаному договорі свідчить про те, що позивач та його директор не виявили волю на його укладення, з моменту укладення Договору від 09.11.2016 ТОВ "Мейнфрейт Україна" не вчиняло жодних дій, які пов`язані з реалізацією прав та обов`язків учасника ТОВ "Укртранс Інвест", у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсним Договір від 09.11.2016, укладений між позивачем і відповідачем-1, та скасувати реєстраційну дію, проведену 14.11.2016 відповідачем-2, про державну реєстрацію змін до установчих документів та змін до складу засновників ТОВ "Укртранс Інвест" (номер запису 10741050006057014).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Тлумачення статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 та від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17 та від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

За змістом наданого Відділом з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.03.2020, Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест" від 09.11.2016, предметом Договору від 09.11.2016 є частка у статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест" (далі - товариство), що становить 98 % вкладу у статутний капітал товариства у вигляді майнового внеску та дорівнює 980 (дев`ятсот вісімдесят) грн 00 коп. (далі - частка) (пункт 1.1 Договору від 09.11.2016); продавець ( ОСОБА_2 ) передає у власність покупця (ТОВ "Мейнфрейт Україна") частку, а покупець приймає від продавця частку і сплачує за неї грошову суму в розмірі та з порядком оплати, визначеним цим Договором (пункт 1.2 Договору від 09.11.2016); право власності на частку до покупця переходить з моменту підписання цього Договору. При набутті покупцем права власності на частку продавець втрачає, а покупець набуває корпоративні права, що включають правомочності на його участь в управлінні товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами товариства (пункт 2.3 Договору від 09.11.2016); продавець зобов`язується передати покупцю частку, зазначену в п. 1.1 цього Договору (пункт 3.3 Договору від 09.11.2016); покупець зобов`язується прийняти від продавця частку, зазначену в п. 1.1 цього Договору (пункт 4.2 Договору від 09.11.2016); Договір набуває чинності з моменту його підписання (пункт 6.1 Договору від 09.11.2016).

За доводами позивача, набуття ТОВ "Мейнфрейт Україна" корпоративних прав ТОВ "Укртранс Інвест" відбулося поза його волею, оскільки в директора позивача не було необхідного обсягу цивільної дієздатності, набуття корпоративних прав ТОВ "Укртранс Інвест" відбулось на підставі підробленого Договору від 09.11.2016 та підроблення підпису директора ТОВ "Мейнфрейт Україна" у вказаному договорі.

Суд звертає увагу, що конструкція ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі статтею 51 Закону України "Про господарські товариства" (тут і надалі у редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

За змістом частин 1 - 4 статті 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Статтею 58 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

За приписами статті 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів законодавства України, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення яких визначається установчими документами такої юридичної особи.

Згідно з п. 15.1 Статуту ТОВ "Мейнфрейт Україна" вищим органом товариства є Загальні збори учасників товариства, в яких беруть участь учасники або призначені ними представники.

Відповідно до підп. 15.8.14 пункту 15.8 Статуту ТОВ "Мейнфрейт Україна" до компетенції загальних зборів учасників належить вирішення питань про участь в господарських товариствах, сумісній господарській діяльності.

Пунктами 16.1, 16.3 Статуту ТОВ "Мейнфрейт Україна" передбачено, що управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом - директором, який призначається зборами учасників. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які відносяться виключно до компетенції зборів учасників.

З огляду на положення Статуту ТОВ "Мейнфрейт Україна", вирішення питання про купівлю частки у статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест" належало до виключної компетенції загальних зборів учасників позивача.

Як зазначає позивач та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним учасником ТОВ "Мейнфрейт Україна" є Приватне товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМ Босман Холдинг Б.В.", яке в подальшому змінило своє найменування на Приватне товариство з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Холдинг Б.В.", генеральним директором якого з 02.02.2016 по теперішній час є пан Фіттс Бенджамін Хамільтон, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія Витягу з Торгівельного реєстру Королівства Нідерландів від 06.01.2017.

Натомість, як встановлено судом, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мейнфрейт Україна", що оформлене Протоколом № 7/5-1 від 07.11.2016, яким вирішено придбати частку в статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест", що складає 98 %, та наділено директора позивача - Мурашко І.Г. усіма необхідними повноваженнями для представництва інтересів ТОВ "Мейнфрейт Україна" для купівлі частки у статутному капіталі ТОВ "Укртранс Інвест", у тому числі правом підпису Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу та установчих документів ТОВ "Укртранс Інвест", підписано від імені учасника ТОВ "Мейнфрейт Україна" - Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ Босман Холдинг Б.В." генеральним директором ОСОБА_5 .

За твердженнями позивача, які не спростовані відповідачем-1 у встановленому процесуальним законом порядку, зазначена особа ( ОСОБА_5 ) не була уповноважена в будь-якій формі представляти засновника (учасника) ТОВ "Мейнфрейт Україна", не була його співробітником та взагалі невідома позивачу.

У посвідчувальному написі Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Павелко Б.О. на вказаному протоколі зазначено, що особу ОСОБА_5 встановлено, його дієздатність перевірено, втім жодної вказівки на те, що нотаріусом перевірено, що вказана особа уповноважена діяти від імені Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ Босман Холдинг Б.В." вказаний посвідчувальний напис не містить, натомість вказано, що факти, викладені у цьому документі, нотаріусом не перевірялись.

У листі вих. № 16/01-16 від 19.10.2018 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Б.О., у відповідь на запит № 665 від 03.10.2018, повідомив позивача, що у 2016 році нотаріальні дії із засвідчення справжності підпису учасника ТОВ "Мейнфрейт Україна" - генерального директора Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ Босман Холдинг Б.В." ОСОБА_5 ним не вчинялись.

Зі змісту Договору від 09.11.2016 вбачається, що його було підписано від імені позивача - директором ТОВ "Мейнфрейт Україна" Мурашко І.Г. та ОСОБА_3 .

Під час перебування справи у провадженні суду, ухвалою від 15.07.2020, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, з метою встановлення дійсних обставин справи, судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: "Чи виконано підпис від імені Мурашко Ірини Григорівни у розділі "Реквізити та підписи сторін:" Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест" від 09.11.2016, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна", нижче напису "Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" в особі директора Мурашко Ірини Григорівни" Мурашко Іриною Григорівною чи іншою особою?".

Згідно з Висновком експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 910/1627/20 від 23.11.2020 №22711/22712/20-32 підпис від імені Мурашко Ірини Григорівни , що міститься у розділі "Реквізити та підписи сторін:" в графі "Покупець:" у рядку під друкованим текстом "Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" в особі директора - Мурашко Ірини Григорівни" на зворотній стороні аркуша у Договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест" від 09.11.2016, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ "Мейнфрейт Україна" в особі директора - Мурашко І.Г., виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені Мурашко Ірини Григорівни , що міститься у розділі "Реквізити та підписи сторін:" в графі "Покупець:" у рядку під друкованим текстом "Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" в особі директора - Мурашко Ірини Григорівни" на зворотній стороні аркуша у Договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест" від 09.11.2016, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ "Мейнфрейт Україна" в особі директора - Мурашко І.Г. виконаний не Мурашко Іриною Григорівною , а іншою особою.

Частинами 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Оцінюючи Висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 910/1627/20 від 23.11.2020 №22711/22712/20-32, суд приймає його як належний та допустимий доказ, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що Договір від 09.11.2016 від імені позивача було підписано не директором ТОВ "Мейнфрейт Україна" Мурашко І.Г. , а іншою особою.

Доказів, які б свідчили про зворотне, матеріали справи не містять і учасниками справи таких доказів протягом розгляду справи суду не надано.

Отже, при розгляді цієї справи суд встановив, що по-перше, директор ТОВ "Мейнфрейт Україна" Мурашко І.Г. не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо укладення від імені ТОВ "Мейнфрейт Україна" Договору від 09.11.2016, а по-друге, підпис Мурашко І.Г., який міститься в Договорі від 09.11.2016, виконано іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

За змістом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

З огляду на вищенаведене, оскільки матеріалами справи підтверджується та обставина, що набуття позивачем корпоративних прав ТОВ "Укртранс Інвест" відбулося поза його волею, виходячи із приписів ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, наявні правові підстави для визнання Договору від 09.11.2016 недійсним.

Стосовно доводів відповідача-2 щодо невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Посилання відповідача-2 на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), щодо невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права суд вважає безпідставними, оскільки спір у вказаній справі стосувався земельних правовідносин, тоді як у цій справі звернення позивача до суду з цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав, а саме необхідністю виключення позивача зі складу учасників ТОВ "Укртранс Інвест", оскільки купівля частки у статутному капіталі вказаного товариства не відповідала його внутрішній волі.

При цьому, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначила, що ефективним способом захисту власників земельних ділянок, які не підписували договори оренди, є усунення перешкод у користуванні майном, тобто порушене право позивача можливо захистити в інший спосіб, тоді як у цьому спорі визнання недійсним Договору від 09.11.2016 фактично призведе до поновлення прав та законних інтересів позивача, що, за висновком суду, свідчить про ефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Як встановлено судом, на підставі Договору від 09.11.2016 Приватним нотаріусом Незнайком Євгеном Вікторовичем було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та змін до складу засновників ТОВ "Укртранс Інвест" (номер запису 10741050006057014).

Згідно з п. 10 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Оскільки судом встановлено наявність правових підстав для визнання недійсним Договору від 09.11.2016, на підставі якого відповідачем-2 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та змін до складу засновників ТОВ "Укртранс Інвест", вимога позивача про скасування вказаної реєстраційної дії також є обґрунтованою, як похідна від основної вимоги.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону. Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд погоджується з доводами відповідача-2 про те, що права та законні інтереси позивача ним не порушувались в результаті вчинення оскаржуваної реєстраційної дії, оскільки державна реєстрація змін до установчих документів та змін до складу засновників ТОВ "Укртранс Інвест" була проведена відповідачем-2 на підставі поданих йому документів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак суд дійшов висновку про необхідність визнання Договору від 09.11.2016 недійсним та скасування оскаржуваної позивачем реєстраційної дії, проведеної відповідачем-2.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 4 204,00 грн та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 6 701,04 грн, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-1 - ОСОБА_1 , оскільки, за висновком суду, спір виник внаслідок неправомірних дій вказаної особи.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест" від 09.11.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" та ОСОБА_1 .

3. Скасувати реєстраційну дію, проведену 14.11.2016 Приватним нотаріусом Незнайком Євгеном Вікторовичем, про державну реєстрацію змін до установчих документів та змін до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Інвест" (номер запису 10741050006057014).

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" (Україна, 04212, м. Київ, вул. Тимошенка Маршала, буд. 21, корп. 12-А, офіс 209; ідентифікаційний код: 38308415) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 6 701 (шість тисяч сімсот одна) грн 04 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.03.2021, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці з 04.03.2021 по 05.03.2021.

Суддя О.В. Нечай