Постанова

від 03.03.2021 по справі 401/94/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 401/94/19

провадження № 61-6465 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - Світловодський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ;

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Голованя А. М., Кіселика С. А.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала у Світловодському районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на посаді головного спеціаліста - бухгалтера, наказом від 12 липня 2017 року № 33-к була звільнена з займаної посади 14 липня 2017 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Зазначала, що у день звільнення відповідач не видав їй трудову книжку. На її численні звернення до відповідача щодо направлення їй трудової книжки поштою, отримувала відмову з посиланням на відсутність у відповідача трудової книжки.

Ураховуючи викладене, посилаючись на частину п`яту статті 235 КЗпП України, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 17 липня 2017 року по день ухвалення судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 201 197,49 грн за затримку видачі трудової книжки.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання ним вимог частини першої статті 47 КЗпП України, факту видачі ОСОБА_1 трудової книжки у день її звільнення. Затримка видачі трудової книжки ОСОБА_1 , на думку суду, виникла з вини Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, тому наявні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки відповідно до вимог частини п`ятої статті 235 КЗпП України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційну скаргу Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді задоволено.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім обставинам і доказам, на які посилались сторони, не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не була на роботі у день звільнення, не намагалась самостійно отримати трудову книжку, із заявою щодо отримання трудової книжки поштою звернулась до Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді лише наприкінці серпня 2017 року, не зреагувала на обставини, викладені у відповіді на її заяву від 06 вересня 2017 року щодо відсутності її трудової книжки і необхідності прибуття до Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для вирішення питання щодо оформлення дублікату трудової книжки, до червня 2018 року не проявляла ініціативи в оформленні і отриманні дублікату трудової книжки, вела переписку щодо направлення їй трудової книжки, достовірно знаючи про її відсутність.

Вимог про зобов`язання Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді вчинити певні дії, зокрема, видати належним чином оформлену трудову книжку, яке на думку ОСОБА_1 у добровільному порядку відповідач не виконав в передбачені законом строки, позивачем не заявлялось. Позивачем не доведено факт вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою у видачі їй трудової книжки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від24 лютого 2020 року й залишити у силі судове рішення першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 401/94/19 із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що нею вжито всіх необхідних заходів для отримання трудової книжки, натомість відповідач не вжив всіх необхідних заходів для забезпечення своєчасної видачі їй трудової книжки, тому вважає, що її звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства.

Вказувала, що обов`язок доказування відсутності вини власника або уповноваженого ним органу у видачі працівнику трудової книжки покладається на відповідача. Відповідачем не вчинено необхідних дій для встановлення причин відсутності її трудової книжки у Світловодському районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, тому висновок апеляційного суду про те, що позивач не надала суду належних доказів на підтвердження факту того, що саме з вини відповідача їй не було видано трудову книжку та не доведено факт вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі їй трудової книжки, не ґрунтується на законі.

Відповідачем порушено порядок надання доказів по справі, встановлений ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно наказу від 15 червня 2011 року директора Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного спеціаліста - головного бухгалтера Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за строковою трудовою угодою з 15 червня 2011 року по 30 грудня 2011 року на 0,5 тарифної ставки (а. с. 51, т. 1).

На підставі наказу від 22 грудня 2011 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду головного спеціаліста - головного бухгалтера Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за строковою трудовою угодою з 15 червня 2011 року по 31 грудня 2012 року на 0,5 тарифної ставки (а. с. 52, т. 1).

Наказом від 30 вересня 2016 року № 36-к здійснено переведення ОСОБА_1 з 01 жовтня 2016 року на посаду бухгалтера провідного Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з посадовим окладом згідно штатного розпису. Визнано 01 жовтня 2016 року днем припинення державної служби ОСОБА_1 (а. с. 28, т. 2).

Наказом від 12 липня 2017 року № 33-к звільнено ОСОБА_1 , бухгалтера провідного Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з займаної посади, 14 липня 2017 року згідно статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Наказано здійснити бухгалтеру провідному ОСОБА_1 компенсацію за 2 календарних дні невикористаної відпустки за період роботи з 12 листопада 2016 року по 14 липня 2017 року, відповідні розрахунки та врахувати цей наказ під час нарахування заробітної плати за першу половину липня місяця поточного року (а. с. 53, т. 1).

Позивач неодноразово зверталася до відповідача із заявами про проведення з нею розрахунку та видачу її трудової книжки (а. с. 4, 7, 9, т. 1).

Світловодським районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на звернення ОСОБА_1 було надано відповідь від 06 вересня 2017 року, у якій роз`яснено, що згідно документів центру, з 07 липня 2017 року по 11 липня 2017 року позивач перебувала у відпустці, частина якої була надана за період з 12 листопада 2016 року по 11 листопада 2017 року наказом від 26 червня 2017 року № 14-в. Цим же наказом ОСОБА_1 , як бухгалтера, було зобов`язано враховувати його під час нарахування заробітної плати у липні 2017 року; з наказом позивач була ознайомлена 26 червня 2017 року. Отже позивач самостійно нараховувала заробітну плату за першу половину липня 2017 року, що підтверджується розрахунком заробітної плати, складеним та підписаним особисто ОСОБА_1 . Крім того, 10 липня 2017 року ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з 14 липня 2017 року за власним бажанням у зв`язку з неможливістю продовжувати роботу за станом здоров`я, на підставі якої директором центру видано наказ від 12 липня 2017 року № 33-к про її звільнення. З цим наказом позивач ознайомлена 12 липня 2017 року, що підтверджується її підписом. Після проведення з ОСОБА_1 розрахунку заробітної плати за першу половину липня 2017 року цей наказ було передано для нарахування та виплати до Світловодського управління державного казначейства 14 липня 2017 року, отже, всі нарахування заробітної плати за липень 2017 року ОСОБА_1 виплачені. Щодо трудової книжки роз`яснено, що оскільки ОСОБА_1 не виходила на контакт, не відповідала на телефонні дзвінки, 18 липня 2017 року за вих. № 01-16/97 виконуючий обов`язки директора центру звернувся із заявою до начальника Світловодського ВП ГУНП в Кіровоградській області, зокрема, щодо сприяння у її розшуку. Також позивача повідомлено, що її трудова книжка в документах Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді відсутня, про що складено відповідні акти від 17 липня 2017 року та від 19 липня 2017 року та запропоновано позивачу для вирішення питання щодо видачі дубліката трудової книжки з`явитися до центру (а. с. 5, т.1).

13 червня 2018 року Світловодським районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді надано відповідь на лист ОСОБА_1 від 11 червня 2018 року, у якому позивача повідомлено про те, що станом на 13 червня 2018 року її трудова книжка та запис про її отримання в журналі обліку трудових книжок працівників Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді відсутні (а. с. 8, т. 1).

Листом від 22 серпня 2018 року Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, надісланим на запит ОСОБА_1 від 17 серпня 2018 року, позивачу надано копії документів, які є в наявності: наказ директора Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 15 червня 2011 року № 5-к Про прийняття на роботу головного спеціаліста - головного бухгалтера ; наказ директора Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 22 грудня 2011 року Про внесення змін до наказу директора Центру від 15 червня 2011 року № 5-к Про прийняття на роботу головного спеціаліста - головного бухгалтера ; наказ директора Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 12 липня 2018 року № 33-к Про звільнення ОСОБА_1 . Також цим листом ОСОБА_1 повідомлено, що станом на день звільнення позивача директором Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді був ОСОБА_3 , який видав наказ про звільнення позивача від 12 липня 2017 року № 33-к і який, згідно вимог чинного законодавства, зобов`язаний був видати ОСОБА_1 оформлену належним чином трудову книжку. Згідно актів роботи комісії по проведенню інвентаризації матеріальних цінностей Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, складених 19 липня та 01 серпня 2017 року, відповідна особова картка, наказ не були передані ОСОБА_3 виконуючому обов`язки директора ОСОБА_4 (а. с. 10, т. 1).

Відповідно до копій актів роботи комісії про проведенню інвентаризації матеріальних цінностей Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 19 липня 2017 року та від 01 серпня 2017 року, трудова книжка ОСОБА_1 у центрі відсутня (а. с. 57-87, 88-114, т. 1).

Із довідки Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, виданої ОСОБА_1 14 липня 2017 року за вих. № 01-16/96 убачається, що ОСОБА_1 працювала в Світловодському районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з 2012 року та займала посаду провідного бухгалтера, заробітна плата за два останні місяці роботи склала 14 440,91 грн (а. с. 35, т. 1).

На підтвердження проведення розрахунку у день звільнення з позивачем та відсутність її трудової книжки відповідачем надано копії: заяви до Світловодського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 18 липня 2017 року про розшук ОСОБА_1 (а. с.228, т. 1); службової записки соціального педагога відділу соціальної роботи центру ОСОБА_4 від 17 липня 2017 року, із якої убачається, що у останньої відсутній доступ до книги наказів, бухгалтерських документів, матеріалів звітності у зв`язку із відсутністю бухгалтера провідного Центру, ключів від кабінетів, сейфів, доступу до печаток Центру, заблокований комп`ютер бухгалтера провідного Центру, з комп`ютера директора (сервера) знищена вся інформація, їй не передані актом-передачі всі відповідні документи Центру, ключі, майно, печатка Центру; відомості про нарахування коштів при звільненні на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 12 718,57 грн (а. с. 229, 230, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Статтею 48 КЗпП України визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.5. Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктом 4.1. Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10. цієї Інструкції.

Пунктом 4.2. Інструкції визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надані сторонами докази, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що саме з вини відповідача їй не було видано трудову книжку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом від 12 липня 2017 року № 33-к ОСОБА_1 , бухгалтера провідного Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, звільнено з займаної посади з 14 липня 2017 року згідно статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Судом апеляційної інстанції враховано, що у день звільнення, 14 липня 2017 року, позивач не була присутня на роботі, тому вимоги, передбачені частиною першої статті 47 КЗпП України, щодо видачі ОСОБА_1 в день звільнення належно оформленої трудової книжки, не могли бути виконані.

При цьому, пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника (пункт 4.2. Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не намагалась самостійно отримати трудову книжку, із заявою щодо отримання трудової книжки поштою звернулась до Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді лише наприкінці серпня 2017 року.

Про факт відсутності у Світловодському районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді трудової книжки ОСОБА_1 свідчать акти роботи комісії про проведенню інвентаризації матеріальних цінностей Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 19 липня 2017 року та від 01 серпня 2017 року, про що повідомлено позивача листом від 06 вересня 2017 року та запропоновано для вирішення питання щодо видачі дубліката трудової книжки з`явитися до центру.

Проте, як встановлено судом апеляційної, позивач не відреагувала на обставини, викладені у листі відповідача від 06 вересня 2017 року щодо відсутності її трудової книжки і необхідності прибуття до Світловодського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для вирішення питання щодо оформлення дублікату трудової книжки та до червня 2018 року не проявляла ініціативи в оформленні і отриманні дублікату трудової книжки, вела переписку щодо направлення їй трудової книжки, достовірно знаючи про її відсутність.

В свою чергу, відповідач вчиняв дії, спрямовані на своєчасне отримання позивачем трудової книжки, зокрема її дублікату, що підтверджується листами, направленими на адресу відповідача, отримання яких позивачем не спростовано.

Вказані обставини свідчать про відсутність вини роботодавця у затримці видачі трудової книжки у розумінні положення частини п`ятої статті 235 КЗпП України.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі частини п`ятої статті 235 КЗпП України, оскільки не встановлено умисних, винних дій роботодавця у затримці видачі трудової книжки позивачу.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справах № 569/2021/17 та № 292/449/17, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини, зокрема, у наведених заявником справах доведена вина відповідача у затримці видачі позивачу трудової книжки.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович