Постанова

від 11.09.2007 по справі 12/134-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/134-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11 вересня 2007 р.                                                                          Справа № 12/134-06

за позовом: Підприємства «ІВМА» Оратівської районної громадської організації інвалідів з дитинства «Рось» (22600 Вінницька обл., смт. Оратів, вул.. Садова, 14, код ЄДРПОУ 32441108)   

до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (22700, м. Іллінці, вул. Пестеля, 3)  

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

Суддя господарського суду                         Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Діхтярук Т.А.          

Представники :

позивача     :   Марункевич І.М. - директор

відповідача :   Данільцев Ю.М., Шевчик О.М. - за дорученням

прокурора Вінницької області –Гембера С.В.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Іллінецької МДПІ від 24.02.2006 р. № 0000012830/0 та № 0000032830/0 про визначення податкового зобов'язання, відповідно, з податку на прибуток підприємства в сумі 24495 грн. (14850 грн. – основний платіж, 9645 грн. – фінансові санкції), з податку на додану вартість в сумі 723823,5 грн. (360722 грн. – основний платіж, 363101,5 - фінансові санкції).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем донараховано податок та застосовано штрафні санкції всупереч тому, що позивач як підприємство, на якому більше 50 відсотків працюючих інваліди,  у перевірений період користувався пільгами по податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно до отриманих дозволів регіональної комісії з питань діяльності підприємств і організацій громадських організацій інвалідів.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав, послався на те, що у 2003 році на підприємстві працював один інвалід при загальній кількості 4 працівники, а дані про роботу інвалідів у 2004 році спростовуються взятими у інвалідів поясненнями.

Ухвалою суду від 26.06.2006 р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 06309001 відносно директора ПП «ІВМА» за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 222 ч. 1 ч. 2, 364 ч. 2, 366 ч. 1 ч. 2 Кримінального кодексу України.

У зв'язку  з усуненням обставин, що обумовили зупинення у справі, провадження у справі ухвалою суду від 25.06.2007 р. поновлено з призначенням розгляду на 10.07.2007 р.

У зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи відкладався на 30.07.2007 р. та 11.09.2007 р.

В судовому засіданні 11.09.2007 р. представники сторін, відповідно, позовні вимоги та заперечення на позов підтримали.

З їх пояснень та наданих матеріалів суд вбачає таке.

Державним податковими інспекторами Іллінецької МДПІ здійснено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства підприємством «ІВМА» (далі – Підприємство), заснованого на власності Оратівської районної громадської організації інвалідів з дитинства «Рось» за період з 30.05.2003 р. по 30.09.2006 р. Наслідки перевірки оформлено актом  № 16 23-32441108 від 18.02.2006 р.

На підставі акту перевірки згідно з  підпунктом “б” п/п 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181) прийнято і надіслано позивачеві податкове повідомлення - рішення № 0000012830/0 від 24.02.2006 р. про визначення на підставі пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2, пп.. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.2.1 п. 5.2, пп.. 5.6.1 п. 5.6, п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, пп.. 8.1.1 п. 8.1, пп.. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 16.4 ст. 16, пп.. 7.12.1 п. 7.12 ст 7 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 17.1.1, п. 17.1.2 ст. 17 Закону № 2181 суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 24495 грн. (14850 грн. – основний платіж, 9645 грн. – фінансові санкції); податкове повідомлення рішення від 24.02.2006 р. № 0000012830/0 та № 0000032830/0 про визначення на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 2.1 ст. 2, пп.. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп.. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 17.1.1, п. 17.1.2, п. 17.1.3, п. 17.1.6  ст. 17 Закону № 2181 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 723823,5 грн. (360722 грн. – основний платіж, 363101,5 - фінансові санкції).

З акту перевірки випливає, що позивач користувався встановленими Законом пільгами, не маючи на це підстав, внаслідок чого занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість у період з початку 2004 р. по вересень 2005 р.

27.04.2007 р. Липовецьким районним місцевим судом Вінницької області розглянуто кримінальну справу про обвинувачення Марункевича І.М. – директора підприємства «ІВМА» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України366 КК України та ухвалено вирок, яким  визнано гр. Марункевича І.М. винним у скоєнні вказаних злочинів з застосуванням до нього ст. 1 п. «е» Закону України «Про амністію», а саме: звільнення його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі та інших видів покарання, не пов'язаних з позбавленням волі. Вирок суду не оскаржений та набув законної сили.

Судом у кримінальній справі зокрема встановлено, що гр. Марункевич І.М., працюючи на посаді директора підприємства «ІВМА» у період з березня 2003 р. по вересень 2005 р. умисно з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи свої права і можливості, пов'язані із займаною посадою, усвідомлюючи, що діє незаконно та протиправно, діючи з метою отримання пільг щодо податків для підприємства «ІВМА», вніс до офіційних документів підприємства неправдиві відомості про кількість працюючих інвалідів, подав до регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій  інвалідів у Вінницькій області завідомо неправдиві документи про те, що на підприємстві працюють інваліди у кількості, що перевищує 50 відсотків працівників підприємства. Фактично ці особи на  підприємстві не працювали, заробітної плати не отримували, і фактична кількість інвалідів, які мали основне місце роботи на підприємстві «ІВМА», не давала права на отримання підприємством пільг по оподаткуванню. В результаті таких протиправних дій Марункевича І.М. підприємство «ІВМА» у період з початку 2004 р. по вересень 2005 р. незаконно користувалося  пільгами з оподаткування і занизило податок на прибуток  та податок на додану вартість.    

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Діюче законодавство України передбачає особливості оподаткування підприємств  та  організацій громадських організацій інвалідів податком на прибуток та додану вартість

Відповідно до підпункту  7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України   28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла до 01.01.2006 р.)  звільняється  від  оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де  протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50  відсотків загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не  менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Підприємства та організації, на які поширюється дія цього підпункту, реєструються у відповідному органі податкової служби у порядку, передбаченому для платників цього податку. (Пункт 7.12 статті 7 в редакції Закону N 1926-III ( 1926-14 ) від 13.07.2000 р.

Законом України N 2960-IV  від 06.10.2005 р. внесено зміни у цей підпункт, згідно з якими  кількість інвалідів на такому підприємстві обчислюється від середньооблікової чисельності працюючих. Ці зміні, якими також встановлено, що  у разі  порушення  вимог  цієї  статті  зазначені  громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням рівня інфляції, а також штраф згідно із законом, набули чинності з 01.01.2006 р.

Відповідно до та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 03.04.1997 р.  N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла до 01.01.2006 р.) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів та тих, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не  менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Перелік зазначених товарів (послуг) щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ).

При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на  податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Законом України N 2960-IV від 06.10.2005 р., що набув чинності з 01.01.2006 р., внесені зміни до наведеної норми Закону, згідно з якими кількість інвалідів на такому підприємстві обчислюється від середньооблікової чисельності працюючих.

ПП «ІВМА» засноване на власності об'єднання громадян Оратівської районної громадської організації інвалідів з дитинства «Рось».

З початку 2004 року по 01.10.2005 р. воно користувалось пільгами з оподаткування відповідно до дозволів регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів № 05 від 23.09.2003 р., № 09 від 01.10.2004 р., на підставі яких було зареєстровано в ДПІ як підприємство, що має такі пільги.

Як встановлено вироком суду у кримінальній справі, такі дозволи  регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та пільги з оподаткування отримано ПП «ІВМА» внаслідок протиправних дій його керівника щодо подачі неправдивих відомостей про працевлаштування на підприємстві інвалідів.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.  

Згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у   разі   коли  платника  податків  (посадову  особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення  від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти  оподаткування,  що  призводить  до  заниження податкового   зобов'язання   у  великих  розмірах,  такий  платник податків   додатково   до  штрафів,  визначених  цим  пунктом,  за наявності  підстав  для  їх  накладення  сплачує  штраф  у розмірі п'ятдесяти   відсотків  від  суми  недоплати,  але  не  менше  ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень недійсними з наведених позивачем підставі задоволенню не підлягають.

Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71, 72, 86, 158, 162, 163, 167, 255 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                    Кожухар М.С.

Повний текст постанови складено 17.09.2007 р.