Ухвала

від 09.03.2021 по справі 33/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.03.2021Справа № 33/3 Суддя Мудрий С.М. розглянувши заяву Національного банку України щодо приведення наказу у відповідність із вимогами Закону України "Про виконавче провадження" у справі

за позовом Національного банку України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтбудінвест"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто"

про розірвання кредитного договору № 14/1-1-24 від 19.02.2008 року та стягнення 6 526 610,49 грн.

Представники сторін:

від позивача (заявника): Ніколенко О.В. - наказ №3196-к від 04.12.2020, положення про відділ правової та судової роботи з проблемними активами Юридичного департаменту Національного банку України від 01.10.2020, посвідчення №1299 від 18.12.2020;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

встановив:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтбудінвест" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" про розірвання кредитного договору №14/1-1-24 від 19.02.2008 року та стягнення 6 526 610,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року, позов задоволено повністю, з товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтбудінвест" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" на користь акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" солідарно стягнуто заборгованість за кредитом в розмірі 5 993 500,00 грн., прострочену заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 346 458,80 грн., нараховані проценти в розмірі 177 506,13 грн., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 9 145,56 грн., а також 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.07.2012 року, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року, видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року задоволено заяву акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" про поновлення строку встановленого для пред`явлення наказу до виконання від 16.07.2012 року. Відновлено пропущений строк для пред`явлення наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року про примусове виконання рішення по справі № 33/3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 року задоволено заяву Національного банку України про заміну стягувача правонаступником у справі. Замінено стягувача у справі № 33/3 з Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (04050, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 8-А, ідентифікаційний код юридичної особи 19338316) на його правонаступника - Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 9, ідентифікаційний код юридичної особи 00032106).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року заяву Національного банку України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу від 16.07.2012 та видачу дублікату наказу від 16.07.2012 у справі №33/3 - задоволено. Поновлено пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення від 16.07.2012 у справі 33/3. Видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення від 16.07.2012 у справі 33/3.

19.02.2021 року до канцелярії суду від Національного банку України надійшла заява щодо приведення наказу у відповідність із вимогами Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 розгляд заяви Національного банку України щодо приведення наказу у відповідність із вимогами Закону України "Про виконавче провадження" призначено на 09.03.2021.

Дослідивши подану заяву та наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача (заявника), суд дійшов висновку, що заява Національного банку України щодо приведення наказу у відповідність із вимогами Закону України "Про виконавче провадження" не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Заява обгрунтована тим, що, на даний момент неможливо реалізувати відкриття виконавчого провадження відносно двох боржників, оскільки, 16.07.2012 судом було видано один наказ про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, невжиття заходів до приведення наказу від 16.07.2012 у відповідність із вимогами Закону України "Про виконавче провадження" може призвести до невиконання рішення суду, тому заявник просить суд визнати наказ від 16.07.2012 таким, що не підлягає виконанню та видати накази у відповідності до вимог чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження".

16.07.2012 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року та яке набрало законної сили 04.07.2012 року Господарським судом міста Києва видано наказ.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (в чинній редакції) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Дублікат наказу - це документ, який видається замість втраченого, є тотожним за змістом і має силу первісного документа.

02.02.2021 видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення від 16.07.2012 у справі 33/3.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 5 ЦК встановлює, що акти цивільного законодавства зворотної сили не мають. Тому акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності.

При цьому, оскільки Конституційний Суд України дійшов висновку про поширення ст. 58 Конституції лише на фізичних осіб (Рішення КС України від 09.02.99 р., справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), ч. 2 ст. 5 ЦК поширює як на фізичних осіб, так і на юридичних осіб правило про надання зворотної дії в часі актам цивільного законодавства, що пом`якшують або скасовують відповідальність.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

До цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов`язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма ч. 3 ст. 5 ЦК вимагає дотримання трьох умов: а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; б) акт, що регулює їх, втратив чинність; в) права та обов`язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ГПК України (в редакції від 26.06.2011) наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 06.05.2012) визначено вимоги, яким має відповідати виконавчий документ.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 06.05.2012) у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Таким чином, наказ Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення від 16.07.2012 у справі 33/3 відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження

Судом відхиляється посилання заявника на п.3 Постанови пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012, оскільки вона була прийнята після видачі наказу Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення від 16.07.2012.

Частиною 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження визначено вичерпний перелік випадків, у яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б свідчили б про пред`явлення заявником дублікату наказу від 16.07.2012 до виконання чи про повернення органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем дублікату наказу від 16.07.2012 без прийняття до виконання.

Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 78, ч. 1-2 ст. 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, оскільки, наказ Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення 33/3 від 16.07.2012 відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження , норма закону про видачу кількох наказів з`явилася лише після прийняття Господарського процесуального кодексу України в редакції від 15.12.2017, акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності та не наведено підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконаю, тому суд відмовляє у задоволенні вимоги заявника про визнання наказу Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення №33/3 від 16.07.2012 таким, що не підлягає виконаю.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, судом поновлено строк пред`явлення наказу №33/3 від 16.07.2012 до виконання, видано дублікат наказу, наказ відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження і судом відмовлено у задоволенні вимоги заявника про визнання наказу таким, що не підлягає виконаю, тому вимога заявника про видачу наказів щодо кожного боржника окремо із зазначенням про солідарне стягнення є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 234, 328 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Національного банку України щодо приведення наказу у відповідність із вимогами Закону України "Про виконавче провадження" у справі №33/3.

2. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ .

3. Повідомити учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, що ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

4. Повідомити учасників справи, відповідно ч. 1 ст. 255 ГПК України, ухвала підлягає оскарженню.

Суддя С.М. Мудрий