Рішення

від 11.03.2021 по справі 160/368/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року Справа № 160/368/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи : до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-12972/15-20/СГ від 09.12.2020 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту с.Новогригорівка Васильківської селищної громади, Синельниківського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення, оскільки відповідач проігнорував висновки суду у справі №160/3316/20 при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. Також у позові позивач зазначає, про преюдиційність рішення у справі №160/3316/20 та тотожність підстав відмов.

Ухвалою суду від 16.01.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

05.02.2021р. засобами електронного зв`язку та 15.02.2021р. засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 по справі №160/3316/20 головним управлінням було видано наказ від 09.12.2020 №4-12972/15-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , у зв`язку з тим, що 1) заявлене в клопотанні місце розташування земельної ділянки не відповідає територіальному устрою України; 2) графічні матеріали щодо бажаного місця розташування не відповідають поданому клопотанню; 3) до заяви не додано інформаціях щодо наявності (відсутності) не земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та прав на нього.

18.02.2021р. до суду надійшла відповідь на відзив.

Станом на 11.03.2021р. до суду не надходило заперечень на відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в описовій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020р. у справі №160/3316/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90025544) 14.02.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив передати у власність безоплатну земельну ділянку орієнтованого розміру до 2.0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03). Бажана земельна ділянка є часткою земельної ділянки 1220787700:10:001:0089.

До заяви було додано: копію всіх сторінок паспорту громадянина України, копію довідки про присвоєння реєстраційного номера платника податків та графічний малюнок із зазначенням місця розташування вибраної ділянки. Означена заява була отримана відповідачем 18.02.2020 (вх. К-1797/0/21-20).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.03.2020 № 4-3831/15-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Підставами для відмови стало те, що:

- пакет документів містить суперечливу інформацію стосовно місцезнаходження земельної ділянки - невідповідність назви адміністративно-територіальної одиниці, яка зазначена у клопотанні, з графічними матеріалами, на яких земельна ділянка представлена за іншим місцем розташування, на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області;

- за інформацією відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, відводиться за рахунок земель під господарськими будівлями і дворами, проте в пакеті документів відсутня інформація щодо наявності (відсутності) на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та прав на нього.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020р. у справі №160/3316/20, яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92332138) залишено без змін, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.03.2020 № 4-3831/15-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер К-1797/0/21-20 від 18.02.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020р. у справі №160/3316/20, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.12.2020 року №4-12972/15-20/СГ відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, розташованої на території с.Новогригорівка Васильківського району Дніпропетровської області, орієнтовною площею 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

Оскаржуване рішення обґрунтоване наступними підставами:

1. заявлене у клопотанні місце розташування земельної ділянки не відповідає територіальному устрою України відповідно до постанови КМ України від 17.07.2020 №807 - ІХ Про утворення та ліквідацію районів ;

2. графічні матеріали щодо бажаного місця розташування не відповідають поданому клопотанню (у вигляді заяви), а саме:

- в заяві від 14.02.2020(отримано ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області 18.02.2020 та зареєстровано за №К-1797/0/21-20) зазначено, бажане місце розташування земельної ділянки, що розташована в межах населеного пункту - село Новогригорівка Васильківського району Дніпропетровської області (виділення даних земель у власність віднесено до повноважень сільських, селищних міських рад), у той час як в поданих графічних матеріалах вказано інше бажане місце розташування, на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області;

3. До заяви не надано інформації щодо наявності (відсутності) не земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та прав на нього.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями ч.1 - 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18).

Проаналізувавши предмет і підстави позову у даній справі, а також обставини тотожності підстав відмов у надані дозволу, суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на визнання протиправним рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020р. у справі №160/3316/20, з підстав ігнорування висновки суду при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Отже, за вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.02.2019 по справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 по справі №820/4261/18.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко