Постанова

від 11.03.2021 по справі 635/7366/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа №635/7366/17

провадження №61-14264св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - садове товариство Кварцит ,

третя особа - Харківська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до садового товариства Кварцит (далі - СТ Кварцит ), третя особа - Харківська районна державна адміністрація Харківської області (далі - Харківська РДА), з позовом, в якому просив поновити його право користування земельною ділянкою в„–НОМЕР_1 , садівничим будинком та службовими будівлями в садівничому товаристві Кварцит та право на приватизацію зазначеної земельної ділянки (відповідно до розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 24 жовтня 2008 року, яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою), зобов`язавши відповідача не чинити перешкоди у приватизації.

Позов мотивовано тим, що позивач є членом СТ Кварцит за особистою заявою та внесення пайового внеску.

Як члену товариства, позивачу виділена земельна ділянка площею 0,0660 га, на якій він побудував садовий двоповерховий будинок площею 51 кв. м з гаражем та засадив ділянку плодовими деревами.

Позивач своєчасно сплачував необхідні внески та згодом виявив бажання приватизувати виділену йому ділянку. Через представника - голову садівничого товариства ОСОБА_3 (на даний час ОСОБА_2 ) позивач звернувся до Харківської РДА та згідно розпорядження №3225 від 24 жовтня 2008 року отримав дозвіл на оформлення технічної документації із землеустрою.

Деякий час позивач не відвідував належну йому ділянку, а коли повернувся, щоб розпочати ремонтувати розташований на ній будинок, дізнався, що головою товариства припинено оформлення документів щодо приватизації ним земельної ділянки, оскільки головою товариства обрана інша особа. Голова садівничого товариства перешкоджає позивачу користуватися належною йому земельною ділянкою та здійснювати оформлення документів щодо її приватизації, звернення до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій відповідача результату не дали, жодних дієвих заходів не виконано.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 березня 2018 року у складі судді Панас Н. Л. позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано СТ Кварцит не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,066 га та перешкод у користуванні цією земельною ділянкою і розташованим на ній садівничим будинком з господарськими будівлями, спорудами, які знаходяться в СТ Кварцит . Стягнуто з СТ Кварцит на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядженням Харківської райдержадміністрації Харківської області від 24 жовтня 2008 року № 3255 членам СТ Кварцит , у тому числі й позивачу, був наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки із земель СТ Кварцит .

Позивач заяв про вихід з СТ Кварцит не подавав, рішень про його виключення з членів товариства загальними зборами учасників товариства не приймалось. Інших доказів, які б свідчили про те, що позивач більше не є членом СТ Кварцит , відповідачем не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем незаконно чиняться позивачу перешкоди в користуванні виділеною йому земельною ділянкою та розташованими на ній будівлями та спорудами, а також у здійсненні ним, наданого законом права на приватизацію земельної ділянки.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу СТ Кварцит задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що довідка про членство позивача у СТ Кварцит від 03 червня 2008 року підписана після зміни голови садового товариства, отже особою, яка не мала відповідних повноважень на це, а тому не може вважатися належним доказом у справі. Обставини, викладені у позові, не підтверджені належними та допустимими доказами, а факт порушення прав позивача відповідачем не доведено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом проігноровані доводи позивача щодо відсутності у матеріалах справи будь-яких документів СТ Кварцит , з яких було б можливо встановити обсяг повноважень ОСОБА_2., як керівника садівничого товариства, що дають йому можливість представляти інтереси заявника.

Апеляційний суд помилково врахував виписку з протоколу СТ Кварцит та інформацію з ЄДРПОУ, як належних доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 , оскільки виписка з протоколу СТ Кварцит є актом індивідуальної дії і не встановлює обсяг повноважень ОСОБА_2 , а інформація з ЄДРПОУ не підтверджує обсяг повноважень з представництва ОСОБА_2 як голови СТ Кварцит та прав на підписання і подання документів.

Судом апеляційної інстанції не враховано усталену практику Верховного Суду щодо закріплення повноважень посадової особи для представництва юридичної особи у відповідних статутних документах такої юридичної особи, а саме, не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 у справі № 131/897/18, в ухвалі від 12 лютого 2020 року у справі № 160/2199/19, в ухвалі від 07 лютого 2020 року у справі № 17/495-08, в ухвалі від 20 січня 2020 року у справі № 910/3245/19, в ухвалі від 21 січня 2020 року у справі № 924/440/19.

Єдиним належним і достовірним доказом для встановлення повноважень ОСОБА_3 , як керівника СТ Кварцит , є витяг з ЄДРПОУ станом на 03 червня 2008 року.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, які з урахуванням усталеної практики Верховного Суду давали б можливість встановити наявність процесуальної дієздатності ОСОБА_2 , як представника відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, в порушення пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України, 17 вересня 2020 року ухвалою Харківського апеляційного суду безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження.

Також апеляційним судом порушено принцип змагальності процесупри дослідженні доказів. В оскаржуваній постанові апеляційний суд посилається на недопустимі докази.

У постановах Верховного Суду у справах № 904/8549/17 від 11 липня 2018 року, № 911/3763/16 від 06 червня 2018 року, № 921/149/17-Г/4

від 18 квітня 2018 року; № 19/49-10 від 29 березня 2018 року, викладено висновок про те, що докази, які не засвідчені в порядку, встановленому пунктом 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003 є неналежними та недопустимими доказами, а, отже не повинні братися судами до уваги.

Отже, письмові докази, які подані відповідачем на підтвердження своєї позиції не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки посвідчені та подані із порушенням процедури, встановленої чинним законодавством, а тому апеляційний суд не мав брати їх до уваги при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 , поданої від імені СТ Кварцит .

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 06 квітня 2020 року у справі №754/14843/16, відповідно до якого, доказами у справі на підтвердження наявності перешкод у користуванні майном, що належить особі на праві власності, зокрема у його вселенні до спірного житлового приміщення можуть бути: акти про не допуск до належного особі на праві власності майна, звернення до правоохоронних органів, пояснення осіб, які можуть підтвердити ті чи інші обставини, які мають значення для вирішення справи, показання свідків тощо.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

Розпорядженням Харківської РДА від 24 жовтня 2008 року надано дозвіл членам СТ Кварцит на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, із земель СТ Кварцит , розташованих за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради, для ведення садівництва згідно зі списком. Громадянам, вказаним в додатку до розпорядження, необхідно у шестимісячний строк подати до райдержадміністрації розроблену та погоджену згідно з вимогами чинного законодавства технічну документацію із землеустрою для розгляду.

На підтвердження обставин щодо членства у СТ Кварцит , позивач надав довідку № 10 від 03 червня 2008 року, видану на ім`я ОСОБА_1 та підписану головою СТ Кварцит Першиним А. М., відповідно до якої позивач дійсно є членом СТ Кварцит і користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,066 га, переданою йому в постійне користуванні у 1989 році, а також квитанцію до приходного касового ордеру № 56 від 23 грудня 2007 року про сплату останнім членських внесків за 2006-2007 роки у сумі 90 руб.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 є засновником СТ Кварцит . Особами, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є Євсеєв В. В. - підписант та ОСОБА_2 - підписант.

З витягу з протоколу № 18 від 22 квітня 2007 року загальних зборів СТ Кварцит вбачається, що члена товариства ОСОБА_3 , який має свідоцтво електромонтера та IV групу допуску по електробезпеці, призначено відповідальним за електрогосподарство.

Згідно із витягом з протоколу № 19 від 11 травня 2008 року загальних зборів СТ Кварцит , заяву ОСОБА_3 про виключення його з членів СТ Кварцит задоволено.

18 травня 2008 року головою СТ Кварцит обрано ОСОБА_2 (витяг з протоколу № 20 від 18 травня 2008 року загальних зборів СТ Кварцит ).

Таким чином, довідка про членство позивача у СТ Кварцит від 03 червня 2008 року, підписана після зміни голови СТ Кварцит , тобто особою, яка не мала відповідних повноважень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Водночас, у справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами не підтверджено факт порушення прав позивача з боку СТ Кварцит , а також не встановлено у зв`язку із цим обставин і підстав для захисту такого права шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та перешкод для реалізації права на її приватизацію.

Так, у справі установлено, що довідка про членство позивача у СТ Кварцит від 03 червня 2008 року, на яку в обґрунтування заявлених вимог посилається позивач, підписана після зміни голови СТ Кварцит , особою, яка не мала відповідних повноважень, а тому не може вважатися належним доказом у справі та не підтверджує обставин, викладених у позові.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів, в тому числі правовстановлюючих документів, на підтвердження факту належності позивачу будинку, розташованого в СТ Кварцит .

Суд апеляційної інстанції, на підставі належної оцінки поданих сторонами доказів, обґрунтовані висновки щодо яких сформулював у мотивувальній частині прийнятої постанови, правильно відмовив у позові з підстав недоведеності заявлених позивачем вимог та обставин, на які він посилався в обґрунтування позову.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки, зокрема, надання переваги поданим стороною позивача доказам та відхилення доказів, наданих відповідачем, які за доводами заявника є неналежними і недопустимими.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі №754/14843/16 (провадження № 61-3877св19), відповідно до якого доказами у справі на підтвердження наявності перешкод у користуванні майном, що належить особі на праві власності, зокрема у його вселенні до спірного житлового приміщення можуть бути: акти про не допуск до належного особі на праві власності майна, звернення до правоохоронних органів, пояснення осіб, які можуть підтвердити ті чи інші обставини, які мають значення для вирішення справи, показання свідків тощо.

Так, спір у вказаній справі стосувався усунення перешкод новому власнику квартири у вселенні до цієї квартири, тобто позов подано на захист прав та інтересів власника нерухомого майна. Підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі є не доведення позивачем на підставі належних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідачі чинять йому перешкоди у вселенні до належної йому на праві власності спірної квартири.

У справі, яка переглядається позивачем не доведено факту порушення його прав відповідачем на користування земельною ділянкою та прав щодо її приватизації.

Висновки у зазначених справах, підстави позовів, нормативно-правове регулювання, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Посилання у касаційній скарзі на те, що докази, які не засвідчені в порядку, встановленому пунктом 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003 є неналежними та недопустимими доказами, а, отже не повинні братися судами до уваги, що викладено у постановах Верховного Суду у господарських справах № 904/8549/17 від 11 липня 2018 року, № 911/3763/16 від 06 червня 2018 року, № 921/149/17 від 18 квітня 2018 року, № 19/49-10 від 29 березня 2018 року, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки фактично спрямовані на спростування належності і допустимості поданих відповідачем доказів у справі, яка переглядається, проте, яким суд апеляційної інстанції дав належну оцінку, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Крім того, у наведених заявником справах спори вирішувались в порядку господарського судочинства і при оцінці доказів суди керувалися іншим процесуальним законом (ГПК України), ніж у справі, яка є предметом перегляду та розглянута за правилами ЦПК України, у якій апеляційний суд, виходив з конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У цих справах, різні підстави позовів, встановлені фактичні обставини та доказова складова, на підставі якої ці обставини встановлювались.

Доводи касаційної скарги про відсутність належних документів на підтвердження повноважень ОСОБА_2., як керівника СТ Кварцит , що дають йому можливість представляти інтереси останнього, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, за якими, суд апеляційної інстанції під час прийняття і розгляді апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції перевірив та встановив повноваження вказаної особи на підставі відповідних доказів, які сумніву у достовірності не викликали.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 у справі №131/897/18 (провадження №61-1741св19), оскільки у цій справі було встановлено порушення позивачем порядку представництва юридичної особи в суді апеляційної інстанції, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу не мала статус адвоката, а відомості про те, що ця особа є керівником або членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи, були відсутні.

У справі, яка переглядається апеляційним судом перевірено повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу та докази, які підтверджували самопредставництво юридичної особи - СТ Кварцит під час оскарження рішення суду першої інстанції.

Колегія суд відхиляє як безпідставні посилання у касаційній скарзі на ухвали Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 160/2199/19, від 07 лютого 2020 року у справі № 17/495-08, від 20 січня 2020 року у справі № 910/3245/19, від 21 січня 2020 року у справі № 924/440/19, оскільки вказані ухвали постановлені щодо залишення без руху касаційних скарг для виправлення недоліків, та/або повернення касаційної скарги. Такі процесуальні рішення не є остаточним вирішенням відповідної справи та не містять остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко