Постанова

від 02.03.2021 по справі 756/552/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/552/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2255 /2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Мостової Г.І., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Левицького Олега Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року у складі судді Андрейчука Т.В.,

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київський психоневрологічний інтернат, орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про поновлення цивільної дієздатності,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку окремого провадження з заявою про поновлення цивільної дієздатності, заінтересовані особи: Київський психоневрологічний інтернат, орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 .

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2011 року у справі №2-о-2/2011 за заявою ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було визнано недієздатним.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2011 року у справі № 22-ц-6892/11 ОСОБА_2 було призначено опікуном.

Зазначав, що почуває себе добре, здатен усвідомлювати значення своїх та керувати ними, а тому просив поновити його цивільну дієздатність.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Левицький О.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, їх недоведеність, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, а також правил територіальної юрисдикції (підсудності), просив скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким направити справу за заявою ОСОБА_1 за встановленою підсудністю, визначивши для цього один із районних судів міста Києва.

Зокрема за змістом вказано, що рішення є необґрунтованим, оскільки воно повністю базується на висновку судово-психіатричної експертизи № 74 від 04 червня 202 0 року, який є неповним та дискримінаційним, оскільки заявник цілком адекватно оцінює дійсність і роль психіатрів у тому, що з ним сталось.

Також вказано, що справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки присяжна Гересименко С.М., брала участь у розгляді справи № 756/13536/18 в одній судовій колегії із головуючим Андрейчуком Т.В. та із присяжною ОСОБА_2 - опікункою заявника і фактично головною його опоненткою, а тому вона підлягала відводу. Її участь у розгляді інших справ спільно із ОСОБА_2 може свідчити про те, що вона особисто знайома з колегою, а значить - прямо чи побічно заінтересована у розгляді справи на її користь. Більше того, присяжна ОСОБА_4 приховала інформацію про своє знайомство із ОСОБА_2 , а тому дана обставина викликає обґрунтований сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (п. з, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК).

Крім того, зазначено, що з моменту офіційного затвердження кандидатури ОСОБА_2 присяжною Оболонського районного суду м. Києва вона мала проінформувати цей суд про наявний конфлікт інтересів, в якому із січня 2017 року розглядається справа за заявою підопічного батька про поновлення цивільної дієздатності, а тому цей суд перестав відповідати вимозі безсторонності у розумінні статті 6 § 1 Європейської Конвенції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання представники Київського психоневрологічного інтернату, органу опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с. 183, 187 т. 2), причини неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 , які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 страждає на хронічний стійкий психічний розлад (шизофренія параноїдна, виражений змішаний тип дефекту, параноїдний синдром (MKX-10 F 20.1)), йому було встановлено другу групу інвалідності.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2011 року у цивільній справі №2-о-2/2011 за заявою ОСОБА_2 ОСОБА_1 було визнано недієздатним й відмовлено у встановленні опіки над ОСОБА_1 та призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним (т. 1, а. с. 29-30).

Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_1 недієздатним, суд посилався на акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 29 липня 2011 року №687, складений експертами Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне об`єднання" (т. 2, а. с. 75-77).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення, яким встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_1 та його опікуном призначено ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 31-33).

Відповідно до матеріалів справи, з 04 вересня 2013 року ОСОБА_1 постійно перебуває у Київському психоневрологічному інтернаті (т. 1, а. с. 27).

Згідно з висновком стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи від 04 червня 2020 року №74, складеним експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного захворювання у формі шизофренії параноїдної, виражений змішаний тип дефекту, параноїдний синдром (MKX-10 F 20.0). За своїм психічним станом ОСОБА_1 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 2, а. с. 80-95).

Ухвалюючи рішення по суті поданої по справі ОСОБА_1 заяви, Оболонський районний суду м. Києва виходив з того, що дана заява підсудна цьому суду.

Між тим, з такими висновками районного суду погодитися неможливо.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 63 Закону України Про судоустрій та статус суддів присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом з суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначені пп. 1, 2, 4-6 ч. 7 статті 56 цього закону.

Частиною 2 ст. 34 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Таким чином, присяжні під час розгляду і вирішення справ наділені законом правами та обов`язками судді.

Як убачається з матеріалів справи, призначена опікуном ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_2 , є його донькою.

Встановлено, що ОСОБА_2 обрана присяжною й з 06 лютого 2020року виконує обов`язки судді (присяжної) Оболонського районного суду м. Києва.

Відповідно до справи, оскаржуване рішення постановлено Оболонським районним судом м. Києва 06 листопада 2020 року, тобто в період прийняття ОСОБА_2 участі у відправлення правосуддя у цьому суді.

Згідно з ч. 1 ст. 26 ЦПК України підсудність справи, у якій однією із сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Отже, з урахуванням положень ч.1 ст.26 ЦПК України, за аналогією закону, підсудність справи за заявою ОСОБА_1 підлягала до визначення судом вищої інстанції та виключала б підстави до висновків про безсторонність та упередженість суду.

Зазначені обставини дають підстави для висновків про те, що подана по справі ОСОБА_1 заява про поновлення цивільної дієздатності розглянута неповноважним складом суду.

Відповідно до вимог п.4 ч.1, п.1 ч.3 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Колегія суддів враховує й матеріали справи, відповідно до яких ОСОБА_1 чи його представник під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляли про непідсудність справи суду й поважних причин щодо цієї обставини не зазначили, а згідно ч.2 ст.378 ЦПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку порушенням правил територіальної юрисдикції ( підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Одною із складових гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд є право на розгляд справи судом створеним відповідно до закону ( встановленим відповідно до закону ), що забезпечує процесуальну та матеріальну справедливість судових розглядів справ.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції, як постановленого з істотним порушенням норм процесуального права й ухвалення по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви, враховуючи таке.

Відповідно до висновку №74 від 04 червня 2020 року стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи проведеної на підставі ухвали суду Київським міським центром судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного захворювання у формі шизофренії параноїдної, виражений змішаний тип дефекту, параноїдний синдром (MKX-10 F 20.0). За своїм психічним станом ОСОБА_1 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 2, а. с. 80-95).

Висновок стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи від 04 червня 2020 року №74 узгоджується з матеріалами справи, у їх сукупності.

Даний експертний висновок є категоричним, чітким та зрозумілим; комісією експертів досліджено всі надані їм об`єкти та надано вичерпні відповіді на поставлені судом питання. Підстав вважати, що стаціонарна комісійна судово-психіатрична експертиза проведена з порушенням Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 08 травня 2018 року №865, немає.

Зазначений висновок експертизи складений висококваліфікованими спеціалістами психіатричних досліджень, Київського міського центру судово-психіатричної експертизи у складі чотирьох лікарів - судово-психіатричних експертів, які мають тривалий час експертної роботи й підстав для сумніву у об`єктивності складеного ними висновку не встановлено.

Отже, з урахуванням викладених обставин та наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні поданої по справі заяви.

Підстави до поновлення цивільної дієздатності ОСОБА_1 на даний час відсутні.

За таких обставин, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення районного суду - скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 378, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Левицького Олега Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київський психоневрологічний інтернат, орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про поновлення цивільної дієздатності- відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 березня2021 року.

Суддя-доповідач:

Судді: