Ухвала

від 05.03.2021 по справі 203/19/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/19/21

Провадження № 2-з/0203/23/2021

УХВАЛА

05 березня 2021 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича ( АДРЕСА_3 ), Комунального підприємства Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (52700, Дніпропетровська область, Петропалівський район, селище міського типу Петропалівка, вул. Героїв України, будинок 53,303, код ЄДРПОУ 40531599), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа: Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 9, код ЄДРПОУ 03341776) про визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування рішень про реєстрацію права власності, витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича, Комунального підприємства Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації , в якій просить суд:

- визнати недійсним Свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6 , видане на підставі розпорядження ВАТ ДМ3 ім. Петровського № 2697-П від 29.01.1999 року;

- скасувати рішення № 2095825 від 16.06.2017 року винесене реєстратором КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В.М. про реєстрацію майнових прав на вказану квартиру квартира АДРЕСА_6 за ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 укладений 20.06.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі правочинів за № 380;

- скасувати рішення № 35773344 від 20.06.2017 року винесене приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 за ОСОБА_4 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_6 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6 в порядку спадкування.

На виконання ухвали суду від 11 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без руху 03 березня 2021 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій просить суд:

- визнати недійсним Свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6 , видане на підставі розпорядження ВАТ ДМ3 ім. Петровського № 2697-П від 29.01.1999 року;

- скасувати рішення № 2095825 від 16.06.2017 року винесене реєстратором КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В.М. про реєстрацію майнових прав на вказану квартиру квартира АДРЕСА_6 за ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 укладений 20.06.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі правочинів за № 380;

- скасувати рішення № 35773344 від 20.06.2017 року винесене приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 за ОСОБА_4 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_6 та визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_6 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_3 ) в порядку спадкування;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6 в порядку спадкування.

Разом з позовом позивач подала суду заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 16 січня 2021 року була повернута заявнику, оскільки не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України.

15 лютого 2021 року позивач повторно подала заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 17 лютого 2021 року була повернута заявнику, оскільки не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України.

03 березня 2021 року позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- забезпечити позов, шляхом встановлення заборони на відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_6 , укладений 20.06.2017 року, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (правонаступник після смерті - ОСОБА_3 ).

В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач зазначила, що після смерті мами позивачки - ОСОБА_6 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та бабусі - ОСОБА_7 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) залишилась квартира АДРЕСА_6 . ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Лілії Дмитрівни з метою отримання спадку після мами та бабусі. Документи, що підтверджують право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вказану квартиру є: свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_4 видане 29 січня 1999 року, на підставі розпорядження ВАТ ДМ3 ім. Петровського № 2697-П від 29.01.1999 року ( зереєстровано в КП Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації за № 124п-61-121), згідно якого право власності на квартиру встановлено за ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (відповідно по 1/3 частині майна кожному). У 2001 році на підставі свідоцтва про спадщину від 21.04.2001 р за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було зареєстровано по 1/6 частині права власності на квартиру (№ 2-2010 та № 2- 2013). 21.04.2001 року за ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про спадщину було зареєстровано право власності на 1/3 частину на квартири (№ 2-2013). 10 липня 2017 року Приватним нотаріусом дніпропетровського міськрайонного округу Фаст Л.Д. було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що належала померлій їй матері ОСОБА_6 . Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стала та обставини: 16.06.2017 року реєстратором КП реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В.М. було винесено рішення № 2095825 про реєстрацію майнових прав на вказану квартиру за ОСОБА_2 на підставі розпорядження ВАТ ДМ3 ім. Петровоського № 2697-П від 29.01.1999 року. 20.06.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі правочинів за № 380. (Реєстраційний номер 35773344 від 20.06.2017). Таким чином позивачка була позбавлена свого законного права на отримання спадщини, у зв`язку із тим, що було проведено реєстрацію права власності на належне спадкодавцям майно, особами, які взагалі не мають на нього права на підставі підроблених документів. Разом з тим, під час розгляду її позову в суді, а саме згідно з представлених суду КП ДМБТІ матеріалів інвентаризаційної справи на квартиру вбачається, що під вказаним номером № НОМЕР_5 право власності на квартиру реєструвалось за ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.01.1999 року № НОМЕР_6 , виданого ВАТ ДМЗ ім.Петровського на підставі розпорядження №2697-П від 29.01.1999 року. Будь-яких документів щодо оформлення та передачі у власність ОСОБА_2 спірної квартири в порядку Закону України Про приватизацію державного житлового фонду матеріали інвентаризаційної справи не містять. Під час судового розгляду справи № 203/4126/18 було встановлено, що ОСОБА_2 ніколи не був зареєстрований та не проживав у квартирі АДРЕСА_6 , та ніколи не отримував свідоцтво про право власності на житло від 29.01.1999 року, складене від імені ВАТ ДМЗ ім. Петровського згідно з розпорядженням від 29.01.1999 року №2697- П, а відповідно не мав прав на подальшу реєстрацію права власності та відчуження квартири ОСОБА_11 . Однак, під час розгляду іншої справи було встановлено факт смерті ОСОБА_4 , а правонаступником є особа, яка отримала право на спадщину - ОСОБА_3 . Тобто, у разі встановлення судом, що вимоги позивача на предмет спору є законними і обгрунтованими, відновити права ОСОБА_1 про захист яких остання просить, буде фактично неможливо. 22 січня 2021 року в мережі інтернет з`явилось повідомлення згідно якого невстановлена особа виставила оголошення про продаж двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_7 - вказана обставина свідчить про ризик втрати спірного майна та неможливість виконання в майбутньому судового рішення. За таких обставин вжиття заходів до забезпечення позову - це реальна гарантія захисту законних прав позивача, виходячи із розумності, обґрунтованості та адекватності вимог і збалансованості інтересів сторін у справі. У разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі нерухоме майно буде реалізовано, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Таким чином, на даний час єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, вивчивши доводи заявника, а також подані матеріали, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно з ст. 9 Конституції України, є складовою національного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року № 9, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Так, позов забезпечується, серед іншого, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

З огляду на викладене, враховуючи, що між сторонами виник спір щодо недійсності свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу нерухомого майна та права власності на це майно, а також беручи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак і до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що втрачається як такий правовий сенс звернення до суду, порушується гарантований Конституцією України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року принцип ефективного захисту прав громадян. Фактично, з можливим відчуженням спірного майна, позивач повністю позбавляється можливості відновити свої права на нерухоме майно в обраний ним спосіб захисту.

Тому суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких і звернувся до суду.

Таким чином, з огляду на викладене вище, з урахуванням обсягу позовних вимог, а також встановивши відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та їх співмірність, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю.

Також суд зазначає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 157, 258-261 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича ( АДРЕСА_3 ), Комунального підприємства Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (52700, Дніпропетровська область, Петропалівський район, селище міського типу Петропалівка, вул. Героїв України, будинок 53,303, код ЄДРПОУ 40531599), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа: Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 9, код ЄДРПОУ 03341776) про визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування рішень про реєстрацію права власності, витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Заборонити відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_6 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (правонаступник після смерті - ОСОБА_3 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277399812101.

Ухвалу для виконання направити сторонам, державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні у невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

У відповідності до п. 15.5 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.

Суддя Ф.М. Ханієва