Рішення

від 10.03.2021 по справі 415/6637/20

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 415/6637/20

Провадження № 2/415/677/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта ім. Д.Ф. Мельникова про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до Акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта ім. Д.Ф. Мельникова про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, він що у період з 27.01.2016 р. по 24.10.2019 р. працював прохідником підземним у відокремленому підрозділі Шахта ім. Д.Ф.Мельникова Акціонерного товариства Лисичанськвугілля .

Відповідно до наказу №870-к від 24.10.2019 р. його було звільнено згідно ст.38 КЗпП України - за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію.

Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії від 19.03.2020р. №799 ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання: хронічний бронхіт II от., фаза затихаючого загострення. Прикореневий та нижньодольовий пневмофіброз. ЛН І-ІІ от (перша друга). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами.

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.07.2020р., зокрема п.17, хронічне професійне захворювання виникло за наступних обставин. Прохідник ОСОБА_1 тривалий час працював в умовах недосконалості технології, механізмів, наявності конструктивних недоліків обладнання, відсутності та, як результат, невикористання, засобів індивідуального захисту, порушення роботодавцем правил охорони праці та гігієни праці. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню. У п.18 Акту зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання є багаторазова тривала дія вуглепородного пилу, шуму, важкості праці з перевищенням ГДР під час роботи.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК Серії 12ААБ №146223 ОСОБА_1 з 27.07.2020 року встановлено III групу інвалідності згідно якого йому протипоказана робота в умовах дії пилу, подразнюючих речовин, фіз. навантаження, рекомендовано диспансерний огляд у невролога, ЛОР, сімейного лікаря.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №033511 від 12.08.2020 року ОСОБА_1 встановлено первинно 65% втрати працездатності з 27.07.2020 року.

Втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв`язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, а тому йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 200 000 грн.

Факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди полягає в душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, полягає у неможливості відновлення здоров`я, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці.

На підставі викладеного просив суд стягнути з акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта ім.Д.Ф.Мельникова на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану професійними захворюваннями та їх наслідками у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

04.11.2020 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/6637/20 було відкрито провадження у цій цивільній справі.

23.02.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні не визнає з наступних підстав. ОСОБА_1 зазначає, що працював на ВП Шахта ім. Д.Ф. Мельникова з 27.01.2016 до 24.10.2019 та звільнився за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, що свідчить, що причиною звільнення не була хвороба. Позивач зазначає, що протягом його трудової діяльності і тривалого часту праці в умовах недосконалості технології спричинило виникнення хронічного професійного захворювання. Але слід зазначити, що загальний стаж роботи позивача складає 31 рік 1 місяць, з них лише 3 роки 8 місяців він працював на ВП Шахта ім.. Д.Ф.Мельникова .

Відповідач не вважає необґрунтованим і недоведеним обставини, на які посилається позивач для отримання моральної шкоди, бо підставами цивільно-правової відповідальності для обов`язкового відшкодування моральної шкоди є: - наявність шкоди, - протиправність діяння її заподіювача, - наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, - винна останнього в її заподіянні.

Отже, відсутність вини та протиправних дій АТ Лисичанськвугілля свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності та необґрунтованості позовних вимог.

На підставі викладеного, просили суд відмовити у задоволенні позову.

10.03.2021 року відповідач надав клопотання, в якому просив справу розглядати без участі представника відповідача, позов не визнав, просив відмовити в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що позивач зазнав значної моральної шкоди внаслідок професійного захворювання та втрати працездатності.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , в прохальній частині позову просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , надав суду клопотання, в якому просив справу розглядати без участі їх представника, надав відзив суду, в якому зазначив обґрунтування і просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненою 02.07.1990 р. на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис № 16 від 27.01.2016 року прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею на підставі наказу №75к від 26.01.2016 р. та згідно з записом № 18 від 24.10.2019 року звільнений на пенсію за віком.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №033511 від 12.08.2020 р., наданої ОСОБА_1 , групу інвалідності встановлено ІІІ, ступінь втрати професійної працездатності первинно 65%. Дата перегляду 15.07.2022 р.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №146223 від 12.08.2020 р., наданої ОСОБА_1 , протипоказана робота в умовах дії пилу, подразнюючих речовин, фіз. навантаження, рекомендовано диспансерний огляд у невролога, ЛОР, сімейного лікаря.

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.07.2020 року, хронічне професійне захворювання ОСОБА_1 виникло за наступних обставин. Прохідник ОСОБА_1 тривалий час працював в умовах недосконалості технології, механізмів, наявності конструктивних недоліків обладнання, відсутності та, як результат, невикористання, засобів індивідуального захисту, порушення роботодавцем правил охорони праці та гігієни праці. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню.

Причиною виникнення професійного захворювання є багаторазова тривала дія вуглепородного пилу, шуму, важкості праці з перевищенням ГДР під час роботи.

Згідно з медичним висновком центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 17.03.2020 року№10/251 ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання: хронічний бронхіт II от., фаза затихаючого загострення. Прикореневий та нижньодольовий пневмофіброз. ЛН І-ІІ от (перша друга). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами.

Згідно з інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) №01-16/3726 від 25.11.2019 року, ОСОБА_1 працював на Відокремленому підрозділі Шахта ім. Д.Ф. Мельникова Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля на посаді прохідник підземний 5 розряду з повним робочим днем під землею, умови праці згідно ДСНП №248 відносяться до 3.4 класу ( Шкідливі ).

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ Про охорону праці визначено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до п. 5, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Також, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи те, що на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди вищезазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , котрі передбачали відшкодування моральної шкоди, не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено на підприємство, під час роботи на якому позивач отримав професійне захворювання.

Таким чином, роз`яснення умов праці, позивач був попереджений про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України Про охорону праці передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Окрім того, згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.10.2008 року № 20-рп\2008р. статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Також відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди роз`яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з ст. 23 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання складається з фізичного болю й душевних страждань, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Відповідно до п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я і наявність у нього професійного захворювання відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння).

Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 237-1 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними (п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а також визнання позовних вимог відповідачем, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 40000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 153, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 23, 1168 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта ім. Д.Ф. Мельникова про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта ім. Д.Ф. Мельникова на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди завданої професійними захворюваннями в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта ім. Д.Ф. Мельникова , місцезнаходження за адресою: буд. 1, вул. Малиновського, м. Лисичанськ, Луганська обл., код ЄДРПОУ 26349183.

Суддя Ю. О. Калмикова