Рішення

від 10.03.2021 по справі 903/664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2021 року Справа № 903/664/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦС - Сервіс» , м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центроспав - Україна» , м. Нововолинськ

про стягнення 294 973 грн. 46 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦС - Сервіс» звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центроспав - Україна» про стягнення 294 973 грн. 46 коп., з яких 222 562 грн. 51 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 19 811 грн. 07 коп. процентів річних від суми заборгованості за безпідставне користування чужими коштами, 52 599 грн. 88 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.11.2020 у позові відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2020 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦС-Сервіс» задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2019 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно висновків Верховного суду суди першої та апеляційної інстанцій відповідно до наведених скаржником висновків Великої Палати Верховного Суду та наявних у матеріалах справи доказів належним чином не з`ясували, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК, які регламентують наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до заявлених позивачем позовних вимог (з огляду на предмет і підстави позову).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «БЦС-Сервіс» про стягнення з відповідача 222 562 грн. 51 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами з огляду на те, що договором поставки не було обумовлено нарахування і сплату процентів за користування чужими грошовими коштами згідно зі статтею 536 ЦК, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки умовам самого договору поставки від 23.05.2017 № 2305/2, який взагалі відсутній у матеріалах справи. При цьому, пославшись на обставини, встановлені рішенням суду у справі № 903/710/18, у тому числі щодо умов зазначеного договору, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що з огляду на зміст судового рішення у справі № 903/710/18 будь-які обставини наявності/відсутності в договорі поставки умов щодо відповідальності постачальника в разі неповернення сум попередньої оплати судом не встановлювалися. А відтак судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, не було належним чином встановлено та не надано правової оцінки тому, чи відповідають заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та наданий на підтвердження їх розміру розрахунок нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та якими доказами підтверджуються такі обставини.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №903/664/19 розподілена судді Кравчук А. М.

Ухвалою суду від 06.01.2021 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦС - Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центроспав - Україна» про стягнення 294 973 грн. 46 коп. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 10.02.2021 на 10:30 год.

Запропонувати відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов з врахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 24.06.2020 і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

Ухвала суду від 06.01.2021 надіслана сторонам поштовим зв`язком 08.01.2021. Відповідач отримав 12.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039258077 (Т.3, а.с. 5).

Строк для подання відзиву - по 27.01.2021. Відзив на адресу суду не надходив.

Від позивача ухвала суду повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "інші причини".

05.02.2021 від ТзОВ «БЦС - Сервіс» надійшли:

- клопотання від 03.02.2021 про приєднання до матеріалів справи копії договору поставки від 23.05.2017 № 2305/2;

- заява від 03.02.2021 про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі;

- заява від 03.02.2021, в якій повідомляє, що заява про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну допомогу буде подана протягом п`яти днів з дня прийняття рішення.

Ухвалою від 10.02.2021 повідомлено учасників справи про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті 24.02.2021 о 10 год. 30 хв.

У відзиві від 16.09.2019, поясненнях від 29.10.2019, поданих при первісному розгляді справи, відповідач позовні вимоги заперечив, оскільки ст. 625 ЦК України може застосовуватись лише до грошових зобов`язань. Розмір і порядок нарахування відсотків за користування чужими коштами сторонами не встановлювався. Нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Строк позовної давності спливає через 1 рік. Стягнення штрафних санкцій вже було предметом розгляду у справі №903/710/18 (Т.1, а.с. 54-59, 164-168).

Суд у судовому засіданні 24.02.2021, враховуючи відсутність доказів повідомлення відповідача про призначення розгляду справи по суті, зміну місця реєстрації відповідача під час розгляду справи, рівність всіх учасників судового процесу, протокольною ухвалою від 24.02.2021 відклав розгляд справи по суті на 10.03.2021 на 10:30 год.

Позивач у судове засідання 10.03.2021 не з`явився, звернувся з клопотанням від 03.03.2021 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 10.03.2021 не з`явився.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача ТзОВ "Центроспав - Україна" є вул. Балківська 120/1, м. Одеса, Одеська область, 65055.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.01.2021 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача та адресу, зазначену у позовній заяві. Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду, а саме - 06.03.2021.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи, -

встановив:

23.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроспав-Україна» як постачальником укладено договір поставки №2305/2, відповідно до розділу 1 якого постачальник зобов`язався виготовити і передати у власність покупця визначений цим договором товар, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (Т.3, а.с. 10-13).

Відповідно до розділу 4 договору загальна вартість товару складає 25 700 євро з ПДВ. Розрахунок за товар проводиться у національної валюті України за курсом продажу валюти КБ «Приватбанк» .

Умови оплати: 50% попередня оплата згідно рахунку; 40% доплата після прийняття обладнання покупцем на території продавця; 10% доплата здійснюється протягом 5-ти днів з дати проведення пуско-налагоджувальних робіт на території замовника.

Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в договорі, рахунках або специфікаціях.

Згідно із розділом 5 договору термін поставки становить до 14 тижнів з дати внесення передплати.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.01.2019 року у справі № 903/710/18 в позові ТзОВ "БЦС-Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центроспав-Україна» 793 927 грн. 34 коп., з них: 741 645 грн. 00 коп. попередньої оплати за договором поставки № 2305/2 від 23.05.2017, 17 616 грн. 61 коп. процентів річних за період з 07.12.2017 по 21.09.2018 та 34 665 грн. 73 коп. збитків, завданих інфляцією, за період з 07.12.2017 по 31.08.2018 відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 04 січня 2019 року у справі №903/710/18 скасовано в частині відмови у стягненні 741 645 грн. 00 коп. попередньої оплати; прийнято нове рішення в цій частині - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" (м. Житомир, вул. І. Сльоти, 49-В, кв. 31, код 39327711) 741 645 грн. 00 коп. попередньої оплати, 11 124 грн. 68 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 16 687 грн. 02 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги, в решті рішення Господарського суду Волинської області залишено без змін.

Враховуючи, що позивач не погодився з рішенням суду лише в частині відмови у стягненні попередньої оплати, апеляційний суд здійснив перегляд рішення на предмет законності та обґрунтування лише в оскаржуваній частині (т. 1, а.с. 21-31).

Факти, встановлені рішенням у справі № 903/710/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦС-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центроспав-Україна» про стягнення 793 927 грн. 34 коп., відповідно до ст. 75 ГПК України є преюдиційними і не потребують повторного доказування.

Платіжним дорученням № 9350 від 18.06.2019 ТзОВ "Центроспав-Україна" повернуло ТзОВ "БЦС-Сервіс" 741 645 грн.00 коп. попередньої оплати (т.1, а.с. 32).

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 222 562 грн. 51 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 08.12.2017 по 12.08.2019, посилаючись на ст. 536 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, обчислюючи їх в розмірі облікової ставки Національного банку України, 19 811 грн. 07 коп. 3% річних за період з 25.09.2018 по 15.08.2019 та 52 599 грн. 88 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року, які не збігаються з періодами, заявленими у справі №903/710/18.

Відмовляючи у задоволенні позову при первісному розгляді справи суд зазначив, що розмір процентів за користування коштами не встановлено договором поставки, а тому відсутні підстави для їх стягнення. Застосовування аналогії закону за ст. 1048 ЦК України до правовідносин поставки є помилковим, оскільки договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин. Нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, є безпідставним, оскільки стягнення попередньої оплати за договором не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Північно-західний апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Згідно висновків Верховного суду суди попередніх інстанцій, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, наявних у матеріалах справи доказів, належним чином не з`ясували, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України, які регламентують наслідки прострочки грошового зобов`язання відповідно до заявлених позовних вимог (з огляду на предмет і підстави позову). Не дослідили та не надали належної правової оцінки умовам самого договору поставки від 23.05.2017 № 2305/2, який взагалі відсутній у матеріалах справи. При цьому, пославшись на обставини, встановлені рішенням суду у справі № 903/710/18, у тому числі щодо умов зазначеного договору, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що з огляду на зміст судового рішення у справі № 903/710/18 будь-які обставини наявності/відсутності в договорі поставки умов щодо відповідальності постачальника в разі неповернення сум попередньої оплати судом не встановлювалися. А відтак судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, не було належним чином встановлено та не надано правової оцінки тому, чи відповідають заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та наданий на підтвердження їх розміру розрахунок нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та якими доказами підтверджуються такі обставини.

Позивач, посилаючись на норми ст.ст. 536 та ст. 1048 ЦК України, зазначив про можливість стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Висновок про необхідність застосовувати до відносин купівлі-продажу положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, тут йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З огляду на вищенаведене, відсутність у договорі відповідальності за несвоєчасне повернення попередньої оплати, не встановлення сторонами розміру процентів за користування коштами у випадку порушення зобов`язань, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 222 562 грн. 51 коп. відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №918/631/19 від 22.09.2020, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Зобов`язання повернути суму попередньої оплати виникає з наступного дня після спливу строку поставки.

Зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у розділі 5 договору строку поставки (до 14 тижнів з дати внесення передоплати), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 08 грудня 2017 року.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Суд перевіривши розрахунок позивача, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, що на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми дійшов висновку про підставність заявлених 19 811 грн. 07 коп. 3% річних та 52 599 грн. 88 коп. інфляційних втрат до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центроспав-Україна (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, будинок 120/1, код ЄДРПОУ 34261611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЦС-Сервіс (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Івана Сльоти, 49-В, кв. 31, код ЄДРПОУ 39327711) 19 811 грн. 07 коп. річних, 52 599 грн. 88 коп. інфляційних втрат, 1 086 грн. 16 коп. судового збору, а всього 73 497 грн. 11 коп. (сімдесят три тисячі чотириста дев`яносто сім грн. 11 коп.).

3. В позові на суму 222 562 грн. 51 коп. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

12.03.2021

Суддя А. М. Кравчук