Постанова

від 07.06.2021 по справі 903/664/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Справа № 903/664/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 10.03.2021 суддею Кравчук А. М. у м. Луцьку, повний текст складено 12.03.2021 у справі № 903/664/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна"

про стягнення 294 973 грн 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі №903/644/19 позов задоволено частково.

1.2. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" 19811 грн 07 коп. - 3% річних, 52599 грн 88 коп. - інфляційних втрат, 1086 грн 16 коп. судового збору, а всього 73497 грн 11 коп.

1.3. В позові про стягнення 222562 грн 51 коп. - відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції в частині відмови про стягнення 222562 грн 51 коп. - відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами мотивоване тим, що висновок позивача про необхідність застосовувати до відносин купівлі-продажу положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, тут йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

2.2. Відсутність у договорі відповідальності за несвоєчасне повернення попередньої оплати, не встановлення сторонами розміру процентів за користування коштами у випадку порушення зобов`язань, не надає права позивачу стягувати із відповідача 222 562 грн. 51 коп.

2.3. В частині задоволення позовних вимог місцевий господарський суд, перевіривши математичні розрахунки, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, що на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми дійшов висновку про підставність заявлених 19 811 грн 07 коп. - 3% річних та 52 599 грн 88 коп. - інфляційних втрат до стягнення з відповідача.

3 . Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Волинської області із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі № 903/644/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 222562,21 грн процентів за користування чужими грошовими коштами; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині відмови 222562,21 грн процентів за користування чужими грошовими коштами - задоволити.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2020 залишено без змін.

3.3. Постановою Верховного Суду від 08.12.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2019 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.4. При новому розгляді, рішенням Господарського суду Волинської області від 10 березня 2021 року позовні вимоги були задоволені частково та стягнуто з ТОВ "Центроспав-Україна" на користь ТОВ "БЦС - сервіс" 19811,07 процентів річних від суми заборгованості за безпідставне користування чужими коштами, 52599,88 грн інфляційних втрат. В задоволенні позову про стягнення 222562,51 грн процентів за користування чужими грошовими коштами було відмовлено.

3.5. Апелянт вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення під час нового розгляду неправильно застосував норми ч. 2 ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч. 2. ст. 1214 ЦК України.

3.6. Зазначає, що якщо договором не встановлений розмір процентів - їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

3.7. У випадку не встановлення договором розміру процентів, після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

4. Підсудність справи, відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Позов позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" був поданий до Господарського суду Волинської області, оскільки на дату його подання - 23.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" знаходилося за адресою вул.Нововолинська, 66, м.Нововолинськ, Волинська область, 45401 (підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ)).

4.1.1. В силу приписів частин 1-2 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

4.1.2. У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" змінило юридичну адресу і станом на день прийняття оспорюваного рішення (10.03.2021) знаходилося за юридичною адресою: м.Одеса, 65005, вул.Балківська, будинок 120/1 (підтверджується витягом із ЄДРПОУ).

4.1.3. Відповідно до частини 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

4.1.4. Випадків змін у складі відповідачів, за яким справа відноситься до виключної підсудності іншого суду, у даному випадку не встановлено.

4.2. Від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

4.3. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі представника апелянта.

4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі № 903/664/19, Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" укладено договір поставки № 2305/2 від 23 травня 2017 року.

7.2.1. Також укладено додаток № 1 до договору № 2305/02 від 23 травня 2017 року.

7.2.2. До матеріалів справи додано специфікацію № 1 до договору № 2305/02 від 23 травня 2017 року

7.3. Відповідно до розділу 4 договору загальна вартість товару складає 25700 євро з ПДВ. Розрахунок за товар проводиться у національної валюті України за курсом продажу валюти КБ "Приватбанк".

7.3.1. Умови оплати: 50% попередня оплата згідно рахунку; 40% доплата після прийняття обладнання покупцем на території продавця; 10% доплата здійснюється протягом 5-ти днів з дати проведення пуско-налагоджувальних робіт на території замовника.

7.3.2. Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в договорі, рахунках або специфікаціях.

7.3.4. Згідно із розділом 5 договору термін поставки становить до 14 тижнів з дати внесення передплати.

7.4. Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.01.2019 року у справі № 903/710/18 в позові ТОВ "БЦС-Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" 793927 грн 34 коп., з них: 741645 грн 00 коп. попередньої оплати за договором поставки № 2305/2 від 23.05.2017, 17616 грн 61 коп. процентів річних за період з 07.12.2017 по 21.09.2018 та 34665 грн 73 коп. збитків, завданих інфляцією, за період з 07.12.2017 по 31.08.2018 відмовлено.

7.4.1. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 04 січня 2019 року у справі №903/710/18 скасовано в частині відмови у стягненні 741645 грн 00 коп. попередньої оплати; прийнято нове рішення в цій частині - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" 741645 грн 00 коп. попередньої оплати, 11124 грн 68 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 16687 грн 02 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги, в решті рішення Господарського суду Волинської області залишено без змін.

7.5. Враховуючи, що позивач не погодився з рішенням суду лише в частині відмови у стягненні попередньої оплати, апеляційний суд здійснив перегляд рішення на предмет законності та обґрунтування лише в оскаржуваній частині (т. 1, а.с. 21-31).

7.5.1. Факти, встановлені рішенням у справі № 903/710/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центроспав-Україна» про стягнення 793927 грн 34 коп., відповідно до ст. 75 ГПК України є преюдиційними і не потребують повторного доказування.

7.5.2. Платіжним дорученням № 9350 від 18.06.2019 ТОВ "Центроспав-Україна" повернуло ТОВ "БЦС-Сервіс" 741645 грн 00 коп. попередньої оплати (т.1, а.с. 32).

7.6. Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 222562 грн 51 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 08.12.2017 по 12.08.2019, посилаючись на ст. 536 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, обчислюючи їх в розмірі облікової ставки Національного банку України, 19811 грн 07 коп. 3% річних за період з 25.09.2018 по 15.08.2019 та 52599 грн 88 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року, які не збігаються з періодами, заявленими у справі № 903/710/18.

7.6.1. Відмовляючи у задоволенні позову під час первісного розгляду справи суд зазначив, що розмір процентів за користування коштами не встановлено договором поставки, а тому відсутні підстави для їх стягнення. Застосовування аналогії закону за ст. 1048 ЦК України до правовідносин поставки є помилковим, оскільки договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин. Нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, є безпідставним, оскільки стягнення попередньої оплати за договором не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов`язання.

7.6.2. Північно-західний апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

7.6.3. Згідно висновків Верховного Суду за результатами перегляду касаційної скарги у даній справі, суди попередніх інстанцій, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, наявних у матеріалах справи доказів, належним чином не з`ясували, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України, які регламентують наслідки прострочки грошового зобов`язання відповідно до заявлених позовних вимог (з огляду на предмет і підстави позову). Не дослідили та не надали належної правової оцінки умовам самого договору поставки від 23.05.2017 № 2305/2, який взагалі відсутній у матеріалах справи. При цьому, пославшись на обставини, встановлені рішенням суду у справі № 903/710/18, у тому числі щодо умов зазначеного договору, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що з огляду на зміст судового рішення у справі № 903/710/18 будь-які обставини наявності/відсутності в договорі поставки умов щодо відповідальності постачальника в разі неповернення сум попередньої оплати судом не встановлювалися. А відтак судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, не було належним чином встановлено та не надано правової оцінки тому, чи відповідають заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та наданий на підтвердження їх розміру розрахунок нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та якими доказами підтверджуються такі обставини.

7.7. Із урахуванням висновків Верховного Суду, суд першої інстанції під час нового розгляду справи №903/664/19 дійшов до висновку про задоволення позову частково та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" 19811 грн 07 коп. - 3% річних, 52599 грн 88 коп. - інфляційних втрат, 1086 грн 16 коп. судового збору, а всього 73497 грн 11 коп., а в частині позову про стягнення 222562 грн 51 коп. - відмовлено.

7.8. Підстави часткового задоволення вказаних вимог наведено судом апеляційної інстанції у пунктах 2.1.-2.3. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта. Підстави зміни оспорюваного рішення.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги із одночасною зміною судового рішення, виходячи з наступного.

8.2. Позивач, посилаючись на норми ст.ст. 536 та ст. 1048 ЦК України, зазначив про можливість стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України.

8.3. Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.4. Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

8.5. Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

8.6. Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях.

8.6.1. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

8.6.2. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

8.7. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.

8.8. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

8.9. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

8.10. Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

8.10.1. При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

8.10.2. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК.

8.10.3. Як зазначалося судом апеляційної інстанції у цій постанові вище (пункт 7.2.) між сторонами був укладений договір поставки.

8.10.4. Ні укладеним договором, ні додатковою угодою, ні специфікацією (пункти 7.2.-7.3.4. цієї постанови) сторони не визначали відповідальність за користування чужими грошовими коштами постачальника у разі невиконання останнім своїх прямих договірних зобов`язань.

8.11. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.12. Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

8.13. Висновок про необхідність застосовувати до відносин купівлі-продажу положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, тут йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

8.14. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

8.15. Відсутність у договорі відповідальності за несвоєчасне повернення попередньої оплати; не визначення сторонами розміру процентів за користування коштами (як чужими грошовими коштами) у випадку порушення зобов`язань, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду (пункт 8.14. цієї постанови), позбавляє позивача у даному випадку застосувати такий спосіб захисту порушеного права, як стягнення відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами.

8.15.1. Врахувавши усі ці обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 222562 грн 51 коп. - відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами.

8.15.2. Північно-західний апеляційний господарський суд погоджується із таким висновком.

8.15.3. Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

8.15.4. З огляду на зазначені обставини апеляційну скаргу апелянта - ТОВ "БЦС-Сервіс" щодо скасування рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 222562 грн 51 коп. - відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами, слід залишити без задоволення, а оспорюване рішення в цій частині - без змін.

8.16. Як зазначалося судом апеляційної інстанції вище (розділ 5 цієї постанови - межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

8.16.1. У апеляційній скарзі апелянт просив скасувати рішення Господарського суду Волинської області лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 222562 грн 51 коп. - відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами, фактично погодившись із оспорюваним рішенням в частині задоволених позовних вимог про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних (пункт 1.2. цієї постанови).

8.16.2. Досліджуючи обставини щодо правомірності нарахування відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що період, за який позивач нараховує таку пеню у розрахунку (а.с.17, т.1) розпочинається з 08.12.2017 та закінчується 12.08.2019.

8.16.3. Тоді як у тексті позовної заяви позивач констатує, що день передання товару позивачу є 07.12.2017; день повернення безпідставно отриманих коштів - 18.06.2019.

8.16.4. За цих обставин періодом, у якому були порушені права позивача, є період з 08.12.2017 по 17.06.2019.

8.16.5. Судом першої інстанції задоволено вимоги позивача щодо стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних за період, який визначається позивачем у розрахунку - з 08.12.2017 по 12.08.2019.

8.17. Таким чином має місце невірного визначення періоду, та, як наслідок, невірне обрахування сум інфляційних втрат та 3% річних, що є неправильним застосуванням норм матеріального права, і у цьому випадку Північно-західний апеляційний господарський суд не обмежений доводами апеляційної скарги ТОВ "БЦС-Сервіс".

8.17.1. В силу приписів частини 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

8.18. Щодо нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних.

8.18.1. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові № 918/631/19 від 22.09.2020, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Зобов`язання повернути суму попередньої оплати виникає з наступного дня після спливу строку поставки.

8.18.2. Зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у розділі 5 договору строку поставки (до 14 тижнів з дати внесення передоплати), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

8.18.3. У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 08 грудня 2017 року.

8.18.4. Судом першої інстанції початок цього строку визначено вірно.

8.18.5. Проте кінцевий строк суд першої інстанції визначив 12.08.2019, як у розрахунку позивача, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

8.19. Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком з огляду на те, що,

8.19.1. по-перше, ні позовна заява, ні оспорюване рішення суду першої інстанції не містять обґрунтувань, чому останній день такого розрахунку є 12.08.2019 (позов датований 20.08.2019, розрахунок - 15.08.2019, подано до суду першої інстанції - 23.08.2019);

8.19.2. по-друге, відповідач припинив порушення права позивача, перерахувавши платіжним дорученням №9350 від 18.06.2019 на його розрахунковий розрахунок грошові кошти у розмірі 769456 грн (741645 грн - попередньої оплати, 11124,68 грн - судового збору за розгляд позовної заяви та 16687,02 грн - судового збору за розгляд апеляційної скарги).

8.20. Таким чином прострочення відповідача, як боржника у даній справі мало місце з 08.12.2017 по 17.06.2019 (пункт 8.16.4. цієї постанови).

8.21. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, що на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

8.21.1. Північно-західний апеляційний господарський суд здійснив перевірку правильності розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, які здійснені позивачем і з якими погодився суд першої інстанції.

Для перевірки розрахунків суд апеляційної інстанції використав інтегрований калькулятор інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН".

8.21.2. За результатами проведених розрахунків за період із 08.12.2017 по 17.06.2019 розмір інфляційних втрат становить 57394,12 грн, розмір 3% річних 16214,59 грн (розрахунки додаються).

8.21.3. Розмір суми інфляційних втрат за період із 08.12.2017 по 17.06.2019 позивач у своїх розрахунках визначив у сумі 52599,88 грн, хоча сума таких інфляційних втрат за вказаний період є дещо більшою (пункт 8.21.2. цієї постанови, розрахунок суду). Однак у цьому випадку за межі визначеного позивачем розміру інфляційних втрат суд першої інстанції самостійно вийти не мав права та залишив його у тому розмірі, який обрахований позивачем.

8.21.4. Судом апеляційної інстанції, за результатами проведеного перерахунку, розмір 3% річних, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, визначено у сумі 16214,59 грн, що є меншим від обрахованого позивачем та задоволеного місцевим господарським судом на 3596,48 грн.

8.21.5. З огляду на зазначене вище, підлягає зміні рішення місцевого господарського суду в частині нарахованих та стягнених 3% річних: із суми 19811,07 грн на суму 16214,59 грн.

8.21.6. Як наслідок - підлягає новому обрахунку сума судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених позовних вимог (68814,47 грн) проти заявлених позивачем (294973,46 грн) становить 23,33%.

8.21.7. Позивачем при поданні позову сплачено 4422,77грн. Таким чином розмір судового збору становить 1031,83 грн (4422,77*23,33%).

8.22. У зв`язку з цим пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі № 903/664/19 слід викласти у такій редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" (вул.Балківська, будинок 120/1, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 34261611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" (вул.Івана Сльоти, 49-В, кв.31, м.Житомир, 10024, код ЄДРПОУ 39327711) 16214,59 грн - 3% річних, 52599,88 грн - інфляційних втрат, 1031,83 грн - витрат по сплаті судового збору за подання позову."

8.23. Видачу наказу слід доручити Господарському суду Волинської області.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції .

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для зміни оскаржуваного рішення з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.277 ГПК України.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі № 903/664/19 сплатило платіжним дорученням № 3469 від 26.03.2021 судовий збір у сумі 5007,66 грн - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта, оскільки останньому відмовлено у задоволенні апеляційної скарги.

11. Дата ухвалення постанови.

11.1. Відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 судове засідання для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" призначено на 26 травня 2021 року об 14 год. 30 хв. При цьому судом апеляційної інстанції в цій же ухвалі сторонам роз`яснено їх право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку статті 197 ГПК України.

11.2. Як зазначалося у даній постанові вище, представники сторін у судове засідання не з`явилися, їх явка судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася.

11.3. За змістом частин 4-5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" від 29.03.21р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2021 року у справі № 903/664/19 змінити в частині нарахованих та стягнутих 3% річних: із суми 19811,07 грн на суму 16214,59 грн.

В решті рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2021 року у справі № 903/664/19 залишити без змін.

У зв`язку з цим пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2021 у справі № 903/664/19 викласти у такій редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" (вул.Балківська, будинок 120/1, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 34261611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦС-Сервіс" (вул.Івана Сльоти, 49-В, кв.31, м.Житомир, 10024, код ЄДРПОУ 39327711) 16214,59 грн - 3% річних, 52599,88 грн - інфляційних втрат, 1031,83 грн - витрат по сплаті судового збору за подання позову."

Видачу наказу доручити Господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 903/664/19 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "07" червня 2021 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Миханюк М.В.