Рішення

від 28.02.2021 по справі 916/3082/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3082/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Зубченко М.С., Сергєєв С.В., наказ №213, дата видачі : 05.06.20;, довіреність № 213, дата видачі : 05.01.21;

від відповідача 1 - Аверіна В.В., ордер № 458804, дата видачі : 05.01.21;

від відповідача 2 - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_2 про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 року позивач Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 3189/20) до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" про витребування майна.

У позовній заяві вх..№ 3189/20 від 28.10.2020р. Військова частина НОМЕР_1 просить господарський суд Одеської області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військову частину НОМЕР_2 .

02.11.2020 року ухвалою господарського суду Одеської області відкрито провадження провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.11.2020 року та запропоновано позивачу надати до суду письмові обґрунтування щодо залучення третіх осіб.

12.11.2020 року від позивача до суду надійшли письмові обґрунтування щодо залучення третьої особи, відповідно яких позивач зазначив, що в 2015 році позивач підпорядковувався третій особі, про що свідчить спільна директива Міністерства оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України від 01.04.2015 року №Д-322/1/11дсл. Також, на момент підпорядкування, третя особа ( Військова частина НОМЕР_2 ) укладала договори надання послуг по інвентаризації та пробного вилучення кабелів зв`язку виведених з експлуатації№1 від 07.10.2015 року №103/16 від 10.03.2016 року, №14/06 від 01.07.2016 року.

25.11.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" надійшов відзив на позовну заяву за вх.№31587/20, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2020р. було залучено до участі у справі №916/3082/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) та відкладено підготовче засідання на 15 грудня 2020 р. о 10:15 год.

07.12.2020р. від позивача надійшло відповідь на відзив за вх.№32584/20, відповідно до якої просить суд задовольнити позов.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Гута С.Ф. на лікарняному (домашня ізоляція COVID-19-11 з 14.12.2020р. по 24.12.2020р. включно судове засідання 15.12.2020 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2020р. було призначено підготовче засідання на 04 січня 2021 р. о 10:15 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2021р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.01.2021р. о 10:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/3082/20 із призначенням справи до судового розгляду по суті на 01 лютого 2021 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2021р. відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 23 лютого 2021 р. о 10:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2021р. відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 01 березня 2021 р. о 14:00 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

01.03.2021р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Позивач зазначає, що Упродовж 2015-2016 років між військовою частиною НОМЕР_2 в особі командира ОСОБА_1 та ТОВ «Укрбудзв`язокпроект» в особі директора Сікорської Тетяни Вікторівни були укладені договори №1 від 07.11.15 р., №103/16 від 10.03.16 р., №14/06 від 01.07.16 р. про надання послуг про Інвентаризації та пробному вилученню кабелів зв`язку виведених з експлуатації.

Відповідно до вищезазначених договорів, Виконавець провів обстеження кабельних ліній зв`язку в м. Одеса та Одеській області, у відповідності до п. 1.1.Договору та провів пробне вилучення кабелю, який перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 . у відповідності до п.1.3. Договору.

Також позивач вказує, що факт вилучення кабелю підтверджується відповідними двосторонніми актами №26992 від 31.12.2015, №2699а від 31.12.2015, №2849/1 від 31.10.2016, №2849/2 від 31.07.2016, №2849/3 від 31.07.2016, №2849/5 від 31.10.2016. Усього, на виконання умов договору, було обстежено та вилучено кабель за переліком: КМ №2 МКСБв 4*4*1,2 загальна довжина 52,9517 км вилучено 31 км; КМ №3 МКСАБв 4*4*1,2 загальна довжина 56,13505 км вилучено 34 км; KM № 5 МКСАБв 4*4* 1,2 загальна довжина 85,179 км вилучено 5 км; КМ № 1б ТЗГ 27*4*1,2 загальна довжина 3,800 км вилучено 720,5 м; КМ№3б ТЗГ 4*4*1,2 загальна довжина 3,800 км вилучено 1191,6 м; KM № 12А МКСАБп 4*4* 1,2 загальна довжина 32,367 км вилучено 21,350 км.; КМ № 2б ТЗГ 7*4* 1,2 загальна довжина 5,600 км вилучено 440 м; Територія військового містечка №1 МКСАШп 4*4* 1,2 вилучено 2 м; МКСГ 4*4* 1,2 - вилучено 21м; ТЗГ 50*2*0,5 - вилучено 18,5 м; ТЗГ 7*7* 1,2 - вилучено 28,5 м.

Як вказує позивач, то до теперішнього часу вилучений ТОВ «Укрбудзв`язокпроект» кабель за переліком, що знаходився на момент вилучення в оперативному управлінні військової частини НОМЕР_1 не повернутий.

Спірне майно, відповідно до актів закладки кабелю, повідомлення № 107 від 19.10.2012 р. довідки № 1347 від 27.08.2018р., книг обліку військової частини НОМЕР_1 , передано для відповідального зберігання та взяття на облік до військової частини НОМЕР_1 м. Одеси та знаходиться на бухгалтерському обліку позивача.

Під час виконання умов договорів відповідачем ТОВ «Укрбудзв`язокпроект», вищезазначені вилучені кабелі було передано на відповідальне зберігання ТОВ «Електрогурт», що підтверджується актами №26992 від 31.12.2015, №2699а від 31.12.2015, №26996 від 31.12.2015, №2849/1 від 31.10.2016, №2849/2 від 31.07.2016, №2849/3 від 31.07.2016, №2849/5 від 31.10.2016 та актами прийому №20 від 31.12.2015, № 1 від 31.07.2016, №2 від 31.10.2016.

28.08.2018 року позивачем на адресу відповідачів направлено вимогу про повернення упродовж трьох днів вилученого та переданого на зберігання майна, однак на теперішній час кабелі зв`язку до військової частини НОМЕР_1 не повернені, чим порушуються права позивача.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Військової частини НОМЕР_1 звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Упродовж 2015-2016 років між військовою частиною НОМЕР_2 в особі командира ОСОБА_1 та ТОВ «Укрбудзв`язокпроект» в особі директора Сікорської Тетяни Вікторівни були укладені договори №1 від 07.11.15 р., №103/16 від 10.03.16 р., №14/06 від 01.07.16 р. про надання послуг про Інвентаризації та пробному вилученню кабелів зв`язку виведених з експлуатації.

Відповідно до вищезазначених договорів, Виконавець провів обстеження кабельних ліній зв`язку в м. Одеса та Одеській області, у відповідності до п. 1.1.Договору та провів пробне вилучення кабелю, який перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 . у відповідності до п.1.3. Договору.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 Цивільного Кодексу України). Міністерство Оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та регламентує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва. Міноборони є органом військового управління , у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили (Положення про Міністерство оборони України, що затверджене постановою КМУ від 26.11.2014 № 671).

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами, приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України(ст.2 Закону України Про правовий режим майна у Збройних силах України ).

Відповідно до ст.1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно - недержавне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до норм ст.3 вказаного Закону та п. 1.3 наказу Міністерства оборони України №690, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим на функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. З Положення про порядок обліку, зберігання, списання, використання військового майна у Збройних Силах України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 р. №1225 Міноборони як центральний орган управління Збройних Сил, закріплює, згідно із законодавством, військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що видаються відповідні акти.

Спірне майно, відповідно до актів закладки кабелю, повідомлення № 107 від 19.10.2012 р. довідки № 1347 від 27.08.2018 р., книг обліку військової частини НОМЕР_1 було передано для відповідального зберігання та взяття на облік до військової частини НОМЕР_1 м. Одеси та знаходиться на бухгалтерському обліку позивача.

Право оперативного управління військовим майном є також речовим правом, похідним від права власності на дане майно. Воно включає в себе права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Право господарського відання або право оперативного управління виникає у військової організації з моменту передачі їй уповноваженим органом майна, що є суб`єктом зазначених прав.

Відповідно до ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується, розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна( уповноваженим ним органом).

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків( зобов`язань).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону ,інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до норм ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до норм ч.3 ст. 937 ЦК України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це не встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

За нормами ст. 938 ЦК України зберігай зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігай зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

У випадку, якщо зберігай ухиляється від повернення переданої на зберігання речі, чим порушує законне право зберігача, останній має право звернутися за захистом своїх прав до суду у спосіб, що передбачений Законом із позовом про примусове виконання обов`язку в натурі.

Як вказує позивач, факт вилучення кабелю підтверджується відповідними двосторонніми актами №26992 від 31.12.2015, №2699а від 31.12.2015, №2849/1 від 31.10.2016, №2849/2 від 31.07.2016, №2849/3 від 31.07.2016, №2849/5 від 31.10.2016. Усього, на виконання умов договору, було обстежено та вилучено кабель за переліком: КМ №2 МКСБв 4*4*1,2 загальна довжина 52,9517 км вилучено 31 км; КМ №3 МКСАБв 4*4*1,2 загальна довжина 56,13505 км вилучено 34 км; KM № 5 МКСАБв 4*4* 1,2 загальна довжина 85,179 км вилучено 5 км; КМ № 1б ТЗГ 27*4*1,2 загальна довжина 3,800 км вилучено 720,5 м; КМ№3б ТЗГ 4*4*1,2 загальна довжина 3,800 км вилучено 1191,6 м; KM № 12А МКСАБп 4*4* 1,2 загальна довжина 32,367 км вилучено 21,350 км.; КМ № 2б ТЗГ 7*4* 1,2 загальна довжина 5,600 км вилучено 440 м; Територія військового містечка №1 МКСАШп 4*4* 1,2 вилучено 2 м; МКСГ 4*4* 1,2 - вилучено 21м; ТЗГ 50*2*0,5 - вилучено 18,5 м; ТЗГ 7*7* 1,2 - вилучено 28,5 м.

Відповідно до Актів прийому лома кабельної продукції №20 від 31.12.2015р., №1 від 31.07.2016р. та №2 від 31.10.2016р., які підписані сторонами Договорів, судом було встановлено, що фактично отримане майно, перераховане в акті, на відповідальне зберігання прийняв відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ".

З матеріалів справи вбачається та Акту №2849/1 від 31.10.2016р., що комісія у складі представників Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" та представники військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 на підставі договору №14/6 від 01 липня 2016 року провела обстеження кабельної магістралі №5 довжиною 85,179км. (марка кабелю МКСАБв-4х4х1,2 довжиною 170,358 км.) В результаті роботи комісії встановлено, що кабельна магістраль №5 в наявності, станом на 31 жовтня 2016 було вилучено кабель марка МКСАБв-4х4х1,2 довжиною 5 км.

Однак, відповідно до Актів прийому лома кабельної продукції №20,1,2 виявлено, що кабель марка МКСАБв-4х4х1,2 довжиною 5 км не був переданий відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Електрогурт» у відповідальне зберігання, інших договорів про відповідальне зберігання до суду надано не було, документів та доказів, що підтверджують відвантаження вказаного кабелю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрогурт» також в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням вказаного, суд дійшов до висновку, що кабель марка МКСАБв-4х4х1,2 довжиною 5 км знаходиться у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" та не був переданий до відповідального зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Електрогурт» .

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Щодо клопотання відповідача про необхідність застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, господарський суд вказує наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За змістом вказаних вище норм, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу); 8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Судом було встановлено, що 18.06.2018р. Військова частина НОМЕР_2 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДЗВЯ`ЗОКПРОЕКТ», в якому просила суд розірвати договори №1 від 07.10.2015, №103/16 від 10.03.2016, №14/06 від 01.07.2016 та застосувати правові наслідки розірвання договорів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2019р. по справі №916/1151/18 у позові відмовлено повністю, позовні вимоги було задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУДЗВ`ЯЗОК-ПРОЕКТ» виконати зобов`язання, передбачені п. 1.4. Договору № 1 від 07.10.2015 «Про надання послуг по інвентаризації та пробне вилучення кабелів зв`язку виведених з експлуатації», а саме: надати замовнику в особі Військової частини НОМЕР_2 звіт про визначення коефіцієнту вилучення та рентабельності вартості робіт з демонтажу кабелю; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУДЗВ`ЯЗОК-ПРОЕКТ» виконати зобов`язання, передбачені п. 1.4. Договору № 103/16 від 10.03.2016 «Про надання послуг по інвентаризації та пробне вилучення кабелів зв`язку виведених з експлуатації», а саме: надати замовнику в особі Військової частини НОМЕР_2 звіт про визначення коефіцієнту вилучення та рентабельності вартості робіт з демонтажу кабелю та Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУДЗВ`ЯЗОК-ПРОЕКТ» виконати зобов`язання, передбачені п. 1.4. Договору № 14/06 від 01.07.2016 «Про надання послуг по інвентаризації та пробне вилучення кабелів зв`язку виведених з експлуатації», а саме: надати замовнику в особі Військової частини НОМЕР_2 звіт про визначення коефіцієнту вилучення та рентабельності вартості робіт з демонтажу кабелю.

Частинами 2,3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, господарський суд дійшов до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом в межах строку позовної давності.

Щодо підпорядковування суд вказує наступне.

Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України від 01.04.2015 року №Д-322/1/11 дсл. Упродовж 2015-2016 років військова частина НОМЕР_1 була підпорядкована військовій частині НОМЕР_2 . Тож, на момент підпорядкування військова частина НОМЕР_2 уклала договори надання послуг по інвентаризації та пробному вилученні 10.03.2016, №14/06 від 01.07.2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ".

Враховуючи належність майна, щодо якого були укладені оспорювані договори військовій частині НОМЕР_1 та відсутність підпорядкування останньої командуванню військової частини НОМЕР_2 , господарський суд вважає, що позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 73, 74, 76, 86, 129, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Військової частини НОМЕР_1 до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_2 про витребування майна - задовольнити.

2.Витребувати майно з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ» КМ №5 МКСАБв-4х4х1,2 довжиною 5000м.

3.Витребувати майно з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ", а саме кабелі: КМ № 2 МКСБв 4*4* 1,2 - 31000 м; КМ № 3 МКСАБв 4*4* 1,2 - 34000 м; КМ №1б ТЗГ 27*4* 1,2 - 720,5 м; КМ № 3б ТЗГ 4*4* 1,2 - 1191,6 м; КМ №12А МКСАБп 4*4* 1,2 - 21350 м; КМ № 2б ТЗГ 7*4* 1,2 - 440 м; МКСАШп 4*4* 1,2 - 2 м; МКСГ 4*4* 1,2 - 21 м; ТЗГ 50*2*0,5 - 18,5 м; ТЗГ 7*7*1,2 - 28,5 м.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" (65009, м. Одеса, пров. Педагогічний, 3 корп.1, кв. 25; код ЄДРПОУ 35118872) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 / дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 38062550) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 606 / шість тисяч шістсот шість/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 11 березня 2021 р.

Суддя С.Ф. Гут