Рішення

від 01.03.2021 по справі 921/567/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/567/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 )

до відповідача-1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 )

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "Беркут", вул. Гайова, 64, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 )

про визнання недійсним Договору дарування від 15.06.2007, згідно якого ТОВ ТРК "БЕРКУТ" відчужив на користь ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2

За участю представників:

Позивача: Братівник І.В. - адвокат

Відповідача-1: не з`явився

Відповідача-2: не з`явився

Третя особа: не з`явилася

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 01.03.2021 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: В серпні 2020 року ОСОБА_1 , м.Тернопіль, звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - ОСОБА_2 , м.Тернопіль, про визнання недійсними Договорів дарування від 15.06.2007, згідно яких ТОВ ТРК "БЕРКУТ" відчужив на користь ОСОБА_2 гараж за адресою: АДРЕСА_6 (гараж № НОМЕР_1 ) та квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 31.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№654 від 25.08.2020) залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків.

28.09.2020 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Поряд з цим, оскільки відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, судом відповідно до ч.ч.6,7 ст.176 ГПК України, з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , направлено запит від 29.09.2020 за №921/921/567/20/474/2020 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області.

У відповідь на вказаний запит, Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області 13.10.2020 повідомив, що з 06.08.2019 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч.1 ст.175 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №921/567/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2020 на 10:00 год., запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов, а позивачу - відповідь на відзив (у разі отримання відзиву); за клопотанням позивача витребувано у приватного нотаріуса Магдич Олени Олександрівни ( АДРЕСА_7 ), а також у Державного нотаріального архіву Тернопільської області, належним чином засвідчені копії: договору дарування гаража від 15.06.2007 року за адресою АДРЕСА_6 , гараж № НОМЕР_1 , та договору дарування квартири від 15.06.2007 року за адресою АДРЕСА_2 , укладених між ТОВ ТРК "БЕРКУТ" та ОСОБА_2 .

07.12.2020 через канцелярію суду (за вх.№8962), на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2020, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. надіслано копії витребуваних судом документів.

З метою виконання завдань підготовчого провадження, розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 27.11.2020, на 18.12.2020, на 11.01.2021, на 18.01.2021, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.12.2020, з наступним повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на їх адреси копій відповідних ухвал суду.

Також, ухвалою суду від 18.12.2020 судом задоволено клопотання представника позивача (вх.№9100 від 09.12.2020) про залучення до участі у даній справі як співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "Беркут" (вул. Гайова, 64, м.Тернопіль, код 14055513); продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 18.01.2021 судом прийнято до розгляду клопотання представника позивача (вх.№395 від 18.01.2021) про зменшення розміру позовних вимог; провадження у справі в частині визнання недійсним Договору дарування від 15.06.2007, згідно якого ТОВ ТРК "БЕРКУТ" відчужило на користь ОСОБА_2 гараж за адресою: АДРЕСА_6 (гараж № НОМЕР_1 ) - закрито; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (останнє відоме позивачу місце проживання - АДРЕСА_5 ); клопотання ТОВ Торгова компанія "Беркут" (вх.№387 від 18.01.2021) про розгляд справи спочатку - залишено без розгляду; продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання у справі на 01.02.2021 на 10:00 год з метою надання можливості третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, подати - письмові пояснення по суті позову (у строк до 29.01.2021).

Враховуючи вищезазначене, з 18.01.2021 подальший розгляд даної справи здійснювався лише щодо вимоги про визнання недійсним Договору дарування від 15.06.2007, згідно якого ТОВ ТРК "БЕРКУТ" відчужив на користь ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ухвали від 20.01.2021 судом відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 (вх.№393 від 18.01.2021) про забезпечення позову у справі №921/567/20 шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_8 , як необґрунтованої.

У зв`язку із залученням до участі у справі фізичної особи ОСОБА_3 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (останнє відоме місце проживання якої зазначене позивачем - АДРЕСА_5 ), та з метою належного повідомлення останньої про дату, час та місце розгляду даної справи, судом скеровано запит №921/567/20/28/2021 від 25.01.2021 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) останньої.

28.01.2021 надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області, згідно якої відомості щодо місця проживання ОСОБА_3 у Відділі не значаться.

Враховуючи зазначене, судом 01.02.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 15.02.2021, скеровано запит до Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради №921/567/20/55/2021 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_3 , та додатково розміщено оголошення про її виклик в судове засідання 15.02.2021 на 10:00 год на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022 .

10.02.2021 Відділ реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради повідомив суду про те, що на даний час ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

15.02.2021 судом закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судове засідання по розгляду даної справи по суті на 01.03.2021 на 10:00 год з наступним повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема: присутніх в підготовчому засіданні представників позивача та відповідача-2 - під розписку, а відповідача-1 та третю особу - в порядку ч.2 ст.120, ч.2 ст.121 ГПК України шляхом направлення на їх адреси копії відповідної ухвали, а також додатково шляхом розміщення оголошень про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

В судове засідання 01.03.2021 представники відповідачів та третьої особи не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча судом вжито усіх можливих заходів щодо належного повідомлення таких про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі; жодні заяви з процесуальних питань від відповідача-1 та третьої особи не надходили.

Частинами 2, 3 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення (в т.ч. ухвали) є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

В даному випадку, копії ухвал від 19.10.2020, від 27.11.2020, від 07.12.2020, від 18.12.2020, від 11.01.2021, від 18.01.2021, від 01.02.2021 та від 15.02.2021, які направлялись судом відповідачу у справі - ОСОБА_2 на дві адреси: зазначену у позовній заяві - АДРЕСА_3 , та повідомлену Відділом УДМС України у Тернопільській області як зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , повернуті суду без вручення адресату з відмітками: "Адресат відсутній за вказаною адресою", "За закінченням встановленого строку зберігання".

Копії ухвал від 18.01.2021, від 01.02.2021 та від 15.02.2021, які направлялись третій особі - ОСОБА_3 , за повідомленою позивачем адресою: АДРЕСА_5 повернуті суду з відмітками: "Неправильно зазначена (відсутня) адреса, немає даної квартири", "За закінченням встановленого строку зберігання", "Адресат відсутній за вказаною адресою". Копія ухвали від 15.02.2021, направлена ОСОБА_3 також на адресу зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_2 , повернута суду без вручення адресату з відміткою: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи вищенаведені обставини, судом відповідно ч.10 ст.176 ГПК України додатково здійснено виклик відповідача-1 у справі та третьої особи в судові засідання на 15.02.2021 о 10:00 год та на 01.03.2021 о 10:00 год через відповідні оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Також слід зазначити, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.3 вказаного Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже відповідач, а також третя особа, мали можливість ознайомитися з їх змістом.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що: представника відповідача-2 належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання 01.03.2021 (в судовому засіданні 15.02.2021 під розписку); судом вжито усіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача-1 та третьої особи про дату, час та місце розгляду даної справи; явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась; учасникам справи забезпечено можливість для викладення і подання суду своїх заяв процесуального характеру; доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав в частині визнання недійсним Договору дарування квартири від 15.06.2007 з підстав, наведених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№395 від 18.01.2021), та посилаючись на наявні в матеріалах справи докази .

Відповідачем-2 - ТОВ Торгова компанія "Беркут" подано суду відзив на позовну заяву (вх.№74 від 05.01.2021), у якому останній виклав свої заперечення проти позову, а також зазначив про те, що позивач звернувся із даним позовом з порушенням строків позовної давності.

Проте, враховуючи подану ТОВ Торгова компанія "Беркут" заяву (вх.№1282 від 15.02.2021) про залишення відзиву без розгляду, підтриману його представником в підготовчому засіданні 15.02.2021, який зазначив, що фактично відкликає поданий відзив, такий судом до уваги при розгляді справи не береться.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

- Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), 12.06.1998 було зареєстроване Приватне мале підприємство телерадіокомпанія "Беркут" (ідентифікаційний код юридичної особи - 14055513) як юридична особа; місцезнаходження: вул. Руська, 19, кв.21, м.Тернопіль.

У переліку засновників підприємства зазначено: ОСОБА_4 .

23.05.2006 до Реєстру внесено запис про припинення юридичної особи, підстава: рішення щодо реорганізації.

- 24.05.2006 до Реєстру внесено запис щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Беркут" (ідентифікаційний код юридичної особи - 14055513), місцезнаходження вул. Миру, 6, м.Тернопіль.

Відомості щодо засновників Товариства у сформованій судом Інформації з Реєстру станом на 15.06.2007 - відсутні.

Водночас, згідно долученої позивачем до матеріалів справи копії Статуту ТОВ телерадіокомпанія "Беркут", затвердженого зборами учасників ТОВ ТРК "Беркут", протокол №1 від 24.04.2006, та зареєстрованого 24.05.2006, (п.1.1) Товариство з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Беркут" створено шляхом перетворення приватного малого підприємства телерадіокомпанія "Беркут" та є правонаступником останнього в частині всіх майнових та немайнових прав та обов`язків.

В п.1.3 Статуту передбачено, що засновниками (учасниками) Товариства є фізичні особи - громадяни України: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Пунктами 6.1, 6.2 Статуту передбачено, що розмір статутного капіталу Товариства становить 35000 грн, який розподілений на частки, власниками яких є учасники: ОСОБА_1 - вклад на загальну суму 3325 грн, що становить 9,5%; ОСОБА_4 - вклад на загальну суму 175 грн, що становить 0,5%; ОСОБА_2 - вклад на загальну суму 31500 грн, що становить 90% Статутного капіталу.

Станом на час розгляду справи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи - 14055513, значиться Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "Беркут" як правонаступник ПМП телерадіокомпанії "Беркут" (ЄДРПОУ: 14055513).

У переліку засновників товариства зазначено - ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 .

- 15 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанією "Беркут" (код ЄДРПОУ 14055513) в особі директора Курилас Т.Б. (Дарувальник) та фізичною особою - ОСОБА_2 (Обдаровувана) укладено Договір дарування квартири (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1) Товариство з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Беркут" подарувало, а ОСОБА_2 прийняла у дар належну Дарувальнику двокімнатну квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 68,0 кв.м, житлова площа - 37,9 кв.м.

Як зазначено у п.2 Договору, ця квартира належить Дарувальнику на підставі: - Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.05.2007 року виконкомом Тернопільської міської ради на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради від 18.04.2007 за №485; - Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14522892, виданого 11.05.2007 року ТОВ "Міське бюро інвентаризації", реєстраційний номер 16476394, номер запису 1330 в книзі 24.

Згідно п.3 Договору, дар цей сторонами оцінено в 236 541,00 грн.

За змістом п.6 Договору сторони домовились, що під передачею-прийняттям квартири в дарунок слід вважати символічну передачу речі. Згідно ст.722 Цивільного кодексу України прийняття Обдаровуваною від Дарувальника ключів від предмета договору дарування свідчить про те, що передача відбулася. Обдаровувана прийняла від Дарувальника ключі від квартири до підписання цього договору. Цим і підтверджується передача квартири Обдаровуваній.

Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., зареєстровано в реєстрі за №2544. При цьому, нотаріусом встановлено особу громадян, які підписали договір, встановлено їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "БЕРКУТ", повноваження його представника, перевірено належність ТОВ телерадіокомпанія "БЕРКУТ" квартири, що відчужується.

В підтвердження наведеного, нотаріусом, на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2020, подано, зокрема, копії:

- Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.05.2007 року виконкомом Тернопільської міської ради на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради від 18.04.2007 за №485, згідно якого власником двокімнатної квартири по АДРЕСА_2 , загальною площею 68,0 кв.м., житлова площа 37,9 кв.м, є ТОВ телерадіокомпанія "Беркут" (форма власності - приватна, частка 1/1);

- Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14522892, виданого 11.05.2007 року ТОВ "Міське бюро інвентаризації", реєстраційний номер 16476394, номер запису 1330 в книзі 24;

- Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14557039 від 15.05.2007;

- Довідки ТзОВ "МЖК ІрЛАГА" №23 від 14.06.2007, виданої ТОВ ТРК "Беркут" про те, що за даною адресою реєстрація не проводилася;

- Протоколу №5 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Беркут" від 11.06.2007.

Згідно наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_8 , сформованої станом на 14.07.2020, вбачається, що 27.08.2014 до Реєстру внесено запис про право власності на квартиру за ОСОБА_3 , на підставі договору дарування №1546 від 27.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Федірко Г.М.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги щодо визнання недійсним Договору дарування квартири від 15.06.2007 на підставі ст.ст.215, 227 ЦК України, позивач вказує на те, що Дарувальник - TOВ ТРК "БЕРКУТ", співзасновником якого є ОСОБА_1 , неправомірно відчужило майно Товариства на користь іншого співзасновника - ОСОБА_2 , що суперечить змісту Статуту товариства, положенням законодавства, що регулює діяльність юридичної особи, зокрема статей 98, 99, 203 Цивільного кодексу України, Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час укладення такого правочину), та що порушує його права як засновника на одержання доходу від господарської діяльності Товариства в межах його частки у статутному капіталі (адже саме з майна Товариства учасники, в тому числі і він , одержують дохід, зокрема, шляхом надання об`єктів нерухомості в оренду або вчинення операції з купівлі-продажу (п.2.6 Статуту - види діяльності Товариства)), та порушує його право на законне володіння і користування вказаним об`єктом - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , де останній по сьогодні проживає (без реєстрації) .

Звертає увагу суду на те, що відповідно до положень Статуту Товариства, для правомірності прийняття рішення щодо відчуження майна Товариства зборам учасників належить зібрати 50%+1 голос, при цьому в учасника з яким вчиняється правочин право голосу відсутнє. А з урахуванням часток учасників Товариства у Статутному капіталі, де ОСОБА_4 має 0,5%, позивач - 9,5%, а ОСОБА_2 , на користь якої укладено оскаржуваний Договір дарування від 15.06.2007 , має 90% Статутного капіталу, ситуація при голосуванні з розрахунку 50%+1 голос є неможливою та неправомірною, адже ОСОБА_2 в даному випадку позбавлена права голосу щодо правочинів, які вчиняються на її користь. І саме неправомірність прийнятого рішення зборами учасників ТОВ ТРК "БЕРКУТ" стала передумовою укладення оскаржуваного Договору дарування квартири від 15.06.2007.

Таким чином, позивач вказує про перевищення повноважень зі сторони зборів учасників, а отже і відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності юридичної особи на дату укладення відповідного правочину з відчуження майна ТОВ ТРК "БЕРКУТ" .

Позивач стверджує, що про факт відчуження майна ТОВ ТРК "БЕРКУТ" шляхом укладення вищевказаного безоплатного договору дізнався лише 14.07.2020, після звернення за правовою допомогою до адвоката, який згенерував з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Інформаційну довідку щодо об`єкта нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 . З вказаної довідки позивачу стало відомо про те, що дана нерухомість була двічі відчужена - спочатку на користь ОСОБА_2 згідно Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Магдич О.О., реєстровий №2544 від 15.06.2007р., а пізніше на користь ОСОБА_3 , на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М., реєстровий №1546 від 27.08.2014.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, згідно з п.3 ч.1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин , в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув , пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів .

За змістом ст.167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, якщо учасник господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги щодо оспорення договору, укладеного товариством, порушенням останнім у ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника, то цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів (відповідна правова позиція висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та від 12.06.2019 року у справі №916/542/18).

При цьому, суд також враховує, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.07.2020 у справі №607/11787/20 (яка за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 06.08.2020) відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними, на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, посилаючись на те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як зазначено у вказаній ухвалі, враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем як засновниками (учасниками) товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Беркут" з приводу відчуження майна зазначеного товариства шляхом укладення договорів дарування у користь іншого його учасника, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд, оцінивши на підставі ст.86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права (інтересу), за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Частиною 1 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч.1 ст.227 ЦК України).

Виходячи з вимог ст.ст.16, 215 ЦК України, ст.4 ГПК України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яка юридична особа, фізична особа-підприємець, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Отже, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору особою, яка не є його стороною, необхідно довести порушення таким договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

В даному випадку, позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання недійсним Договору дарування квартири від 15.06.2007 порушенням його (корпоративного) права як засновника на одержання доходу від господарської діяльності Товариства в межах його частки у статутному капіталі, а також порушенням його права на законне володіння і користування вказаним об`єктом - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , де останній по сьогодні проживає (без реєстрації).

При цьому, слід зазначити, що право користування та володіння квартирою не відноситься до корпоративних прав позивача як учасника товариства, отже, таке може підлягати захисту в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Щодо тверджень позивача про порушення оспорюваним Договором його (корпоративного) права як засновника на одержання доходу від господарської діяльності Товариства в межах його частки у статутному капіталі, то суд відзначає наступне.

Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи за ідентифікаційним кодом юридичної особи - 14055513 зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "Беркут" як правонаступник ПМП телерадіокомпанії "Беркут", серед засновників якого ОСОБА_1 не значиться.

За змістом п.1 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України відчуження власником свого майна є підставою припинення права власності.

Згідно ч.1 ст.717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК України).

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст.237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Так, із долученого до матеріалів справи Протоколу №5 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Беркут" від 11.06.2007 вбачається, що 11 червня 2007 відбулися збори учасників Товариства, на яких були присутні: ОСОБА_2 (90% Статутного капіталу), ОСОБА_1 (9,5% Статутного капіталу) та ОСОБА_4 (0,5% Статутного капіталу).

На порядок денний винесено наступні питання:

1. Про дарування квартир та гаражів, власником яких є Товариство, працівникам Товариства.

2. Про призначення повноваженого представника від Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Беркут" для підписання договорів дарування квартир та гаражів працівникам Товариства.

Як зазначено у Протоколі, по першому питанню слухали ОСОБА_1 про дарування квартир та гаражів працівникам Товариства, і, зокрема, вирішили: Подарувати двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , площею 68,0 кв.м. працівнику ОСОБА_7 .

Голосували: ОСОБА_1 - "за", ОСОБА_4 - "за", "проти" - немає, "утримався" - немає.

По другому питанню слухали ОСОБА_1 про необхідність призначення повноваженого представника від Товариства для підписання договорів дарування квартир та гаражів працівникам Товариства.

Вирішили: Призначити повноваженого представника від Товариства для підписання договорів дарування квартир та гаражів працівникам Товариства директора Товариства ОСОБА_8 .

Голосували: "за" - 100% голосів, "проти" - немає, "утримався" - немає.

Вказаний протокол підписаний головою Товариства - ОСОБА_1 , копія протоколу засвідчена 15.06.2007 приватним нотаріусом Магдич О.О.

При цьому, ОСОБА_4 не заперечує свою участь 11.06.2007 у зборах учасників Товариства та підписання ним Протоколу №5 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Беркут" від 11.06.2007.

Наведене свідчить про те, що позивач був присутній на вказаних зборах, брав участь в управлінні товариством та, зокрема, в голосуванні з питань, визначених у порядку денному, в тому числі з приводу дарування двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 , площею 68,0 кв.м. працівнику Товариства ОСОБА_2 .

Більше того, з вказаного питання, а також щодо призначення директора Товариства ОСОБА_8 як уповноваженого представника від Товариства для підписання відповідних договорів дарування, останній голосував "за".

Отже, твердження позивача про те, що про факт відчуження майна ТОВ ТРК "БЕРКУТ" шляхом укладення оспорюваного договору він дізнався лише 14.07.2020, після звернення за правовою допомогою до адвоката, суд вважає необґрунтованими.

Щодо тверджень позивача про укладення Договору дарування квартири від 15.06.2007 всупереч положень Статуту ТОВ ТРК "БЕРКУТ", а також положень законодавства, що регулює діяльність юридичної особи, зокрема статей 98, 99, 203 Цивільного кодексу України, Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час укладення такого правочину), перевищення повноважень зі сторони зборів учасників, а отже і відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності юридичної особи на дату укладення відповідного правочину з відчуження майна ТОВ ТРК "БЕРКУТ", слід відзначити таке.

Згідно п.7 Статуту ТОВ ТРК "БЕРКУТ" майно Товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності.

Право на відчуження майна Товариства належить зборам учасників (п.7.3 Статуту).

Відповідно до п.10.1 Статуту органами управління Товариства є: збори учасників Товариства, директор, заступник директора та Редакційна рада (спеціальний наглядовий орган).

До компетенції зборів учасників Товариства належить, зокрема, затвердження договорів (правочинів, угод), укладених на суму, що перевищує розмір встановлений рішенням загальних зборів учасників гривень (п.п. "з" п.10.3 Статуту).

Згідно з ч.2 п.10.3 Статуту , з питань зазначених у пунктах а), б), й) рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують власники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників Товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Пунктом 4 Статуту визначено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Водночас, ч.3 п.10.3 Статуту зазначено, що Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами Товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним та товариством, щодо виключення його з Товариства

Таким чином, на думку позивача, для правомірності прийняття рішення щодо відчуження майна Товариства зборам учасників належило зібрати 50%+1 голос, при цьому в учасника з яким вчиняється правочин право голосу відсутнє.

Позивач вважає, що з урахуванням часток учасників Товариства у Статутному капіталі, де ОСОБА_4 мала 0,5%, позивач - 9,5%, а ОСОБА_2 , на користь якої укладено оскаржувані Договори дарування від 15.06.2007 - 90% Статутного капіталу, ситуація при голосуванні з розрахунку 50%+1 голос є неможливою та неправомірною, адже ОСОБА_2 в даному випадку позбавлена права голосу щодо правочинів, які вчиняються на її користь.

Згідно з ч.2 ст.98 ЦК України (в редакції від 14.06.2007) рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, (ст.99 ЦК України, в редакції від 14.06.2007).

Враховуючи вищенаведене, а також норми Статуту ТОВ ТРК "БЕРКУТ", які були чинними на дату укладення оскаржуваного Договору дарування, позивач зазначає, що правомірним є рішення зборів учасників Товариства про укладення правочинів з відчуження майна Товариства прийняте більшістю не менш як у 3/4 голосів, з урахуванням того, що його учасник при вирішенні зборами питань щодо вчинення з ним правочину не мав права голосу.

Поряд з цим, матеріали справи вказують на те, що на зборах учасників ТОВ ТРК "БЕРКУТ" 11.06.2007 були присутні всі учасники (100%) ТОВ ТРК "БЕРКУТ", отже збори відбувалися за наявності необхідного кворуму. А заінтересовані особи (працівники Товариства, щодо яких вирішувалось питання про дарування відповідного майна Товариства) не брали участі в голосуванні щодо них відповідних питань. Так, зокрема, ОСОБА_4 , якій вирішено подарувати чотирикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_9 , площею 122,4 кв.м., не брала участі в голосуванні з вказаного питання; ОСОБА_2 не брала участі в голосуванні по питанню дарування їй двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 , площею 68,0 кв.м.

Рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах, за змістом п.п.2.12., 2.13, 2.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" є підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи .

Отже, можливі порушення під час голосування чи проведення зборів учасників 11.06.2007, неправомірність прийнятого рішення зборами учасників ТОВ ТРК "БЕРКУТ", оформленого протоколом №5 від 11.06.2007 (і до того ж підписаного самим позивачем як головою зборів) могли бути підставою для оскарження відповідного рішення зборів .

Станом на час розгляду даної справи рішення зборів учасників ТОВ ТРК "БЕРКУТ", оформлене протоколом №5 від 11.06.2007, не оскаржувалося, отже є чинним (доказів протилежного матеріали справи не містять), а встановлення його відповідності/ невідповідності нормам законодавства та положенням установчих документів не відноситься до предмету спору у даній справі. Відтак обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, зокрема щодо неправомірності голосування на зборах, неможливості голосування з розрахунку 50%+1 голос по питанню дарування квартири ОСОБА_2 (якій належить 90% статутного капіталу) та щодо перевищення повноважень зі сторони зборів учасників , відсутності у ТОВ ТРК "БЕРКУТ" належного обсягу дієздатності на дату укладення оскаржуваного правочину є недоведеними зі сторони позивача.

Також, суд звертає увагу, що за змістом ст.239 ЦК України повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи. Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.

Таким чином, підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №902/458/16).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (зокрема, рішення від 20.05.1998 у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява №70297/01, пункти 28-30; рішення від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30).

Отже, підписання Товариством з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Беркут" договорів (в тому числі без можливого належного погодження таких договорів загальними зборами цього Товариства) може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасника (в даному випадку позивача), оскільки при підписанні Договору директор діяв саме від імені Товариства, а не його учасників.

Враховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд не вбачає необхідності надавати оцінку законності спірного договору (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №905/2559/17).

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із вищенаведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, якими останній обґрунтовує свої вимоги, не доведено порушення оспорюваним договором його (корпоративних) прав, отже і наявності правових підстав для визнання недійсним Договору дарування від 15.06.2007, згідно якого ТОВ ТРК "БЕРКУТ" відчужив на користь ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин позов до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 , м.Тернопіль, заявленого до відповідачів - ОСОБА_2 , м.Тернопіль, та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "Беркут" (вул. Гайова, 64, м. Тернопіль), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , м.Тернопіль, про визнання недійсним Договору дарування від 15.06.2007, згідно якого ТОВ ТРК "БЕРКУТ" відчужив на користь ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 березня 2021 року.

Суддя С.Г. Стопник